Наталія Лушпай
Земний уклін Вам, дорогі батьки!
Я вдячна Долі, що у мене є такі батьки –
Турботливі, всерозуміючі і чесні.
Нехай не старять їх роки,
Бо вчинки добрі їх, а помисли чудесні!
І ту духовну велич, лагідність сердець
Не зможе описати ні один митець,
Ніхто не здатен зрозуміти їхні душі –
Прості й водночас загадкові.
Щедрі на усміх і любов.
Я буду дякувати знов і знов
За людяність, за теплоту душевну,
За безкорисливість святу безмежну,
Дієву, справжню, нескінченну!…
Адже батьки навчали жити,
Світ відкривати, світ любити.,
Сміятись, плакати, радіти,
Трудитись і себе творити
В ім’я Благополуччя і Добра.
Щоб Доля успіхом рясна була!
А їхні мудрі настанови,
Що сповнені і віри, і любові?
Порядність, чуйність і привітність,
А світла до людей гостинність,
Які вражають, надихають,
Матусю моя рідненька,
Любий тату, соколе мій!
Я вклоняюся вам низенько,
Зерна вдячності, Доле, посій!
Хай зійдуть вони гарними сходами,
Щоб ішли ви щастя дорогами:
Увагою і Піклуванням,
Надією і Сподіванням,
Усмішками і Дарунками,
Обіймами і Поцілунками!
І хай вам дорослі онуки
Цілують натруджені руки,
А я на весь Всесвіт гукну:
«Перед вами у вічнім боргу!»
Доле, не запрошуй Старість,
Прожени її і не впускай!
Хай до батьків моїх приходить Радість,
А з Лихом ти не розмовляй!
Хочу я, щоб мама і тато
Залишались завжди молодими,
Кожен день, щоб був для них святом
І не бачила їх сумними!
Хай на їхнім життєвім полі
Розцвітають квіти любові.
І всміхнеться ласкаво Вкраїна:
«Так, це дійсно щаслива родина!»
Наталія Лушпай
Найдорожчій
Мама … Красива і душею молода,
Гостинна, до людей привітна.
Вуста твої, як та джерельная вода …
І усмішка – немов троянди цвіт чарівна.
Ну а очі схожі на зорі –
В них життєвої мудрості світ,
На чолі – бороздинки долі
І тернистого шляху слід.
Хода – то гордо – величава,
То некваплива і швидка.
Сама проста, завзята, жвава,
І доброзичлива, і людяна така.
Душа як той кришталь –
Прозора й чиста,
Палка, жагуча, промениста,
Щедра на ніжність, доброту і ласку,
Здається, що потрапила у казку.
Руки твої не знають спокою і втоми –
Працюєш на всі 100 і на роботі, й вдома …
Живеш ти для онуків та дітей
І заслужила шану від людей.
Ти – наче подорожник, здатна
Біль весь перейняти,
Допомогти в важку хвилину обігріть,
І як приємно всім нам знати,
Що є людина, яка може так любить!
Ти віддаєш усе, все без останку,
Клопочешся по господарству – трудишся,
Лягаєш пізно і встаєш ще спозаранку
Та про всіх піклуєшся.
Спасибі, рідна, що життя дала,
Що докладала сили,
І виховати, й вивчити змогла
Та нас людьми зростила!
Пробач за усі болі і тривоги,
За те, що пустотливими були.
Нехай рясним барвінком стеляться дороги,
Як жаль, що від незгод тебе не вберегли.
Живи на радість нам, адже ти так потрібна!
Ми дякуєм за серце золоте.
Запам’ятай: ти найдорожча, рідна,
Низько вклоняємось тобі за все!
Нехай не додається сивини в волосся,
Краса твоя не в’яне, не зника.
Здоров’я й Щастя, сподіваюсь, завітають в гості
І вміло затанцюють гопака!
Наталія Лушпай
Джерело краси і любові…
Мальовничий куточок Вкраїни –
Заводівка, співуче село,
Де дивує красуня – калина,
Манить вдалеч сивий Дніпро.
Котить хвилі свої величаві,
Грає в жмурки Славута – дідусь :
То підніме їх високо вгору,
То накрутить на мокрий вус.
Світить сонечко, пташка співає,
Вітерець відшумів і затих.
Ну а небо … блакитне, безкрає,
Плин хмарок, чайки білої крик.
Гомонять між собою сосни,
Понад берегом плаче верба –
Журиться, що одна, самотня
І нікого поряд нема.
Дивовижна, багата природа:
Запах квітів і чиста роса.
Мабуть, це і є нагорода –
Неповторна і справжня краса.
Усе рідне : любисток і м’ята,
І горіх, що росте край воріт,
Чорнобривці і мальви строкаті,
І барвінку хрещатого цвіт.
Навкруги зеленіють садочки,
Виглядають біленькі хатки.
Ось луги, яри та горбочки,
Кукурудзи та гречки рядки,
Море соняшника і пшениці,
І великий, розлогий баштан,
Золотаве поле гірчиці,
І вівса, і ячменю лан…
Тут живуть трударі-хлібороби,
Бджолярі, рибаки, лікарі,
Засівають зерна любові
Та навчають усіх – вчителі.
Тут простора і затишна школа,
Де подвір’я охайне і клас.
І директор – наставник чудовий
Зустрічає щоранку всіх нас.
Дітвора безугавно щебече,
Кличе друзів веселий дзвінок.
Мов у вулику бджоли, малеча
Галасує й біжить на урок.
Щедра ти на добро, моя земле,
На людей працьовитих й тепло.
Я вклоняюсь тобі доземно –
Дороге серцю, миле село!
Наталія Лушпай
З Першовереснем!
Доброго ранку, Школо – матуся,
До тебе, рідна, мов доня горнуся.
Із святом осіннім прийшла привітати,
Успіхів, щастя, добра побажати!
Тепло зустріли мене педагоги …
Ведуть вони в незвідані дороги.
Щиро вітаю й однолітків я,
Бо все це дружна моя сім’я!
Усім бажаю радості, терпіння,
Удачі і сердець горіння,
Учням – 12 мати повсякчас,
А вчителям – здоров’я про запас,
Ще – здібних учнів, медалістів,
І переможців конкурсів – артистів,
Великих премій, зарплатні,
Щоб завжди були на коні,
Міцно триматись на плаву
Й роботу не міняли на нову!
А першокласники нехай
Полюблять свій таврійський край,
Вивчать вкраїнську рідну мову –
Живу, співучу, калинову!
Навчаться грамотно писати,
А ще – читати, рахувати,
Здійснять мандрівки чималі,
Ростуть чудовими людьми!
Всі старшокласники зберуться з силами
І будуть мужніми,
Та з балами красивими
Закінчать школу,
Стануть гордістю батьків
І своїх друзів – вчителів.
Тож з святом знань
Я ще раз всіх вітаю
І впевненість, надію маю,
Що рідну Школу виведуть у люди.
Про перемоги знатимуть усюди!
Наталія Лушпай
Осінь – чарівниця
Я пісню весело співаю
І Осінь-чарівницю вихваляю.
Веду розмову з листям золотим,
Багряним, лагідним таким.
Красивий падолист чарує,
Око вражає і милує.
Землю килимом вкриває,
Вірші писати спонукає.
Славна Осінь урожай зібрала,
Сіла відпочити на поріг.
Грушами смачними пригощала,
Куштувала яблука, горіх.
Одягла червонеє намисто,
Вишиту сорочку й чобітки.
Виглядала гарно і врочисто,
Оглядала всі поля й садки.
Прикрасила калиною волосся,
Ніжно погладила колосся,
Борщу смачного наварила,
Вареників із сиром наліпила.
Спекла духмяну паляницю,
Поприбирала у світлиці,
Застелила білу скатертину
І лягла спочити на хвилину.
Наталія Лушпай
Вивчаймо мову!
З української в Петрика – п’ять,
Знову не хоче хлопчина читать!
Десять – у Олі, дванадцять – в Софійки –
В класі немає жодної двійки!
Тільки Петрусь наш байдики б’є.
Він переплутав де «е», а де «є»,
Раптом забув, як читається слово
Й замість «Олена» вийшло «олово» .
Горе із Петриком …
Поки що п’ять –
Що буде далі? Чи треба казать?
Олю! Софійко! Не будем чекати.
Навчімо товариша гарно читати,
Рідную мову сором не знати –
Вона ж така мила,
Усім нам – як мати!
Наталія Лушпай
Я люблю вкраїнську мову!
Я люблю вкраїнську мову –
Співучу, ніжну, кольорову,
Мов зерно добірне чисту,
Багату, щедру, колосисту.
Дощем умиту і росою,
Обдаровану красою,
Обціловану вітрами,
Заколисану піснями.
Слово рідне променисте,
Запашне і золотисте,
Привітне, лагідне, гостинне,
І схвильоване, й спокійне…
Воно пестить, душу гріє,
Серденько від нього мліє.
Можна словом захопити,
Можна образити і вбити.
Воно всіх нас научає
І так гарно розмовляє!
Патріотів кличе в бій
Захищать край рідний свій.
Любі друзі! Ви не зволікайте:
Повсякчас творіть, дерзайте,
Слово ріднеє плекайте
І в конкурсах перемагайте!
Будьте чесними, правдивими,
Розумними, сміливими,
Про світогляд свій подбайте –
Мову рідную вивчайте!
Наталія Лушпай
Ода мові
О мово, вічна і свята !
Хочу напитись з твого джерела
Цілющої і чистої водиці.
Тож припадаю до Народної Криниці
Своїми спраглими вустами
І чую тихий голос мами,
Яка співає колискову.
Вклоняюсь тобі, Рідне Слово,
Величне, мудре і просте,
Як сонце – тепле і ясне,
Таке ласкаве, лагідне, привітне
І як любов – тривожне й світле!
Волошкова мово, зоре світанкова!
В тобі є прохолода вечорова,
І палкість справжніх почуттів,
І волелюбність кобзарів.
Ти мелодійна, ясночола.
Живи і квітни, Рідна Мово,
Ти – музика і пісня, веселочка барвиста,
Легка, багата, вишукана, чиста.
Як росяна сльоза твоє намисто,
Мов діамант переливається іскристо.
Із райдуг зітканий віночок кольоровий,
Спідниця з мрій, а блуза – з усмішок чудових.
Душа Тараса, Мовонько моя!
Як я люблю, як вірю в тебе я!
Ти – квітка запашна
І спів пташок у лузі.
Ти – казка чарівна,
Ви згодні, любі друзі?
Давайте ж берегти мовну красу безмежну
І пильнувать, щоб хтось необережно
Не знищив її і не засмітив,
Бо стільки слів у Мові,
Стільки й див!
Наталія Лушпай
Герої не вмирають!
Вклонімось, друзі, тим,
Хто захищає рідний дім,
Страждальну нашу Україну –
Святу, найкращу і єдину!
Несуть на руках домовини
Вірних патріотів Вкраїни.
«Герої не вмирають!» – повторюємо вслід.
Їх пам’ятає людство, увесь світ!
«Небесна сотня». Скільки їх
На тім Майдані полягло!
Палало все навкруг і боляче було
Дивитися на рани, чути крик…
Війна – це жах, що огорнув усіх!
Тут кров і піт, і клятва битись до останку…
Того лютневого світанку
Мов чорна хмара світ накрила –
Біда Майдан заполонила.
Медсестри, волонтери, лікарі –
Захисники вкраїнської землі.
Вони поранених від смерті рятували:
І лікували, й доглядали.
Харків, Краматорськ, Луганськ,
Ізюм і Горлівка, Слов’янськ ,
Маріуполь, Донецьк і Первомайськ,
Макіївка, Дебальцеве і Іловайськ…
Тут грім гармат, гелікоптери,
Вантажівки і бетеери…
Горять військові літаки,
Обстріляно будинки, дитсадки…
Йде ворог за жінками і дітьми,
Хіба ж ми можемо назвати їх людьми?
Підірвано дороги і мости,
Міста без світла і води,
Пошкоджено і залізниці.
Здається, що солдати наші з криці!
Давайте всі подякуємо їм –
Ще зовсім юним і немолодим
За те, що сміло йдуть у бій
І піднімають гордо прапор свій!
На блокпостах силовики
Несуть свою щоденну варту,
Що додає і сили, й гарту,
Бо ж треба труднощі долати
І Батьківщину захищати!
Сьогодні знов понесли втрати…
Стоять у бойовім строю солдати,
В жалобі голову схиливши.
І очі вбік сумні відвівши,
Згадують друзів поіменно всіх
Та урочисто проводжають їх.
Загиблих ніколи не забудуть –
Довічно пам’ятати будуть!
Матері синів з війни чекають,
Журяться, надію мають,
Що діти їх залишаться живими
Й повернуться здоровими і молодими.
Та ріка крові не міліє,
Бо смерть нікого не жаліє!
Дивитися стає несила
На понівечені тіла…
Життя своє юнь України віддала
За щастя, за добробут і свободу!
Всьому вкраїнському народу
Потрібен мир! Тож сили об’єднаймо
І ворога перемагаймо!
Наталія Лушпай
Люблю тебе, Україно!
Люблю тебе, вкраїнська рідна мово,
І край таврійський, де живу.
Ту пісню, що лунає веселково,
Я дітям передам і вірші розкажу.
Вважаю: треба звичаї вивчати,
Традиції дідівські зберігати,
Уміти веселитись, жартувати,
Куліш смачний приготувати.
Їсти варенички в сметані –
Смачні, білесенькі, кохані.
Споживати борщ, пампушки,
Сало, пироги, ватрушки…
Бо це не українець, не козак,
Якщо не знає страви смак,
Не вміє танцювать гопак
І не сіє в полі мак…
Якщо не носить вишиту сорочку
І не співа пісень в садочку,
Не зна історії Вкраїни
Й не куштував червоної калини.
Не українець ти, якщо не патріот,
Не захищаєш свій народ
Від ворогів, від лиха і біди…
Хай будуть мир і злагода завжди!
Нехай пташки щебечуть в небесах,
А Україна обере свій шлях…
Війни не буде, голоду, страждання,
В серці надія оживе і сподівання!
Наталія Лушпай
Будьмо вірні Батьківщині!
Любі друзі! Рідний край не забувайте,
Назавжди запам’ятайте:
Батьківщина в вас одна –
Таврійська рідна сторона!
Природу ви її оберігайте,
Про птахів, тварин подбайте,
Насаджуйте дерева, квіти,
Хай буде мир, сміються діти!
А веселе сонечко
Загляда в віконечко,
Пестить любих малюків
І дорослих дітлахів.
Хай підроста надійна зміна –
Гордиться патріотами Вкраїна!
Хай піднімається з колін …
У нас з вами девіз один:
«Україну захищати,
Бо вона нам – рідна мати!»
Тож не втрачаймо силу волі,
Бо настраждалися доволі,
«Небесну сотню» пам’ятаймо,
Любов у серці зберігаймо!
Будьмо вірні Батьківщині
Назавжди: і завтра, й нині.
«Слава героям!» – говорить народ.
Досягнемо, любі, справжніх висот!
Наталія Лушпай
Україні
Україна – моя Батьківщина!
Як натхненно і гордо звучить!
Земле мила, найкраща, єдина,
Хіба можна тебе не любить?
Голубко моя синьоока –
Край барвінку, і рути , й пісень,
Жайвір в небі співає високім –
Прославляє сьогоднішній день.
Краса навкруг – і серце завмирає,
Тріпоче ніжно, наче музика бринить.
Здається, що словами промовляє
І настає щаслива мить!
Це все моє : гаї, діброви,
Ліси, річки, луги, поля,
Морів широкії простори –
До болю рідна і свята земля.
Вітчизно, чайко легкокрила,
В тобі є дух козацький, сила,
Що надихає, звеселя,
До зір підносить й окриля.
Я вдячна тобі, Україно,
За усміх ранку, за зорю,
За ніжні трелі солов’їні,
За долю і любов свою.
За те, що я живу на світі
І зустрічаю радо кожен день.
За те, що мають змогу мої діти
Навчатись і співать пісень.
Україно, червона калино,
Чорні брови, коса, тонкий стан.
Мова гарна – коштовна перлино,
Я нікому тебе не віддам!
Ти – скарбниця моя і святиня,
Мрій крилатих зерно золоте,
Я люблю тебе, рідна Вкраїно,
Щиро вірю в майбутнє твоє!
Наталія Лушпай
До болю рідна і проста…
Широковживана , ласкава ,
Сучасна , вічна , моложава ,
Державна , перспективна ,веселкова ,
Буденна , нормативна і святкова ,
Важка , шляхетна і бурхлива ,
Національна , мужня і смілива ,
Всерозуміюча , важлива ,
Ошатна , ввічлива , грайлива ,
Милосердна , терпелива ,
Спокійна , тиха і журлива ,
Багата , щедра , величава ,
Безсмертна , давня і яскрава ,
Цілеспрямована , цікава ,
Кмітлива , гарна , горда , брава ,
Засмічена , сором’язлива ,
Енергійна , пустотлива ,
Прозора , ніжна , світанкова ,
Мелодійна і шовкова ,
Мила , радісна , співуча ,
Легка , натхненна , дзвінкотюча ,
Заборонена , вразлива ,
Щира , ділова , криклива,
Емоційна , впевнена , жагуча ,
Насичена , відверта і колюча ,
Піднесена , безмежна , барвінкова ,
Правдива , знаменита, любисткова ,
Вірна , закохана , пестлива ,
Манірна , груба і лайлива ,
Фантастична , загадкова ,
Поетична , чорноброва ,
Обдарована , чудова ,
Українська рідна мова !
Витончена , ніжна , красна ,
Гармонійна , чиста , ясна ,
Жертовна , світла , запашна ,
Весела , лагідна , сумна ,
Усміхнена , збережена , трагічна ,
Талановита , славна , лаконічна ,
Усна , писемна , повсякденна ,
І чудернацька , і химерна ,
Здорова , хвора , балакуча ,
Всезнаюча , непосидюча ,
Непересічна , вдячна і доречна ,
Грамотна , зворушена , сердечна ,
Неперевершена , патріотична ,
Повільна , врівноважена і вічна,
Хитра , вражаюча , зарозуміла ,
Врочиста , мовчазна і посивіла ,
Захоплююча , драматична ,
Зухвала і демократична ,
Стримана , улюблена , жадана ,
Стривожена , голублена,кохана ,
Скривджена , пихата і чванлива ,
Змордована , пригнічена , хвастлива ,
Люба , дорога , казкова ,
Мудра , чесна , калинова ,
Материнська , твоя , власна ,
Зореносна і прекрасна ,
Свідома , делікатна , вогняна ,
Могутня , легендарна , запальна ,
Жартівлива і діяльна ,
Розумна , добра і повчальна ,
Точна , правильна , змістовна ,
Наполеглива і послідовна ,
Пригнічена , стареча і невтомна ,
Дитяча , молодеча , безвідмовна ,
Незвичайна і уважна ,
Непереможна і поважна ,
Неповторна і єдина ,
Потрібна , наша , солов’їна ,
Порядна , людяна , привітна ,
Сильна , бойова , тендітна ,
Монологічна і діалогічна ,
Красива , образна , лірична ,
Чітка , коректна , героїчна ,
Відкрита , фразеологічна ,
Ідеальна і приємна ,
Милозвучна і душевна ,
Вишукана , осяйна ,
І вродлива , як Весна !
Досконала , колосиста ,
Оксамитова , зерниста ,
Кольорова і іскриста ,
Доброзичлива , барвиста ,
Улюблена , розвинена , свята ,
Відроджена , пісенна , золота ,
Ерудована , завзята ,
Для ворогів сувора , клята ,
Ображена ,допитлива ,швидка ,
Працьовита , гомінка ,
Крилата , промениста , говірка ,
Творча , мрійлива така ,
Козацька , батьківська , гнучка ,
Оптимістична і м’яка ,
Життєрадісна , п’янка ,
Волелюбна і палка ,
До болю рідна і проста ,
Ось Ти , Мовонько , яка !
Сонячна , замислена , квітуча ,
Бадьора , радісна , гнітюча ,
Тарасова , Франкова і моя ,
Нею говорить вся сім’я ,
І вся моя шкільна родина ,
І люба мати – Україна !
Наталія Лушпай
Шануймо мову!
Любімо, друзі, рідну мову,
Кажімо більше ніжних слів…
Перлино чиста, люба мово,
Ти – скарб народу, диво з див!
Твоє багатство – то невичерпна криниця,
З якої хочеться води напиться-
Свіженької, прозорої, смачної,
Цілющої, корисної такої.
Вона завжди вгамує спрагу,
Напоїть ласки дивної теплом…
Утішить, проспіває сагу,
Поселить Віру і Любов…
Вкраїнська мова – то душа народу,
Веселі жарти і казки,
Прислів’я, вірші про свободу,
Франка прекраснії рядки.
Правдиве слово Рильського Максима,
Шевченка творчість незмірима,
Талант Малишка й Гончара,
Журлива пісня кобзаря.
Багряного мистецький хист,
Поезії ліричний зміст,
Цікаві повісті, оповідання –
Це все народу нашого надбання.
А як прекрасно пише Леся!
Слава про неї рознесеться
Ще далі, на усі материки –
Читаймо твори залюбки!
Її чарівна Мавка лісова –
Це України мужняя дочка,
Боярині вільнолюбивий дух –
Душевний біль, який не вщух!
Шануймо, друзі, рідну мову,
Літератури палке слово!
Плекаймо це чарівне гроно,
Хай розквітає веселково!
Вивчаймо джерело фольклору,
Крокуймо впевнено угору…
Передаваймо досвід попередніх поколінь
І набуваймо все нових умінь!
Наталія Лушпай
Сполучник
Сполучник – справжній трудівник
І до роботи, звісно, звик.
Товаришів він поважає,
В усьому їм допомагає:
То з’єднує, то розділяє,
А іноді протиставляє.
Стає сурядним і підрядним,
Простим, складним,
Повторювальним, парним.
Ще складеним і одиничним,
І дружелюбним, і незвичним.
Значення лексичного не має,
На питання не відповідає.
Членом речення ніколи не буває,
Замислитись усіх нас спонукає.
Мов офіцер, Вкраїнській
Мові служить,
За нею, рідною, і тужить.
Він самобутній і незмінний,
І непоступливий, і вірний.
Ще причиновий, порівняльний,
Допустовий, з’ясувальний.
Мети, умови, часовий –
Різнобарвний ось який!
Тож ви, друзі, не баріться,
З працелюбом подружіться,
Щиро, весело всміхніться
І до книжки всі беріться!
Лінь – поганку проганяйте,
Швидко правила вивчайте,
Не сидіть, не зволікайте,
Про світогляд свій подбайте!
Наталія Лушпай
Якою я уявляю Мову?
Душа. Краса. Квітка.
Диво-казка і лебідка.
Сонце. Ластівка. Перлинка.
Ягідка і намистинка.
Дзвіночок. Маківочка. Пташка.
Віночок. Соняшник. Ромашка.
Калинонька. Вербичка. Чорнобривець.
Барвінок і козак-сміливець.
Море. Джерело. Криничка.
Серце. Пісня і суничка.
Сова. Лелека і левиця,
Соловейко і орлиця.
Білочка, комашка-помічниця,
Голубка, бджілка-трудівниця,
Виноград, троянда, річка,
Майстриня, оберіг, скарбничка.
Дзеркало, рушник, талант,
Сопілка, кобза, діамант.
Щастя, совість, блискавиця,
Хмарка, коло і зірниця.
Комп’ютер, зошит і словник,
Енциклопедія і довідник.
Наталія Лушпай
Життєвий шлях Мови
Народилася. Росла-виростала,
Трудилася і розцвітала.
Заборонили. Мучилась. Страждала.
Бідкалася, плакала і сумувала.
Терпіла. Боролася. Кричала.
Думала, переживала,
Працювала і недосипала.
Живе, сподівається, навчає,
Виховує, допомагає,
Мріє, бадьориться і співає,
Підноситься і закликає.
Утверджується і злітає,
Плекає, захищає, досягає,
Голубить, пестить, не нудьгує,
Відроджується і святкує.
Виснажується і старіє,
Удосконалюється, молодіє,
Замислюється і конкретизує,
Творить, клопочеться, мудрує,
Змагається і торжествує.
Наталія Лушпай
Як я почуваю себе поряд з Мовою? (стан душі)
Радісно, приємно, світанково,
Легко, мрійно, веселково.
Неперевершено,захоплено, чудово,
Бурхливо, дивно і казково.
Сонцебризно, брунькоцвітно,
Натхненно, творчо і привітно.
Щиросердно, дзвінкотюче,
Крилато, добре і співуче.
Ясночоло, милозвучно,
Корисно, впевнено і зручно.
Ранково, ніжно, безперервно,
Поважно, гордо, повсякденно.
Бадьоро, образно, оригінально,
Сонячно, замислено, повчально.
Красномовно і рішуче,
Променисто і жагуче.
Оптимістично, поетично,
Волелюбно і лірично.
Загадково, величаво,
Непосидюче і цікаво.
Бентежно, емоційно, неповторно,
Талановито і невтомно.
Неперевершено й зразково,
Квітуче, калиново-барвінково.
Відверто, мудро і дипломатично,
Цікаво, затишно, демократично.
Розсудливо, весняно і святково,
Різнобарвно – кольорово.
Цілеспрямовано, чарівно,
Усміхнено і енергійно.
Переконливо, важливо,
Пізнавально і сміливо.
Наталія Лушпай
Ой, вкраїнська мовонько!
Співається на мотив пісні «Ой у полі два дубки»
1.Ой, вкраїнська мовонько, /2 р.
Ой, яка чарівна ти, гарна ти,
Тож вивчаймо залюбки! /2 р.
- Що хорошого у ній?
Ти про спокій тільки мрій!
Серденько в мене болить,
Як почну її учить! /2р.
- То складай, то розбирай,
Всі частини мови знай.
На уроці все пиши та пиши,
Ще й тихесенько сиди! /2р.
- Правил стільки тих учить –
Краще вмерти, аніж жить!
Правил стільки тих учить,
Та й учить,
Зостається сльози лить!
- Ні, не витримаю я,
Ой, голівонька моя!
Ой голівонька моя, та й моя,
Майже лисая…
- Ну чого б то нервувать? /2 р.
Ну чого б то нервувать, нервувать,
Будем знати все на – ять! /2р.
- Діалоги ти складай
І русизми викидай.
Чисто, ясно розмовляй, розмовляй
І про мовлення подбай. /2 р.
- Не лінуйся, а трудись,
Вік живи і вік учись!
Ти підручник відкривай, відкривай,
Що там пишуть – почитай! /2 р.
- Лесі „Пісня лісова”,
Твори Гончара й Франка,
Кайдаша сім’я смішна, ой, смішна,
Це – скарбниця золота! /2 р.
10.Ти Шевченка прочитай-
Це квітучий цвіт-розмай.
Дурня вдома не валяй, не валяй
Вікторину відгадай. /2р.
- Зрозумієш швидко ти,
Як підгониш всі хвости,
Слова рідного краса, ой, краса –
Кришталевая сльоза!
- Тож вивчаймо мовоньку,
Любоньку-лебідоньку,
Тож вивчаймо мовоньку –
Сизую голубоньку!
Наталія Лушпай
Інтелектуали
(гумореска)
Українську він не вчив
І писати не хотів.
Вчителька і так, і сяк …
Володимир же – ніяк:
Крутиться і позіхає,
Сидить голову ламає,
Як з уроку утекти
І поставити сітки.
Риба йому сниться.
На уроках для годиться
Ручку він тримає,
Сам – в хмарках витає.
Окуляри одягає й говорити починає
Із товаришем своїм –
Лисим, модним та «крутим».
Сидять, відпочивають,
То в морський бій пограють,
То вчителя питають:
- Перерва «скоро»? Що в буфеті?
Перекурить би в туалеті!
Шановні друзі!
Ви на хлопців не зважайте,
А мову рідную вивчайте –
Прекрасну, ніжну, барвінкову,
Як пісню мамину чудову!
Наталія Лушпай
«Сонечко» обігріло всіх!
У Заводівськім НВК
Є традиція така:
Щороку табір «Сонечко» працює:
Він всіх згуртовує, дивує,
Діток звеселяє,
До себе закликає.
Веселе гарне сонечко
Загляда в віконечко,
Ніжно пестить малюків
І дорослих дітлахів.
Вони щодня до табору прямують,
Там і співають, і танцюють,
У світ чарівний поринають,
Сміються, мріють і дерзають.
Із задоволенням всі грають у футбол
І забивають спірний гол.
Дівчата обручі із рук не випускають,
Все про фігуру свою дбають.
Їх талії тонкі, красиві,
Самі ж вони – усміхнені, щасливі.
Є шахи, шашки, бадмінтон …
Готуються прославити район.
У теніс грають залюбки,
Читають мудрії книжки,
Розмальовують та вирізають,
Оригамі все складають.
Дивляться мультфільми і кіно,
Презентації вже створюють давно.
Викладають з шишок диво,
Це так цікаво і красиво!
Вірші напам’ять все вивчають,
Народні звичаї всі знають.
Загадки, вікторини полюбляють,
Реклами, ребуси, складають.
Малюють на асфальті дітлахи…
Вони це роблять залюбки!
Казки інсценізують і пісні –
Скрізь чути співи голосні.
На турніках займаються,
На гойдалці катаються.
З лабіринту вихід шукають,
В естафетах перемагають.
Виходять всі на стадіон.
Відразу вражень – аж мільйон!
Швидко бігають, стрибають,
Бо виграти бажання мають.
Ходять на екскурсії, в походи,
Вдихають запах дивовижної природи.
Краєвидами милуються
І фотографуються.
Грають в «Піжмурки», «Квача»,
Кидають волейбольного м’яча.
Пісні співають, усмішки розповідають,
Вінки плетуть, відпочивають.
Обігріло «Сонечко» усіх!
Скрізь усмішки, дзвінкий дитячий сміх,
Тут справжня дружба і вожатого плече…
Козацька кров у жилах в нас тече!
Наталія Лушпай
Мої будні
(гумореска)
Прийшла додому із роботи –
Обсіли знов мене турботи.
Як Світлана? А як Вася?
Чи контрольна їм вдалася?
Дзвоню Петрику вже я,
Що сидів біля вікна,
Шоколад смачний жував,
Потихеньку засинав.
Запитать, чи він, Петрусь,
Записав завдання
Й нагадань, щоб не проспав,
А прийшов ізрання.
Не забула й про Миколу –
Не прийшов хлопчина в школу.
Правила зовсім не вчив
І писати не хотів.
Треба в дім завітати,
Батьку, матері сказати,
Що синок їх бешкетує,
Все гуляє, все нудьгує.
Біжу підтюпцем сама,
А на дворі вже … весна.
У самої діти (де вас подіти?)
Ну а ще садок, город, свині і корова.
Подумки: «До школи йти,
Сьогодні ж чергова!»
З вечора тільки прийшла –
І мерщій до столу.
В планування глянула –
Знов письмові твори!
У девятім – роздум,
У восьмім – переказ!
Ще й комісію якраз
Принесло у лихий час!
… Гортаю книжку раз у раз,
Хоч за вікном вже пізній час:
«Нарешті!
Написала! Все гаразд!»
Наталія Лушпай
Уроки української
(Співати на мотив пісні “Вчать у школі”_
- Готуватись до занять
І старанно працювать
Треба в школі (3 р.)
Мову рідну поважать,
Вміти грамотно писать
Треба Петі, треба Васі, треба Олі.
- Всі частини мови знать,
Корінь, суфікс визначать
Вчать у школі (3 р.)
Стилі мовлення назвать
І переказ написать
Треба Галі, треба Петі, треба Ромі.
- Про двокрапку і тире,
Префікс роз- і частку не
Вчать у школі (3 р.)
Про числівник і займенник,
Дієслово і іменник
Знають Галі, знають Каті, знають Олі.
- В світ казковий мандрувать,
Думать, мріять і дерзать
Будуть Каті, будуть Петі, будуть Олі.
Про Шевченка і Франка,
Українку й Куліша
Вчать у школі (3 р. )
Наталія Лушпай
Все тобі , милая
(Співати на мотив пісні “Варенички”)
- Завуч каже, що у клубі треба виступати.
Де ж таланти поетичні
Нам оці узяти?
Приспів :
Пошукай, милая (2 р.)
Підготуй ,у-ха-ха,
Моя чорнобривая.
- Хто над книжкою сидить,
Зір псує, гне спину?
Зошити перевіря
3ранку без спочину?
Приспів :
Та все ти, милая, (2 р.)
Та все ти, у-ха-ха,
Моя чорнобривая.
- Два Дня мови в нас на рік,
Конкурс Яцика щорік
І Шевченківські свята –
Пора справді «золота»…
Приспів :
«Золота», милая, (2 р.)
Правда, правда, «золота»,
Моя чорнобривая.
- Семестрові вже на носі,
Ну а я іще і досі
Те не записала,
Те недоскладала.
Приспів :
Пора вже, милая (2 р.)
Пора вже, у-ха-ха
Моя чорнобривая.
- Моніторинг треба здати,
Звіт – олімпіаду,
Як же зможу я тепер
Цьому дати раду?
Приспів :
Зможеш ти, милая (2 р.)
Зможеш ти , у-ха-ха,
Моя чорнобривая.
- Знов диктант бери пиши
То про сказ, то про гриби,
Про пожежу, СНІД, ангіну.
Ляжу я у домовину.
Приспів :
Зачекай, милая (2 р.)
Зачекай, у-ха-ха,
Моя чорнобривая
- Ще й комісія прибула
На лиху годину.
Вчителю нема покою
Навіть на хвилину.
Приспів :
Ой нема, милая (2 р.)
Ой нема, у-ха-ха,
Моя чорнобривая.
- Учні в школу не прийшли,
Що мені робити?
Знову думай, знов не спи,
Йди собак дражнити.
Приспів :
В кожен двір, милая, (2 р.)
В кожен двір, у-ха-ха,
Моя чорнобривая.
- І корівоньку здоїть,
І в свиней почистить,
А коли ж конспект писать,
Ще й зварити їсти?
Приспів :
Уночі, милая, (2 р.)
Уночі, у-ха-ха,
Моя чорнобривая.
10.Треба вечір провести,
Збори, вікторину,
А коли ж туди іти,
Куди діть дитину?
Приспів :
Із собою, милая, (2 р.)
Із собою, у-ха-ха,
Моя чорнобривая.
11 .Хто буде бур’ян полоть ?
Директор питає.
Кому сміттячко збирать? –
Трудовик гадає.
Приспів :
Та тобі ж, милая, (2 р.)
Та тобі ж, у-ха-ха,
Моя чорнобривая.
- В кінці року треба в класі
Капремонт робити.
В школі враз переполох :
Фарбувать, білити?
Приспів :
Знову йди, милая, (2 р.)
Знову йди, у-ха-ха,
Моя чорнобривая.
13.Хоч один би день на рік
Дали відпочити.
Ні читати, ні писати,
Ні їсти варити.
Приспів :
Відпочинь, милая, (2 р.)
Один день, відпочинь,
Моя чорнобривая.
Будні перукаря (мотив пісні «Варенички»)
А мій милий підстригтися хоче,
А мій милий як голуб воркоче:
Підстрижи, милая,
Поголи, милая.
Підстрижи, поголи
Моя чорнобривая…
Ой, часу ж нема
Милий мій, миленький.
Ой, часу ж нема
Голубе сизенький.
То знайди милая,
То знайди милая.
Швидше справи всі роби,
Моя чорнобривая.
Моя рідна, моя люба,
Треба уставати,
Діток в школу виряджати
І поприбирати.
Прокидайсь , милая,
Прокидайсь , милая.
Прокидайсь, уха – ха,
Моя чорнобривая.
І корівоньку здоїть,
І в свиней почистить,
Пиріжків понапікать
Ще й зварити їсти.
Час вставать, милая,
Час вставать , милая.
Прокидайсь, уха – ха,
Моя чорнобривая.
Ой не буду я пекти,
Ані готувати.
Ні корівоньку доїть,
Ані прибирати.
Як же так милая?
Як же так милая?
Побудь вдома, щось зроби,
Моя чорнобривая.
Та замовлення у мене
Милий мій ,миленький,
Я біжу у перукарню,
Голуб мій сизенький…
Чом же так, милая?
Розкажи, милая,
Що ж там робиш
Кожен день, моя чорнобривая?
Обезбарвлюю волосся
Та ще й філірую.
Потім в різні кольори
Я його фарбую.
Молодець, милая,
Молодець, милая,
Вмієш добре це робить,
Моя чорнобривая.
Маску пані накладаю
Ще й парик їй підбираю.
Масаж шкіри я роблю
І поради роздаю.
Можеш все, милая,
Можеш все, милая.
Можеш ти усе на світі,
Моя чорнобривая…
Волосся мию, укладаю,
Зір псую, гну спину.
На ногах усе стою
Зранку без спочину.
Так, так, так, милая,
Це все ти, милая,
Це все ти, уха – ха,
Моя чорнобривая.
Модну зачіску роблю
І клієнта я голю,
Із завивкою вожусь…
Цілий день отак кручусь.
Це все жах, милая,
Який жах , милая!
Дуже важко тобі, люба,
Моя чорнобривая.
Я моделі розробляю,
Інновації вивчаю.
Ще про імідж завжди дбаю
Відгуки хороші маю.
Ти – новатор, милая,
Ти – новатор, милая.
Ти – новатор, уха – ха,
Моя чорнобривая!
Участь в конкурсі я брала
І красунь все підстригала.
Все що вміла – показала,
Фахівцем я справжнім стала.
Майстер – клас, милая,
Майстер – клас, милая,
Майстер – клас, уха – ха,
Моя чорнобривая.
Ще й комісія прибула
На лиху годину.
Ой, нема мені покою
Навіть на хвилину!
Ой нема, милая,
Ой нема, милая,
Ой нема, уха – ха,
Моя чорнобривая.
Хоч один би день на рік
Дали відпочити:
Ні голити, ні чесати,
Ні волосся мити.
Відпочинь, милая,
Відпочинь, милая.
В хоч один би день на рік,
Моя чорнобривая.
Відгук про курси підвищення кваліфікації
Ми на курсах побували
І книжки собі придбали.
Вивчили досвід освітян,
Поглибили знання про МАН.
Лекції цікавими були,
Культурний рівень всі
Підвищити змогли.
Інновації вивчали,
В бібліотеці побували.
Наукові роботи друкували,
Читали, думали, редагували.
Як пройде захист все гадали,
І від чекання знемагали.
на дозвіллі все ж відпочивали:
Смачно їли, довго спали.
Між собою спілкувались.
А ще лікувались.
Нам пощастило, що у нас такий куратор,
Цікавих справ організатор:
Допомагає нам, до праці спонукає
І вплив на нас великий має.
Ви – ділова, розумна жінка,
Ошатна, гарна, як лебідка,
Серйозна, врівноважена й люб’язна,
Талановита і сучасна.
Спасибі Вам за розуміння,
За допомогу і тепло,
Як же комфортно і безпечно
Нам в Академії було!
Ви так за нас переживали,
А іноді і клопіт мали:
Як хто запізнеться чи захворіє,
У Вас за нас і серце мліє.
Струнка, тендітна, але сильна жінко,
Тримаєте Ви на плечах усе,
Спіткнувшись, піднімаєтесь
І переборовши втому,
Упевнено вперед йдете.
Вчите Ви вчителів роботи оформляти,
Любити мову, слово ріднеє плекати,
Писати реферати, ЗНО здавати,
Вкраїну-матір шанувати.
Ну й картина!
Невже у Вас на все є час?
Тож ми бажаємо щораз
Вам удачі, злагоди і терпіння,
Любові, друзів і везіння,
Наснаги й творчості й тепла,
Щоб у душі цвіла Весна!
Вам відпочить було б не гріх
Хоча б єдиний раз на рік.
Тому бажаєм виграти в лото-забаву
Путівку, подорож цікаву
Кудись далеко, за кордон,
У самий центр курортних зон.
Щоб в ресторані в Голівуді
Екзотику Вам подали на блюді,
А ще форель, куріпок, фазанів…
І шлунок Вам не луснув, не зомлів.
Щоби на пляжі у Маямі
Ви під шовковими грибками,
Не думали про нас, шкільний народ,
І що сказав там Геродот,
І чи готові всі до тестування,
Чи не важкі були завдання?
Щоб Ви купались, засмагали
І сукні новії міняли,
У перукарнях побували
Й фотомоделлю, може, стали.
Або ж відкрили магазин
(ну і, звичайно, не один),
Доходи мали чималі
І не сиділи на воді.
Щоб зарплатня була велика,
Не стало ані горя-лиха,
І щоб десь там, на схилі літ,
Передавали нам привіт,
Купив квартиру у Одесі,
Катаючись у мерседесі,
Купаючись у Чорні морі,
Були щасливі і здорові!
Бажаєм успіхів, здоров’я повен міх,
Щоб сум утік, а поселився сміх,
Щоб доля щедрою до Вас була:
Визнання й нагороду принесла,
Рахунок в банку Вам відкрила
І щастя підняла вітрила!
Привітання
Побажання добра і любові
Бажаю успіхів й здоров’я повен міх,
Щоб сум утік, а поселився сміх,
Щоб доля щедрою до вас була :
На Кіпр путівку принесла.
Рахунок в банку вам відкрила
І щастя підняла вітрила!
Вам відпочить було б не гріх.
Хоча б єдиний раз на рік…
Тому бажаю виграти в лотозабаву
Путівку, подорож цікаву
Кудись далеко, за кордон,
У самий центр курортних зон.
Щоб в ресторані в Голівуді
Екзотику вам подали на блюді,
А ще форель, куріпок, фазанів…
І шлунок ваш не луснув, не зомлів.
Щоби на пляжі у Маямі
Ви під шовковими грибками
Не думали про свій город,
Чи будуть вишні на компот.
А щоб купались, засмагали,
І сукні новії міняли,
У перукарнях побували
Й фотомоделлю, може, стали.
Тож відкоркуємо шампанське
І вип’ємо усі до дна,
Щоби бажання, що звучать сьогодні
Збулись обов’язково і… сповна!!!
Казка «У дружбі сила!»
Дорогі друзі! Слухайте уважно, бо зараз я вам розповім цікаву казочку! У підручнику «Українська мова» жили Слова. Вони були щасливі від того, що їм весело і спілкуються між собою. Антоніми дружили із Синонімами і Омонімами, Іменник із Прикметником, Дієслово навчало своїх синів – Дієприкметника і Дієприслівника. Вів бухгалтерію Числівник, на кухні господарювала весела Частка, незмінним садівником у мовному саду був Прислівник. Обов’язки управителя виконував Займенник, бо Іменник був у відрядженні. Так і жили Слова.
Ніхто із них не нудьгував: одні називали предмет і число, інші вказували на ознаку, треті виконували дію.
Та щоб не робили, завжди були охайними, веселими, ввічливими, трудились добросовісно, вкладали душу!
Тільки Вигук виділявся! Був особливим! Він часто хворів, весь час кряхтів, ойкав, щоденно скаржився, був невдоволений. Подекуди можна було бачити його сльози. Він став самотнім, але іноді, коли до нього зазирали у кімнату сусіди – оживав. Його серце наповнювалось радістю і емоції виливались через край. Тоді він сміявся довго і весело, плескав у долоні і голосно вигукував: «Ой!», «А-а-а!», «Ах!».
Словам стало жаль одинака – Вигука. Вони зрозуміли, що він не такий вже і поганий, тому почали частіше заходити до нього у кімнату, а згодом добре подружилися … і відтоді вже не розлучалися!
Вигук став працювати охоронцем у підручнику. І тільки до двору підходили Русизми, Вульгаризми, Антисуржик, він миттєво сповіщав про це друзів і вони героїчно обороняли свій дім, за що їм була щиро вдячна матуся – Мова. Вона ласкаво дивилась на своїх діток і крадькома витирала сльози. А потім стиха промовляла: «Діждала таки допомоги! Спасибі рідні, спасибі! У дружбі – сила! Пам’ятайте: доки будете разом , ви – непереможні!»
Казка «Мудра порада»
Одного разу посварились Олівець – малювець і Кулькова Ручка. Кожен із них наперебій вихвалявся, бо вважав, що двієчник Івасик, їх господар, нізащо не обійдеться саме без нього. Вже й сонечко зайшло, а вони все сперечаються. Коли дивляться – хтось шкандибає.
… Та тож бабуся Праця: чорна, виснажена, а вогник в очах іскриться, не погас.
Вислухавши їх, старенька запитала: «Хіба ви не здогадались?» Без мене, Праці, і мого братика Бажання ні ти, Ручко, ні ти Олівчику, ні навіть Пенал і Гумка – ніхто з вас господарю у пригоді не стане, бо він – ледар! Як прогоне Івасик Лінь – злючку та мене з братиком зараз погукає, тоді, сподіваюсь, буде лад! А доти ніхто йому не потрібен. Тож перестаньте сваритись!»
Подякували вони бабусі за мудру пораду і потисли один одному руки. А старенька усміхнулась і, замислившись, пошкандибала далі…