Свято «Мову  солов’їну  збережи,

Україну  рідну  захисти!»

Мета  заходу: любити   і  шанувати   рідну  мову, пісню, Україну, бути  патріотами   своєї  Вітчизни, пробудити   почуття  національної  гідності, розширити  знання  про  красу  і  багатство  української  мови, історію  виникнення  писемності, виховувати  почуття  поваги  до  свого, українського.

Учитель:

Мово  моя, найрідніша  й  велика,

Є  в  тобі  все: і  багатство,  й  краса.

Хто  втрачає  тебе, той  людина  безлика,

Як  пожухла трава, де  не  грає  роса.

Мово  моя  українська  чарівна,

Ми  з  тобою – народ! І    йдемо  до  мети.

Краща  з  кращих   у  світі, неначе  царівна!

Ти  живи  у  віках, понад  світом  лети!

Ми  з  тобою – держава! Й   звемось – Україна!

Мову  треба, як  прапор  над  світом  нести.

Бо  ж  без мови  загине  держава  єдина,

Просто  будем  населенням  в  світі   іти …

Учитель, ведучі: Доброго   дня  вам, шановні  друзі! Вітаємо  вас  на  святі : «Мову  солов’їну  збережи, Україну  рідну  захисти!», присвяченому  Дню  писемності  та  мови, яке  святкують  9  листопада.

Учитель: Вірю, що  у  цій  залі  зібралися  щирі  українці, котрим  не  байдужа  доля  рідного  слова.

Ведуча1 : Сьогодні  ми спробуємо  переконати  своїх  ровесників, що  мова – це  безцінний  дар, який  треба  шанувати, як  батька  і  матір, родину  і  Батьківщину, розкажемо  про  історію  виникнення  писемності  та  мови..

Ведуча 2:Ми – українці. Живемо  у  вільній, незалежній  державі – Україні. Розмовляємо  рідною  мовою. А вона   в  нас  красива  і   багата, мелодійна  і  щира, як  і  душа  нашого  народу.

Учитель: Любі  друзі! Епіграфом   я  взяла  слова  Віктора  Геращенка :

Мова – джерело  й  найчистіша   криниця,

З   якої  черпаю   натхнення  й  снагу.

Вона  кришталево  дзвенить   і   іскриться,

Я  нею  тамую  духовну  жагу.

У шелесті  трав, у  цвітінні  калини

Я  чую  цю   мову  у  сні  й  наяву.

Вона  в  моїм  серці, – це  вся  Україна,

Я  дихаю   нею, я  нею  живу!

Слайди  1 – 12

Наш  девіз:

Рідну  мову, Україну

Берегтиму  до  загину!

Пісня  Ірини  Федишин «Лише  у   нас  на  Україні»

Учитель:Рідне  слово … скільки  в  тобі  чарівних  звуків, животворного  трепету  і  вогню! Скільки  в  тобі  доброти  і  лагідності, мудрості  земної, закладеної  ще  славними  вільнолюбними  предками! Що  може  бути  дорожчим  для  людини, як  не рідне  слово?

Учитель  тримає  у  руках  божницю  та  запалену  свічку.  

Коли  до  серця  крадеться  тривога,

За  долю  України   я  боюсь,

З  молитвою  звертаюся  до  Бога

І  мовою  вкраїнською  молюсь.

Прошу   для  України  в  Бога  щастя

І  захисту  для  всіх  її  дітей.

А  мова  українська, мов  причастя,

Теплом  своїм  торкається  грудей …

О  Боже  мій, Великий, Всемогутній,

Мою  вкраїнську  мову  порятуй

І  в  світлий  день пришестя, день майбутній,

Вкраїні  Царство  Щастя  приготуй!

Коли  до  серця   крадеться  тривога,

За  долю  України  я  боюсь,

З  молитвою  звертаюся   до  Бога

І  мовою  вкраїнською  молюсь!

Матір   Божа, свята   і  єдина,

Дай  нам   щастя, любові  й  тепла!

Щоб  квітуча  моя  Україна

Рідну мову, як  стяг, підняла!

Будь  прихильною, матінко  Божа!

Жити  праведно  в  світі  навчи,

Щоб  світила   нам  зірка  погожа,

Рідна  мово  моя,  не мовчи!

Ти – наш  вогонь  на  темнім  полі   битви,

Невинна  кров, пролита  в   боротьбі.

Тебе   вкладаєм  тихо  до  молитви

І   за   спасіння  дякуєм  тобі!

Ведуча 1:

Боже, Отче  милостивий,

Ти  нам  дав  ту  мову  красну,

Поміж   мовами  найкращу,

Нашу рідну, нашу  власну.

Тою  мовою  співала

Нам, маленьким, наша  мати,

Тою  мовою  навчала

Тебе, Боже, прославляти.

Тою  мовою  ми  можем

Величатись  перед  світом,

Бо  між    мовами  ця  мова –

Мов  троянда  поміж  цвітом.

Ведуча 2:

Хоч   би  й  хто  напав  на  нас,

Хоч би  й  хто  посмів  грозити,

Дай  нам  силу, дай  відвагу

Рідну  мову  боронити!

Поможи, Небес  Владико,

Хай  буде  по  Твоїй  волі,

Щоб   та  мова  гомоніла

Вільно: в  хаті, церкві, в  школі.

Дай  діждати   пошанівку

Рідного  святого  слова,

Щоб   цвіла   на  славу  Божу

Наша   українська  мова!

 

Відеокліп «Мова  єднання»

Шановні  друзі! Послухайте   вислови  відомих  людей  про  рідну  мову:

Мово рідна!Колискова

Материнська ніжна Мово!

Мово сили й простоти, –

Гей, яка ж прекрасна Ти!

Іван Багряний

Пам`ятай  рідну мову!

Коли забув ти рідну мову,

Яка б та мова не була –

Ти втратив корінь і основу,

Ти обчухрав себе дотла!

Дмитро  Білоус

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

Навік пройшла пора   безславна…

Цвіти і сяй, моя державна!

Олександр Олесь

Шлях  розвитку нашої мови  – це тернистий шлях боротьби. 48 заборон  пережила наша мова, але  мужньо витримала всі знущання.  Подібного не знає історія жодної держави. Але рідна мова  — вистояла! Тепер вона — державна, а Україна та її культура святкують своє відродження!

Засновники слов’янської азбуки: брати Кирило та Мефодій.   «Душа, що не знає літер – мертва душа!» – казав  Кирило.   Мефодій  і Кирило народились і виросли в Македонії, при царському дворі, у сім’ї знатного вельможі сотника Лева, який мав  сімох синів. Старший брат  Мефодій понад  дев’ять років був воєводою, потім став монахом, а згодом із  молодшим братом  відстоював і пропагував  християнство.  Кирило   з юнацьких років виявив значні розумові здібності, а у диспуті переміг самого патріарха, тоді  за ним закріпилась слава філософа. Візантійський  імператор Михайло послав братів у Моравію для просвітительської  місії, бо там  богослужіння велось  незрозумілою латиною. Це й спонукало  Кирила до створення 863 року слов’янської азбуки, що мала 38 букв.

Кирилиця — слов’янська азбука, за іменем її творця вживалася протягом сотень років, є основою сучасної азбуки всіх слов’янських народів. Нею написані «Повість минулих літ»,  «Слово о полку Ігоревім », інші твори Київської Русі.  Імена Кирила і Мефодія навічно записані в історію слов’янських народів.

Слайди  22 – 41

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе!

Олесь Гончар

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть.

Ф. Пантов

Мово  рідна! Мово  невмируща!

Нездоланна  в  просторі  віків!

Ти  потрібна   нам,  як  хліб  насущний,

Як  дарунок  вічний  прабатьків.

Знаю: вороги  не  раз  топтали

Нашу  мову  упродовж  віків,

«Рідні»  доморощені  вандали

Поклонялись   мові   чужаків

… Той, хто  рідну  мову  забуває,

Всіх   продасть: і  матір, і  дітей.

Той   Вітчизни  рідної  не  має

І   повагу   втратить   у  людей.

Учитель: Кожен народ гордий з того, що  має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він любить її, поважає  її  закони і бореться за незалежність і волю, якщо того немає.

Відеокліп «Про  Україну»

З  чого   мова? –  з  літер,

З   барвистих  кольорів,

Та  звуків, наче  квітів,

Із  променю   й  вітрів.

Із   солов’їних   щебетів,

Із   грушевих  медів,

Із   лету  білих   лебедів,

Із  м’ятних    вечорів.

Із  батьківської  мужності,

З  матусиних   калин.

І  чорнозему дужості,

Вкраїності   дивин.

Дніпра  в  ній  сила  стверджена,

Що  пута – грати   рве.

І  пісня  неосквернена,

Що   світлий   сад зове.

 

Ти  зрікся мови  рідної.

Тобі  твоя  земля  родити  перестане,

Зелена  гілка  в  лузі  на  вербі

Від   доторку  твого  зів’яне!

Ти  зрікся  мови рідної. Віки

Ти  йтимеш   темний, як  сльота  осіння.

Від  погляду  твого  серця й  зірки

Обернуться  в  сліпе  каміння.

Ти  зрікся    мови  рідної. Ганьба

Тебе   зустріне  на  шляху  вузькому …

Впаде  на  тебе, наче  сніг, журба –

Її  не  понесеш   нікому!

Ти  зрікся  мови  рідної. Нема

Тепер   у   тебе   роду,  ні   народу.

Чужинця  шани  ждатимеш  дарма. –

В  твій   слід   він  кличе   сміх – погорду!

Ти  зрікся  мови   рідної …

Учитель: Плекаймо  чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків! Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка! Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов`янському морі!

Серце  народу – це  мова, – це   слово,

Нації  гордість, культура, престиж.

Той, хто  цурається  рідної  мови,

Ранить  народ  в  саме  серце, як  ніж.

Мова  загине – народ  оніміє,

Світ   відверне  від  такої  юрби.

Поки  є  мова – в  людей  є  надія,

Є  пісня  радості  й  пісня  журби.

Мова  чудова  і  літературна,

Без   говіркових, спотворених   слів.

Свідчить  про  те, що  людина  культурна.

Мова   у  неї, як  пташечки  спів.

Мова – це  людства  досягнення   дивне.

Мова –  це   нація, спільність  і  час.

Мова  моя  українська  чарівна.

Вона – найрідніша   для    кожного   з  нас!

Пісня у  виконанні  Владислава   Булаха  «Рідна  мова»

Я за  одну  державну  мову!

Не  треба  рвати  Україну –

З’єднаймо  душі   і  серця!

За  рідну  мову, за  єдину

Постіймо, браття, до  кінця!

Бо  нам  нема  чого  ділити,

У  ріднім  батьківськім  краю.

То  ж  треба  в  мирі  й  дружбі  жити.

І  я  завжди   на  цім  стою!

Тепла,як  сонячна   днина,

Добра, неначе  весна,

Мова  віків України,

Казка   її  чарівна.

Мова – усміхнена   квітка,

Радість  весела, дзвінка.

Гарна, як   небо  улітку,

Ніжна,  як  пісня  струнка.

Мова – джерельна  криниця,

Райдужно – сонячний  цвіт,

Це  – українська  зірниця,

Що  зачаровує  світ.

Її – незміряно  багату,

Дзвінку, і  ніжну, і  завзяту,

Як  день  сьогоднішній   чудову,

Люблю, люблю  вкраїнську   мову.

І  тихо  мовляться  слова,

І  шепче  зірка  вечорова,

І  чуть, як  засина   трава

У  колисковій, рідній  мові.

Рідна  мова, якою  мати  розмовля

І  гомонить  в  степу  земля.

Такою  мислю  я , спілкуюсь,

Вона  і  вчить,  і  окриля.

 

Мово моя, ти  для  мене – криниця,

Я  навіки  з  тобою, допоки  я  є.

П’ю  з  твого  джерела  і  не  можу  напиться,

Ти  для  мене  – любов  і  натхнення  моє.

Ти  і  казка, і  пісня  чудова  лірична,

Ти  і  дума, і  правда, і  мрія  людська.

Неповторна  і  щира, ласкава  й  музична,

Українському  серденьку  завжди  близька.

Ніби  мати, така  дорога  і  єдина.

Ніби  Всесвіт – велика  й  велична  для  нас.

Ми  з  тобою – народ  і  велика  родина!

І  тебе  берегти  саме  час, саме  час!

 

Прийняла   я  дарунок  від  нені – то  мова,

Тому  скарбу  ніколи  не  скласти  ціни,

Моє  серце  вона  осява   барвінково,

Будьте  вдячні  матусі,  і  дочки, й   сини!

Будьте  вдячні  народу, бережіть   теє  слово,

Що  гранилось віками  у  битвах, в  трудах.

Воно  визріло  вже   і  співа  колисково –

Синя  птиця  народу – на  буйних  вітрах.

 

Сійся – родися

Ніжне  «будь  ласка»,

Вдячне  «спасибі»,

«Вибач»  тремтливе.

Сію  дитині

Слово  у  серці,

Як  зернятко  в  ниві.

«Доброго  ранку!»,

«Світлої  днини!»

В  серденько  ласку

Щедро  даруй  ти

Людям, дитино.

Мова  барвиста,

Мова  багата,

Рідна  і  тепла,

Як  батьківська  хата.

 

Відеокліп «Рідний  край»

 

По – своєму  кожна

Пташина  співає,

По – своєму  кожен

Народ  розмовляє.

У  мене  й  народу  мого

Українська  є  мова  чудова,

Своя, материнська.

По  світу  її,

Як   святиню, нестиму

Допоки  живу,

В   чистоті  берегтиму!

 

Як  то  гарно, любі  діти,

У  вікно вам  виглядати!

В   ньому  все: тополі, квіти,

Сонце й  поле – біля  хати.

На оте  вікно  ранкове,

Що  голівки  ваші  гріє,

Схожа  наша  рідна  мова –

Цілий  світ  вона  відкриє!

Бережіть  її,  малята,

Бо  вона – віконце  миле,

Що  колись  до  нього  мати

Піднесла  вас, посадила!

 

Будемо  вивчати  рідну  мову,

Аж  тепер  з  маленьких  літ.

Українське  наше  слово

Хай  звучить  на  цілий   світ!

 

Спитай  себе, дитино, хто  ти  є,

І  в  серці  обізветься  рідна  мова,

І  в  голосі  яснім  ім’я  твоє

Просяє, наче  зірка  світанкова.

З  родинного  гнізда, немов  пташа,

Ти  полетиш, де  світу  далина,

Та  в  рідній  мові  буде  вся   душа,

І  вся  твоя  дорога, вся  Вітчизна.

У  просторах, яким  немає  меж,

Не  згубишся, як  на  вітрах  полова.

Моря  перелетиш  і  не  впадеш,

Допоки  буде в  серці  рідна  мова!

 

Щасливий  я  і  гордий, що  читаю

Шевченка, і  Франка, і  Українку

На   незрівнянній  українській   мові !

Мені  вже  не  потрібні   словники!

О,  що  за  мова! Тільки   скажеш  слово –

Воно  співає  так, неначе  вітер.

Струни   торкнувся – і  вона  зітхнула.

Струна? Чи  слово? Чи  сама   душа?

О, що  за  мова!

В  ній  і   злет  в  майбутнє,

І  зойк  минулого – кріпацька  доля,

Іржання  коней  в  Січі  Запорізькій,

Крутих  шляхів  чумацьких  далина …

Учитель:Золота струна мови — символ таланту, краси і добробуту народу. Вона піснею бринить у його душі, барвисто квітує на рушниках та килимах, дивує вигадливістю кольорових мініатюр на писанках, але найголосніше озивається в пісні.

Пісня «Моя  земля»

Учитель: Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи. Тож послухайте вірші наших юних авторів, написані  рідною мовою.

Виступ  членів  літстудії  «Поезія  слова»

Слайди 

Шануймо  мову свого народу!

Над  всі  багатства  і  припливи  мод

Шануймо   мову  серцем  і  вустами!

Народ   без  мови – це  вже  не  народ,

Без  мови  всі  б  ми  сиротами  стали.

Ідуть  гріхи  за  нами  і  борги …

Від них зректися – не шукаймо  броду!

Шануймо  мову  над  усі  боги,

Якщо  ми  хочем  зватися  народом!

Ніколи не забувайте  про безцінний скарб,  джерело   вікової мудрості, про  вірного  помічника у вирішенні багатьох проблем : про  книгу!  Не забувайте про неї у часи негоди чи щастя – і вона завжди допоможе вам!

Учитель: Шановні присутні  і  учасники  свята ! Я  щиро  всім  дякую! Бажаю  бути  патріотами  своєї  Батьківщини, берегти  і  примножувати  скарби нашої  солов’їної  мови!

Пісня  у  виконанні  Ірини  Федишин  «Україна»

Список    використаної    літератури

1. Ажнюк Б. Мовна єдність нації: Діаспора й Україна. – К.: Довіра, 1999.
2. Акуленко В. Українська мова в європейському контексті (проблема розвитку мовленнєвої комунікації) // Мовознавство. – 1998. – № 2 – 3. – С.91-97.
3. Богдан С. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.: Рідна мова, 1998.
4. Земская Е. Активные процессы современного словопроизводства // Русский язык конца XX века (1985-1995). – М., 1996. – С.90-141.
5. Костомаров В. Языковый вкус эпохи. -М., 1994.
6. Коць Т. Мовні смаки і сучасні тенденції у загальнолітературній нормі (на матеріалі газет 90-х років) // Культура слова. – К., 1998. – Вип.51. – С.44-52.
7. Мацько Л. Державність української мови // Конституція України – основний Закон суспільства, держави, людини. – К., 1998. – С.46-59.
8. Мацько Л. Українська мова як засіб формування національної свідомості // Українська мова як державна в Україні: Збірник матеріалів. – К., 1999. – С.74-82.
9. Мацько Л. Державна мова України // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К., 1998. – Вип.4. – С.157-169.
10. Стишов О. Лексичні інновації з погляду нормативності // Українська мова: з минулого в майбутнє. – К., 1998. – С.172-176

 

 

Мовна  вікторина

1. Розділ науки, який вивчає звуки мови? (Фонетика)
2. Державна мова України. (Українська)
3. Як називаються літери, що записані в певному порядку? (Алфавіт)
4. Що вивчає графіка? (Знаки письма)
5. Скільки букв «о» в слові «молоко»? (Три)
6. Слово, що має багато значень. (Багатозначне)
7. Остання буква у слові «сім». (Ем)
8. Назвіть одним словом стійкі словосполучення. (Фразеологізми)
9. Словниковий склад мови. (Лексика)
10. Скільки звуків у слові «джміль»? (Чотири)
11. Найменша одиниця мови. (Звук)
12. Слова, що мають спільний корінь. (Спільнокореневі)
13. Скільки звуків у слові «легенький» (Вісім)
14. Який знак ставиться в кінці розповідного речення? (Крапка)
15. Яка буква не має звука? (Знак м’якшення )
16. Словник, з якого дізнаємося значення слів. (Тлумачний)
17. Частина слова перед коренем. (Префікс)
18. Речення з однією граматичною основою. (Просте)
19. У що береться пряма мова? (У лапки)
20. Скільки букв в українському алфавіті? (33)
21. Скільки голосних в українській мові? (6)
22. Який знак в українській мові не є розділовим? (Дефіс, апостроф)
23. Назвіть останній відмінок української мови. (Кличний)
24. Поставте займенник «себе» в Н.в. (Немає Н.в.)
25. В якому реченні одна його частина залежить від іншої? (У складнопідрядному)
26. Яка частина мови не належить ні до самостійних, ні до службових частин?
    (Вигук)
27. Скільки звуків у слові «кущ»?(4)
28. Яка буква в українській мові не має відповідного звуку? (Ь)
29. Рід іменника «сирота».(Спільний)
30. Слово, що вживається лише в певній місцевості. (Діалектизм)
31. Слово, яке щойно з’явилося в мові. (Неологізм)
32. Головні члени речення. (Підмет і присудок)
33. Другорядний член речення, що відповідає на питання непрямих відмінків. (Додаток)
34. Яка частина мови вказує на предмет, але не називає його? (Займенник)
35. Чуже мовлення, передане дослівно. (Пряма мова)
36. Дослівно наведений уривок з якогось тексту. (Цитата)
37. Поставте у кличному відмінку слово «юнак» (Юначе!)
38. Скільки відмін має іменник? (4)
39. Суть Ємського указу. (Заборона розмовляти українською, писати і друкувати твори цією мовою)
40. Назвіть знак, що позначає тверду, роздільну вимову на межі приголосного і голосного. (Апостроф)
41. Що вивчає розділ про мову «Морфологія»? (Частини мови)
42. Поставте дієслово «вигукувати» у наказовий спосіб. (Вигукуй)
43. Поставте іменник «мати» у З.в. (Матір)
44. Назвіть слова з префіксом прі-. (Прізвисько, прірва, прізвище)
45. Скільки звуків у слові «ходжу»? (4)
46. Частина слова без закінчення. (Основа слова)
47. Закінчити: «Слово до слова — зложиться…». (Мова)
48. Які алфавіти складаються з шести  літер? (Абетка, азбука)
49. Який час має дієприслівник? (теперішній і минулий)
50. Чи може словосполучення складатися з одного слова? (Не може)
51. Що таке граматична основа речення? (Підмет і присудок)
52. Чи правильно, що підмет відповідає на питання що робити? Що зробити? (Не правильно)
53. Які розділові  знаки  ставляться  в кінці  речення? (Крапка, знак оклику, знак питання)
54. Який розділовий знак ставиться в кінці  питального речення? (Знак питання)
55. Слова з протилежним значенням. (антоніми)
56. Частина мови про ознаку предмета. (прикметник)
57. Найменша одиниця мови? (звук)
58. Змінна  частина слова. (закінчення)
59. Перша буква у власній назві (велика)
60. Головні члени речення. (підмет і присудок)
61. Частина слова перед коренем (префікс)
62. Словниковий склад мови (лексика)
63. Знак у слові В’ячеслав (апостроф)
64. Займенник з однієї букви (я)
65. Якого  роду  слово «івасі»? (жіночого)
66. Розділ науки про правопис (орфографія)
67. Стиль художньої літератури (художній)
68. Речення з однією граматичною основою (просте)
69. Скільки є стилів  мовлення? (7)
70. Стиль у науці (науковий)
71. Розмова двох осіб (діалог)
72. Чим починається діалог? (тире)
73. Слова з близьким значенням. (синоніми)
74. Якого роду слово «тюль»? (чоловічого)
75. Речення з двома і більше граматичними основами (складне)
76. Зміна букв у корені (чергування)
77. Другорядні члени речення. (додаток, означення, обставина)
78. Частина мови, що діє (дієслово)
79. Назвіть типи мовлення (розповідь, опис, роздум)
80. Рід іменника «путь» (жіночого)
81. Розділовий знак, який відображає найбільшу паузу в усному мовленні (крапка)
82. Антонім до слова піймати (випустити)
83. Синонім до слова веселий. (радісний)
84. Яка  остання  буква  алфавіту?         (Я)
85. Який звук  є першим  слові «юшка» (Йушка)
86. Скільки звуків і  складів  у  слові  «дзвін»?  (4 звуки,  1 склад)

Виховний  захід

«Ми – нація  єдина»

Мета: формувати здатність  пізнавати себе як члена сім’ї, родини; дитячої спільноти; як учня; жителя села; почуття гордості за відомих людей України, турботливе ставлення до цінностей і надбань нашої країни; усвідомлення особистої відповідальності за долю держави, українського народу та процеси становлення України як єдиної політичної нації, спонукання дітей до діалогу, висловлювання власної позиції та ставлення до відповідних учинків, до вдумливого аналізу своєї поведінки та готовності бути гідним громадянином України

• розвивати: критичне і логічне мислення, зв’язне   мовлення, увагу, творчу  уяву, здібності  учнів,  загальнолюдські  моральні якості (людяність, гідність, справедливість, відповідаль-ність, толерантність,);
• виховувати: любов до рідного дому, краю, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій патріотичні почуття, соціальну та громадянську компетентність особистості;
• поглиблювати знання про історичне минуле нашої країни та її відомих людей (письменників, художників, історичних постатей, спортсменів, акторів, артистів тощо)

Епіграф :

Завдяки   історичній   пам’яті   людина   стає особистістю, народ – нацією, країна – державою. 

Михайло   Грушевський

Девіз:

Ми – одна  сім` я  – родина,

Тому  ціль  у  нас – єдина:

Думати – колективно,

Діяти – оперативно,

Сперечатись – доказово …

Це  для  всіх – обов’язково!

Правила   спілкування

Мислити – логічно  й  критично,

Висловлюватися – чітко  й  лаконічно.

Досліджувати – глибоко, майстерно,

Працювати – творчо  й  активно!

Барометр   настрою

«Дерево очікувань»                            
 «Я  хочу, можу,
буду  сьогодні . . . »

 

Терновим  квітом  вкрилися  поля…

У  боротьбі  твоя   воскресла   воля,

Земля  моя, земля  моя, земля,

Моя  земля,  як  предковічна  доля.

Тебе  топтали   орди  яничар,

Тебе  на  плаху  зводили  фашисти,

Та  не  погасла  золота   свіча –

Твоя  любов, твоя  надія  чиста!

 

Моя Україно, мій край синьоокий,
З любистку і м’яти, роси і води.
Блакитнеє небо і поле широке
Лікують криваві у серці сліди.

За тебе земля обливається кров’ю,
За тебе гармати ревуть у полях.
Тебе захищають святою любов’ю,
Щоб вийти на світлий і праведний шлях.

Слайди

Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Здоров’я і щастя вам, рідні краяни,
Добробуту, миру на довгі роки!

Єднаймося, браття! Хай чиста     іскрина
Запалить любов’ю гарячі серця!
Нехай  же піснями дзвенить Україна
Від щастя, якому не буде кінця!

 

Проблемні  питання:

• Як ви  розумієте   вислів: “Україна – єдина  нація!”?
• Що б  ви зробили  для  своїх батьків, села, Батьківщини ?
• Які риси характеру  потрібно  виховувати в собі? Яким  чином?
• З кого  берете   приклад? Чому?

 

Наше  минуле – святе, незабутнє,

Це – шлях  у  прийдешнє, це – шлях  у  майбутнє,

Бо ми – це  держава, велика, єдина …

Так, ми – українці, наш  дім – Україна!

Слайди («Козацькому  роду – нема  переводу!» , «Відомі  українці», «Тарас  Шевченко»

Вислови  про  патріотизм

Мила нам добра звістка про наш край: вітчизни і дим для нас солодкий.
Г. Державін 

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.
Д. Байрон

Забудеш рідний край — твоє  коріння   всохне     

П. Тичина

В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина.
Л.Костенко 

Слайди «Герої  нашого   часу»

 

Я  хочу,  щоб  сонце  світило,

Співали  би  дзвінко  пташки,

Щоб  люди  були  всі  щасливі,

У  мирі  зростали  би  ми!

 

Щоб  мирне  небо  на  усій  землі

Єднало  всіх  дітей  по  всьому  світі

І  хай  літають  завжди  журавлі,

І  колоски  видзвонюють  налиті!

 

Десять  божих  заповідей

В.Забаштанський

Молитва  за  Україну

Україно, молюся за тебе,
Як за матір гріховно-святу,
За блакить твого вічного неба
І за ниву твою золоту.

Україно, молюся за славу,
За твою непокору століть,
За столицю твою златоглаву,
Що по груди в тополях стоїть.

Україно, молюся за мову,
За божественну мову твою,
І за вроду твою калинову,
Від якої добрішим стаю. 

 

Слайди «Україна – моя  країна!»

     Україна розташована в південно-східній частині Європи. Вона має спільні сухопутні державні кордони з Білоруссю на півночі, з Польщею на заході, зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою на південному заході та з Росією на сході. Південь України омивається Чорним та Азовським морями. Морські кордони вона має з Румунією та Росією.

Загальна площа України становить 603 628 км², вона становить 5,7% території Європи  і 0,44% території світу.

Слайди «Моє  рідне  село – Заводівка»

Пісня «Село  моє  рідне»

Слайди «Це  моя  земля, це  моя  країна!»

Пісня «Це  моя  земля, це  моя  країна»

Вірш Наталії  Лушпай «Край, в якому  я  живу»

 

Я – українка!

Я  – українка  вірою  і  кров’ю,

Моє  коріння  тут, у  цій  землі.

Вона  моєю   живиться   любов’ю,

А  я   страждаю  болями  її.

Я  – українка, дочка  народу  того,

Який  звільнитись   прагне  від  ярма.

Я  не  корюся, а  молюся  Богу

І  вірю  в  те,  що  все   це  не  дарма.

Я-  українка! – цього  не  відняти,

В  моїй  душі  співають   солов’ї,

Такими  є  мої  і  мама,  й  тато,

Такими   будуть  й правнуки  мої!

Слайди 

Пісня «Лише  у  нас  на  Україні»

Слайди

 

Наша   сила

Нас хочуть  знов поставить на коліна-

Мабуть, урок  історії  забули:

Не скориться ніколи Україна!

Нагадуємо, як   досі   не  збагнули.

Це наш народ , не скорений  війною,

Ні холодом, ні голодом, ні смертю,

Це рідний край, де живемо з тобою-

Ми будем боронить його  відверто!

Згадайте, що  у єдності вся  сила,

На Схід і Захід  нам ділитися не час,

Бо в нас  одна є Батьківщина мила-

Одна-єдина Україна в нас!

 

Небесна  сотня

«Небе́сна Со́тня» — прийнята в Україні  збірна назва загиблих учасників акцій протесту (Євромайдану) у грудні 2013 — лютому 2014 року^.Це протестувальники, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Майдану.

21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані відбулось прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею». Під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Пливе   кача…».

 

Слайди «Небесна  сотня»

 

Болить  душа

Болить душа моя за Україну,

Бо йде війна, як нам її спинити?

І кожен день на ній багато гине,

І нам ці втрати  треба  пережити!

Мої думки і серце на Донбасі,

Де  страх  і розпач, сльози, втрати, біль,

Де гинуть  рідні  діти наші…

Свобода  наша  варта  цих  зусиль!

Якби могла, була б я поруч  з ними,

Допомогла  б  їм   чим могла.

Хай знають: не зламати Україну,

Бо сильна духом  в нас вона!

Військові   там  у  бій  вступають,

За  них   моя  душа  болить.

Ми   переможемо – я  добре знаю,

Господь   поможе: я   його  благаю!

 

Революція  гідності

Революція Гідності (також Євромайдан та Єврореволюція— політичні та суспільні зміни в Україні з   21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому  курсу.

Терміни Європейська революція або Єврореволюція  стосовно означених подій часто використовуються в тому ж контексті, що й термін Євромайдан, але, звичайно, мають дещо інше семантичне навантаження: Євромайдан здебільшого застосовується в контексті організації, форми та місця проведення протестів; Єврореволюція — як суспільні та політичні зрушення, викликані зривом підписання Угоди на Європейську інтеграцію, та, власне, самим Євромайданом.

 

Бої за Донецький аеропорт, що почалися    26 травня 2014 року — збройне протистояння між українськими силовиками та терористичними збройними угрупуваннями самопроголошеної Донецької народної республіки за встановлення контролю над летовищем Донецького міжнародного аеропорту, що має стратегічне значення. Після зруйнування старого і нового терміналів аеропорту (оборона яких тривала    242 дні) українська армія та добровольці утримували оборону інших будівель аеропорту, а також  контролювали   навколишні  села.

Ілова́йський коте́л — епізод війни на сході України у другій половині серпня 2014 року, в ході якого розгорнулися запеклі бойові дії між українськими Збройними силами та підрозділами МВС з одного боку, збройними формуванням невизнаної терористичної ДНР і російських окупаційних збройних сил — з іншого. Характер боїв визначався стратегічним значенням Іловайська, який розташовується в 25 км на схід від Донецька — перехід Іловайська під контроль Збройних сил України дозволив би завершити блокування терористів у Донецьку.

Українські військові увійшли в Іловайськ 18 серпня. Вони змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, однак після введення регулярних російських військ 23-24 серпня і через дезертирство під тиском ворога окремих українських частин вже  28 серпня іловайське угрупування опинилося  в  оточенні.

Бої за Дебальцеве, Дебальцівський плацдарм— епізод війни на сході України (Сектор «С»), який розпочався в кінці липня

2014 року. Дебальцеве є містом з великим залізничним вузлом, яке лежить на автошляху міжнародного значення М04, що поєднує Луганськ з Донецьком.

За даними, які оприлюднив військовий журналіст Юрій Бутусов, загальні втрати під час активних бойових дій під Дебальцево                                     (24 січня — 18 лютого) склали:

128-ма бригада — 30 загиблих
25-й батальйон територіальної оборони Київської області «Київська Русь» — 17 загиблих
40-й мотопехотний батальйон 17-ї танкової бригади — 21 загиблий
101-а бригада охорони Генштабу — 7 загиблих
13-й мотопехотний батальйон 1-ї танкової бригади — близько                      30-и загиблих (дані не уточнені)
30-а бригада — 22 загиблих
Харьківська бригада Нацгвардії 3017 — 4 загиблих
3-й полк спецназу — 3 загиблих
Батальйон «Донбасс» — 9 загиблих
Батальйон МВС «Артемівськ» — 3 загиблих
55-а бригада — 1 загиблий
Батальйон МВС «Полтава» — 1 загиблий
2-й полк оперативного забезпечення — 2 загиблих

 

Наталія  Лушпай

Герої  не  вмирають!

Вклонімось, друзі, тим,

Хто  захищає  рідний  дім,

Страждальну  нашу  Україну –

Святу, найкращу  і  єдину!

Несуть  на  руках  домовини

Вірних  патріотів  Вкраїни.

«Герої  не  вмирають!» – повторюємо  вслід.

Їх  пам’ятає  людство, увесь  світ!

 «Небесна  сотня». Скільки  їх

На  тім  Майдані   полягло!

Палало  все  навкруг  і  боляче  було

Дивитися   на  рани, чути  крик…

Війна – це  жах, що   огорнув   усіх!

Тут  кров  і  піт, і  клятва  битись  до  останку…

Того  лютневого  світанку

Мов  чорна  хмара  світ  накрила –

Біда  Майдан  заполонила.

Медсестри, волонтери, лікарі –

Захисники  вкраїнської  землі.

Вони   поранених  від  смерті  рятували:

І  лікували, й  доглядали.

Харків, Краматорськ, Луганськ,

Ізюм  і  Горлівка, Слов’янськ ,

Маріуполь, Донецьк і  Первомайськ,

Макіївка, Дебальцеве  і  Іловайськ…

Тут  грім  гармат, гелікоптери,

Вантажівки  і  бетеери…

Горять   військові  літаки,

Обстріляно  будинки,  дитсадки…

Йде  ворог  за  жінками  і  дітьми,

Хіба  ж  ми  можемо  назвати  їх  людьми?

Підірвано  дороги  і  мости,

Міста  без  світла   і  води,

Пошкоджено  і  залізниці.

Здається, що  солдати  наші  з  криці!

Здається, що  солдати  наші  з  криці!

Давайте  всі  подякуємо  їм –

Ще  зовсім  юним  і  немолодим

За  те, що  сміло  йдуть  у  бій

І  піднімають  гордо  прапор  свій!

На  блокпостах  силовики

Несуть   свою  щоденну  варту,

Що  додає  і  сили, й  гарту,

Бо  ж  треба  труднощі  долати

І  Батьківщину  захищати!

Сьогодні   знов  понесли  втрати…

Стоять  у  бойовім  строю  солдати,

В  жалобі  голову  схиливши.

І  очі  вбік  сумні  відвівши,

Згадують   друзів  поіменно  всіх

Та  урочисто  проводжають  їх.

Загиблих  ніколи  не  забудуть –

Довічно  пам’ятати  будуть!

Матері  синів  з  війни  чекають,

Журяться,  надію  мають,

Що  діти  їх  залишаться  живими

Й  повернуться   здоровими  і  молодими.

Та  ріка  крові  не  міліє,

Бо  смерть   нікого  не  жаліє!

Дивитися  стає  несила

На  понівечені  тіла…

Життя  своє  юнь  України   віддала

За  щастя, за  добробут  і  свободу!

Всьому  вкраїнському  народу

Потрібен  мир! Тож  сили  об’єднаймо

І  ворога  перемагаймо!

 

 

Сходинки  росту  юних  патріотів  (розповідь  про  свої  справи, досягнення)

Щоби  світ  цей  на  краще    змінити,

Щоб  настала   омріяна  мить,

Мало  тільки  родитись  і  жити,

Мало  вмерти  і  пам’ять  лишить.

 

Ми – майбутнє  України!

Гімн  Заводівських  козачат

Ми  є  майбутнє  твоє, Україно,

За  все, що  маєм, дякуєм долі.

Нас  об’єднала  мета  єдина –

Знання  здобути  у  рідній  школі.

Хай  процвітає  розум, наука,

Втоми   ніколи    не  знають руки.

Саме  такими  колись  зростемо,

Тебе  ми, школо, не  підведемо!

Працею  шлях  до  мети  прокладаймо

І  про  майбутнє  держави  подбаймо,

Ідеї  правди  не  зрадим  ніколи,

Примножим  славу   Заводівської  школи!

 

Єднаймось , браття!

Єднайся, рідна Україно!

Єднайся Північ, Південь, Захід, Схід!

Єднаймось, браття –українці!

Поки живий вкраїнський рід!

Ви пам”ятайте, рідні браття,

Що сильні ми лише тоді,

Коли зіллємось воєдино,

Тоді загинуть вороги!

Єднайтесь  Київ, Львів,  Луганськ,

Єднайсь Херсон  і   Первомайськ,

Єднайся, рідна Україно!

Бо ми – одна сім`я, родина!

Ми ж українці, браття всі!

Ми –  рідні всі, ми –  земляки,

Бо рідна  й  люба Україна –

Єдина наша  Батьківщина!

Савченко  Анна

Бажаю  мира  і добра!

Єдиного  я  прагну

Для  себе  і  країни:

Щоб  жили  всі  у  мирній,

Лиш  в  мирній  Україні!

Щоб  кожен  у  душі

Виховував  добро

І  в  кожної   людини

Було  лише  воно!

Повір, якщо  комусь

Хтось   щиро  усміхнеться,

То  щирість  ця  до  нього

У  серце  повернеться.

 

Барометр  настрою

Гостям  не  кажем  «прощавайте»,

Бо  ще  зустрінемось  не  раз,

А доведеться – завітайте

У  цей   же  клас  в  той  самий  час!

 

“Мікрофон”

• Як ви  розумієте   вислів: “Україна – єдина  нація!”?
• Що б  ви зробили  для  своїх батьків, села, Батьківщини ?
• Які риси характеру  потрібно  виховувати в собі? Яким  чином?
• З кого  берете   приклад? Чому?

 

Рефлексія

• Чи задоволені  ви  сьогоднішнім  заходом? 
• Що дав  вам  сьогоднішній  захід ?
• Чи справдились  ваші  очікування?
• Де і  як ви  зможете  застосувати  інформацію , отриману  на  цьому  заході?
• Що  візьмете з  собою  в  життя ?

 

Сценарій  до   8  Березня

«Жінкам  вклоняємось  доземно!»

Ведучий: Добрий  день, шановні  мами, бабусі, діти, вчителі, всі   присутні! Ми не випадково зібралися сьогодні в цей весняний день в  нашому затишному   класі. Адже саме навесні ми відзначаємо  чудове свято  – 8 Березня. Тема   нашого   заходу «Жінкам  вклоняємось  доземно!»

Епіграфом   нашого  свята  є  слова  Ганни  Чубач:

 

 

 

Аліна. Здрастуй,  березень   наш   крилатий!
Перший  місяць весни – світлий день.
Здрастуй, 8 Березня – свято,

Де  співаємо  ми  пісень!

 

Шановні! Милі! Вродливі! Кмітливі!  Жартівливі! Загадкові! Веселі! Розумні! Ласкаві!  Ніжні! Найдорожчі! Найкращі матусі, бабусі, сестрички, вчителі! Вітаємо  вас  зі  святом!

 

Євген.Хай проліском ніжним життя ваше квітне,

Весною  буяє  душі  доброта,

Любові, добра  вам, чистого неба

І просто людського тепла!

Аліна. Хай негаразди  Вас  обминають,

Надія шлях Ваш осяває.

Здоров’я, успіхів, добра

Шкільна Вам зичить дітвора!

Пісня «8 Березня»

Анатолій.Спасибі  вам, рідні  мами,
Що  ви  тут  сьогодні  з  нами!
До  вас  наше   перше   слово
Будьте, рідні,  здорові!
Євген.Ми  любимо  вас, кохані  наші  мами.
Ми  вам  бажаємо  здоров’ячка  багато.
Ми  хочемо, щоб  завжди  ви  раділи
І  ніколи  не  хворіли!
Анастасія.Матусю моя дорогенька!
Це свято дарую тобі.
Яка ж бо ти ніжна, рідненька,
А очі які голубі!
Такі   голубі, ніби  небо,
Мов проліска синього цвіт.
Ніколи їм плакать не треба.
Хай радість несе їм привіт!

 

Нікіта.Кажуть, що на світі
Сонце найсвітліше ,
Та  всміхнеться  мама –
І стає світліше.
Кажуть, що без сонця
Не розквітнуть квіти.
А хіба без мами
Є щасливі діти?

Пісня «Квіти  для  мами»

Євген. У мами добрі і ласкаві руки, вона все вміє. У мами вірне і чутливе серце — у ньому ніколи не згасає любов, вона ні до чого не залишається байдужою.

Аліна. Наші любі, дорогі мами! Насамперед, ми хочемо вибачитися перед Вами за те, що іноді засмучуємо Вас. Ні, ми не можемо обіцяти, що більше не провинимось, але можемо обіцяти,  що з цього дня будемо намагатися  менше завдавати вам турбот.

Анастасія. За Ваш скарб дорогі мами, за рідну пісню колискову, за рідну мову, за щасливі спогади дитинства — за все ми низько вклоняємось і кажемо щире «Спасибі. Щастя Вам, усмішок, добра!»

Анатолій. Хай   Бог охороняє  вас  від  злого,

Хай світить сонце і колосяться  жита,

Щоб ви були  щасливі  і  здорові

На  довгі   і  довгі  літа!

Учитель. Найніжніші, найсокровенніші, найкращі слова ми бережемо в своїй душі для мами. Немає любові, сильнішої ніж материнська, немає ніжнішої ласки і клопотів , ніж материнські, немає нічого тривожнішого, ніж безсонні ночі і не зімкнуті очі материнські. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов. Діти сплять… Скільки їм залишилося того безтурботного сну? Мати молиться, тихенько змахує непрохану сльозу, просить у Всевишнього щасливої долі для них. І все це може тільки вона, Берегиня  роду – мати!

Пісня «Про  матусю”

Учитель. Іноді  неуважність та байдужість дітей  сіють в   материнських  очах   смуток.  Як рідко ми   замислюємося над тим, що необачно зронене слово, залишає рубець у душі найріднішої людини, розсипає зморшки на чолі. А як хочеться бачити веселими всіх жінок! Материнська любов найсвятіша, та на  жаль, не всі і не завжди  вміють  її оцінити.

Степан  Олійник

Модернізована Фрося

         Автор.Сусідка Фрося – важна дама: фігуру, моду берегла…

І раптом ось – до неї мама в четвер приїхала з села.

Були обійми. Поцілунки. Та балачки про те і се.

(Покіль дочка звільняла клунки і в холодильник пхала все.)

А потім сумно стало Фросі, терзалась думкою щомить:

Фрося.Ось-ось прийдуть поважні гості! А що ж із мамою робить?

Не зна ж вона, що, згідно моді, старим тепер, як при біді,

Належить бігти з дому – й годі, коли гуляють молоді!

Прибудуть Жан, Лариска, Тіна: вбрання, манери – шик і цвіт!

А в мами байкова кофтина, спідниця майже до чобіт

Навіщо друзям тут селянка у синім очіпку-сачку?

Автор.Трясла міщанська лихоманка украй знервовану дочку.

«Ну що робить?» –Автор. терзалась досі. І вмить просяяла вона:

В модернізованої Фросі блиснула думка рятівна!

Фрося.Ходімо, мамо! –Автор. погукала, – Фрося.у тихе місце одведу.

Щоб ти без нас відпочивала, а не куняла на виду.

Стомилась я, сказати чесно, що, як захочеш, то й поспиш!

Автор.І догодила мати доньці в скрутну годину отаку:

На рванім пуфику в кладочці сиділа схована в кутку!

Пляшки. Шампанське для окраси. А посередені стола –

Рум’яний півень і ковбаси, оті, що мама привезла.

Мускат-вином іскряться склянки, дочка гостей своїх прийма!

Є все у модної міщанки, і тільки совісті нема!

Автор – Наталія Леонідівна. Фрося – Настя. Мама – Аліна

 

Антоніна Грицаюк

Запросила доня матір до себе у гості

Автор.Запросила доня матір до себе у гості,

Треба їхати вже сорок літ буде для Зосі,

Кабанчика заколола є  м`ясо і сало,

Так напевно цього всього доні буде мало.

Яйця, масло, сир, сметана,

Все, що мала все зібрала,

Кошіль, сумка, чемодан, ще й стара торбина,

Їде в місто до дитини, аж прогнулась спина.

Щиро так Зося щебече, в очі заглядає,

Ну, а матінка старенька слізоньки втирає,

Хоч стомилась догодила, все так, як гадала,

Але та радість в одну мить у обох пропала.

Зося.Що це, мамо, ти оділа такі страшні лахи,

Як же ти тепер на очі покажешся свасі.

В неї зачіска, вдягання усе лиш по моді,

Автор.Мати тихо прошептала

МАМА.годі доню годі,

Щоб я зачіску робила та ще й манікюри,

Не було б в мене свиней поздихали б кури.

Як вдягання те по моді я буду носити,

То торби оті пудові не буду возити,

 

Будь здорова моя, доню, привіт всій родині,

Купуй сало, м`ясо, яйця тепер в магазині.

 

Автор – Наталія Леонідівна. Зося – Анастасія. Мати – Аліна

Павло  Глазовий

Безробітний

Лежить синок, вигріває

Спину проти сонця,

А  на  нього  мати сумно

Дивиться  з  віконця.

• Лежиш, – каже, – байдикуєш.

Коли ж скажеш: «Годі!»

Он  Микола, твій ровесник,

Робить на заводі.

Батько дуже ним гордиться,

Мати  ходить  горда –

Він   недавно на  роботі

Встановив   рекорда.

І  портрет його  на дошці –

Там, де люди кращі.

І відпустки  він проводить

Як  усі трудящі:

Того  літа  купатись  їздив,

Цього літа – знову.

Прислав   звідти батькам своїм

Картку  кольорову:

Загоряє  на  пісочку,

Видно  хвилі  сині…

А  син  каже:

• Я не гордий,

Полежу й на глині!

Мати – Анастасія. Син – Нікіта. Автор – Аліна

 

Анастасія. Бажаю вам, мамо, днів щасливих,

Бажаю добра, здоров’я і сили,

Бажаю любові, злагоди, втіхи,

І бажаю завжди життю радіти.

Іван. Нехай боронить мати  Божа

Від злих людей і різних бід,

Хай дасть здоров’я і поможе

Прожити в щасті сотні літ.

Нікіта. Мама- це найрідніша людина,

Маму ніхто не замінить мені.

Мама  дарунок від Бога,

Кожній дитині, що живе на Землі.

Нікіта. Люба  матусю!

Не хворій,не плач…

Якщо завинив –

Ти мені пробач!

 

Євген.Матуся приголубить в мить біди,

Розділить всі важкі дороги.

Спасибі, рідна, що ти у мене є,

Бо  ж  ти  дана  мені  від  Бога!

 

Аліна. За все, що маю дякую я Вам,

Моя матусю золота.

Ви – мій найбільший  в  світі скарб

Для  Вас  співаю нині  я!

Нікіта. Моїй любій  мамі

Я несу привіт,

Бо вона дорожча

На весь білий світ!

Пісня «Не  давайте  суму  жити»

Одним  почерком!

• Самій писати? Обійдуся!

Для цього в мене є матуся!

І, ось, як і раніше, знову

Взялась матуся за  письмову!

А поки трудиться матуся,

Дрімає на дивані  Дуся!

• Вставай – но, донечко, готово.

Радіє Дуся… – О, чудово!

Бере матуся в руку сапку

І хоче на город піти,

Та  раптом  чує: – Знаєш, ти

Поставити забула крапку!

• Поставить зможеш ти сама,

Тут  жодних труднощів  нема.

Та не влаштовує це Дусю,

Нахмурює вона  чоло:

• Ні, крапку ти постав, матусю,

Щоб почерком одним було!

Донька – Аліна. Мама – Анастасія.

Автор – Наталія Леонідівна

 

 

Ледар – брехунець

Просить матуся Миколу:

• Синку,внеси мені дров!…

Ледар скрививсь і про школу

Мамі нагадує знов:

-В мене уроків багато,

Сила задач і письма…

З п’ятого поверху мати

Йде до сарая сама.

Дров узяла вона в’язку,

Йде,спочива,що не крок:

Робить синочкові ласку,

Хай тільки вчиться синок.

Вийшла,звалила додолу

В’язку важкеньку сама.

Зве на хвилинку Миколу –

Дома Миколи … нема!

Раз погукала і вдруге.

Де він?…І стала на мить :

«Певно, подався до друга,

Вдвох щоб задачі робити».

Зовсім не так! Бо Микола

Вже верховодив у грі:

Бив з хлопчаками футбола

В третім,сусіднім дворі.

А як стемніло – з’явився:

• Їсти давайте мені!

Сильно я,- каже стомився,

Дуже задачі трудні.

…Ранок.Іде він у школу

Й жде випадкових «удач».

Вчитель питає Миколу:

• Чом не зробив ти задач?
• Чом не зробив,я питаю?…

Встав брехунець,пробубнів:

• Я не зробив,бо з сарая

Дрова для мами – носив…

 

Анастасія: В День 8 Березня ми вітаємо не лише наших мам, але і бабусь – добрих, мудрих, терпеливих.  Їм говоримо велике спасибі за їх турботу, увагу, любов, які вони дарують  нам, своїм онучатам.

Аліна .Зі  святом, бабусі, мамині  мами,
Жіноче  серце  не може старіти,
Нехай  не  турбують  душевні  рани –
Вам  сміятись, життю  радіти!

Євген : Наші бабусі – це джерело мудрості, знань і досвіду, накопиченого роками. І цим дорогоцінним багажем наші бабусі діляться з нами щодня. Ах, шкода, ми не завжди прислухаємося до їхніх слів.

Аліна : Але сьогодні, наші дорогі і милі бабусі, ми говоримо вам спасибі. Дякуємо за вашу душевну теплоту, за вашу величезну турботу, за те, що ви завжди приймаєте нас з частуваннями, а проводжаєте зі сльозами. Ми любимо вас, рідні, хай і не завжди говоримо про це.

Нікіта. Хто  мене любить більше за всіх на світі?
Таємницю цю не тримаю в секреті.
Це бабуся моя,
Ми з нею-найкращі друзі.
Нікіта. Ми зіграємо з нею в лото,
Ввечері подивемось  кіно.
Шарф, шапку вона зв’яже,
Казку на ніч мені розкаже.

Анастасія. Бабуся  моя

Не  знає  нудьги,
Все вміють ласкаві руки:
Пироги  для  мене  спекти,
Слово добре, лагідне  знайти
Вона  міцно   мене  поцілує
І  кмітливістю здивує,
Щось  смачненьке   приготує,

Нову   сукню  подарує.

 

Аліна.Моя бабуся люба, гарна, мила,
Вона найкраща від усіх людей!
І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас, дітей.

За те, що любиш і  жалієш,

Казки розказуєш смішні,

За доброту,за ласку щиру

Вклонитись хочу до землі.

 

Анастасія.Ми  бажаєм  вам, бабусі,
Жити  довго без журби.
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На многії літа  і  назавжди!

 

Євген.Ми   своїм  бабусям  пісню заспіваєм,
Вони для нас  як сонечка  краса,-
Найкращих, найдорожчих  ми  не  знаєм,
Хоч  обшукали  б землю й небеса !

 

Учитель: А які золоті руки у наших бабусь! Скільки всього вони вміють робити! Намагайтеся  дізнатися про своїх бабусь якомога більше, частіше прислухайтеся до  їх  добрих  порад, бережіть бабусь, допомагайте їм у всьому! Та  не  завжди  онуки  шанують  своїх  бабусь! До  вашої  уваги  інсценізації

Все робимо своїми руками!

Автор.Прохає бабусю Ганнуся:

Ганнуся.– Погладь мені галстук, бабусю!

• Бабуся.Сама ж ти що маєш робити?

Ганнуся.А я буду вірша учити.

Бабуся.Ну вчи. Коли вивчиш, як слід, на столик поставиш обід.

Ганнуся.Хай мама обід приготує:

На збір піонерський спішу я.

Бабуся.Яка ж у вас буде програма?

Ганнуся.Все робим своїми руками!

Бабуся.І що ж ти покажеш на зборі?

Ганнуся.Я буду співати у хорі. І вірш прочитаю з програми:

Все робим своїми руками!

Автор – Євген. Бабуся – Анастасія. Ганнуся – Аліна

Павло   Глазовий

Виряджала мати сина…

Виряджала  мати сина

До Києва з  Яготина.

У хустинку зав’язала

Півхлібини й кусень сала

• Вчися, синку, говорила, –

У науці, синку, сила.

Спеціальність   як   добудеш,

На   заводі майстром будеш.

Син  учився  у  профшколі,

Працювала  мати  в полі.

А  щотижня – за  корзину

Та й  везла   гостинця сину.

Йшли  літа…Синок довчився,

Майстром  став і оженився.

І дали йому  без плати

Вже й  квартиру – дві кімнати.

Є і в шафі, є і в мисці,

Є й дитина у  колисці.

Але  матері  не досить –

Все гостинці сину носить

Носить   клунки  та  мішечки –

То капусту й бурячечки ,

То яєчки, то сметанку.

То сальце, то масла банку.

• Ти ж на все, – говорить, – сину,

Витрачаєш  копійчину.

Тільки син  не  радий – дметься,

Червоніє, треться, мнеться.

І нарешті мовив: – Мамо,

Я скажу все чесно й прямо:

Завдаєш  ти  нам  мороки.

Подивись  на  себе збоку:

Лозяна  якась корзина,

В  дужку  вставлена  дротина,

Виглядають  із корзини

Мішковини  та торбини.

Це ж сусіди будуть знати,

Що така у мене мати!

Ти мене шокіруєш і компроментіруєш

Сильно действує на нерви

Ця  корзина  драна.

В тебе що, немає грошей

Купить чамайдана?

Викинь к бісу цей мішок,

Був  би  він  неладний!

Це ж тобі не Яготин,

А  хутір Отрадний.

Отакого має сина

Добра  мати  з  Яготина!

Автор – Наталія Леонідівна. Мати – Аліна. Син – Євген

 

Анастасія. Знайте,  наші  дорогенькі бабусі  і неньки, ви нам потрібні завжди, ми постійно потребуємо  вашої  любові  і  допомоги.

Отож  будьте  завжди  як  Весна: ніжні, милі, ласкаві, а головне – здорові.
Анатолій . Хай  вам сонце сміється,

Хай  добро   вам  ведеться,

Хай  годинник   повільно  лічить   вік

А Бог  дарує  багато  щасливих   літ!

Пісня «Бабуся»

Аліна.Вчительку свою
Ми також вітаємо,
І найкращі побажання
Ми їй посилаємо.
Швидко щоб перевіряла
Наші всі завдання,
Не сиділа над книжками
Звечора до рання.

Євген Щоб лиш гарнії оцінки
Виводила ручка,
Щоб ви нею розписались,
Як буде получка.

Й, не зважаючи на всі
Капосні реформи,
Ви ніколи не втрачали
Бадьорої  форми!

 

Іван.Вітаємо також всіх  присутніх  тут   вчителів                    

Дай вам, Боже, днів щасливих,
Дай добра, здоров’я, сили.
Дай любові, згоди, втіхи,
Змоги дай — життю радіти.
І ділитись словом щирим,
Теплим, радісним, правдивим.

 

А   зараз  я  від імені   всіх   хлопчиків  5 класу, хочу  привітати  наших  дівчаток  піснею  «Хвостики – метелики».

 

Учитель. Дорогі жінки! Нехай ваші обличчя втомлюються тільки від посмішок, а руки від квітів! Нехай ваші діти будуть слухняні, а чоловіки уважні! Нехай ваше домашнє вогнище завжди прикрашають затишок, достаток, любов, щастя!

Учитель. Дорогі діти! Ось і закінчилось наше свято. Ви багато співали, декламували вірші, інсценізували уривки вірша. Чи сподобалось Вам це свято? Чи переконались Ви, що без маминої пісні, бабусиної  казки,рідного неньчиного слова немає людини?

Повернімо ж серця наші до краси людської, збагатимо життя наше маминою піснею.

На закінчення батьки, діти, учитель виконують пісню

«А я бажаю вам добра»

Спасибі вам за вашу щирість, за участь у нашому святі!

Учитель. Шановні мами, бабусі, я з великим бажанням приєднуюся сьогодні до щирих привітань ваших  дітей! Прийміть вдячність за вашу відданість і ніжність, терпіння і працю.  Нехай любов,  дарована дітям, повернеться  до  Вас  сторицею!
Я  бажаю  всім вам любові від дітей, чоловіків. В любові цій -ваша сила! Життя прекрасне, і в значній мірі тому, що існуєте на Землі Ви! Щастя Вам, дорогі жінки!

 

 

 

 

Сценарій   виховного   заходу,

присвяченого  200 – річчю  Великого   Кобзаря

«І  мене  в  сім’ї  великій, в  сім’ї  вольній  новій,

не  забудьте  пом’янути  незлим  тихим  словом…»

 

Учитель. Доброго  дня, шановні діти, вчителі, всі  присутні! Сьогодні  ми   проводимо   урок   спілкування   на  тему: «І  мене  в  сім’ї  великій, в  сім’ї  вольній  новій, не  забудьте  пом’янути  незлим  тихим  словом…» , присвячений  200 – річчю  від  дня  народження   Великого  Кобзаря.

Епіграфом  я  взяла  слова Максима  Рильського

“Немає в світі поета, який стільки

важив би  в  житті  свого  народу, як Шевченко”

Відеоролик «Тарас  Шевченко»  (Слайди 1-7)

 

Якщо  не  знаєш, як  всміхається  зоря,

Якщо  не  бачив, як  цвіте  калина,

Як  у  ставку   купається  верба –

Не  жив  ти, друже, в  Україні.

Як  мимо  серця  лине  коляда

І  в  Божий  храм  ти  омивав  стежину,

Як  не  читав  ні  разу  «Кобзаря» –

Немає  в  тебе, друже, Батьківщини!

Вже   весна  прекрасна  радість  посилає,

А  березень  щасно  їй  допомагає.

На  деревах  бруньки  наливає  соком,

Підіймає  сонце  на  небі  високо.

Білосніжку, брате, квітонька  раненька,

Вже   крокує  свято  Кобзаря – Шевченка.

 

Дмитро  Павличко

Молитва

Отче наш, Тарасе   всемогущий,

Що створив нас генієм своїм!

На моїй  землі, як правда сущий,

Б’ющий у неправду, наче грім.

Ти, як небо, став   широкоплечо

Над  літами, що упали в грузь,

Віку  двадцять   першого предтечо,

Я на тебе одного молюсь!

Да   святиться  слова  блискавиця,

Що  несе  у  вічну  далечінь

Нашу  думу  й  пісню! Да  святиться

Між  народами  твоє  ім’я! Амінь.

(Слайди  8 – 16). Фільм «Кобзар»

Анатолій   Камінчук

«Кобзар»

У вікні – любисток, на підлозі м’ята,

В золотій оправі книга серед книг.

Наче щедре сонце поселилось в хаті,

Як велике щастя стало на поріг.

Мудра, світла книга, — то «Кобзар» Тараса,

На столі, як свято, білий коровай.

І пішло повір’я з дідівського часу,

Як «Кобзар» у хаті — буде щастя, знай!

Ірина   Прихода

Кобзар

Кобзар – це  скарб  для  нашого  народу,

Минулого  буття  духовний  жар,

Який  приніс  нам  радість, насолоду,

Любові  й  віри  невмирущий  дар.

Величний  дар  Шевченкового  серця,

Що  Україну  славив  в  засланні.

В  солдатських  муштрах  по  усіх  фортецях

На  чужині  складав  свої  вірші.

А  серцем  все  на  Україну  линув,

Бо  там  народ  знедолений  страждав.

Він  батьківщину  рідну  не покинув –

На  Україну   вороття  шукав.

І  став  для  нас  Шевченко  заповітом,

Безсмертним, як  саме  людське  життя.

Ми   будем  славить  перед  цілим  світом

Живе  й  святе  Шевченкове  ім’я.

 

Кожна  нація  має    свого  національного  пророка. Поляки  мають  Міцкевича, англійці  – Шекспіра. Росія  гордиться   своїм  Пушкіним, а  ми, українці, пишаємось  Тарасом  Шевченком.

Світ   Шевченка  складний   і  простий  водночас. Увійшовши  в  нього, можливо, зрозуміємо, звідки  ота  неосяжна  любов  до  України, звідки  він  брав  сили  вистояти  й  не  зламатися, звідки  такий   високий  духовний  світ  і  геніальний  талант. А  все, напевно, тому, що  він  сам  обрав  собі  таку  долю – долю  поета. Непростою  вона  є  в  кожного  митця, але  кожен  обирає  її  свідомо.

Фільм «Той, хто  прорік  націю»

Палієнко Микола

Калинові   Моринці

Розпашіли в Моринцях калини,
Спалиш очі – тільки  подивись.
Перед  ними стану на коліна:
Тут  Тарас Шевченко  народивсь!
Вогневіють  вулиці  осінні –
Стільки  он  багать  біля  воріт…
Моринц і зіскучились  за сином,
Кетяги  дарують  дітворі.
«Ще   сюди  приїдеш  неодмінно», –
Шепче   серце – диво яке з див.
Перед   ними   стану на коліна:
Тут Тарас Шевченко   народивсь!

Росте  дитя,  мов  квітка  на  стерні, –

Присушить  сонце, вимочить  негода

Або, як  нині, радісна  пригода

Застане  в  придорожнім   бур`яні

Чи  кине  на  вербовому  коні

Упоперек  зеленого  города –

То  вистрибом, аби  найменша  шкода

Не  сталась  гарбузовій  гудині…

Зима  і  літо, холод  і  тепло –

Росте  дитя, стежки  свої  верстає,

Переростає  і  добро, і зло,

Малі  свої  літа  переростає, –

Здаватись  може – як  билина  в  полі,

Але  щодня  під   пильним  оком  долі.

 

Тарас

Тяжко-важко в світі жити

Сироті   без роду:

Нема куди  прихилитись,-

Хоч  з гори  та  в  воду!

В того Доля ходить полем,

Колоски збирає;

А моя десь, ледащиця,

За  морем  блукає.

Доля

Я – тиха Доля , Доленька Тараса…

В вінку терновім, боса на снігу…

Втирала  сльози, зронені   завчасно,

Співала “люлі” ще  у сповитку.

Я  проводжала  маму Катрю  в  вічність,

Разом з Тарасом

Свічку  їй  несла.

Тихенько в бур`яні писала вірші

І малювала  мрії   крадькома.

Доля.

Я з ним ходила  і   стовпів  шукала,

Що небо підпирають…

Та  дарма…

Нема стовпів. Лише  дуби  на ганках,

Бо світ цей тлінь…

Одна душа жива!

Тарас.

Чом плачуть кріпаки?

Доля.

Спитав Тарас мене. А з неба,

Неначе  ружі,  падали  зірки!

 

Тарас.

Чому мовчиш,

Чому не мовиш, Доле?

Молись, Тарасе, бо життя як поле…

Всміхнуся сонечком колись твоїй стерні.

Перегорнемо деякі сторінки життя великого Кобзаря, прислухаємося до шевченківської  думки  та  слова.

Відеоролик «Біографія   поета»  (Слайди 17 – 27)

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда.

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясне її світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим! Я хочу, щоб моя свічечка світила найяскравіше!

Мати. Добре, мій хлопчику!

Учитель: Так одного разу навесні на небі спалахнула ще одна яскрава зірочка, зірочка Тараса Шевченка. На Черкащині, в селі Моринці, 9 березня 1814 року народився хлопчик – майбутній великий поет та художник, сіяч розумного, доброго, вічного – Тарас Григорович Шевченко. Його батько – Григорій Іванович – родом з Кирилівки, мати – Катерина Якимівна Бойко – з Моринців. Обоє були кріпаками пана Енгельгардта.  У селі Кирилівці  минули дитячі роки Тараса. Він ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном,за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою».

Декламування поезії  «Мені тринадцятий минало»

Тарас. Оксанко, ти  у  вінку – найкраща  за  всіх  панянок  у  світі. А   я  тобі  ще  й  чобітки  справлю  із  срібними  підковами.

Оксана. Срібними?

Тарас. І  золотими  дзвіночками  в  закаблуках.

Оксана. За  що  ж  справимо?

Тарас. Одіб’ємось   від  злиднів. Тоді  й  усе  буде. І  по  дзвіночках  угадаю – ти  йдеш.

Оксана. Я  без  тебе – нікуди.

Тарас. А  як  од  пана  покличуть?

Оксана. Не  піду! Хоч  убий – не  піду!

Тарас. А  я  не  віддам  тебе  нікому.

Оксана. А  коли – що – рішу  сокирою!

Тарас. А   я  втечу  до  тебе, звідки  завгодно.

Оксана. А  як  закують? Не  діждуться – мій  вінок  до  тебе  припливе.

Тарас. Оксано, не  кажи  цього!  Може, й  річки  туди  не  буде.

Оксана. Докотиться   через  гори, байраки, долини. Прощай, Тарасику!

Відеоролик «Заповіт. Оксана Коваленко. Смерть батька»

Ярина. Тарасе, на  хвильку  забігла   до  тебе (розв’язує  вузлик). Ось  твоя  свитка, полатана  вже.

Тарас (бере  свитку).  Ого, як  гарно  полатана! Яриночко, ти  вже, як  дівка, шиєш! Рідненька  моя… Ти  мене  не  забуваєш.

Ярина. То  давай  я  тобі  ще  й  сорочку  виперу, зашию…

Тарас. Не  треба, я сам.

Ярина. Тарасику, а  в  тебе  є  малюнки? Покажи!

Тарас. Добре, тільки  тобі, сестричко  (показує  дощечку  з  малюнком). Ось  наша   хата.

Ярина. Дуже  схожа… Невже  це  ти  сам? А  чого  на  дощечці?

Тарас. Паперу  не  було. Дяк  не  давав… Ось  розживусь, може, на  свитку  і  фарби.

Ярина. Коли  ж  то  буде?

Тарас. Колись  буде. Ось  чекаю, поки  дяк  повернеться. Обіцяв  сьогодні  вчити   малювати. Бачиш: і   біля  хати  прибрав, і  води  приніс, і  почистив  пензлі (показує). Якби  мені … маляром… я  б  нічого  більше  й   не  хотів.

Ярина. То  вчись   у  нього.

Тарас. А… Хіба  йому  голова  болить  за  мене? Тільки  п’є  та  норовить, щоб  одшмагати  різками …

Ярина. І  зараз? (Тарас  ствердно  киває  головою). То  хай  йому  грець! Вертайся   додому!

Тарас. А  там  що?

Тарас  і  Ярина  виходять.

Фільм «Тарас  Шевченко»                                                             

Олекса  Різниченко

Іменем  твоїм

Тарасе! Іменем  твоїм

Земля  моя  святиться.

Твоя  душа – немов  криниця,

З  якої  пить  і  не  напиться…

Він  не  мужик, хоч  з  мужиків,

Вдивляйтеся  в  автопортрети!

Широкий  розмах  чорних  брів,

Чоло  художника  й  поета.

Інтелігентних  скільки  рис!

Ще  молодість  у  бакенбардах.

Його  увічнити  взялись

Минулі  і  майбутні  барди,

А  він  себе  залишив  нам

Таким, як  був, до  чого  прагнув.

Це  не  образа  мужикам,

Це  ще  одна  про  нього  правда.

Декламування  поезії   Євгена  Маланюка «Не поет – бо це ж до болю мало»

Інсценування   поеми   Тараса  Шевченка  «Тополя»

Пісня «Шана  Кобзарю!».   Декламування   поезії «Великий   Тарас»

 

Ліна   Костенко

Повернення   Шевченка

Заслання,  самота,  солдатчина.  Нічого.

Нічого  –  Оренбург.  Нічого  –  Кос-Арал.

Не  скаржився.  Мовчав.  Не  плакав  ні  від  чого.

Нічого. Якось  жив  і  якось  не  вмирав.

Вернувся  в  Петербург,  і  ось  у  Петербурзі

Після  таких  років  такої  самоти

Овацію  таку  йому  зробили  друзі,

Коли  він  увійшов!  І  він  не  зміг  іти!

Він  прихилився  раптом  до  колони.

Сльоза  чомусь  набігла  до  повік.

Бо,  знаєте…  із  каторги  – в  салони…

Не  зразу  усміхнеться  чоловік…

Фільм «Надії»                                                                

Пісня «Зоре  моя  вечірняя»

Митець прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 10 років – на  засланні , під  наглядом   жандармів і тільки 13 років – вільною людиною. І в цих несприятливих умовах Тарас  створив свій безсмертний “Кобзар”, написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії  мистецтв. Тарас Шевченко – не тільки поет, а й драматург, прозаїк, мислитель, історик, етнограф, фольклорист, художник(живописець, гравер), який залишив велику образотворчу спадщину – понад тисячу творів. Геній Шевченка надзвичайно широкий, багатогранний.  Тільки літературна спадщина Шевченка – це “Кобзар”, 9 повістей, п’єса “Назар Стодоля”, уривки драматичних творів, щоденник та листи.

(Слайди  28 – 52)

Пісня «По  діброві  вітер  виє»

Останні Петербурзькі роки принесли Т. Шевченкові визнання і славу, однак не додали здоров’я та душевного спокою.

25 лютого (9 березня за новим стилем) Т.Г.Шевченкові виповнилося 47 років. Приносили телеграми з України, приходили привітати друзі, а  іменинника мучили страшні болі.

10 березня 1861 року Шевченко відійшов у вічність.

Відеоролик «Смерть поета»

Вірш  «Пам’ятник»

В камені білому,

В камені сірому,

В бронзі, залізі,

Як поклик ідей,

Правда немеркнуча

В слові нетлінному

Житиме вічно

Серед людей.

На постаментах

В бронзі відлитий,

Він, наче пісня,

Йде по Землі.

До кожного дому,

У кожну хатину

Людям несе

Пломінь душі!

Відеоролик «Тарасе»

 

Помер   Тарас …

Неволя  підрубала  сили,

Зашуміли  сумно – сумно

По  Славуті  хвилі.

Попливли   Дніпрові хвилі  аж  у  синє  море,

Всьому  світу  гомоніли  про  велике  горе.

Затужила  Україна, плакала  немало,

Як   ховала  свого  сина, пісняра  ховала.

Пісня «Думи  мої…». Декламування  поеми  І. Драча  «Смерть    Шевченка»

Фільм «Тарас  Шевченко». Вірші  про  Тараса  Шевченка:

«Між берегами вічності клекоче час»,  «Умер   співець», «Поглянь, Тарасе  любий  наш!»

Відеоролик «Заповіт»

Пісня «Реве та  стогне  Дніпр  широкий»

Поклонімось сьогодні поету,
Рідні сестри мої  і брати!
Його славі й орлиному злету
Нема рівних ніде на землі.
Поклонімось Тарасу  святому
За слова чарівні  крізь  віки,
Що навчав нас  долати  утому,
Вперто йти до своєї мети!
Поклонімось великій людині,
Що стоїть на Чернечій горі
І шукає по всій Україні
Патріотів живої душі!
Поклонімося знову і знову
У весняні ці дні осяйні!
Вічна слава Пророчому слову,
Вічна слава, Тарасе, Тобі!

Декламування   поезій   Т.Г.Шевченка:

«Думка»,  «Садок вишневий коло хати…”, «Мені однаково чи буду…»

Інсценування   поеми   Тараса  Шевченка «Катерина»

Фільм «Назар   Стодоля»

Авторські  вірші  учнів  Заводівського  НВК  про Тараса Григоровича   Шевченка

Горбенко  Ольга

Пам’ятаймо    Кобзаря!

Тарас  любив  свою  країну –

Страждальну   рідну  Україну.

На  чужині  він  довго   жив

І  за   родиною   тужив.

В  Академії  навчався

І  на  краще  сподівався.

Закликав  боротися  за   волю,

Описав  свою  нещасну  долю.

За  це  він  покарання  відбував.

Був  мужнім, рідну  мову  шанував.

Дві  захалявні  книжки  мав –

Вірші   писав   і  малював.

Шевченко  прагнув в  Україні  жити

І  спонукав  людей   її  любити.

Він  написав  у «Заповіті»,

Щоб не  забули  його  діти.

Пам’ятаймо   Кобзаря,

Хай не  згаса  його  зоря!

Жиденко  Марія

Мрію  до  Канева  поїхати…

Я  пісні  про     Кобзаря   співаю,

Його  твори   залюбки  читаю.

Він – сміливець, Прометей,

Захисник  бідних   людей!

Тарасик  гарно  малював,

Божий  дар, терпіння  мав,

Мову  рідну  поважав,

Батька  й  матір  шанував.

Вірші  поета  я  вивчаю,

Про  його  страждання  знаю,

Як  він  на  чужині  поневірявся,

Але  боровся ,  не  здавався.

Він  мужнім, терпеливим  був

І  про  народ  свій  не  забув.

За  нього  думав  і  переживав,

Свій  край   в  поемах  описав.

Читала  твір  «Іван  Підкова»,

Знаю  я  про  що   йде  мова

В  оповіданні  «В  бур’янах» .

Яким  тернистим  був  Шевченка  шлях!

Мрію  до  Канева  поїхати,

Могилу  поета   відвідати,

В  очі   йому  подивитись

І  низенько – до  землі  вклонитись!

 

Сулім  Ангеліна

Про  Шевченка  пам’ятати  буду!

Любі  друзі! Вірші  Шевченка  читайте

І  напам’ять   їх  вивчайте,

Бо  вони  навчають  жити

І  свій  рідний  край  любити!

Писав  Кобзар  про  природу  і  панів,

Про  любов  до  матерів,

Про   страждання  людей,

Про  нещасних  дітей.

Як  сиротою  залишився,

Як  талант  в  нього  відкрився.

Як  навчався   він  у   дяка

І  яка  була «подяка»:

Школярам  воду  носив,

А  дяк  знущався   з  нього ,  бив.

Малювати   він  не   вчив –

Тільки  різками  хрестив…

Виріс  Тарас , малярем  став,

У  Літньому  саду  походжав.

Там   Сошенка   він  зустрів,

Здивувать   його  зумів.

В  Академії  навчався,

Бути  першим  сподівався,

Та   за  картини

Золотих  медалей  не  дали –

Не  про  панів  роботи  ті   були…

Писав  Шевченко, малював,

Про  царя  вірші  складав.

Боротися  людей  він   закликав,

Тому  і  на  засланні  побував.

Народ  поета   цінував:

Вірив  йому  і  поважав.

Кобзар  прихильників  скрізь   мав,

Понад   усе  свій  край   кохав!

Про  Шевченка  пам’ятати  буду,

Його  ніколи  не  забуду.

Він – син  вкраїнського  народу,

Загинув   за  його  свободу!

 

Список використаних джерел
1.     Анісов В., Середа Є. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. 2-ге вид.— К., 1976.

2.     Білецький О., Дейч О. Тарас Григорович Шевченко. Літературний портрет. —К., 1964.

3.     Білецький П. О. Апостол України. Життя і творчість Шевченка. — К., 1998.

4.     Т. Г. Шевченка на Україну. — К., 1970.

5.     Зайцев П. І. Життя Т. Шевченка. — К., 1994.

6.     Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії до заслання. — К., 1964.

7.     Кирилюк Є. Т. Г. Шевченко. Життя і творчість. — К., 1979.

8.     Пахаренко В. Незбагнений апостол. Нарис світобачення Шевченка. —Черкаси, 1994.

9.     Пільгук І. І. Традиції Шевченка в українській літературі. — К., 1965.

10.      Рильський М., Дейч О. Тарас Шевченко. Біографічний нарис. — К., 1964.

11.      Руденко О. І., Петренко Н. П. Вічний як народ. Сторінки до біографії Т.Г. Шевченка. — К., 1998.

12.      Тарахан-Береза З. П. Святиня. — К., 1999.

13.      Шагінян М. С. Т. Шевченко. — К., 1963.

14.      Шевченківський словник: У 2-х т. — Т. 1. — К.: Головна редакція УРЕ,1976.

15. Северная пчела.. — 1860. — 26 января; Анісов В., Середа Є. Літописжиття і творчості Т. Г. Шевченка. — Вид. 2-ге, доп. — К.: Дніпро, 1976.— С. 298.

.

 

 

Літературно  – музична  композиція

«Пам’ятаймо   невмируще  і  вічне  слово  Кобзаря!»

Мета:

– виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України;

– вшанування пам’яті видатного художника слова,  патріота України – Т.Г.Шевченка;

– формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови;

 

Зал святково прибраний. В центрі на журнальному столику стоїть “Кобзар” на вишитому рушнику.

Доброго  дня, дорогі  діти, вчителі, всі  присутні! Сьогодні  ми   зібралися  віддати  шану  світлій  пам’яті   геніального   сина  українського  народу. Наша літературно – музична композиція «Пам’ятаймо   невмируще  і  вічне  слово  Кобзаря!»   присвячена   річниці  від  дня  народження  Тараса  Григоровича  Шевченка!

Епіграфом   нашого  свята  є  слова  Остапа  Вишні:

 

Тарас  Шевченко! Досить  було  однієї  людини,

Щоб  урятувати  цілу  націю!

Презентація про  Кобзаря

Ведуча. Є дні, що минають і непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня.

 

Поклонімось сьогодні поету,
Рідні сестри і брати мої,
Його славі й орлиному злету
Нема рівних ніде на землі.
Поклонімось Тарасу святому,
За слова чарівні крізь віки,
Що навчав нас долати утому,
Вперто йти до своєї мети.
Поклонімось великій людині,
Що стоїть на Чернечій горі
І шукає по всій Україні
Патріотів живої душі.
Поклонімось, дорослі і діти,
За натхнення, що в душу лягло,
За Кобзарські вірші і квіти,
За оспіване кожне село.
Поклонімося знову і знову
У весняні ці дні осяйні,
Вічна слава Пророчому слову,
Вічна слава, Тарасе, Тобі!

 

Ведучий 1: Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 10 років –невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 13років – вільною людиною.

Ведучий2: І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний “Кобзар”, написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії мистецтв. З його мистецької спадщини збереглося 835 творів живопису і графіки. Є дані про 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.

 

Учитель. У всякого своя доля і свій шлях широкий.

Важким  було  дитинство  Тараса…

(Виходить малий Тарас з мамою)

 

Малий Тарас

…Ще в школі,

Таки у вчителя –дяка,

Гарненько вкраду пятака,

Бо я було трохи не голе,

Таке убоге – та й куплю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду

Або три царіє со дари

Та сам собі у буряні,

Щоб не почув хто не побачив,

Виспівую та плачу…

 

Мати. Не плач. Ти народився під високою зорею. Тобі випала велика Доля.

Малий Тарас. Мамо, а що то є доля?

Мати. Той блукає за морями,

Світ перепливає,

Шука долі, не находить —

Немає, немає! —

Мов умерла. Інший рветься

З усієї сили

За долею; от-от догнав

І — бебех в могилу!

А в третього, як у старця,

Ні хати, ні поля,

Тілько торба, а з торбини

Виглядає доля —

Як дитинка; а він її

Лає, проклинає

Малий Тарас. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синочку, правда.

Малий Тарас. А чому так багато на небі зірочок?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Малий Тарас. Бачив, матусю, бачив… Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добре, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Малий Тарас . Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся мій хлопчику,(гладить його по голові)

Мати.

Як гірко, як нестерпно жаль

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не знаєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди з краю в край.

Панує рабство ненависне.

Вчитель. Тарас уже в ранньому дитинстві зіткнувся з тяжкою нуждою. Коли йому було всього 9 років – 20 серпня 1823 року померла мама, а через півтора року (23 березня 1825 року )помер тато.

Тарас.Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину… В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло… Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою

Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!..

 

Ведучий: Помираючи, тато Тараса розпорядився, як то годиться, своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною поророчою проникливістю щодо свого сина, майбутнього генія українського народу:

Батько

– Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не потрібно.

Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо. Для нього мій спадок або нічого не значитиме, або нічого не допоможе.

А сирітська доля завжди є вкрай гіркою.

Смерть батька і життя у дяка, пошуки вчителя-маляра і повернення до домівки, де вже хазяїнував одружений Микита. Була праця пастухом біля громадської череди. І були безсмертні вірші.

 

Читці читають поезії

Мені тринадцятий минало

 Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога……

Уже покликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу… І не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось…

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу.

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала…

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє… лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

 

Вчитель Із сирітської торбинки Шевченка виглядала на рідкість щедра Доля. – Божий дар. А кому більше дається від Бога, з того більше і спитається!

Ведучий: Коли Шевченкові минуло 14 років, його зробили дворовим слугою поміщика Енгельгардта і він поїхав з України.Щоб мати дворового маляра, Енгельгардт у Петербурзі віддав його на 4 роки в науку до живописця Ширяєва. Там Тарас уперше почав писати вірші.

Духом і талантами він був обдарований настільки, щоб протистояти за всіх і за все!

Та все ж не покидала висока доля Тараса за життя. Вже два роки після викупу з кріпацтва він, проживаючи вільним і забезпеченим художником , стає визнаним поетом і вже наступних сім років сягає вершин, яких сучасники не могли навіть цілком збагнути. За час навчання в Академії Тараса нагороджують срібними медалями за малюнки з натури та живописні твори.

Поет і художник жили в душі Шевченка-митця завжди, бо писати й малювати він любив однаково. А його спадщина художника також різноманітна, як і поетична. Як художник Шевченко мав дві срібні медалі за свої картини ще в часи навчання в Академії художеств. І великий К. Брюллов вбачав у ньому талановитого художника. Життя Т. Шевченка, на жаль, менш сприяло розвитку таланту Шевченка-художника, бо не завжди були фарби та полотна для малювання. Але все створене Шевченком-художником навіть за таких умов вражає своєю різноманітністю.

Перша друкована згадка про малярські твори Шевченка з’явилася ще в 1839 р. Його спадщина складає 1200 робіт.

Ведучий . Він не тільки геніальний поет, а й талановитий художник.

Не покидала його висока Доля і на засланні і після повернення: тримала його на вершині болю і страждань. Земна Доля не дала Шевченкові й останньої мрії – родинного тепла і затишку, сімейного щастя і взаємної любові.

Ведучий. Свічка  життя   Шевченка догорала. Мрії про одруження, розраду в сімї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Фізично знищений, поет відчував, що недалекий кінець.

«Заповіт»  Кобзаря

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отоді я

І лани і гори —

Все покину і полину

До самого Бога

Молитися… а до того

Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Не злим тихим словом.

Ведучий . Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав   Кобзар  свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Ведучий

Уже достигли полуниці

Росу вечірню трави п’ють,

І в ароматі медуниці

Хрущі шевченківські гудуть.

Нема співця, о ні, він з нами,

Його пісні, його любов,

Його це місяць над садами

У сяйві тихому зійшов.

І все здається, я клянуся,

Крізь сяйво місячне бліде

До мене рідний добровусий

Тарас Григорович іде…

Ведуча.  І на  оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і селами як весняні води могутнього Дніпра лине вічно жива в народі  слава Великого Кобзаря.

Шановні гості! Ми вдячні вам за те, що розділили з нами радість свята, за ваші  теплі обличчя! Дякуємо   за  увагу!

 

 

Сценарій  свята

«Родина,  як  зірка єдина»

 Учитель. Шановні гості, дорогі батьки: мами і тата, бабусі й дідусі, тітоньки і дядечки, братики  та  сестрички, добрі друзі, дорогі діти, уся наша шкільна родино! Вітаємо щиро вас усіх на нашому родинному святі. А зібралися ми сьогодні не випадково. Адже жити нам у цьому учнівському колективі ще довгі й довгі роки. А щоб життя було цікавим і захоплюючим, творчим і багатим, усім треба жити у дружбі й мирі, адже тільки у такій співпраці усім буде цікаво, комфортно і затишно.  Школа — це теж сім’я. А сьогоднішнє свято — це освідчення до своєї сім’ї, бажання зробити для неї щось приємне. Тому цінуймо свою сім’ю, свою родину, щоб не бути в цьому світі одинокими.

 

Хай наш незвичайний сімейний урок
Для вас усіх буде, як свято.
Нехай всі родини, як пишний вінок,
Щастям барвистим будуть багаті!
Бабусю шануйте та дідуся,
Матусю любіть і тата,
Нехай родина дружна уся
Буде на радість завжди багата!
Хай тішаться внуками бабця та дід,
Хай тато та мама радіють дитині,
Хай буде, як дуб, могутнім ваш рід,
Хай злагода й мир запанують в родині!

Анастасія.Доброго ранку! Доброї  днини!

Ми вас чекали на наші гостини,

Щоб  вшанувати  тат  і  матусь,

Сестричок, братів, дідусів і бабусь.

Євген.Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов’ю і миром.

Аліна.Для гостей відкрита

Хата наша біла.

Тільки б жодна кривда

В неї не влетіла.

Анатолій.Хліб підносим вам і сіль

На біленькім рушничкові,

До землі аж б’єм поклін,

Щоб завжди були здорові.

 Діти виносять коровай і ставлять на стіл.

Аліна .Найдорожчим людям –

Найкращі вітання.

Сьогодні для вас

Наші побажання:

Здоров’я вам , любі,

Добра,довгих літ,

Даруємо  вам, рідні,

Палкий  наш  привіт.

Євген. Яка хороша нині днина-

Зібралася уся родина,

Всі рідні – сестри і брати,

Дідусь, бабуся, батько й мати.

Від радості кортить нам заспівати.

 Пісня «Лише  у  нас на  Україні»

Учитель.Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле,

І не на день минущий – на віки!..

Учитель.Ми на своїй землі віки й тисячоліття,
Тут славний рід, родина і сім’я.
Коріння у землі, а в небо — пишне віття.
У світі — українці нам ім’я.
Іде в майбутнє рідна Україна,
У світле і високе майбуття.
І наш народ — одна свята родина,
А кожен з нас в родині цій дитя.

Сім’я, родина, рід –

Які слова святі.

Вони потрібні кожному в житті.

Якщо зміцніє хоч одна родина-

Міцніша стане наша Україна.

Пісня «Родина»

Учитель.Родина — стовбур дерева міцного.
Це батько й мати, бабці й дідусі.
Тітки і дядечки всі до одного,
Ну, словом, родичі й близькі усі.
І є ще предки давні — це коріння,
Що глибоко у цій землі лежить.
А діти, діти — нове покоління,
Це пишне гілля, що увись летить.
Родинне дерево ось тут укоренилось,
На цій землі, у рідному краю.
Й новим гіллям так щедро розпустилось
Та має біографію свою.
Потрібно всім це дерево вивчати,
Бо ми господарі на цій святій землі.
Коріння роду треба добре знати,
Дітей навчати, поки ті малі.
Бо що то за людина без коріння?
Як перекотиполе, що летить…
Без роду-племені, його благословення
Не може праведно на цій землі прожить.

 

Учитель.Сьогодні на святі ми розглянемо родинні дерева, що їх зобразили учні нашого класу. Це дуже цікаво, тому що кожна людина повинна знати своє коріння, з якого роду вона походить, від кого вона успадкувала ті чи інші ланцюжки свого генетичного коду. Це не тільки цікаво, але й дуже важливо, тому що ми велика і дуже давня нація, живемо на цій землі вже багато тисячоліть. Тому треба знати, з якого ми роду, з якою метою прийшли на цю землю, для чого ми живемо. Отож, настав час для ознайомлення з родинними деревами. (Слово надається чотирьом-п’ятьом учням класу, які зобразили найповніші родинні дерева.)

Презентація «Моя  родина» на  фоні  звучить пісня «Родина-родина — це вся Україна»

 Анастасія.Кохані наші, чарівні,

Найкращі, найрідніші,

Ми заспіваєм вам пісні

І прочитаємо  вірші.

Анастасія .Моя сім’я і дорога родина —
Це тато, мама, бабця і дідусь,
Ще  старший братик   мій єдиний,
Я  в  них  любить   Вітчизну  вчусь.
Мені тут тепло, затишно і тихо,
Надійно, світло, радісно завжди.
Мене в родині оминає лихо,
З усім на світі я біжу сюди.
Чи радість світла в серденьку буяє,
Чи сльози  ллються із очей.
Я йду в родину, я ж бо добре знаю,
Як люблять у моїй сім’ї дітей.
Пригорне ніжно матінка дитину,
Положить тато руку на плече.
Я завжди можу спертись на родину,
Тут серце біль тяжкий не обпече.
Бо є любов, підтримка і увага,
Є тепле слово — щастя джерело.
Панує у родині в нас повага,
Любов прадавня, ласка і тепло.

Іван. Нехай завжди вам всміхається доля,

Несуть тільки радість  з собою роки.

Хай щастя й здоров’я не зрадять ніколи,

Хай збудуться мрії,бажання й думки.

Євген.Два слова чарі́вних — лиш мама і тато,
А скільки любові у них і тепла!
Вони для дітей означають багато,
Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.
Бо тато і мама — це рідні нам люди,
Рідніших у цілому світі нема.
З батьками дитина захищена буде,
І душу дітей не остудить зима.
Два слова крилатих — і серце радіє!
Й летить наче пташка в ясне майбуття.
Вони нам дали і натхнення, й надію,
Й найбільше у світі — це наше життя!

Учитель.Слово має тато з однієї із родин. Він розказує щось цікаве для дітей, показує цікавий виріб, головоломку чи свою майстерність у якомусь виді діяльності.

Іван.Як вода джерельна, будьте здорові,

Хай сміються очі, не хмуряться брови,

Хай живуть у серці почуття високі,

Хай дарує доля

Сто щасливих років!

Пісня «Батьки» (Ворожка)

Анастасія.Зі мною  разом дідусь і бабуся,
Ну, словом, повна родина у нас!
Добру і любові у них я учуся,
Вони  всі  чудові, всі – супер, всі- клас!
Бабуся  історії  розповідає,
Навчає варити і шити.
Дідусь до  роботи  мене привчає
І вчить  як на  світі жити.
Дідусь й бабуся — поважні люди,
Бо чесно в світі свій вік прожили́.
Бажання є  в мене, щоб скрізь і всюди
Ще довго зі  мною  вони були.

Аліна.А моя бабуся вміє все робити,
В неї все до ладу, в домі чистота.
Хоче і онуків теж вона навчити,
І у цьому, мабуть, істина проста.
Тож до праці змалку  всіх вона привчає,
Щоб росли в роботі й дружніми були,
Бо життя бабуся наша добре знає,
Хоче, щоб  онучки  добрими зросли.
Вчить нас вишивати, шити-зашивати.
Мало що прийдеться у житті робить?
«Хай не доведеться, але треба знати» —
Любить нам бабуся часто говорить.
Нас вона навчила вже борщі варити,
Готувати страви всі на різний смак.
«Бо ж нелегко людям це життя прожити,
Як робити вміє, то розумний всяк!»

Нікіта.А у мене є сестричка,
Зовсім-зовсім невеличка.
Гратись я її навчаю
І без неї так скучаю.
Я гуляти йду з сестрою,
Скрізь її беру з собою.
Радий я, що невеличка
В мене є моя сестричка.
Бо з’явилася дитина
І побільшала родина.

Анастасія.А в мене старший братик є.
Я хочу з нього приклад брати,
Бо в нього вже заняття є  —
Вчиться  Владик  майструвати.
З книжками він до ранку просидить,
Щоб вивчитись і щось нове створити.
А в вільний час — все злагодить умить,
Без діла він не може посидіти.
Як підросту, то вчитись теж піду,
Щоб ті ракети в космос запускати,
Свою зорю в житті я теж знайду.
Тому я з брата приклад хочу брати.

Пісня «Моя сім’я»

 Учитель. Мати й батько-найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Вони нам дарують життя. Вони вчать нас правил життя між людей, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова. І перше слово, що вимовляє дитина – це слово «мама».

Аліна.Є немало мам у світі,

Мами добрі, мами світлі.

Та одна є наймиліша.

Хто така? Скажу вам я-

Рідна матінка моя.

Анастасія.Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові:

Мати, матінка, матуся,

Мама, мамочка, мамуся.

Пісня «Мамо»

Помічник

Автор Мама ввечері прийшла з поля, із прополки,

А назустріч їй біжить стрибунець Миколка.
Стерегло город і сад цілий день хлоп’ятко.
Мама—Ну, синочку, як діла?
Син— Мамо, все в порядку.
Я й циганці допоміг!.
Мама— Що ж вона робила?
Син— На городі і в саду курочку ловила.
А курочка як стрибне! і сховалась в просі.
Якби я не допоміг, то ловила б досі.

Автор – Євген. Мама –  Анастасія. Син – Іван

Учитель. Слід згадати та віддати шану, як у народі кажуть, голові сім’ї – батькові. Справді, батько – господар у домі. Роль батька в сім’ї неоціненна. Він суворий і вимогливий. Його любов до дітей стримана і врівноважена. Любі татусі, вас сьогодні вітають ваші вдячні діти!

Іван.Словечко хочу мовити за тата,
Бо він мені порадник, захисник.
Він так мені розказує багато,
І я до бесід щирих дуже звик.
Анатолій.Батьку любий, тату милий,

Нинішньої днини

Ти прийми щиренький

Дар на ці гостини.

Цей дарунок- тепле слово,

Щире побажання.

Щоб прожив багато літ.

Не  зазнав страждання.

Щоб усе тобі вдалося,

Щастя не минало.

Щоб твоє велике серце

Смутку не зазнало.

Нікіта.  Тато  вчить мене у цьому світі жити,
До праці залучає кожен раз.
Вчить бути вірним, відданим, дружити
І не підводити ніколи друзів, клас.
Бо щира дружба всіх людей єднає
І робить добрими та чесними людьми.
Життя хорошого без дружби не буває,
А в дружбі всі зростемо мудрі ми.

Анатолій.Батько розуму навчає.

Мати приголубить

Ніхто мене так у світі,

Як вони, не любить.

Пісня «Про тата»

 ДОПИТЛИВИЙ СИН
— Чуєш, тату, — син питає, — що таке хамелеон?
— Відчепися, я не знаю, — каже Филимон.
— Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
— Відчепися, я не знаю, — злиться Филимон.
Мати сердиться на хлопця: — Ну чого ти пристаєш?
Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
— Не кричи, — говорить батько. — Я люблю балакать з ним.
Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.
Тато – Анатолій. Син – Іван. Мама – Анастасія. Автор – Аліна

ТАБЕЛЬ

Питається сина батько Опанас:
— Ну так де ж твій табель за дев’ятий клас?
— На деньок у мене попросив Марат.
— А чого це раптом?
— Каже, напрокат.
Учиться він класно, на “чотири” й “п’ять”.
Хоче моїм табелем предків полякать.

Син – Іван. Батько – Анатолій. Автор – Анастасія

Інсценізація «Батьки-чомучки» (за віршем А. Костецького)

Євген .Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають,-

Смішно і сказать комусь!-

Бо щодня у нас питають

Лиш одне: «чому?» й «чому?»

• Ти чому образив Віку?
• А чому отримав двійку?
• А чому прийшов так пізно?
• А чому в шкарпетках різних?
• Ти чому такий непослух?
• А чому не стелиш постіль?
• Ти чому це вірш не учиш?
• А чому портфель без ручки?
• І чому такий синець?

Євген. Ох, настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи,

Хоч би й дуже захотів …

Треба їх віддать до школи …

Хай питають вчителів!..

Учитель. Наша родина – це не тільки мама й тато. Що то за родина, в якій немає старійшин роду, тобто бабусь і дідусів! Бабуся – берегиня роду, невгамовна трудівниця, її руки не знають спочину ніде і ніколи.

Нікіта.Моя бабуся люба, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас –  дітей.

 

Анастасія.Чому так багато навколо тепла?

Це ж моя бабусенька його принесла!

Скільки в бабусі сонця й тепла!

Скільки в неї радості, щедрого добра!

У душі бабусі – почуттів глибінь,

А в очах у неї – неба ніжна синь.

У руках невтомних – праця без кінця,

А в устах ласкавих – мова мудреця!

Як же не любити бабусю дорогу?1

Я перед бабусею завжди  в боргу.

Та не завжди  ми  шануємо   своїх  бабусь. Приклад  цьому інсценізація «Бабуся й онук».

(Звучить голосно музика,онук  витанцьовує з книжкою,старенька бабуся лежить ,потім повільно встає з палицею)

Бабуся – Аліна

Женя,трішки приглуши,

Голова уже гудить.

Онук – Євген

Ой,лежиш собі й лежи,

В тебе завжди щось болить.

Скільки раз казать, я-Жека,

Не понятно вам,чи що?

Ви,бабулю,вже совсєм?

Не цікавить вас ніщо!

Зараз реп саме у моді,

Відчуваєте прилив?

Бабуся

Ой,прошу,онучок,годі,

Виключи вже цей мотив.

Вже весна співа надворі,

Чуєш пісню солов’їв?

Онук

Ви насправді,бабцю,хворі,

Це давно старі пісні.

В них ні кайфу,ні приколу,

Можна і конькиотдать.

Бабуся

Ой,не чула я ніколи,

Щоб коньки весною брать.

Вже пирій шумить в городі,

І осот,як біс, поліз.

Онук

Ой,бабан,ну досить,годі,

А то ще добавиш сліз.

Тяпка – це у пршломвєкє,

Соврємєннажизнь бурлить,

Зараз мисль о чєловєкє,

Вже пора перекусить.

Бабуся

Ось картошечка тепленька,

Солоненькі огірки…

Їж,прополемо гарненько

Й відпочинем залюбки.

Онук

Ой,наївсь,тепер поспати б,

Я люблю відпочивати.

Бабуся

Та, щоб їсти,треба мати,

Працювати й заробляти.

Онук

Йди вже,бабцю,на городик,

Поспілкуйся з бур’янцем.

Бабуся

Спину ломить на погоду…

Онук

Це гімнастика лікує й збереже твоє лице.

Бабуся

Може й справді розімнуся,

Хай онучок ще поспить,

(Бере паличку)

Боже ж мій,я не нагнуся

Ой,болить,болить,болить…

 

Анастасія.Бабусь ми дуже любимо і їм палкий привіт шлемо,

Та й не тільки їм одним,

А й дідусенькам своїм.

Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини!

Анастасія.Мій сивий, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся.

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

 

Євген.Ти хороший і ласкавий,

Ти привітний, добрий, славний.

Будь здоровий, не хворій,

Мій дідусю дорогий!

Учитель. Варт пошани сивий волос

І старий тихенький голос.

До тих зморшок придивіться,

Станьте ближче, поклоніться!

Учитель Мабуть, у кожній родині люблять жартувати. Якою б засмученою не була людина, та, почувши дотепний жарт, вона обов’язково посміхнеться. Тож і ми трішки пожартуємо.

• Дідусю, купи мені барабан!
• Куди тобі барабана?! Від тебе і так багато галасу!
• Але я обіцяю, що гратиму, коли ти спатимеш.

. Пряник

— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.
Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає.—
Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:
Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

Дід – Нікіта. Онук – Іван. Автор – Анастасія

 

Перший  лист

Петя Коржик, той, що ходить до шостого класу, листа в село накарлякав дядькові Панасу:

«Добрий день вам, дядько й тітка! Я ходжу до школи і чув, що ви на тім тижні свиню закололи. Ми вас просимо у гості: тато, я і мама.   І всі разом на вокзалі будемо стрічати. Я вас перший на пероні між людьми побачу: держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу!»

Автор – Аліна. Петя – Євген

Володимир   Самійленко

Метелик  і  капуста

Легенький, як вітрець, метелик над  квітками

Літав, сідав то на красолю, то на мак.

Капуста, що колись своїми пелюстками

Його  живила, каже  так:

« Прилинь до мене, сядь хоч на хвилину,Мій сину!»

« Пху! Не видав  твого дурного  качана,

Капусто  навісна! –

Сказало  паненя  летюче, –

Ти бачиш убрання  блискуче –

Його я понесу в рясний садок,

До гарних, до пахучих квіточок».

Йому на   цюю горду мову капуста каже знову:

« Згадай, мій сину, ти тоді не величавсь,

Як був ще гусінню, ти  мною годувавсь,

Але  таких, як  ти, на  світі  є доволі,

Що в кращій долі забули рід і хати відреклись,

Що годувала  їх колись…»

Автор – Наталія Леонідівна або Анастасія.

Капуста – Аліна. Метелик- Євген

Павло  Глазовий

Здрастє, мама родная!

            Автор.Син поїхав з дому та й прожив у місті

Більше, як півроку, днів, напевне, з двісті.

Він в село вертається, з матір’ю вітається:

Син.–Здрастє, мама родная! Как здесь поживається?

Мама гладить сина по рудому чубчику:

Мама.–Як це ти балакаєш, любий мій голубчику?

Наче й не по нашому. Наче й не по-руському,

Більш на те скидається, що по малоруському.

Автор.А синок відказує:

Син«Ти, маманя, тьомная.

Я живу у городє, ти всьо время в полі.

Как тут-здесь розтумкаєш, что-чево і что лі?».

Автор – Анастасія . Син – Євген. Мати – Аліна

 

Володимир   Сокуренко

Відвертість

Підбіжить   бува   до   мами   маленький   Оникій

Та й щебече:

• Матусенько, як стану великий,

Та  як  стану  вчений,

Будеш   тоді  в мене жити,

Як в маслі  вареник.!

Слухаючи   тую   мову, Горпина  раділа,
Та   синочку  так   годила,

Так   його жаліла, що   не знав   він,

Що   то  праця, що є  в   світі  горе.

Ріс  і   квітнув. А як виріс – дременув  у   город.

Писав   мамі: «Не журися,

Я   вступив   до вузу,

Скоро   будеш   зустрічати   ученого   туза!

Шли  посилки  з  кров’янкою,

З  яйцями  та салом,

Щоб  у мене  на  те  вчення

Здоров’ячка   стало.»

Шле  Горпина. Сама не їсть,

Все   на пошту носить  та  тішиться:

Неспроста  мій  синочок  сала  просить!

Якщо в салі, маслі, яйцях

Велика   потреба,

То вступив, мабуть, Оникій

У   теє, що   треба! Хай  учиться…»

Летять   роки… Старіє Горпина,

Все  виходить  за  ворота   виглядати  сина.

Нема  сина Оникія. Прийшла  телеграма.

В   телеграмі  написано:

«Дорогая  мама,

Доки  мої  на концерті,

А  я сиджу   вдома, пишу   тобі,

Що  одержав  диплом  агронома.

У село  рішив  не  їхать,

Тутечки  останусь,

Бо   говорять, що  по  селах

Всі  таланти  в’януть.

Оженився  дуже  вдало,

А  моя  Марина не  з селища  там  якогось –

Вчена   балерина.

На  концертах виступає, я в  долоні  плещу.

Люблю її, мою  Мару, не  гірше, як  тещу.

Вони в мене, скажу тобі, обоє хороші,

Якби  тільки  таскав  їсти

Та  приносив  гроші.

Лають рідко. Раз  набили. Ну це  вже деталі…

Одним  словом, висилай   нам  посилки   і  далі!

Прости   мене за  відвертість,

Ти  ж  в  мене  свідома,

Оце й усе, що встиг писнуть,

Поки не всі дома».

Автор – Аліна або Наталія Леонідівна.

Син – Іван, Євген. Мати – Анастасія.

Теща – Нікіта. Марина – Анатолій

 

Пісня «Батьки»

Вірш  про  родину

Павло  Глазовий

                                                                              «Родичі»
Автор.Йшла по місту Картоплина,
А назустріч– Цибулина.
Картоплина горда й пишна,
Як пані вельможна.
На ній плаття підрізане-
Коротше не можна.
Цибулина так зраділа:
Цибулина-Здорова була!
Ми ж з тобою, Картопелько,
З одного села.-
І кинулась цілувати,
Міцно обняла.
Автор.Картоплина скривилася:
Картоплина– Скатертю дорожка!
Що за слово Картопелька?
Я тепер Картошка.
Що ти мене облапила,
Словно ненормальна?
Це уму не постижимо,
Яка ти нахальна.
Просто ужас, яка в тебе
Грубая манера-
Обнімає наче пяний
Міліціонера.
Як так буде обнімати
Цибулина кожна,
То це ж просто моментально
Зіграть в ящик можна…
Щоза ніжності телячі?
Ти забула вроді,
Що ми в городі з тобою,
А не на городі.
Будеш лізти цілуватись
До баби своєї.
Видать зразу, з провінції
Та перифиреї…-
І брикнула Цибулину
Модним закаблуком.
Цибулина– Фе!- сказала,- Як од тебе
Сильно пахне луком!-
Автор.І між людьми зустрічаєм
Лукаву породу,
Яка хати цурається
І рідного роду.

Автор – Наталія Леонідівна. Цибулина – Аліна. Картоплина – Євген

 Учитель Батькова хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишиванка, батькова криниця – усе це родовідна пам’ять, символи України, наші обереги. Ми всі – український народ, який складається з родин – малих і великих, дружних і працьовитих. Родина – це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, і наша школа, і весь народ український. Родина до родини – народ. А щоб нашому українському роду не було переводу, потрібно берегти його, шанувати. Сьогоднішнє свято – це освідчення в любові до своєї сім’ї, бажання зробити для неї щось приємне.

Анастасія. Ми готували вам концерт

Старанно і завзято.

Спасибі вам, що ви прийшли

На це родинне свято.

Аліна.Спасибі вам за те, що ви

Веселі та привітні!

Спасибі вас за те, що ви…

Ви просто є на світі!

Учитель.Свій рід потрібно пам’ятати:

Від діда й баби, мами й тата.

Та родовід не тільки треба знати,

Їх цінувати й щиро поважати.

Пісня «Спасибі  вам батьки»

 Учитель Щиро дякую всім за те, що взяли участь у нашому святі. І хочу побажати всім – дорослим і дітям – завжди пам’ятати про тих, хто дав нам життя. Тож бережіть батьків, діти, будьте їхньою опорою та надією! Бажаю вам усім любові від батьків, поваги від дітей, а щастя і здоров’я від Бога.

Анатолій.Ми любимо за все вас:
За строгість, за ласку,
Хай буде життя ваше
Світлим, як казка!

Нікіта.Бажаємо вам радості,
Щастя й любові,
Бажаємо, щоб завжди
Були ви здорові!
Іван.Наймиліші, найрідніші!
Щиро любимо ми вас!
А тепер ловіть хутчіше
Поцілуночки від нас!

Діти  дарують   подарунки  своїм  рідним, цілують  їх.

 Учитель. А  зараз  я  прошу  всіх   присутніх  заспівати   пісню «Одна  калина»

Пісня   «Одна калина»

 

 

 

Сценарій   випускного  вечора 

“ВОКЗАЛ    КРАЇНИ   ДИТИНСТВА”

Завіса закрита. Зал

прикрашений дитячими іграшками, кульками, квітами. В глибині залу — символічні вагони, на передньому плані — на межі сцени і виходу до залу — кордон із прикордонними знаками: «Країна Дитинства» і «Країна Юності».

 

На фоні мелодії звучать слова:

Іра:

Сьогодні  музика  лунає  гучно  в  школі

І  тоне  в  квітах  урочистий  зал.

В  очах  у  кожного – і  радість, і надія.

Це   випускний, шкільний  чарівний  бал.

Іра:

Вітаємо  всіх   вас  на  цьому  святі,

Воно  і  смутком, й  радістю  дзвенить –

Це  свято  зрілості  і  свято  прощання,

Майбутнього  прекрасна, світла  мить.

 

Наталія  Леонідівна:

Життя — вічний вокзал, де розлучаються, зустрічаються, плачуть і радіють. І сьогодні ми з вами — на вокзалі прощання: з дитинством, шкільними роками. Час іде. Потяг стоїть біля перону. А пасажири щось запізнюються…

Білокрилими птахами пролітають роки,

За світанками нові стають небокраї,

Відлітають дорогі  мої   дітлахи,

Вільним птахом у небо високе злітають.

Чи високо злетять? Тільки час їм суддя.

На світанку чекають нові  їх дороги.

Зустрічай, Україно, нових громадян –

Їм іти у життя на твої перелоги!

 

Запрошуємо до залу випускників

Під музику до залу входять випускники, піднімаються на сцену

Зустрічайте:

1. Багнюк Руслан
2. Лушпай Тетяна
3. Голосун Юлія
4. Бєла Тетяна
5. Лушпай Олена
6. Лаптєва Катерина
7. Сиротюк Юрій

Наталія  Леонідівна: Вітаю вас на нашому вокзалі прощання. Та не поспішайте сідати у вагони — у вас іще є час до світанку.

Життя, наче потяг…

Зупинка під назвою “Школа”,

А потім чекає на вас

Невідомий маршрут.

Прощання щемке

I розчулені очі довкола,

Ви помандруєте далі,

А я залишуся  тут.

 

Вальсу музика ллється чудова,

І наповнився щастям зал —

Перший раз, як Наташа Ростова,

Ви сьогодні прийшли на бал.

Хай спаковані вже чемодани,

Хай вчувається потяга стук:

Лунає вальс на вокзалі прощання —

Вальс надії і вальс розлук.

 

Випускники танцюють вальс

Багнюк Р.

Як птахи, ми гніздо покидаємо

У сімнадцять бентежних літ

І сміливо усі вилітаєм

У широкий, безмежний світ.

 

Голосун Ю.

Як нам буде у нім — не знаємо,

Не до цього! Нам простір дай!

Ми летіти у небо маємо.

Мріє! Крилонька розправляй!

То ж не бійсь темноти і холоду,

На крилі до небес тягнись.

Сильним будь і сміливим змолоду

І до мрії лети увись!

Бо ж хіба не для нас розсипані

Ті зірки, що так кличуть в путь?

Ми летіти до них покликані,

Нас світи невідомі ждуть.

 

Лушпай О.

Вперше вирішуєм щось самостійно,

Сміло йдемо навпрошки,

Хоч і захищені дуже надійно,

Бо за спиною батьки.

 

Бєла Т.

Але в житті все ж настане хвилина

Та вирішальна, одна,

Рішення мусить прийняти людина

І відповісти сама.

 

Лаптєва К.

Буде багато залежать від того,

Правильно вирішим  ми  чи ні.

Чи піднімемось до сонця ясного,

Будем  завжди на коні.

 

Лушпай О.

Чи під конем на розбитому полі,

Чи на колючій стерні.

Скажуть, що так заманулося долі…

Важко судити мені.

Я, як і всі, хочу зірку дістати,

Вчасно до мрії дійти.

Чесно прожити, багато пізнати,

Щастя в коханні знайти.

Таня: Невже це дійсно сталося? Скільки мріялося про цей вечір, про завтрашню свободу, а тепер не віриться.

Олена: І так, чомусь, сумно… і тривожно. Як складеться наше життя далі?

Таня: В школі все простіше — уроки, екзамени і заповітна мрія – атестат.

Олена:  До речі, а атестат нам ще і не вручили, так що заповітна мрія ще не здійснилася.

Таня:

А час летить від вечора до рання —

В минуле вже немає вороття.

Наш поїзд мчить з республіки «Навчання»

В республіку «Дорослого життя».

 

Олена:

А щоб нам на шляху не червоніти,

І мати для проїзду документ,

Ми просим  атестати нам вручити —

Найголовніший проїзний білет!

 

Лушпай Т.

І  справді! В присутності  мами і  тата

Вручіть нам наші атестати!

Нехай вони їх потримають,

Нехай відчують, і хай знають,

Що вже дітей дорослих мають!

 

Іра:

У  житті  шкільному  завжди  так  ведеться,

Що  перше  слово  директору  надається.

Хоч сумніваєтесь, куди іще пристати,

Та подолавши всі етапи шкільних мук,

Приймайте в нагороду атестати

З директорських та завучевих рук

Вручення  атестатів

Слово  надається     директору

 

Іра:

Очікуванням кожне серце б’ється,

Надії вогник ще в очах не згас.

Гостям почесним слово надається

Вони сьогодні з радістю вітають вас.

Вітання  від гостей

 

Лушпай Т.

Позаду залишилися уроки,

Щоденники, екзамени, дзвінки,

Ми були разом цілих 11 років!

Усе скінчилось. Ми – випускники.

 

Лушпай О.

Здавалось, 11 літ – це так багато,

Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.

Тепер нам хочеться, щоб перенесли  це  свято,

Хоча би тиждень в школі ще побуть!

 

Сиротюк Ю.

Так, здається нам, що ми вже зрілі,

Проворнії у всякім ділі.

Навчилися читати  і  писати,

Зарплату в тата рахувати.

Заглядать  до  бібліотеки,

Не пропускати дискотеки,

Встигать у всьому і усюди…

З нас будуть, вірте,

Добрі люди!

Пісня «Лебеді  білі»

 

Слово випускників до директора і заступника

Лушпай О.

Спасибі керівництву школи

За те, що школа – дім наш рідний.

Не підведем її ніколи,

Її ми слави будем гідні!

 

Лушпай  Т.

Наш  директор  схвильований  дуже,

Бо  він  до  всіх  нас  небайдужий.

І  протягом   довгих   років

Піклувався  про  нас, школярів.

Це  ж  нас  щоранку  зустрічав,

Пораду  щиру  нам  давав.

І  вірив  в  кожного  із  нас…

Ніколи  не  забудем   Вас!

 

Бєла  Т.

Шановні   наші  заступники!

Ви  підтримували  нас –

Тож   вам  вітання  в  цей  святковий  час!

Для  нас  розклад  ви  складали

І  всіх  розуму  навчали,

Все  ж  були ми  неледачі –

Вміло  спишемо  задачу…

Ви  ж, звичайно, розуміли,

Завжди  чесності  нас  вчили.

Тож  за  все  пробачте  нас,

Ми не  раз  згадаєм  вас!

 

Лушпай  Т.

Вам  бажаєм:

На  пенсію  не  поспішати,

З  ентузіазмом  працювати,

Учнів  кращих  завжди  мати,

Труднощі   завжди  долати!

А  від  нас – уклін  і  квіти.

Дай  вам, Боже, в мирі  жити,

В  щасті  жити, молодіти

І  ніколи  не  старіти!

 

Випускники дарують квіти директору школи і  заступникам  

Таня: Ну от, атестати ми отримали, здається, можна вирушати в дорогу. Та й поїзд чекає.

Олена: Почекай! У нас іще є час, та й не можна нам просто так зникнути і все.

Таня: Чому?

Олена: Як відомо, кожен, виходячи з дому, повинен вимкнути газ, погасити світло, зачинити  двері… і лишити  що-небудь на  пам’ять.

Таня: Легко сказати. А що ж ми можемо залишити? Квіти?

Олена:  Красиво, але цього замало, вони зів’януть.

Таня: Хороші слова подяки?

Олена:  Вже краще, але вони забудуться.

Таня: Фотографії!

Олена: Але ж вони мовчать!

Таня: Придумала! Тоді ми можемо спробувати зняти фільм про нас, наші шкільні роки, а в ньому…

Олена:  А в ньому будуть і квіти..

Таня: і найтепліші слова..

Олена:  І наші обличчя..

Таня: І пісні…

Олена:  Прекрасно! А назвемо ми його: «Прощання на вокзалі».

Таня: Ні, нічого не вийде!

Олена: Чому? Давай спробуємо!

Таня:А сценарій? А режисура? А спонсори? Ні, не вийде!

Олена:  Все у нас вийде! Що ж ми, даремно вчилися стільки років у школі?

Підходять учні

Голосун Ю.   Твори писати вчились? А шпаргалки? Отже, і сценарій напишемо!

Бєла Т.(з рупором): До вечорів шкільних готувались? От і режисера знайдемо.

Олена: А спонсори? Та всі ці роки нашими вірними спонсорами були наші батьки. Невже підведуть в такий  святковий  день! І  з таким грандіозним проектом!

Бєла Т : Добре! Досить балачок! Час не стоїть! Приготувались! І  почали!

Голосун Ю.: Пригадаємо, з чого все починалось?

Іра: : Дубль 1, серія 1: «Роки  дитинства ».

Таня: Якими смішними ми були! Скільки безглуздих запитань сипалось на голови  виховательок дитячого  садка.

Бєла Т.

Вихователько   рідна,

Ви – як  світла  зоря,

Бо   вкладаєте  в  душі  зерна  правди  й  добра!

Ви, як  мама, голубите  малих  діток  своїх,

Там, де Ви, завжди  чути  гарну  пісню  і  сміх.

 

Лушпай  О.

Хай праця Вам радістю буде,

Хай завжди Вам дякують люди,

Хай щастя Вам ллється, як море,

Ніколи не знайте ні біди, ані горя!

Здоров’я, успіхів бажаєм вам,

Приємно   згадати  дитинство  нам!
Привітання першим вчителям

Лушпай  О.

Шановні   наші  перші  вчителі,

Ми  дякуєм  вам  низько до  землі!

Бажаємо   здоров’я  вам  міцного,

Багато  радощів  і  сонечка  ясного,

Натхнення, щастя, успіхів  у  праці,

А  в  справах  особистих – тільки  вдачі!

Бажаємо  вам  творчої   наснаги,

Майстерності  і  переваги,

В  достатку  жити, в злагоді, в любові,

Будьте  щасливі  і  здорові!

 

Лушпай  Т.

Перша вчителька! Вона залишиться в пам’яті кожного випускника, бо відчинила двері до Країни Знань.

Голосун Ю.

Ще пам’ятаємо ми ранні наші кроки,

Коли ви повели нас в перший клас,

Дорогу показали в світ широкий,

Країну Знань відкрили ви для нас.

 

Лушпай  О.

Перша вчителька  добра, терпляча,

Наче мама, була нам, малим,

А любов твоя щира, гаряча

Зігрівала сердечка усім.

 

Сиротюк Ю.

Пам’ятаю і зараз крізь роки:

Перші труднощі, гарний наш клас.

І веселі, цікаві уроки…

Як же швидко пролинув той час!

 

Лаптєва К.

Ви ж, як фея, і добра, і мила,

Усміхалися лагідно нам.

Як же щиро Ви всіх нас любили,

Як нас завжди хвалили батькам!

 

Лушпай Т.

Як ми любимо Вас,

Наша вчителько перша,

Що  ввели  за собою

В світлий, сонячний клас.

І, обличчя свої, на долоньки зіперши,

Ми дивились на Вас,

Прислухались до Вас.

 

Сиротюк Ю.

Перша вчителько!

Рідна і мила,

Ми – проміннячко ніжне твоє,

Ти нам крила любові зростила,

І в серцях наших завжди ти є.

 

Лаптєва К.

Будьте здорові і живіть, будь ласка,

Ведіть малечу зранку за поріг.

Багато вже від Вашого серденька

Протоптано і пройдено доріг.

 

Багнюк  Р.

Читати вчили буковка до букви,

Проклали стежку в це складне життя.

Роки пройдуть, а Вас ми не забудем,

Найперша, рідна вчителько моя!

 

Лушпай О.

Та ми в житті Вас не забудем

І пам’ятати завжди будем:

І слово, й посмішку ласкаву,

То хитрувату, то лукаву,

І ту любов, що віддавали.

За все ми вдячні Вам без ліку,

Спасибі ніжне і велике!

 

Олена:  А далі? Що було далі?

Лаптєва К.:  А далі — знову школа. І йшли роки…

Бєла Т.:   Хвилиночку! Знімаємо наступний дубль!

Іра: : Дубль 2, серія 2: «Всіх найважчий перший клас».

Таня: Що відрізняє першокласника від усіх школярів?

Олена: Маленький зріст і великий портфель.

Бєла Т. : Один учень і родичів куча.

Голосун Ю.: Радісна посмішка і беззубий рот.

Олена  та Тетяна:

Зуби сиплються дощем,

Значить, в школу ми ідем!

Привітання  від  молодших

Настанова молодшим

Бєла Т.  Дорогі   друзі!  На правах старших наказуємо вам:

– Бережіть, пильнуйте свою честь і честь школи.

Не оскверняйте її негідними   вчинками!

Лаптєва К. Поважайте і шануйте тих, хто щоденно з відкритим серцем приходить сюди,  щоб дати вам розуміння світу, знання.

Багнюк Р. – Бережіть школу, дбайте про чистоту, порядок.

У цих стінах навчалися ваші батьки.

Сюди через деякий час приведемо своїх дітей ми з вами.

Сиротюк Ю.  – Бережіть для них школу, дбайте про неї, прославляйте її.

 

Лушпай Н.Л.

Як же час пролітає швидко!

Наші діти так скоро ростуть.

Гарні плаття, як крила лебідки,

Вас у вальсі легкому несуть.

В вальсі юність кружляє чудова,

І наповнився гостями зал.

Перший раз, як Наташа Ростова,

Ви сьогодні прийшли на бал.

Перший бал! Зашарілі і ніжні,

(Як збентеження приховать?)

Мов лебідки чарівні  і  ніжні,

Ви збираєтесь відлітать.

І на досвітку, як проміння

Сонця ясного забринить,

Ви гніздо своє неодмінно

Вже покинете, щоб летіть.

Хай же буде вам небо високе,

Ясне сонце і світла путь.

Щастя, радість і світ широкий!

Як  роки ці швидко йдуть…

Пісня

Таня: Почекайте, щось наш серіал виходить занадто серйозним.І безликим!

Олена: А скільки хороших вчителів було поруч із нами! І кожному хочеться сказати «Дякую»

Лаптєва К: А це вже  третя серія.

Бєла Т.: Приготувались! Поїхали!

Іра: Дубль 3 серія 3: «Уклін  вам, любі  вчителі!».

Голосун Ю.

Вам, рідні  наші  педагоги,

Хай  стелять  квітами  дороги!

Спасибі  вам, завзяті, щирі,

Творіть   в  добрі, у  щасті, в мирі!

 

Бєла Т.

Учителю!

В  тобі  живуть  і доброта, і  мудрість,

Краса  думок  захоплює  завжди!

Ти  сієш  зерна  знань  в  дитячі  душі,

Щоб  розквітали  мрії  на  Землі.

Привітний, ніжний, відданий, дбайливий,

Спокійний, доброзичливий  в  житті –

Ти  з  легкістю  переконати  вмієш,

Розрадити  й  пробачить  вмієш  ти.

В  своїй   натхненній  праці  ти  щасливий,

Ти  бачиш  в  учнях  кожен  день   себе.

У  творчій  долі  ти  знаходиш  сили…

Учителю, ми  любимо  тебе!

 

Лушпай  Т.

Ми  закінчили  школу,

Долі  різні  у  нас,

Не  забудем  ніколи

Галасливий  наш  клас.

Наші   збори, змагання,

Щирість  друзів  шкільних,

Перше   світле   кохання,

Вчителів  дорогих.

 

Лушпай  О.

Ви  уміли  прощати

Наші  вчинки  «на  зло»,

Вчили   нас  захищати

Правду, честь  і  добро,

І по  –  совісті  жити,

Все  здолати  в  житті,

Батьківщині   служити,

Вірним  шляхом  іти.

 

Лаптєва  К.

За  терпіння  й  увагу

Та  за  наші  знання,

Гідні  Ви  і  поваги,

Нагород  і  звання.

Квіти  кращі  всілякі

Радо  Вам  піднесем,

А   велику  подяку,

Крізь  життя  пронесем.

 

Лушпай Т.

Уклін Вам всім, спасибі за прекрасне,

За мудрість і суворість водночас

За вашу працю – вічне та незгасне

За віру в краще, і за віру в нас

 

Лушпай О.

Байдужості минати й мимобіжності

Збагнути мудрі правила оті,

Шукати тільки мінімум розбіжності

І свої власні формули в житті,

За витівки не гнівайтесь на нас,

Така вже юність – чарівна й хмільна ця,

Коли ж любити і сміятись час,

Як не тоді , коли тобі сімнадцять!

Ми Ваші щедрі скарби не розгубимо,

Ми ж Ваші учні, навіть трішки діти

Щоб не було, а ми Вас дуже любимо,

Даруємо  оці  прекрасні  квіти!

 

Бєла Т.

Усі знання одержані важливі,

Усім згодяться потім на землі.

За те, що добрі ви були і терпеливі —

Спасибі, дорогі учителі!

За труд важкий, недоспанії ночі

Вклоняємося низько до землі!

За лагідні, усміхненії очі —

Ми  вдячні  вам,  учителі!

 

Лаптєва  К.

І  в  день  такий  урочистий, святковий,

Дозвольте  вашу  працю  вшанувать,

І  побажати  вам   добра, любові

Та  на  прощання  пісню  заспівать

Пісня «Мій  добрий  вчителю»

Таня:

Вже час? О, ні! Скажіть, щоб почекали,

У   нас   останнє  свято школярів!

Ми ще не всі пісні вам проспівали!

В нас навіть страх не до кінця згорів!

Олена:

Давайте хоч за звичаєм народним

Присядем на доріжку хоч на мить,

А потім за сигналом паровозним —

У добру путь! І хай нам всім щастить.

Таня:

Ну от і все. І ще два-три акорди,

І — прощавай, республіко «Дитинство»!

Ми — на кордоні! Радісні і горді!

І перед нами — шлях і небо чисте!

Бєла Т. : Друзі, ми ж зовсім забули про наш фільм!

Лаптєва К.: Дійсно, забули!

Олена:

А що там далі у сценарії?

Лаптєва К.:  А далі серія — батькам присвячена.

Бєла Т.: Приготувались? Камера! Поїхали!

Помішниця режисера: Дубль 4, серія 4: «Завжди з нами тато й мама».

Лушпай  Т. Рідні наші! Мамо! Тату! Дякуємо за те, що  дали нам життя, що завжди любили й вірили в наші сили. Ваші натруджені руки,добре серце завжди допомагатимуть у житті, а промінь сімейного вогника світитиме в далекій і незвіданій дорозі.

Голосун  Ю. Рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи та сумували разом з нами. Вибачте нас  за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідними називатися вашими дітьми.

Лушпай  О. Рідні наші, припадаємо до ваших колін за життя і за ваші турботи. Любі наші, доземний уклін вам!

 

Сиротюк Ю.

Батьку рідний, ти мужній і сильний завжди.

Про це знають всі близькі нам люди,

Ти матусю мою від біди бережи,

Хай родина щасливою буде!

Пісня «Про  тата»

 

Лушпай  Т.

Матусю  рідненька, найкраща  й  єдина!

Щоб  ти  не  хилилась   ніколи  в  журбі,

І  сонце, і  зорі, і  даль  журавлину

Я  щедро  сьогодні   дарую  тобі.

І  в  осінь, і  взимку, весною  і  влітку,

Щоб  щастя  й  здоров’я  у  тебе  було.

Уклін  тобі, рідна  матусю – лебідко,

За  молодість  і  добро!

 

Лушпай  О.

Мої  рідненькі, вам  низький   уклін

За  ваші  пильні  і  ласкаві  очі,

За той  казковий,  неповторний  часу  плин,

За  ті  недоспані   в   турботах  ночі!

 

Лаптєва  К.

Долоні мамині до щік я притулю,

I поцілунками ix вкрию дрібно-дрібно.

Моя рідненька, я тебе люблю!

Матусю, матінко, ти так мені потрібна!

 

Сиротюк Ю.

Спасибі вам, мамо, cпасибi вам, тату

За батьківську ласку, за душу багату.

Спасибі за вами недоспані ночі,

За мудру науку, за руки робочі.

 

Лушпай Т.

Вгамуйтеся, сльози, затихніть вci болі!

Я  йду  у дорослість – така моя доля!

Спасибі вам, тату, cпасибі вам, мамо,

Що мене закривали від горя руками.

За ласку у cepцi, за хліб на столі

Вклоняюся низько  вам до  землі!

 

Багнюк Р.

Де можна більше зачерпнуть любові,

Де взяти більше доброти,

Як в батьківському  мужнім  слові,

Як з батька щедрої руки?

Лушпай  Т.

Рідний  дідусю! Глава нашого роду!

Ти навчив розуміти і зло, і добро.

Де не буду – до тебе прийду на пораду,

Знайду вірну стежину, якби там не було.

Я й до бабусі з любов’ю звертаюсь:

Бабусю   рідна, люба моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я.

 

Лаптєва  К.

До дідуся я іду по науку:

Дідусю рідний, навчи в світі жить!

Він на голову  кладе мені  руку,

Голос струмочком сріблястим біжить.

А зозуля кує і рахує вам роки,

Я рахую їх теж, як стою в самоті.

Я цілую, бабусю, твої стомлені руки,

Я вклоняюся низько твоїй доброті.

 

Таня:

В житті ще буде іспитів багато —

Ми їх складемо, буде все гаразд!

Чого ж ви зажурились, мамо й тату?

Це ж наша зрілість вже прийшла до нас!

Це ми сьогодні розправляєм крила,

Щоб полетіти у майбутній день.

Ми стрінем там «червонії вітрила»

І заспіваєм ще своїх пісень.

Олена:

Рідна матусю! В далеку дорогу

Діти твої вирушають сьогодні.

Дай нам на щастя свою настанову,

Усмішки сяйво і теплі долоні!

Пісня «Мамо»

 

Іра:: Слово для привітання надається Лушпай   Аллі  Олександрівні

Жива традиція народу України

Зерном пшеничним у дорогу проводжать

І рушником, що вишитий червоним,

Дорогу у майбутнє вистелять.

 

Доле! Де ти? Відгукнися!

Нашим дітям посміхнися.

Дай вдачу доброї людини,

Дай їм щастя, вірне, лебедине.

 

Ідіть же, діти, в світ по рушниках розшитих,

Нехай дорога вам квітками розквіта.

Червоний колір хай життя лише дарує

На щастя, на любов, на долю, на літа!

 

Хай щедрою для вас земля вкраїнська буде,

Вона зуміє всіх дітей своїх зігріть.

На радість і на труд ми вас благословляємо

По правді, так, як слід, на цій землі живіть!

 

Лаптєва К.:   Пам’ятаєте, у дитячому мультфільмі мамонтенятко шукало маму? І не могло знайти. А нам так пощастило в житті! У нас мам — дві!

Бєла Т.: Одна — рідна, любляча, та, що дала нам життя. І друга — теж рідна, любляча, та, що вела нас з 5-го по 11 -ий клас шкільним марафоном.

Таня: Ви вже зрозуміли, про кого мова? Про нашого класного керівника!

Олена:  Пропоную занотувати до тлумачного словника: словосполучення класний керівник утворилось від вияву найвищої якості — клас! І означає найвищий ступінь вчительської майстерності.

Бєла Т: Це ж геніально! Наступну серію так і назвемо: «Класний керівник від слова клас!»

Помішниця режисера: Дубль 5, серія 5. «Дякуємо класному  керівнику»

Голосун Ю.

В  хвилини  радості  й   печалі

У  нас  був  вірний  помічник,

Його  підтримку  відчували,

Він  поруч  був – наш  класний  керівник.

 

Бєла Т.

Наталія  Леонідівна у нашій  школі

Має   добру  силу  волі.

Ми – клас    неординарний…

Думають, що  елітарний.

Артистичні  і  красиві,

До   роботи  не  ліниві.

Вона   в  усім  допомагає,

Вчити  українську  закликає.

Зранку  вже  на  телефоні,

До  учнів  своїх  дзвонить.

Будить, вчитись  закликає,

Завжди  клопіт  з  нами   має.

 

Лаптєва К.

Даруємо  Вам  ніжні   квіти,

Що  вміли  нас   усіх   любити,

І  на  прощання  у  цей  день –

В’язанка  побажань  й  пісень.

 

Голосун  Ю.

Нехай   Вам  Бог  допомагає,

Від   лиха  Вас  застерігає,

Здоров’я,  щастя  Вам  бажаємо,

Щиру   подяку  виражаємо

За  Вашу  людяність  і  доброту,

Душі  і  серця  теплоту.

 

Лушпай О.

Дорога  Наталіє  Леонідівно!

Сил  вклали  Ви у   нас  немало.

Ще  більше  добрих  справ  зробили  Ви  для  нас

Ви  нам  свою  любов  подарували,

Тепер  ми   дружний  і  веселий  клас.

 

Лаптєва К.

А  ми… Ми  Вам  нелегко  діставались:

Тікали із  уроків, пустували.

Ви  ж вибачте  наш  неслухняний  клас!

Тож    сили, що  потратили   на  нас,

Дозвольте  Вам   компенсувати,

На  згадку  щось  подарувати.

 

Бєла Т.

Щоб  себе   Ви  з  кожним  днем  почували  краще,

В  подарунок  Вам   даємо  у  горщику  кашу.

З  нами  Вам  було не  мед

Хто  з  дітей   не  ледар?

Тож  до  каші  додаєм  цілу  ложку  меду.

 

Голосун Ю.

А  що  б  Ви   за  нами  усе  ж  сумували  трохи,

То  у  кашу  ми  поклали, ще  пів ложки  дьогтю.

Щирим  серцем  в  знак  любові  ще  додати  мушу:

Оці  пряники  медові  засолодять   душу.

(вручають   горщик  каші  та  пряники)

Іра:

Триває час святкової  програми.

Хай слово скаже  класна  мама.

До її слів, порад  з вас кожен  звик:

Така  посада – класний  керівник!

Слово   надається  класному  керівнику

Наталія  Леонідівна:

Бажаю у дорозі вам сміливості,

А будуть труднощі – всміхніться їм!

Ось  і  вручили  вам вже  атестати зрілості,

Тож виправдайте їх життям своїм!

 

Ви заслужили  їх по праву,

Та це початок лиш путі —

Прославте  працею  свою державу,

Щоб  спільній послужить меті!

 

Хай  не  згасне  вогонь  у  серцях,

Хай  буяє  наснага  і   сила,

Хай  вам  завжди  буде  вороття

До  землі, що  так  любо  зростила!

 

Хай  таланить  рокам   молодим,

Не  впадіть  на  життєвому  полі,

Хай  завжди   для  вас  буде  святим

Той  вогонь, що  у  батьківськім   домі!

 

Працівникам   школи

Лаптєва  К.

Дякуємо

Тим,хто  в  школі  майстрував,

Хто   протигази  видавав,

Хто  взимку   нам  тепло  давав,

Хто  спокій  наш  охороняв.

Ще на  екскурсії  возив

І про  безпеку  говорив.

 

Лушпай  Т.

Після   закінчення  уроків

Потрібен  всім  моральний  спокій.

В  бібліотеці  ми  його  знаходили,

Частенько  ми  сюди  приходили.

Бібліотекар   спокійна, ділова

В  своєму  царстві  голова.

Нас  зустрічала  радо,

Давала  нам   поради.

Спасибі   вам  за  все!
Лаптєва К.

Важко   нашим  куховаркам,

Бо  на  кухні   дуже  жарко.

Нас, дітей, вони  жаліють

Смачно  готувати  вміють:

Вареники  і   омлети,

Пиріжки, млинці, котлети,

І  борщі  смачні, і  каші

Спробували  шлунки  наші.

 

Голосун  Ю.

Дякуєм  медичному   персоналу!

Не  проста  у  вас  робота,

Головна   ваша  турбота –

Про  здоров’я  учнів  дбати,

Від  хвороб  застерігати.

Бажаємо лиха  вам  не  знати,

На  курорті   засмагати!

 

Бєла Т.: Все! Знято останню серію фільму! Кошти вичерпані! І час теж.

Таня: Як останню?!?!

Олена:  А наш від’їзд?

Таня: А наш перехід через кордон в країну «Дорослості»?

Лаптєва К.:   Доведеться дозняти ще одну серійку.

Бєла Т: Ой, не витримають батьківські кишені такої перевитрати коштів. А скільки ще попереду!

Олена:  А ми компенсуємо ці витрати нашою любов’ю, турботою і нашими успіхами в житті.

Лаптєва К.:  Тоді — приготуватись усім до посадки у вагони.

Олена:  Колективні візитки приймаються?

Таня: Тоді проїзний документ 11 кл.

Бєла Т: Знімаємо в прямому ефірі!

Іра: Дубль 6, серія 6: «Ось такі ми є!»

Голосун Ю .:Кордон відкритий! Щасливої дороги!

Під музику всі випускники вишиковуються на сцені, беруть на руки іграшки

Іра:

Світ  дитинства – пісня  веселкова

І  казкові  неповторні  сни,

Перше  слово  ніжності  й любові.

Перша  брунька  ранньої   весни.

Сміх і  радість, ігри  і  приколи,

Ролики, скакалки, шум  і  гам!

Висипає  на  подвір’я   школи

Дітвора   грайлива  тут  і  там.

Непрохана  сльозина  у  зіницях,

В   душі  зі  смутком  радість  обнялись,

Випускники  сьогодні  як  годиться,

З  дитинством  попрощатись  зійшлись.

 

Лушпай Т.

Вересень. Букети. Діти.

Вчителі   веселі. Квіти.

 

Сиротюк Ю.

Два  та  два. Буквар. П’ятірка.

На  штанях  велика  дірка.

 

Багнюк Р.

Фараони. Глобус. Карта.

Розмальована  ще   парта.

 

Лушпай О.

Пушкін. Піфагор. Кислоти.

Океани. Моря. Ноти.

 

Лаптєва К.

Танці. Турпохід. Гітара.

Перший  поцілунок. Пара.

 

Бєла Т.

Червень. Шкільний  день   останній.

Тривожний  погляд    і   печальний…

 

Голосун Ю.

Відповідь же  найпростіша –

Не  повернеться  дитинство  більше.!

 

Лушпай Т.

Прощай, дитинства золота країно!

Прощай, красива лялько — назавжди!

Сиротюк Ю.

Прощай, старенька легкова машино,

І тракторці, і міні-поїзди.

Бєла Т.

Прощай, м’який медведику вухатий,

Прощай, сірий  собачка волохатий!

Лаптєва К.

Прощай, прекрасний світ казкових див,

Прощай, солодкий сон дитячих днів.

Лушпай  О.

Прощай, чарівний океан уроків,

Дзвінків, контрольних і шкільних порогів.

Голосун  Ю.

Прекрасний, неповторний, світлий рай,

Ми від’їжджаєм.

Багнюк  Р.

Юність, зустрічай!

 

Олена:

Ми переходимо кордон

З дитинства в світ новий.

Чекайте пошту, телефон,

І зустрічей, листів.

 

Голосун  Ю.

Заспівали гаї солов’їні,

А земля – веселковий розмай!

Рідна, вільна моя Україно,

Зовсім юних ще  нас зустрічай !

 

Лушпай  О.

Дай нам, земле, з джерел твоїх сили,

І відваги, Й наснаги нам дай.

Перший крок ми сьогодні зробили,

На дорогах життєвих стрічай

 

Лушпай  Т.

Наша мрія нам зіркою світить,

Кличуть вдаль нас дороги твої.

Україно, ми всі твої діти!

Тож прийми нас в обійми свої!

 

Голосун Ю.

Пройшли роки

І від землі в нас сила,

Земля зростила дочок і синів,

А школа мудрості навчила,

Терпіння і доброти.

 

Лаптєва К.

Будь благословенна, наша школо,

Хай Господь тебе хранить,

І нехай біда ніколи

В твої вікна не влетить!

Розстаємося з тобою,

Ти нас , школо пам’ятай!

Гірко, зі слізьми і тугою

Просимо: прости й прощай!

 

Багнюк Р.

Я  теж   нерви  всім   псував,

Таке  у  школі   витворяв,

Що  за  вчинки  ті  дурні

Зараз  соромно   мені.

Прошу   всіх,

За  все  мене   простіть,

В  нове  життя  благословіть!

 

Бєла Т.

Рідній школі низько ми вклоняємось,

Дякуєм, що тут росли й жили.

І в спогад любій  школі на прощання

Свою ми пісню залишим.

Пісня «Выпускной»

 

Бєла Т

Від шкільного порогу

Ми йдемо у далекі світи.

Ти світи нам в дорогу,

Наша школо, як зірка, світи!

Вже учителя слово

В наші душі лягло, як зерно.

Проросте колосково і врожаєм дозріє воно.

І уже вирішуємо самостійно,

Сміливо йдемо в майбуття.

З нами учителя слово надійне

Зорею веде у життя.

 

Благословення батьків

Бєла Т.

Проведи мене, мамо, будь ласка,

Проведи до воріт.

Хай простелиться доля, мов казка,

Мені, рідна, услід.

Відгородить вона мене всюди

Від нещасть і біди.

Проведи, мене мамо, між люди,

В білий світ проведи.

 

Іра:

О, прекрасна мить, неповторна мить!

Ви, батьки, до дітей своїх підійдіть,

Поцілуйте їх, обніміть, привітайте,

Успіхів й   щастя ви їм побажайте!

Батьки  благословляють  дітей  у  дорогу

Іра:

“Вже пора, вже пора, вже пора”. –

Рушниками прослались дороги,

Непомітно зросла дітвора –

Час лишати батьківські пороги.

 

І ви уже готові відлітати

У синє небо, простір голубий.

Для вас лунає музика прощальна,

Для вас червневий вечір випускний!

(Батьки піднімаються на сцену з рушниками, роблять арку з рушників, стелять рушники під ноги дітям.)

Лушпай  Н. Л.

Сипемо на вас жито, щоб добре було вам жити

Сипемо ще й овес, щоб вами пишався рід наш увесь!

Додаємо   ще  й квіти, щоб були   щасливі  наші діти!

Будьте  багаті  як земля, а щасливі  як весна!

Лушпай І. Г.

Будьте  багаті  як земля, а щасливі  як весна!

Урсок С. К.

З усього вам щасти: із роси, із води!

Щоб з толком та до пуття ви прожили усе своє життя!

 

 

Виховний  захід

«Краса  душі, краса  любові – найвища  на  землі  краса…»

 

Врятуй  світ  краси! –

Завжди  так  говорили.

Тепер  врятує  світ  лиш  доброта,

Бо   однієї  вже  краси   занадто   мало,

Бо  стільки  всюди  зла – людина   вже не та.

Тож, люди,  на  Землі

Спішіть  добро  творити,

Щоб  нам  не  згинути  у  морі  зла,

Щоб  кожен  міг  серед  краси  прожити

У  царстві  справедливості  й  добра!

Девіз:

Пізнай  себе  у  благості, Людино,

і  зроби  правильний  вибір!

Епіграф:

Криниці  людяності, чисті  і  святі,

Вода  цілюща – кожному  в  житті.

Аби   душа  добром  і  совістю  цвіла,

Ми  до  криничного  прямуєм  джерела.

Віра  Гутник

Криниця   Памяті,   Доброти, Радості,  Зелена  Криниця, Криниця  Народної   Мудрості, Криниця –  Трудівниця,  Богатирська  Криниця

Запитання:

• Що , на вашу  думку , означає  слово  «життя»?
• Порівняйте поняття  «жити»  і  «існувати»
• Як ви  розумієте вислів : «материнська   любов сильніша  понад   усе»?
• Що таке  любов?
• Ваша ціль  у  житті?

«Дерево  мрій»

Поезії   про  життя

Життя -це все ж таки й страждання..

Але і дружба, це – палання!

Життя – це погляд несміливий,

Це погляд ніжний і звабливий!

Життя – це когось врятувати,

Життя – комусь коханою стати!

Життя – це кайф, як не крути,

Його нам варто перейти!

Життя — це просто дивна казка,

В яку приходимо лиш раз.

Тут для людей любов і ласка,

І світло сонечка для нас.

І небеса бездонні сині,

Чарівні зорі в небесах.

Ключі високі журавлині

І вся оця земна краса.

Життя складне, але чудове,

Ми робимо в нім відкриття

Й завжди ідемо в невідоме,

Тим цікавіше нам буття…

В житті усякого буває,

Та за минулим нам не жаль,

Бо кличуть знов нові дороги,

Під ноги стеляться путі.

Чекають радощі й тривоги

Щодень у нашому житті.

Життя складне, але цікаве,

Його не взнаєш до пуття.

Буває радісне й лукаве…

Але…  спасибі за життя!

Життя – це посмішка крізь сльози,

Життя – це сонце і морози!

Життя – це квіти навесні,

Життя – це жарти і пісні.

Життя – це інколи образи,

Життя – обірвані всі фрази!

Життя – це ревнощі, сумління,

Життя – це страх, це рух,горіння…

Хочеш бути кимось дійсно особливим – будь собою!

Падати – не соромно … соромно впасти і не піднятися!

Усе найкраще завжди попереду…

Вислови  видатних  людей

Пісня «Моє  дитинство  золоте». Виконують  учні 11 класу

Життя – як  мить, єдина  мить: махне  крилом – і  пролетить, але  в цю  мить, єдину  мить, було  і  сонце, і   блакить. Я, поки  серцем   не  зачах,  вкарбую  їх  в  твоїх  очах, бо  нам  дана  мить  для  життя , а вічність – то  для  забуття!

Підтримайте   або  спростуйте   думку: «Немає  нічого   сильнішого  за  материнську  любов»

Підтримайте   або  спростуйте   думку: «Я – людина, і це  мене  багато  до  чого  зобов’язує»

Підтримайте   або  спростуйте   думку: «Людина має  жити, а не  існувати»

Презентація «Зародження  дитини»

Щоденник  ненародженої дитини

5 жовтня

Сьогодні почалося моє життя, хоча мої батьки про це поки ще не знають. Я дівчинка, у мене буде світле волосся і блакитні очі. Усе уже визначено, навіть те, що я буду любити квіти.

19 жовтня

Деякі вважають, що я ще не людина. Але я правдива людина, так само, як маленька крихітка хліба є також хлібом.

23 жовтня

Я уже умію відчиняти ротик. Подумати тільки, через рік я навчуся сміятись, а потім і говорити.   Я знаю, що моїм першим словом буде «мама».

25 жовтня

Сьогодні  почало  битися моє серце!

2 листопада

Я  росту щодня . Мої ручки і ніжки стають цілком як ваші!

12 листопада

У мене є пальчики – які вони ще маленькі!  Я зможу гладити ними волосся мами!

20 листопада

Тільки сьогодні  лікар  сказав моїй мамі, що я живу тут, під її серцем. Вона, напевно, щаслива!

23 листопада

Мої тато і мама, мабуть, вже думають, як мене назвати.

10 грудня

У мене росте волосся, воно гладке, світле і блискуче. Воно – чудове!

13 грудня

Я вже трохи бачу. Коли мама принесе мене у світ, він буде повний сонячного світла і квітів.

24 грудня

Цікаво, чи чує мама тихий стукіт мого серця? Воно б’ється так рівно і сердечно для усіх! У Вас буде здорова маленька донечка, Мамо і Тато!

28 грудня

Сьогодні  моя  мама  мене  убила…

Круглий  стіл «Моє  ставлення  до  абортів»

Презентація «ФІЗИЧНІ  ТА  ПСИХІЧНІ  НАСЛІДКИ  АБОРТУ»

Жоден аборт не минає безслідно!  З ним  пов’язано понад 100 фізичних ускладнень.  До безпосередніх ускладнень відносяться: онкологічні захворювання та інфекції статевих органів, порушення менструального циклу, ушкодження матки і інших внутрішніх органів, головний біль, запаморочення, тромбози. А в деяких випадках так званий “безпечний, легальний” аборт може закінчитись і смертю жінки.

Тривалими  фізичними  наслідками є:

• безпліддя;
• викиди чи передчасні пологи   під   час  наступних вагітностей;
• ендометріоз;
• загроза позаматкової    вагітності.

Психічними  наслідками  є:

• депресія, почуття провини, жаль, нервові збудження, статеві розлади;
• розлади сну (безсоння, важкі сни);
• втрата почуття власної гідності;
• самоприниження;
• прояви фригідності та інших сексуальних розладів;
• порушення спілкування з іншими людьми, передусім із чоловіком і власними дітьми;
• втрата пам’яті;
• схильність до наркологічних захворювань;
• різка зміна особистості.

Пісня «Остановись!»

Презентація «Діти»

Пісня «Не  убивай!»

Поезія «Не   убивай  меня!»

В день, когда ты поняла,

Что внутри сынок,

Словно тонкая игла

Впилась в твой висок:

«Нет, не нужен он совсем,

Позже, может быть…

Вся в кредитах, ну зачем

Нищету плодить?»

А он видел сны, он спал –

Поле в васильках,

Он бежал и замирал

В маминых руках.

Ты сама была такой

Тридцать лет назад.

Что ж так плачет ангел твой,

Опустив глаза?

Не убей, он твой теперь,

Ну представь, как он

Улыбается тебе,

Просит молоко.

Гордые , без жалости,

Не слышим в шуме дня:

«Мамочка, пожалуйста,

Не убивай меня!»

Но ждет кресла эшафот,

Мыслей адский плен.

Жизнь у сына заберет

Холодный инструмент.

Смерть принявший без вины,

Не успевший жить

Долго-долго в твои сны

Будет приходить.

Улыбнется: «Мам, я здесь,

Мама, я живой,

По ту сторону небес

Встретимся с тобой»

Вчитель  читає  бувальщину «Материнський  садизм»

10 БОЖИХ  ЗАПОВІДЕЙ

• Як ви  розумієте  Божі  заповіді?
• Чи дотримуєтесь   їх?
• Чи потрібно  допомагати  ближньому?

 Розмова  по колу:

• Що таке  душа, совість , сором, гріх?

Гріховний  світ  вирує  неспроста,

Підступний  Демон,що   керує  нами,

Та  піднімається  нетлінно  над  віками

Велична  постать  вічного  Христа.

О, Господи! Знайди   нас   всіх, знайди,

Бо  ми  блукаєм  хащами  ще  й  нині,

Прости  гріхи  й  провини   безневинні

І  до  спасіння  всіх  нас  проведи!

О, Господи! Зціли  нас  всіх, зціли,

Всели  в  серця  неопалиму  мрію,

Щоб  ми, пізнавши  віру  і надію,

Жорстокий  світ   добром  перемогли.

Обговорення   прочитаного. Метод  «Мікрофон»

Розмова   по  колу «Як  ви  ставитесь  до  своїх  батьків?»

Диспут «Чи   потрібно   шанувати  своїх   батьків?»

Інсценування  гуморески Володимира Самійленка «Метелик  і  капуста»

Віра  Мельник

В  будинку  пристарілих

Виглядала  мати  із  вікна,

Поглядала  мати  на  дорогу.

Другий  поверх. Мовчазна  стіна

Не  розділить   радість  чи  тривогу.

Старість  подивлялася  на  шлях,

Бо  оце  зосталость  стільки   й  світу…

Привезли  сюди   на   «Жигулях»

Позавчора   рідні  її діти.

Тут, мовляв, їй  буде  веселіш

(От  сиди, стара, і  веселися)

Від   думок – полиново  гіркіш:

Рідні  діти  матері  зреклися!

Хворе  серце  плаче   по  ночах,

Чи  шануєте  ви  своїх  родичів, вчителів, людей  похилого  віку?

Як   ви ставитесь  до  ветеранів  Великої  Вітчизняної  війни?

Вчитель  читає   поезію «Металевий  вірш». Обговорення   почутого

Метод «Займи  позицію»

Анатолій  Крупко

Металевий  вірш

Кашкета   зняв, вклонивсь  доземно,

В  задумі   став   край  обеліска.

А  пагорб  слави, мов  туземці,

Окупували  металісти.

Під  мата   рев  і  тіл  кривляння

Гряде  майбутня  зміна   наша.

Зухвалий  сміх. За  ним – звертання:

–    Окей, старік! Зер  гут, папаша!

Стоїть, на   палицю  зіпершись,

Озвавсь   під  серцем  лід  металу.

Того, якому   в  сорок  першім

Віддав   він  тіло  на  поталу …

• Кого ви  знаєте  з  ветеранів  Великої  Вітчизняної   війни, що   проживають  у  Заводівці? 
• Як потрібно  до  них  ставитись? 
• Чи були  ви   у  шкільному  музеї? Що  там  бачили?

Бліц – опитування «Який  спосіб  життя  ви  ведете?»

Чи  займаєтесь  спортом?

Люди не завжди цінують своє здоров’я, яке  мають від природи. Вони бережуть речі, прикраси, а про здоров’я не турбуються. Особливо небезпечні для здоров’я шкідливі звички.

Ти – господар свого здоров’я!

Життя    одне –   прекрасне  й неповторне!

Прекрасне – це  щось неперевершене, грандіозне

В світі   так  багато радості!
В світі  так багато  смаку!

В світі   так  багато   цікавого!

“Возлюби ближнього свого, як самого себе!”, – проповідує християнська мораль. І виконують цю заповідь переважно прості люди, що знають ціну горю і стражданням. Так у роки війни люди, ледь живі від голоду, ділилися останньою скоринкою з тими, кому було найтяжче, багатодітні матері виховували ще й чужих дітей-сиріт.

Материнство і людяність – теж синоніми. Кожна мати дивиться на світ глибокими ніжними очима Мадонни Рафаеля. І саме вона найчастіше стає зразком виявлення доброти, чуйності.

Пам’ятай!  Милосердя  – в  твоїх   руках!!!

Лілія  Завойська

Пізнай  себе  у   благості, Людино!

Життя  людини  надто   вже   коротке,

Щоб   марнувати  сили  на  пусте:

Квартири, дачі, меблі, модні  шмотки …

Так  ми  зникаєм, так  наш  час  іде.

І  забуваєм   в  метушні  щоденній

Для  чого  ми  з’явились   на  Землі, –

Щоб  залишився  слід  від  нас душевний,

Пресвітлий  слід  ранкової  зорі.

На  свіжу  квітку  вилитись  росою,

Краплиною – продовжити  життя,

Та  інших  душ  енергії  красою

Вернутися  на  Землю  з небуття.

Чого  у  Бога  молимо  в  благанні,

Підвівши  погляд  в  небо  голубе?

Багатства  й  слави  просимо   в риданні,

А  Бог  у  відповідь: «Пізнай  себе!

Пізнай  себе  у   благості, Людино!

Вся  слава, все  багатство – у тобі!

Бо  ти  у  Всесвіті  така – єдина,

В  моїй  подобі   та  в  своїй  журбі.

Марнуєш  час, не  того  в  мене  просиш.

Це – швидкоплинне  все, і все  мине.

А  я  щодня   даю  на  Землю – роси,

Щоб  ти  надію  мала  на  живе».

М. Луків

 

Кришталь, сервізи, книги  і   рояль,

Гараж, машина, чепурненька  дача…

Людина  ніби   добра  й  не  ледача,

А  все – таки   її  по – людськи  жаль.

Трудилася, себе   не  берегла,

Згиналися  в  роботі  дужі  плечі,

А  врешті – решт  роз’їли  душу  речі:

Дрібна  мета  життям  його  вела.

Мовчить  рояль. Кому  на  ньому  грати?

Вкриває  книги  сірим  шаром  пил.

І  вже  немає   мужності  і  сил,

Щоб  щось  змінити  й  заново  почати.

Тому  і  жаль: спливло  без  вороття

На  культ  речей  розміняне   життя…

Рефлексія

Відповідь учнів  на  проблемні  запитання

Пояснення  учнями  розуміння  епіграфу   та   девізу. Метод  «Мікрофон»

• Чи справдились  ваші   сподівання  щодо  сьогоднішнього  позакласного  заходу?
• Що ви  дізнались? Що  зрозуміли? Який  висновок  зробили?
• Що візьмете  з  собою  у  життя?

Які   у  вас  є  недоліки? Які  перемоги? Що, на  вашу  думку, потрібно  зробити  для  досягнення   поставлених   цілей?

Огляд   фотографій   на  стенді «Заводівська  шкільна  родина»

Обговорення. Метод «Мікрофон»

Презентація «Наш  клас»

Бліц – опитування

• Що ви  зробили  за  11 років  навчання  у Заводівському  НВК?
• Чи задоволені  ви  своєю  роботою?
• Як ви  вважаєте, чи  потрібно  зупинятись  на  досягнутому?
• Що ви  можете  зробити  для  села, для  країни?

Записи  на  «Дереві  життя»

Вчитель   закликає творити  добро, берегти  життя, бути  милосердними!

Наталія   Ситник

Крик  душі

Чуєш, хтось  кричить  на  допомогу,

Хтось  кричить  і  простягає   руки.

Ти  забудь  про  радість  і  тривогу,

На  хвилину  кинь  про  себе  думки.

Голос  тихне, глухне  серед ночі,

Серце  ж рветься, б’ється – хоче  жить!

Не  заплющ, прошу, байдужі  очі,

Не  пройди  мимо  біди  чужої,

Не  вдавай, що ти  не  чуєш  крик,

Душу  витягни  із  прірви злої,

Навіть  хай  і  незнайомі   ви!

Чуєш? Хтось  кричить  на  допомогу.

Вас  Людство кличе, бо  біда.

Ти  забудь  про  радість  і  тривогу,

Уяви, що  та  душа – твоя!

Таки  ж  то  гріх – розтринькувать  життя…

Марія  Карапка

Гріх

Таки  ж  то  гріх – розтринькувать  життя,

Розмінювать  його  на  мідяки – копійки.

Оглянися  назад – самі  відвійки,

Зерна  катма, лиш   згірки  каяття.

Не  спиниш щастя   злото осяйну  мить.

Стрілою – час, я  вітер  невгамовний.

Ти  тільки  гість, хоча  й  небезсторонній.

Отак  життя, як  поїзд, прошумить.

Благословен  пребудь, одвічний  рух,

І  ти, пресвітле  сонце  у  зеніті.

Оці    зупинки: і  зима, і  літо,

І   осінь, і весна – гартують  дух.

Список  викристаної  літератури

1. Бабанский Ю. К., Победоносцев Г. П. Комплексний подход к воспитанию школьников. — М., 1980.
2. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: шляхи реалізації. –

К.: ІЗМН, 1996.

3. Демиденко В.К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для керівників, вихователів і вчителів. – К.: ІЗМН, 1995.
4. Джон Дьюї Моральні принципи в освіті. – К.: 2001.
5. Донцов А.В. Психолого – педагогічні особливості формування ціннісних орієнтацій студентської молоді.// Високі технології виховання. – Харків; ІСДО,1995.
6. Кобзар Б.С. Громадськість і виховання. — К., 1973.
7. Концепція безперервного національного виховання. — К., 1994.
8. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій.- К.: Либідь,1996.

 

Пожежно – пізнавальна  програма

«Часу  не  гай, 101  набирай!»

1. Любі друзі! До вашої уваги  програма розважальна , а також пожежно – пізнавальна!

І дорослий  і малий мусить пам’ятати :

Якщо  сталася  біда – 101  набрати!

Увага!  Увага!  Настав уже час!

Усі, хто  присутні, послухайте нас!

Дасть вам корисні суттєві поради

Юних  пожежних   агітбригада.

2. Ми захищаємо  від полум’я й вогню,

Нічого, що словами, а не ділом.

Виконуємо гідно справу ми свою,

Бо розуміємо як це для всіх вважливо.

3. Наш загін називається «Іскра» :

І – ініціативні.

С – спритні.

К – кмітливі.

Р- розумні.

А- артистичні.

4. Наш девіз:

Ми, іскорки, і без вагань

Готові до любих змагань!

5. Із іскри полум’я горить,

Про нього знаємо чимало,

І це дає нам право говорить

Про небезпеку  цю, щоб люди знали.

6. Якщо тобі 10 – 17 років,

Якщо ти розумієш, що відповідаєш

За долю своєї  країни,

Якщо в тебе б’ється невгамовне серце,

Якщо ти не перестаєш дивуватися

І відкриваєш для себе світ.

Якщо ти розумієш, яке страшне лихо – пожежа,

Тоді ти – справжній громадянин України!

7. Ми – ДЮПівці  хоробрі, загартовані,

Глобальною проблемою схвильовані,-

Пожежі обпікають ваші душі та серця,

А «іскривці»  всі на своїх місцях.

8. Пильнуємо зірко,

Щоб не спалахував півнем червоним наш край

І  не плакали гірко.

Тож  правила  безпеки  запам’ятай!

9. Прагнемо всім усе розказати,

Що із  вогнем  не слід жартувати!

Пустощі  з ним можуть  вік вкоротити,

Матеріальні скарби спопелити.

10. Честю й званням дорожим, як один,

Завжди активні у справах дружніх!

Всі командирські завдання  негайно

Вчасно  виконуємо  одностайно!

11. Жваві, активні, сумлінні,старанні…

Ми  компетентні  в  пожежнім питанні!

12. Вогонь – друг! Без нього неможливе життя на Землі.

Вогонь-слава. З непокритими головами люди дивляться на Вічні вогні біля пам’ятників  героям  Великої Вітчизняної війни.

Вогонь,запалений від променів сонця в далекій Олімпії, гідно несуть спортсмени, віддавши  данину благородним традиціям античного світу.

13. Вогонь-ворог! Він залишив  свої  криваві сліди  в історії всіх  віків, епох  і народів. Тисячі    міст  і  сіл  зникли  в полум’ї  вогню. Вогонь-супутник війн. Його використовували тирани для досягнення своєї мети.

Вогонь-друг! Вогонь – ворог!

Яким  він може стати  для  нас,залежить саме від нас .

Вогонь – ворог, якщо до нього відноситись недбало.

14. Вогонь жалю зовсім не знає –

Все з дороги він змітає.

Має силу він велику

І червону грізну пику,

А приходить через свічку,

Запальничку невеличку,

Через  газ, електроприлад.

Із багаття  легкокрилого,

Із вогню бенгальського,

Навіть мало – мальського.

І нарешті з сірників

В рученятах малюків.

15. Щоб про правила протипожежні мати   уяву,

Потрібно добре вивчати  пожежну  справу!

Навички пожежні стануть завжди в пригоді –

Користуйтесь  ними при  першій нагоді !

Хай пам’ятає  кожен громадянин:

Пожежний   номер – «101»

16. Запам’ятайте, друзі, 10 « не» :

• не можна дітям з вогнем пустувати;
• не можна їм  сірники в руки брати;
• не можна без догляду праску вмикати;
• й без догляду газову піч залишати;
• не можна людям у ліжку курити;
• не можна електрику водою заливати;
• не можна вогнями бенгальськими гратись;
• не можна ялинку  вогнем прикрашати;
• не можна багаття без нагляду залишати;
• не можна незагашеного сірника у  сміття  кидати.

17. Друзі  любі  мої!

Ми – майбутнє   всієї   Землі!

І від нас усіх залежить,

Щоб вона не була  у  вогні.

Життя   нам дається тільки раз .

Що чекає на кожного з нас ?

18. Сьогодні ми на фестивалі

Пожежників – рятівників

Знання свої вам показали

Усе,що  знали ,

Усе ,що вміли.

21.Усім бажаєм миру і добра,

Хай  обминає кожного  біда,

Щоб тільки радість, щастя і добро

В усіх завжди в житті було!

Пісня пожежників на мотив «Червоної  рути»

Ми признаємось Вам,

Що це так небезпечно,

Бо пожежа ураз

Може знищити Всесвіт!

Щоб цього  не було,

Ми вас ,люди, благаєм:

Не жартуйте з вогнем,

Ми вас всіх закликаєм.

Приспів:

Будьте, добрії люди,

Із вогнем обережні,

Бо це так  все важливо,

Дійсно так,  дійсно так !

Дотримуйтесь правил

Протипожежної  безпеки

І у вас скрізь і всюди

Буде все гаразд!

Пісня  « Дзвони негайно «101»

Вогонь, тепло і світло – шлях в зоряні світи.

Допомагають жити, якщо з ними  дружиш ти.

Приспів :1 раз

Безпеку при пожежі повинен знати кожен,

Бо полум’я здіймається декілька хвилин

Якщо біду здолати одразу  сам не зможеш,

То подзвони негайно 101

Потрібно пильнувати : газ вчасно вимикати,

Електроапарати  у справності тримати .

Приспів:1раз

Так будьмо обережні із полум’ям  завжди,

Рятуймо від  пожежі життя й красу Землі!

Приспів: 2 рази

Список використаних джерел

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації /За ред. Є.П.Желібо і В.М.Пічі. – Київ: “Каравелла”, Львів: “Новий світ-2000”, 2001. – С.190-191.
2. Закон України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 року.
3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. – 5-те вид., стереотип. – Л.: Львів банк ін-т НБУ; Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 185 с.

4.Про пожежну безпеку. Довідково-інформаційні матеріали. – К., 2002.

5. Статут патрульно-постової служби міліції України /Відп. редактор начальник ГУАСМ МВС України, генерал-майор міліції М.В.Корнієнко. – К.: Друкарня МВС України, 1995. – 226 с.

 

 

Відкритий  захід

 “Ремесла і промисли українців. Витинанка”

Тема: Ремесла і промисли українців. Витинанка

Мета: дати поняття про мистецтво витинанки;  показати

виникнення, становлення та розвиток цього мистецтва

в Україні; формувати навички виготовлення витинанок;

виховувати розуміння взаємозв’язку внутрішньої  та

зовнішньої краси навколишнього світу через створення

художнього образу засобами витинанки та естетичне

ставлення до народного мистецтва.

МЕТА:

• ознайомити з історією витинанки, видами витинанок; дати поняття про оберегові символи у витинанках;
• показати різноманітність форм і візерунків витинанки;
• вчити виготовляти вироби з поданих матеріалів;
• формувати навички вирізування з паперу;
• виховувати розуміння взаємозв’язку внутрішньої та зовнішньої краси навколишнього світу через створення художнього образу засобами витинанки та естетичне ставлення до народного мистецтва; наполегливість, охайність, повагу до педагогів та товаришів;
• стежити за правильною вимовою звуків, слів та побудовою речень; збагачувати словниковий запас учнів.

ТИП ЗАНЯТТЯ: комбінований.

ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ: витинання.

ОБЛАДНАННЯ: кольоровий папір, картон, ножиці, клей ПВА, простий олівець, гумка, технологічні картки, таблиця з правилами безпеки при роботі з ножицями та клеєм.

СЛОВНИК: декоративно-прикладне мистецтво, писанкарство, кераміка, ткацтво, витинанка, силуетна витинанка, ажурна витинанка.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Організаційна частина
   1. Організація дітей для проведення заняття.
   2. Мовна хвилинка.
      • Який сьогодні день тижня?
      • Який черговий звук сьогодні?
      • Що ми робили на попередньому занятті?
      • Які види декоративно-прикладного мистецтва ви знаєте? ( Кераміка, ткацтво, писанкарство).
      • Що таке кераміка? ( Кераміка – це вироби з глини).
      • Що таке писанкарство? ( Писанкарство – розпис писанок в традиційній техніці )
   3. Основна частина
      1. Повідомлення теми та мети заняття.
      2. Актуалізація опорних знань.

• Презентація «Промисли українців. Декоративно – прикладне мистецтво»

Перш ніж перейти до нашої сьогоднішньої теми давайте згадаємо, що ж таке декоративно-прикладне мистецтво?

ДПМ– це мистецтво, яке прикрашає предмети, що оточують нас у повсякденному житті.

Які ми з вами знаємо види декоративно-прикладного мистецтва?

Кераміка.

Що таке кераміка?

Це вироби з глини.

Що таке ткацтво?

Ткацтво(скатерті, покривала, фартухи, плахта, рушники).

Що таке писанкарство?

Писанкарство – розпис писанок в традиційній техніці.

Ще один вид декоративно-прикладного мистецтва – це Витинанка.

Сьогодні на нас чекає подорож у чарівний світ народного декоративного мистецтва – Світ Витинанки.

Мабуть не всі знають, як виготовлялися витинанки. Раніше, коли ще не було в продажі готового кольорового паперу, люди уміли виготовляти його самі. Для цього використовували сік різноманітних ягід, це був і сік червоного буряка. Робили навари з квітів, рослин, щоб отримати якийсь конкретний колір, цим фарбували білий папір і лише потім переходили до витинання.

Кожна витинанка приурочувалась до конкретної події і відповідала певною традиційною композицією. Так до жнив вирізали «врожайну», до заручин «заквітчану» , на весілля «весільну». Були також і «Різдвяні витинанки» ,до Новорічних свят. От і ви мабуть, уперше познайомилися із цим стародавнім видом декоративно-прикладного мистецтва, коли вирізали сніжинки до Нового року.

1. IV. Вивчення нового матеріалу.

Презентація «Витинанка»

Історична довідка про виникнення мистецтва витинанки

Витинанка (від українського слова «витинати», «вирізувати») – вид давньослов’янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва. Термін «витинанка» з’явився у літературі в 1913 році, однак це мистецтво існувало набагато років раніше.

Витинанка як вид народного декоративно-ужиткового мистецтва своїм корінням сягає в сиву давнину. Ще у V столітті до н.е. кочові народи прикрашали свій побут ажурними візерунками зі шкіри, хутра, повсті.

Прототипом українських витинанок вважають невеликі шматочки білого паперу з ажурно витятими краями, так звані кустодії, що служили підкладкою і оздобою для канцелярських печаток у середині XVI століття. Витяті кустодії на документах виходять з вжитку в другій половині XIX ст. А в середині цього століття в українських селах з’являються народні паперові прикраси, котрі призначались для оздоблення інтер’єру сільської хати: мережками з паперу люди прикрашали горщики для квітів, сволоки та віконні наличники в хатах, рамочки для портретів, картин.

Перші паперові прикраси, які можна вважати своєрідними аналогами традиційних українських витинанок, виникли в Китаї, у зв’язку з винайденням та розповсюдженням там паперу. Письмові джерела VII-XII століття розповідають, що напередодні свята весни китайки наклеювали на вікна своїх будинків графічно чіткі паперові візерунки «чуанхуан», що в перекладі означає «віконні узори», які виготовляли взимку. Це були, переважно, одноколірні зображення божеств, духів, героїв народних легенд, драконів, феніксів, квітів, винограду, метеликів, риб тощо. Витинали їх ножицями та маленькими ножами з вражаючою філігранністю. Завдяки простоті виготовлення та високим художнім якостям ці витинанки стали відомі й сусіднім народам.

В Україні, Словаччині, Польщі та Білорусі мистецтво витинання набуло розквіту наприкінці XVIII століття. Важко було знайти на той час сільське житло без чудових мережаних паперових прикрас. Маленькі витинанки – «квіточки», «зірнички», «віночки» – діаметром 4-5 сантиметрів наклеювали на рами образів та вікна, більші витинанки – «вазони», «дерева життя» – розміщували вздовж стелі, на стінах, печі. А ще брали довгі смуги паперу й вирізали візерунки, подібні на мережану тасьму, й ними оздоблювали полички у шафах, кухонні меблі та підвіконня. Виготовляли витинанки навесні перед святами, коли селяни білили і прикрашали оселю. Подекуди міняли витинанки й перед Новим роком. На стіну їх наклеювали молоком, аби легко було зняти при наступній побілці. Поширенню витинанки на Україні сприяв перехід від курної хати до «чистої». На жаль, більшість цих автентичних витворів втрачено, адже вони прикрашали оселю найбільше – рік, іноді – два, перекочовуючи із світлиці в загальну половину.

За формою орнаментальних мотивів витинанка подібна з декоративним розписом, художньою вишивкою. Нескладність технічних засобів та доступність матеріалів роблять витинанку популярним і улюбленим видом творчості як народних майстрів, так і професійних художників. Сьогодні цей вид народного мистецтва використовується для оформлення поліграфічних видань (книг, поштових листівок, плакатів, газет, журналів), виготовлення рекламних проспектів, оздоблення інтер’єрів, в образотворчій діяльності школярів (ілюстрації до літературних творів, пейзажі тощо) та художньо-творчій діяльності.

У витинанках виявляються естетичні уподобання, спостережливість, почуття смаку та гармонії обдарованих самодіяльних та професійних майстрів. Окремі прийоми витинання шліфувались з часом, передавались від бабусі до онуки, тому цей вид народного ужиткового мистецтва зберіг і доніс до нас високу орнаментальну культуру наших предків. Витинанка – це вічне прагнення українців відзначати свято.

 

       Інструмент для виконання витинанки.

«Чорний ящик»

Виносимо чорний ящик в якому знаходяться інструменти для виконання витинанки. «В чорному ящику знаходяться інструменти якими ми сьогодні будемо працювати, а саме…(учні по одному відгадують)».

       Прикладне значення.

Широко використовується витинанка в оформленні книг, журналів, вітрин. Вона знайшла поширення не тільки серед українських витинальників, а й за кордоном. Композиції паперових прикрас використовуються і для сценографії. Особливо народні витинанки є вдячним джерелом для оформлення різноманітних вистав, концертів, також для створення сценічного одягу. Найважливіше у цій сфері діяльності було поєднати декорацію і сам костюм у єдине ціле. Тоді з легкістю розкривався образно-емоційний зміст будь-якої вистави. Крім цього таку техніку і мотиви орнаменту використовують художники і дизайнери. Це й зрозуміло, і тому на багатьох плакатах і стендах візерунки витинанок виступають як вдало знайдені, високохудожнього рівня заставки. Художники, витинальники чи просто колекціонери знаходять різноманітні застосування витинанкам, комбінуючи різні види мистецтва. Особливого поширення набула витинанка у декоруванні життєвого середовища в містах. Використовують витинанки і при створенні композицій вишивок чи мережив. Нині українська витинанка переживає етап трансформації на грунті досягнень народної творчості та експериментів.

Технологія витинанки

За технологічними і художніми особливостями витинанки ділять на ажурні, силуетні, одинарні та складні (аплікаційні). За прийомами виконання складні витинанки є накладні (накладаються гіркою одна на одну) та складені (виконуються з окремих частин). Одинарні (виготовлені з одного аркуша паперу) поділяють на фігурки (силуети), дерева («вазон»), розети, стрічки, фіранки, іграшки та виставкові. За композицією витинанки ділять на сюжетні та декоративні.

Для виконання витинанок використовують тонкий і міцний папір, ножиці із загостреними кінцями та канцелярський ніж.

Починають роботу з ескізу, в якому необхідно наперед передбачити кінцевий результат. Для підсилення виразності використовують чергування великих і дрібних деталей. Це створює контраст великого і малого. При складанні ескізу лінії прокладають парними. Для симетричних витинанок папір згинають вдвоє, вчетверо. Для асиметричних – ескіз виконують по площині всього аркуша.

Дрібні деталі вирізують першими, далі по контуру вирізують всю композицію.

Наклеюють витинанку з допомогою клею ПВА. Композицію, складену на білому папері, повертають олівцем до низу. Клей наносять пензлем, починаючи із середини, залишки клею забирають чистою ганчіркою. Тло для наклеювання підбирають контрастне. Для збереження легкості та ажурності роботу не приклеюють, а лише притискають склом.

Існує додатковий спосіб підготовки паперу для витинанки: тонкий папір зволожують, наносять на нього анілінові або акварельні фарби, а потім після висихання вирізують з нього витинанку. Цікавий ефект отримують, коли занурити папір в розчин міцного чаю чи кави. Якщо перед зануренням папір був зім’ятим, то він зафарбовується нерівномірно. Не чекаючи цілковитого висихання, папір пропрасовують праскою, вирівнюючи його.

Види витинанок:

1. Фігурки — силуетні витинанки, витяті за контуром: пташки, вершники, ляльки тощо.
2. Розетки — витинанки з розеток, зірок, ромбиків-квадратів (усі одинарні) та накладних «сонечок». Останній тип утворювався із чотирьох-восьми різнокольорових кружалець щораз меншого діаметра, наліплених одне на одне.
3. Дерева — витинанки фігурок природи: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон.
4. Стрічки — одинарні лиштви* над вікнами, аплікаційні стрічки, одинарні рушники і рамочки.
5. Шпалери — витинанки з таких композицій: центрична, рядова, вільне заповнення.
6. Фіранки — витинанки стрічкові; великі прямокутні; портьєри з аплікаційними та мальованими візерунками.
7. Серветки — витинанки різних типів: розеткові, квадратні, трикутні тощо.
8. Іграшки — витинанки-ілюстрації до казок, оповідань для дітей тощо.

У кожного народного умільця свої методи, підходить до виготовлення витинанки, свій неповторний світ образів.

Давайте пригадаємо, за формою, витинанку розподіляють на виготовлену:

• у смужці;
• у колі;
• квадраті.

За вирізанням витинанку розподіляють:

1. на ажурну – видається зображення й залишається фон;
2. силуетну – видаляється фон і залишається зображення.

(Демонстрація прикладів різних видів витинанок)

Словникова робота

Витинанка – це декоративна прикраса житла, виконана з кольорового паперу, методом вирізання (витинання).

Характерні особливості витинанок – симетрія, стилізованість, багатство орнаментики.

Сьогодні ми з вами будемо виготовляти силуетну витинанку вирізану у колі яка називається «Сніжинка».

Для цього нам необхідні такі матеріали:

НОЖИЦІ, КЛЕЙ, КОЛЬОРОВИЙ ПАПІР, СЕРВЕТКА, ОЛІВЕЦЬ, РЕЗИНКА.

V. Практична  робота.

Під час практичної роботи використовуємо музичний супровід.

Роздаємо заготовленні рисунки візерунків витинанки (обираємо на вибір),  та інструменти і прилади.

Роботу слід виконувати в такій послідовності.

1. Визначити форму метелика.
2. Вибрати картон певного кольору, наклеїти паспарту.
3. Кольоровий папір скласти навпіл, створити ескіз виробу.
4. Ножицями по контуру вирізати композицію.
5. Витнути дрібні деталі.
6. Наклеїти на контрастне тло (картон з паспарту).

 Інструктаж  з  техніки  безпеки  при  роботі

4. Повторення правил техніки безпеки при використанні ножиць та клею.

При роботі з ножицями:

• Класти ножиці так, щоб вони не звисали з парти.
• Не залишати ножиці в розкритому вигляді.
• Не тримати ножиці кінцями вгору.
• Передавати ножиці кільцями вперед.

При роботі з клеєм:

• Не брати клей до рота.
• Слідкувати, щоб не потрапив до очей.
• На виріб багато не наносити.
• Користуватися пензликом для клею.
• Залишки клею промокати серветкою.

 Поточний інструктаж.

Учні працюють під контролем учителя, при необхідності він надає їм індивідуальну допомогу.

Вирізані витинанки наклеюємо на кольоровий папір і використовуємо для прикраси .

VII. Підсумок уроку

Висловіть однією тезою чи афоризмом про свою роботу на уроці. Учитель оцінює учнівські роботи, звертаючи увагу на їхню оригінальність, правильність вирішення композиції, та демонструє найкращі.

Використана література

1. Основи національного виховання: Концептуальні положення/ В. Г. Кузь, Ю. Д. Руденко, О. Сергійчук та ін.; За заг. Ред. В. Г. Кузя та ін. – К.: Інформ. – вид. центр «Київ», 1993. – (Ч. . – 152 с.
2. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський – К.: Вища школа, 1992. – 312 с.

3.Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.— К., 2004.— С. 64-66.

4. Використані інтернет-ресурси.

 

 

Сценарій  виступу  екологічної  агітбригади

“Лісові  перлини”

УВАГА! УВАГА! Настав уже час!

Всі хто присутній, послухайте нас!

Дасть вам корисні, суттєві поради

Юних екологів  агітбригада.

 

Нічого кращого немає

За природу таврійського краю.

Ми – частинка нашої країни,

Ми – команда « Лісові перлини»

Всі: Ми,

1-й учень.

Ті, що вийшли на сцену.

Всі: Ми,

2-й учень

Ті, що говорять ці слова.

Всі: Ми,

3-й учень.

Ми – юні друзі природи.

4-й учень.

Ті, що бережуть ліси і води

 

Наш девіз:

Я вірю, знаю, що ми зможем,

Усі ми разом: я і ви

Врятувать  ліси Вкраїни

Від екологічної біди!

4-й учень.

Коли щось негаразд

У природі навколо

Не байдужа команда

Всі: Заводіської школи

Виконують пісню на мелодію “Червона рута”.

Подивіться навкруг,

Що з природою стало:

Дихать зовсім нічим,

Люди всі у печалі.

Може десь у лісах,

Щещебече  пташина,

Але в селах, містах

Сум мелодії лине.

Приспів:

Отже, нам  треба

Об’єднатися дружно,

Зберегти  й  повернути

І діброви й ліси

Ми  будем нести

Людям квітку надії

Живоцвіт  подаруєм

Вам усім.

Учень

Всім, хто природу оберігає,

Все для неї віддає.

Всі:

Ми , юні охоронці лісу,

Шлемо привітання   своє!

Ліс — це диво, ліс — це казка!

Розкажи про ліс, будь ласка!

В лісі є кущі і квіти,

В нім сплели дерева віти.

Трави, ягоди й грибочки,

В нім чарівні є куточки.

Ліс — це друг всьому живому.

Звір і птах живе у ньому.

Ліс дає всім прохолоду

І прозору робить воду.

Вміє поле захистити,

Щоб воно могло родити.

Він повітря очищає,

Ароматом напуває.

Щедро вміє роздавати

Все, що є, бо він багатий.

Людям вміє догоджати:

Дерево дає для хати.

В світі є ліси казкові:

Хвойні, листяні чудові,

Мішані є і тропічні,

Саксаулові, незвичні.

А на півдні, де тепліше,

Ще буває цікавіше.

В пишнім листі все буяє,

Ліс тут листяним буває.

Та летять листочки долі,

Взимку всі дерева голі.

І стоять так до весни,

Дивляться чарівні сни.

Ліс — це диво, ліс — це казка.

Бережіть же ліс, будь ласка!

Про нього завжди  пам’ятайте:

Диво-ліс охороняйте!

Ліс-зелений друг людини     ‘

Прохолодний в літню днину.

Взимку захисток од вітру.

Очищає ліс повітря.

Він, мов дім, для всіх відкритий.

Дружно тут навчились жити

І тварини, і комахи.

На деревах різні птахи.

В цім рослиннім царстві, діти,

Для звіряток стіл накритий.

Ягоди, плоди і віти,

Є ще й листя соковите.

 

В нашім лісі є лисичка,

Зайчик, білка невеличка,

Вовк, їжак, бобер, кабан,

А в старім дуплі — кажан.

Пам’ятай: ліси бувають

Хвойні, листяні і навіть

Мішані. Тут вся різниця

Полягає в листі й глиці.

 

В лісі листянім, малята,

Завжди радісно бувати.

Тут сплели гілля зелене

Дуб, береза, вільха з кленом.

Як на осінь повертає

Листя з дерева злітає

Опускається поволі.

Взимку всі дерева голі.

 

Пахне тут смола-живиця,

Цмин росте, чебрець, брусниця.

Мох, а от трави немає,

Хвоя землю покриває.

Ну, а мішані ліси —

Незвичайної краси!

 

 

Пахне ясен, клен, ялина,

Дуб, береза і соснина.

Взимку й літом тут красиво,

Ну, не ліс, а справжнє диво!

Учень.

Світ прекрасний навколо тебе,

Сонце ясне і синє небо.

Птахи і звірі, пагорби й ріки

Нехай він буде таким навіки!

Учень.

А чи бережемо ми цю красу?

Виявляється не завжди.

Досить часто можемо побачити

Такі прикрі факти.

Учень.

Вогонь розвів хтось у лісі,

Воскресіння не буде ні листкам,

Ні квітам, все в золі.

Чи знаєш, як болить в цей час коріння,

Як мовчки воно стогне у землі.

Учень.

Хтось гілку   тоненьку   берізці   одсік.

Упала вона у траву і лежить

І капає, капає, капає сік.

І кожна   краплинка просить,

Всі: Жить!

  

Друзі, а ви знаєте що ! ліси не тільки прикрашають  ландшафт

Херсонщини , а й приносять велику користь людям. Підраховано, що один гектар лісу за один час поглинає стільки вуглекислого газу, скільки його утворюється при диханні двісті людей.

Ліс очищує повітря від пилу. Пилюка осідає на листя дерев а потім дощем змивається в грунт. А ще існує на Херсонщині постійна загроза пожеж .Із-за сухого клімату під загрозою оголення знаходиться понад 60 – тисяч гектарів піщаних масивів лісу.

Щорічно планета губить десятки видів тварин і рослин.

Червона книга набухає від все нових і нових назв, які вносяться до неї під звуки  скорботних маршів, екологічних катастроф.

 

 

Виконують пісню на мелодію “Бухен вальдський набат”

Люди, що виробите з лісами!

Слухайте, слухайте до нас він шелестить

Від руки байдужої, від хамів

Просить захистить, просить захистить!

Як не буде лісу, звірів, птиці, –

Стане світ весь пусткою карать,

В очі внукам як тоді дивитись,

Що тоді казать, що тоді казать?

Люди, що виробите, спиніться!

Втратите, втратите, не буде вороття!

Не губіть природу, схаменіться,

Ваше це життя.(Двічі).

Збережуть нехай дбайливі руки

Квіти, води, птахів переліт.

Щоб не прокляли вас потім внуки,

Збережіть цей світ. ( Двічі).

 

Учениця.

Школу швидко я закінчу,

Атестат мені дадуть,

В бізнес леді я піду,

Грошей кучу зароблю.

 

1-й – 2-й учні.

Як? Як?

Учениця. Ліс навколо поспиляю

За кордон я посплавляю!

 

1 -й учень.

Ну а кисень?

2-й учень.

А краса?

Учениця.

Не моя це вже біда.

1-й учень.

А птахи?

2-й учень.

А звірина?

Учениця.

Ну проблема це мала!

Птахи в вирій полетять,

Звірину я всю продам

И побудую автобан.

Не сучасні всі ви тут!

Оттого у вас банкрут!

 

Треба гроші заробляти,

На природу не зважати.

2-й учень.

А людина і природа – то одне єдине,

І годує нас природа, як матінка сина.

1-й учень.

Хочеш гроші загрібати,

А не хочеш працювати?

1-й учень.

Бізнеследі мрієш стати,

На природі заробляти!

Учениця.

Щови?! Щови?! Більш не буду.

Навіть мрію цю забуду!

1-й учень.

Нумо дружно працювати!

Ліс садити й доглядати!

Учениця.

Щоб ріднесенька земля,

Люба Заводівка моя

Грала в зелені перлин,

Чистих вод, лісів, долин.

Учениця.

Та як важко здолати   проблеми  малі

Про які навіть не говориться.

Мавка.

Дехто взяв собі за звичку

Тож і шастає в кущах,

Так і зиркає в травичку

Чи не лупиться де птах

Не одна кричала птаха,

Пожалійжиттямоє,

Бо не знала бідолаха

Чи в людини совість є.

Учениця.

Не тривожте спокій  птахів.

Ліс для них, – то рідний дім,

Щоб став він   повен птахів

Зберігайте   спокій в нім!

 

 

 

Мавка.

А ще клопіт в нас жахливий

Був наш ліс красивий

Птахи, звірі, квіти, трави

Готувалися на славу

А тепер лиш глянь умреш: –

Ти куди сміття це преш?!

Був  лісок, а став смітник.

І народ до цього звик!

Учень.

Не хвилюйтесь мешканці лісні

Поможемо ми вам всі

Ці проблеми подолати

Край рідний рятувати

 

Учень.

Схаменіться, люди добрі.

Захистіть  природу.

Як не буде лісу й річки –

Не буде народу!

 

Сценарій   виховного   заходу, присвяченого  200 – річчю  Великого   Кобзаря

«І  мене  в  сім’ї  великій, в  сім’ї  вольній  новій,

не  забудьте  пом’янути  незлим  тихим  словом…»

 

Учитель. Доброго  дня, шановні діти, вчителі, всі  присутні! Сьогодні  ми   проводимо   урок   спілкування   на  тему: «І  мене  в  сім’ї  великій, в  сім’ї  вольній  новій, не  забудьте  пом’янути  незлим  тихим  словом…» , присвячений  200 – річчю  від  дня  народження   Великого  Кобзаря.

Епіграфом  я  взяла  слова Максима  Рильського

“Немає в світі поета, який стільки

важив би  в  житті  свого  народу, як Шевченко”

Відеоролик «Тарас  Шевченко»  (Слайди 1-7)

 

Якщо  не  знаєш, як  всміхається  зоря,

Якщо  не  бачив, як  цвіте  калина,

Як  у  ставку   купається  верба –

Не  жив  ти, друже, в  Україні.

Як  мимо  серця  лине  коляда

І  в  Божий  храм  ти  омивав  стежину,

Як  не  читав  ні  разу  «Кобзаря» –

Немає  в  тебе, друже, Батьківщини!

Вже   весна  прекрасна  радість  посилає,

А  березень  щасно  їй  допомагає.

На  деревах  бруньки  наливає  соком,

Підіймає  сонце  на  небі  високо.

Білосніжку, брате, квітонька  раненька,

Вже   крокує  свято  Кобзаря – Шевченка.

 

Дмитро  Павличко

Молитва

 

Отче наш, Тарасе   всемогущий,

Що створив нас генієм своїм!

На моїй  землі, як правда сущий,

Б’ющий у неправду, наче грім.

Ти, як небо, став   широкоплечо

Над  літами, що упали в грузь,

Віку  двадцять   першого предтечо,

Я на тебе одного молюсь!

Да   святиться  слова  блискавиця,

Що  несе  у  вічну  далечінь

Нашу  думу  й  пісню! Да  святиться

Між  народами  твоє  ім’я! Амінь.

 

(Слайди  8 – 16). Фільм «Кобзар»

Анатолій   Камінчук

«Кобзар»

 

У вікні – любисток, на підлозі м’ята,

В золотій оправі книга серед книг.

Наче щедре сонце поселилось в хаті,

Як велике щастя стало на поріг.

Мудра, світла книга, — то «Кобзар» Тараса,

На столі, як свято, білий коровай.

І пішло повір’я з дідівського часу,

Як «Кобзар» у хаті — буде щастя, знай!

Ірина   Прихода

Кобзар

 

Кобзар – це  скарб  для  нашого  народу,

Минулого  буття  духовний  жар,

Який  приніс  нам  радість, насолоду,

Любові  й  віри  невмирущий  дар.

Величний  дар  Шевченкового  серця,

Що  Україну  славив  в  засланні.

В  солдатських  муштрах  по  усіх  фортецях

На  чужині  складав  свої  вірші.

А  серцем  все  на  Україну  линув,

Бо  там  народ  знедолений  страждав.

Він  батьківщину  рідну  не покинув –

На  Україну   вороття  шукав.

І  став  для  нас  Шевченко  заповітом,

Безсмертним, як  саме  людське  життя.

Ми   будем  славить  перед  цілим  світом

Живе  й  святе  Шевченкове  ім’я.

 

Кожна  нація  має    свого  національного  пророка. Поляки  мають  Міцкевича, англійці  – Шекспіра. Росія  гордиться   своїм  Пушкіним, а  ми, українці, пишаємось  Тарасом  Шевченком.

Світ   Шевченка  складний   і  простий  водночас. Увійшовши  в  нього, можливо, зрозуміємо, звідки  ота  неосяжна  любов  до  України, звідки  він  брав  сили  вистояти  й  не  зламатися, звідки  такий   високий  духовний  світ  і  геніальний  талант. А  все, напевно, тому, що  він  сам  обрав  собі  таку  долю – долю  поета. Непростою  вона  є  в  кожного  митця, але  кожен  обирає  її  свідомо.  Фільм «Той, хто  прорік  націю»

Палієнко Микола

Калинові   Моринці

 

Розпашіли в Моринцях калини,
Спалиш очі – тільки  подивись.
Перед  ними стану на коліна:
Тут  Тарас Шевченко  народивсь!
Вогневіють  вулиці  осінні –
Стільки  он  багать  біля  воріт…
Моринц і зіскучились  за сином,
Кетяги  дарують  дітворі.
«Ще   сюди  приїдеш  неодмінно», –
Шепче   серце – диво яке з див.
Перед   ними   стану на коліна:
Тут Тарас Шевченко   народивсь!

Росте  дитя,  мов  квітка  на  стерні, –

 

Присушить  сонце, вимочить  негода

Або, як  нині, радісна  пригода

Застане  в  придорожнім   бур`яні

Чи  кине  на  вербовому  коні

Упоперек  зеленого  города –

То  вистрибом, аби  найменша  шкода

Не  сталась  гарбузовій  гудині…

Зима  і  літо, холод  і  тепло –

Росте  дитя, стежки  свої  верстає,

Переростає  і  добро, і зло,

Малі  свої  літа  переростає, –

Здаватись  може – як  билина  в  полі,

Але  щодня  під   пильним  оком  долі.

 

Тарас

 

Тяжко-важко в світі жити

Сироті   без роду:

Нема куди  прихилитись,-

Хоч  з гори  та  в  воду!

В того Доля ходить полем,

Колоски збирає;

А моя десь, ледащиця,

За  морем  блукає.

Доля

 

Я – тиха Доля , Доленька Тараса…

В вінку терновім, боса на снігу…

Втирала  сльози, зронені   завчасно,

Співала “люлі” ще  у сповитку.

Я  проводжала  маму Катрю  в  вічність,

Разом з Тарасом

Свічку  їй  несла.

Тихенько в бур`яні писала вірші

І малювала  мрії   крадькома.

Доля.

Я з ним ходила  і   стовпів  шукала,

Що небо підпирають…

Та  дарма…

Нема стовпів. Лише  дуби  на ганках,

Бо світ цей тлінь…

Одна душа жива!

 

Тарас.

Чом плачуть кріпаки?

Доля.

Спитав Тарас мене. А з неба,

Неначе  ружі,  падали  зірки!

 

Тарас.

Чому мовчиш,

Чому не мовиш, Доле?

Молись, Тарасе, бо життя як поле…

Всміхнуся сонечком колись твоїй стерні.

 

Перегорнемо деякі сторінки життя великого Кобзаря, прислухаємося до шевченківської  думки  та  слова.

Відеоролик «Біографія   поета»  (Слайди 17 – 27)

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда.

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясне її світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим! Я хочу, щоб моя свічечка світила найяскравіше!

Мати. Добре, мій хлопчику!

Учитель: Так одного разу навесні на небі спалахнула ще одна яскрава зірочка, зірочка Тараса Шевченка. На Черкащині, в селі Моринці, 9 березня 1814 року народився хлопчик – майбутній великий поет та художник, сіяч розумного, доброго, вічного – Тарас Григорович Шевченко. Його батько – Григорій Іванович – родом з Кирилівки, мати – Катерина Якимівна Бойко – з Моринців. Обоє були кріпаками пана Енгельгардта.  У селі Кирилівці  минули дитячі роки Тараса. Він ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном,за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою».

Декламування поезії  «Мені тринадцятий минало»

 

Тарас. Оксанко, ти  у  вінку – найкраща  за  всіх  панянок  у  світі. А   я  тобі  ще  й  чобітки  справлю  із  срібними  підковами.

Оксана. Срібними?

Тарас. І  золотими  дзвіночками  в  закаблуках.

Оксана. За  що  ж  справимо?

Тарас. Одіб’ємось   від  злиднів. Тоді  й  усе  буде. І  по  дзвіночках  угадаю – ти  йдеш.

Оксана. Я  без  тебе – нікуди.

Тарас. А  як  од  пана  покличуть?

Оксана. Не  піду! Хоч  убий – не  піду!

Тарас. А  я  не  віддам  тебе  нікому.

Оксана. А  коли – що – рішу  сокирою!

Тарас. А   я  втечу  до  тебе, звідки  завгодно.

Оксана. А  як  закують? Не  діждуться – мій  вінок  до  тебе  припливе.

Тарас. Оксано, не  кажи  цього!  Може, й  річки  туди  не  буде.

Оксана. Докотиться   через  гори, байраки, долини. Прощай, Тарасику!

Відеоролик «Заповіт. Оксана Коваленко. Смерть батька»

Ярина. Тарасе, на  хвильку  забігла   до  тебе (розв’язує  вузлик). Ось  твоя  свитка, полатана  вже.

Тарас (бере  свитку).  Ого, як  гарно  полатана! Яриночко, ти  вже, як  дівка, шиєш! Рідненька  моя… Ти  мене  не  забуваєш.

Ярина. То  давай  я  тобі  ще  й  сорочку  виперу, зашию…

Тарас. Не  треба, я сам.

Ярина. Тарасику, а  в  тебе  є  малюнки? Покажи!

Тарас. Добре, тільки  тобі, сестричко  (показує  дощечку  з  малюнком). Ось  наша   хата.

Ярина. Дуже  схожа… Невже  це  ти  сам? А  чого  на  дощечці?

Тарас. Паперу  не  було. Дяк  не  давав… Ось  розживусь, може, на  свитку  і  фарби.

Ярина. Коли  ж  то  буде?

Тарас. Колись  буде. Ось  чекаю, поки  дяк  повернеться. Обіцяв  сьогодні  вчити   малювати. Бачиш: і   біля  хати  прибрав, і  води  приніс, і  почистив  пензлі (показує). Якби  мені … маляром… я  б  нічого  більше  й   не  хотів.

Ярина. То  вчись   у  нього.

Тарас. А… Хіба  йому  голова  болить  за  мене? Тільки  п’є  та  норовить, щоб  одшмагати  різками …

Ярина. І  зараз? (Тарас  ствердно  киває  головою). То  хай  йому  грець! Вертайся   додому!

Тарас. А  там  що?

Тарас  і  Ярина  виходять.

 

Фільм «Тарас  Шевченко»                                                              Олекса  Різниченко

Іменем  твоїм

 

Тарасе! Іменем  твоїм

Земля  моя  святиться.

Твоя  душа – немов  криниця,

З  якої  пить  і  не  напиться…

Він  не  мужик, хоч  з  мужиків,

Вдивляйтеся  в  автопортрети!

Широкий  розмах  чорних  брів,

Чоло  художника  й  поета.

Інтелігентних  скільки  рис!

Ще  молодість  у  бакенбардах.

Його  увічнити  взялись

Минулі  і  майбутні  барди,

А  він  себе  залишив  нам

Таким, як  був, до  чого  прагнув.

Це  не  образа  мужикам,

Це  ще  одна  про  нього  правда.

 

 

Декламування  поезії   Євгена  Маланюка «Не поет – бо це ж до болю мало»

 

Інсценування   поеми   Тараса  Шевченка  «Тополя»

Пісня «Шана  Кобзарю!».   Декламування   поезії «Великий   Тарас»

 

Ліна   Костенко

Повернення   Шевченка

 

Заслання,  самота,  солдатчина.  Нічого.

Нічого  –  Оренбург.  Нічого  –  Кос-Арал.

Не  скаржився.  Мовчав.  Не  плакав  ні  від  чого.

Нічого. Якось  жив  і  якось  не  вмирав.

Вернувся  в  Петербург,  і  ось  у  Петербурзі

Після  таких  років  такої  самоти

Овацію  таку  йому  зробили  друзі,

Коли  він  увійшов!  І  він  не  зміг  іти!

Він  прихилився  раптом  до  колони.

Сльоза  чомусь  набігла  до  повік.

Бо,  знаєте…  із  каторги  – в  салони…

Не  зразу  усміхнеться  чоловік…

Фільм «Надії»                                                                 Пісня «Зоре  моя  вечірняя»

Митець прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 10 років – на  засланні , під  наглядом   жандармів і тільки 13 років – вільною людиною. І в цих несприятливих умовах Тарас  створив свій безсмертний “Кобзар”, написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії  мистецтв. Тарас Шевченко – не тільки поет, а й драматург, прозаїк, мислитель, історик, етнограф, фольклорист, художник(живописець, гравер), який залишив велику образотворчу спадщину – понад тисячу творів. Геній Шевченка надзвичайно широкий, багатогранний.  Тільки літературна спадщина Шевченка – це “Кобзар”, 9 повістей, п’єса “Назар Стодоля”, уривки драматичних творів, щоденник та листи.

(Слайди  28 – 52)

Пісня «По  діброві  вітер  виє»

Останні Петербурзькі роки принесли Т. Шевченкові визнання і славу, однак не додали здоров’я та душевного спокою.

25 лютого (9 березня за новим стилем) Т.Г.Шевченкові виповнилося 47 років. Приносили телеграми з України, приходили привітати друзі, а  іменинника мучили страшні болі.

10 березня 1861 року Шевченко відійшов у вічність.

Відеоролик «Смерть поета»

Вірш  «Пам’ятник»

 

В камені білому,

В камені сірому,

В бронзі, залізі,

Як поклик ідей,

Правда немеркнуча

В слові нетлінному

Житиме вічно

Серед людей.

На постаментах

В бронзі відлитий,

Він, наче пісня,

Йде по Землі.

До кожного дому,

У кожну хатину

Людям несе

Пломінь душі!

Відеоролик «Тарасе»

 

Помер   Тарас …

Неволя  підрубала  сили,

Зашуміли  сумно – сумно

По  Славуті  хвилі.

Попливли   Дніпрові хвилі  аж  у  синє  море,

Всьому  світу  гомоніли  про  велике  горе.

Затужила  Україна, плакала  немало,

Як   ховала  свого  сина, пісняра  ховала.

Пісня «Думи  мої…». Декламування  поеми  І. Драча  «Смерть    Шевченка»

Фільм «Тарас  Шевченко». Вірші  про  Тараса  Шевченка:

«Між берегами вічності клекоче час»,  «Умер   співець», «Поглянь, Тарасе  любий  наш!»

 

Відеоролик «Заповіт»

Пісня «Реве та  стогне  Дніпр  широкий»

 

Поклонімось сьогодні поету,
Рідні сестри мої  і брати!
Його славі й орлиному злету
Нема рівних ніде на землі.
Поклонімось Тарасу  святому
За слова чарівні  крізь  віки,
Що навчав нас  долати  утому,
Вперто йти до своєї мети!
Поклонімось великій людині,
Що стоїть на Чернечій горі
І шукає по всій Україні
Патріотів живої душі!
Поклонімося знову і знову
У весняні ці дні осяйні!
Вічна слава Пророчому слову,
Вічна слава, Тарасе, Тобі!

Декламування   поезій   Т.Г.Шевченка:

«Думка»,  «Садок вишневий коло хати…”, «Мені однаково чи буду…»

 

Інсценування   поеми   Тараса  Шевченка «Катерина»

Фільм «Назар   Стодоля»

Авторські  вірші  учнів  Заводівського  НВК

  про Тараса Григоровича   Шевченка

 

Горбенко  Ольга

Пам’ятаймо    Кобзаря!

Тарас  любив  свою  країну –

Страждальну   рідну  Україну.

На  чужині  він  довго   жив

І  за   родиною   тужив.

В  Академії  навчався

І  на  краще  сподівався.

Закликав  боротися  за   волю,

Описав  свою  нещасну  долю.

За  це  він  покарання  відбував.

Був  мужнім, рідну  мову  шанував.

Дві  захалявні  книжки  мав –

Вірші   писав   і  малював.

Шевченко  прагнув в  Україні  жити

І  спонукав  людей   її  любити.

Він  написав  у «Заповіті»,

Щоб не  забули  його  діти.

Пам’ятаймо   Кобзаря,

Хай не  згаса  його  зоря!

Жиденко  Марія

Мрію  до  Канева  поїхати…

Я  пісні  про     Кобзаря   співаю,

Його  твори   залюбки  читаю.

Він – сміливець, Прометей,

Захисник  бідних   людей!

Тарасик  гарно  малював,

Божий  дар, терпіння  мав,

Мову  рідну  поважав,

Батька  й  матір  шанував.

Вірші  поета  я  вивчаю,

Про  його  страждання  знаю,

Як  він  на  чужині  поневірявся,

Але  боровся ,  не  здавався.

Він  мужнім, терпеливим  був

І  про  народ  свій  не  забув.

За  нього  думав  і  переживав,

Свій  край   в  поемах  описав.

Читала  твір  «Іван  Підкова»,

Знаю  я  про  що   йде  мова

В  оповіданні  «В  бур’янах» .

Яким  тернистим  був  Шевченка  шлях!

Мрію  до  Канева  поїхати,

Могилу  поета   відвідати,

В  очі   йому  подивитись

І  низенько – до  землі  вклонитись!

 

 

 

Сулім  Ангеліна

Про  Шевченка  пам’ятати  буду!

Любі  друзі! Вірші  Шевченка  читайте

І  напам’ять   їх  вивчайте,

Бо  вони  навчають  жити

І  свій  рідний  край  любити!

Писав  Кобзар  про  природу  і  панів,

Про  любов  до  матерів,

Про   страждання  людей,

Про  нещасних  дітей.

Як  сиротою  залишився,

Як  талант  в  нього  відкрився.

Як  навчався   він  у   дяка

І  яка  була «подяка»:

Школярам  воду  носив,

А  дяк  знущався   з  нього ,  бив.

Малювати   він  не   вчив –

Тільки  різками  хрестив…

Виріс  Тарас , малярем  став,

У  Літньому  саду  походжав.

Там   Сошенка   він  зустрів,

Здивувать   його  зумів.

В  Академії  навчався,

Бути  першим  сподівався,

Та   за  картини

Золотих  медалей  не  дали –

Не  про  панів  роботи  ті   були…

Писав  Шевченко, малював,

Про  царя  вірші  складав.

Боротися  людей  він   закликав,

Тому  і  на  засланні  побував.

Народ  поета   цінував:

Вірив  йому  і  поважав.

Кобзар  прихильників  скрізь   мав,

Понад   усе  свій  край   кохав!

Про  Шевченка  пам’ятати  буду,

Його  ніколи  не  забуду.

Він – син  вкраїнського  народу,

Загинув   за  його  свободу!

 

 

 

 

Список використаних джерел
1.     Анісов В., Середа Є. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. 2-ге вид.— К., 1976. 2.     Білецький О., Дейч О. Тарас Григорович Шевченко. Літературний портрет. —К., 1964. 3.     Білецький П. О. Апостол України. Життя і творчість Шевченка. — К., 1998.4.     Т. Г. Шевченка на Україну. — К., 1970. 5.     Зайцев П. І. Життя Т. Шевченка. — К., 1994. 6.     Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії до заслання. — К., 1964. 7.     Кирилюк Є. Т. Г. Шевченко. Життя і творчість. — К., 1979. 8.     Пахаренко В. Незбагнений апостол. Нарис світобачення Шевченка. —Черкаси, 1994. 9.     Пільгук І. І. Традиції Шевченка в українській літературі. — К., 1965. 10.      Рильський М., Дейч О. Тарас Шевченко. Біографічний нарис. — К., 1964. 11.      Руденко О. І., Петренко Н. П. Вічний як народ. Сторінки до біографії Т.Г. Шевченка. — К., 1998. 12.      Тарахан-Береза З. П. Святиня. — К., 1999. 13.      Шагінян М. С. Т. Шевченко. — К., 1963. 14.      Шевченківський словник: У 2-х т. — Т. 1. — К.: Головна редакція УРЕ,1976.

15. Северная пчела.. — 1860. — 26 января; Анісов В., Середа Є. Літописжиття і творчості Т. Г. Шевченка. — Вид. 2-ге, доп. — К.: Дніпро, 1976.— С. 298.

.