Рекомендації  для підготовки  до  олімпіад

У І-ІІ етапах Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури беруть участь учні 7-11 класів, у ІІІ етапі – 8-11класів. Усі ці етапи будуть проводитися у два тури ( І тур – мова, ІІ тур – література), який складатиметься з двох форм виконання завдань: тестової та письмової.Комплект олімпіадних завдань охоплює програмовий матеріал із різних розділів курсу за попередні роки навчання та теми, які учні повинні були опанувати під  час  навчального   року  відповідно до чинних навчальних програм з української мови та літератури для загальноосвітніх навчальних закладів. Зокрема, завдання І етапу будуть зорієнтовані на визначення змісту та глибини вивченого матеріалу учнями відповідних класів за І чверть, ІІ етапу – на рівень знань матеріалу школярами з відповідних предметів за І семестр, а ІІІ етапу, орієнтуючись на зміст, структуру, обсяг завдань ІV етапу олімпіади за попередні роки, – за весь навчальний рік.
Зауважуємо, що:

• творча робота учня оцінюється відповідно до таких параметрів: повнота розкриття теми; глибоке знання літературних текстів, вміння їх аналізувати та інтерпретувати; логічна послідовність викладу думок (наявність вступу, основної частини, висновків); структурна цілісність та стильова єдність тексту; переконливість наведених аргументів в основній частині твору; точність, зрозумілість думки, адекватність її мовному оформленню; образне мислення;
• запропоновані теми творів будуть спрямовані не лише на з’ясування творчих та мовленнєвих здібностей учнів, відображення вміння аналізувати та інтерпретувати літературний матеріал, а й на розкриття ними морально-етичних норм поведінки в суспільстві. З метою об’єктивної оцінки набутих знань із літератури учням обов’язково буде пропонуватися для написання одна тема для власного висловлювання (так звана вільна тема);

– чітка й лаконічна відповідь на конкретне запитання (знання з теорії літератури: літературний рід, жанрове визначення, стильові особливості; конкретні знання літературного матеріалу);

– ідейно-художній аналіз поезії за поданою схемою

Обсяг і рівень складності олімпіадних завдань мають забезпечити якнайповніше розкриття інтелектуальних можливостей та творчих здібностей учнів. Доцільно пояснити школярам, що вони повинні прагнути виконати якнайбільшу кількість запропонованих завдань, але головною умовою перемоги в олімпіадах є виконання роботи краще за інших, оригінальніше, на високому творчому рівні. Оскільки олімпіадні завдання за своєю суттю відрізняються від звичайної шкільної контрольної роботи, то обов’язково буде забезпечена різноплановість завдань, що мають перевірити комплексність мовно-літературної підготовки учасників.
Звертаємо увагу на те, що учням під час проведення олімпіади з української мови та літератури не дозволяється користуватися додатковою літературою (посібниками, довідниками, словниками, текстами художніх творів і статей тощо).

 

РЕКОМЕНДОВАНА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ОЛІМПІАДИ ЛІТЕРАТУРА

СЛОВНИКИ
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред.
В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь: Перун, 2003, 2004, 2005.
2. Головащук С. І. Складні випадки наголошення / Словник-довідник. – К.: Либідь, 1995.
3. Головащук С. І. Словник-довідник з правопису та слововживання. – К.: Наукова думка, 1989.
4. Головащук С. І. Українське слововживання / Словник-довідник. – К.: Нау¬кова думка, 2004, 2005.
5. Гринчишин Д. Г., Сербенська O.A. Словник паронімів української мови. – К.: Рад. школа, 1986.
6. Жайворонок В. В. Велика чи мала літера?/ Словник-довідник. – К.: Наукова думка, 2004.
7. Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. – К., 1998.
8. Короткий тлумачний словник української мови / За ред. Д. Г. Гринчишина. – К., 1988.
9. Лесин В. М., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. – К., 1997.
10. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ «Академія», 1997.
11. Орфографічний словник української мови / Уклад: С. І. Головащук та ін. – К.: Довіра, 1994.
12. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин та ін. – К.: Знання, 2004.
13. Словник іншомовних слів / Укл. JI. О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000.
14. Словник синонімів української мови: У 2 т. / А. А. Бурячок та ін. – К.: Наук. думка, 2001.
15. Словник труднощів української мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. – К., 1989.
16. Паночко М. Словник-довідник вживання літери «ґ». – Львів, 1993.
17. Фразеологічний словник української мови: У 2 т. / Укл. В. М. Білоноженко. – К.: Наук. думка, 1993, 1998, 1999.

ПОСІБНИКИ
1. Антисуржик / За заг. ред. О. Сербенської. – Львів, 1994.
2. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. – К.: Укр. книга, 1997.
3. Бернадська Н. Українська література ХХ століття. – К.: Знання-прес, 2006.
4. Буяновер Г. Б. Вправи для попередження мовних та граматичних помилок. – Дніпропетровськ: Літера, 1994.
5. Вихованець І. Р. Таїна слова. – К., 1990.
6. Волкотруб Г. Практична стилістика української мови. –Тернопіль: Підручники і посібники, 2004.
7. Довідник з культури мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Вища школа, 2005.
8. Заболотний О. В. Українська мова: Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів. – Біла Церква: Надтока, 2004.
9. І вічна таїна слова: Аналіз великого епічного твору. – К.,1990.
10. Кисіль Г. Г., Дуфинський М. В. Культура сучасної української літературної мови. – К., 2005.
11. Коваль А. П. Слово про слово. – К., 1986.
12. Культура мови на щодень / За ред. С. Я. Єрмоленко. – К., 2000.
13. Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990.
14. Никанорова О. Поезії одвічна висота. – К., 1986.
15. Нові імена в програмі з української літератури / Упор. В. Я. Неділько. – К.: Освіта, 1993.
16. Степанишин Б. Давня українська література в школі. – К.: Либідь, 2000.
17. Українська література у портретах і довідках: Давня література – література ХІХ ст.: Довідник. – К.: Либідь, 2000.
18. Українське слово.Хрестоматія української літератури та української критики / Упор. В. Яременко, Є. Федоренко: У 4 кн. – Кн. І – ІV. – 1993 – 1996.
19. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика. – К., 1994.
20. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навчальний посібник. – К., 1999.
21. Українська мова. Зовнішнє оцінювання: Навчальний посібник з підготовки до зовнішнього оцінювання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: УЦОЯО, 2007, 2008.
22. Український правопис. – К.: Наук, думка, 1993, 1994, 2005.
23. Чак С.Д. Складні випадки правопису та вживання слів. – К., 1989.
24. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 1997, 2005.

Для ефективного використання у процесі підготовки до олімпіади пропонуємо схвалені МОНМС України і вже апробовані в шкільній практиці збірники тестових завдань, які готують учнів до ЗНО, та нові посібники (експрес-репетитори) для самостійної підготовки учнів.
Для отримання більш розширеної інформації радимо звернутися до Інтернет-сайтів мовної тематики:
• vesna.sammit.kiev.ua;
• ingresua.tripod.com/domivka.htm.
У процесі вивчення української літератури варто використовувати й сучасні можливості Інтернету, наприклад, такі сайти:
• litopys.narod.net – бібліотека давньоукраїнського письменства, оригінали творів, переклади, коментарі, історичні відомості;
• pysar.tripod.com – класична українська література;
• www.nbuv.gov.ua/tb/ukr.html – зібрання творів українського письменства від найдавніших часів до початку XX століття;
• books.ms.km.ua – твори репресованих українських письменників;
• poetry.uazone.net – українська поезія та фольклор, тексти сучасних пісень, переклади світової поетичної класики;
• www.poetryclub.com.ua – сучасна поезія світу, критичні матеріали про літераторів;
• www.lib.proza.com.ua
– твори сучасних українських і зарубіжних авторів та ін.
Літературно-критичний матеріал та тексти художніх творів можна знайти на сайтах популярних фахових часописів, наприклад: www.book-courier.com.ua – «Книжковий кур’єр»;
ww.elitprofi.com.ua/gazeta – «Книжник-ревю»; www.kryfyka.kiev.ua – «Критика» та ін.
Педагог має бути готовим, у разі потреби, підтримати школярів, допомогти їм подолати труднощі, які неминуче виникають в освоєнні нових підходів до навчання. Така праця дасть змогу досягти успіхів у розвиткові вмінь учнів користуватися українською мовою, та вдало виступити на предметній олімпіаді.

 

РЕКОМЕНДОВАНІ САЙТИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Міністерство освіти і науки України

Український центр оцінювання якості освіти

Бібліотека української літератури

Лінгвістичний портал (тестування, підручник, перекладач)

Мова. Київ.УА (консультації, словники, переклад)

Нова мова (статті про мову, словники, консультації)

Освітній портал (новини, консультації)

Острів знань (тести, новини, афоризми інше)

Український лінгвістичний портал («Словники України»
Російсько-український словник сталих виразів

Тлумачний словник української мови

Українська Вікіпедія (розділ « Мовознавство »)

Український правопис

Cучасна поезія світу, критичні матеріали про літераторів

Українська поезія та фольклор, тексти сучасних пісень, переклади світової поетичної класики

Твори репресованих українських письменників

Твори сучасних українських і зарубіжних авторів

Бібліотека давньоукраїнського письменства, оригінали творів, переклади, коментарі, історичні відомості

Зібрання творів українського письменства від найдавніших часів до початку ХХ ст. та ін.

Класична українська література

Державна підсумкова атестація (ДПА) — випускні іспити, які складають випускники початкової (4 клас), основної (9 клас) та старшої (11 клас) школи, а також професійно-технічних і вищих навчальних закладів           I–II рівнів акредитації в Україні. Державна підсумкова атестація проводиться наприкінці навчального року.

Проведення атестації

Державна підсумкова атестація проводиться в загальноосвітніх навчальних закладах з предметів, які містяться в інваріантній частині типових навчальних планів за збірниками, затвердженими Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (надалі — «МОНМСУ»). Результати ДПА визначаються за 12-бальною шкалою за загальними критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів. Бали, отримані за атестацію, виставляються окремо від річних балів. Результати ДПА заносяться до свідоцтва про базову загальну середню освіту (9 клас), до атестата про повну загальну середню освіту (11 клас) і враховуються при визначенні середнього бала відповідного документа, а також при визначенні претендентів на нагородження золотою або срібною медаллю.

Підготовка  до  ДПА

ПОРАДИ  УЧНЯМ

Готуючись до державної підсумкової атестації з української мови, візьміть до уваги кілька порад.

1. Ретельно повторіть вивчені орфографічні й пунктуаційні правила та винятки з них, адже текст контрольного диктанту може містити будь-які орфограми і пунктограми, засвоєні вами в 9-му та попередніх класах.

2. Критично і вдумливо проаналізуйте орфографічні й пунктуаційні помилки, яких найчастіше припускалися у своїх письмових роботах протягом року. Поміркуйте, чим саме вони спричинені (можливо, неуважністю, а може, ви не знаєте відповідного правила чи плутаєте його з іншим тощо). Визначивши причину, легше запобігти помилці.

3. Перевіряючи диктант, зверніть особливу увагу на ті слова і розділові знаки, у написанні яких вагалися під час диктування.

4. Розчленовуйте орфографію та пунктуацію на частини. Ви-значте, що в кожній з них є основним. Орфограми, що пишуться за фонетичним принципом(небо, ліс, зорі, ходити, маяк, сніг), Вимагають лише уважного слухання. Для написання таких орфограм тренуйте слух.

5. Пам’ятайте, що існують такі правила орфографії, які розходяться з правилами орфоепії: чується [стоббйу], а пишеться з тобою, відповідно: [миЕЛуйеИС’:а] – милуєшся, {зустр’ічййуц’:а] – зустрічаються Тощо. Ці орфограми пишуться за морфологічним принципом. У таких випадках треба добре знати будову слова, словотвір, частини мови та їхні морфологічні ознаки, систему відмінювання й дієвідмінювання. До таких орфограм належать відмінкові форми змінних частин мови, дієслівні форми, правопис суфіксів і префіксів та ін.

6. Серед пунктограм можна виділити інтонаційні, структур-ні та змістові (смислові). Найпростіше з інтонаційними: можна натренувати слух на окличну, питальну й розповідну інтонації та паузи. Відтак, якщо знати, якій інтонації, паузі який знак відповідає, то основний мінімум розділових знаків буде поставлено правильно. Структурні пунктограми найскладніші. Щоб ними користуватися, треба добре знати синтаксичну будову речення, усі типи розділових знаків і основні правила їх розставляння. Змістові (смислові) пунктограми є спільними зі структур-ними, бо синтаксична будова речення відображає його зміст, є формою логічного наповнення. Однак один логічний зміст ^ може мати кілька синтаксичних структур із різними розділо-вими знаками: Як приїду – зайду; після приїзду зайду; коли при-їду, то зайду.

7. Під час самостійної перевірки бажано подумки озвучувати написане. Це допоможе вам вчасно помітити допущені помилки.

 

Онлайн  тестування

Підготовка  до  ЗНО  з  української   мови  та  літератури

https://zno-ua.net/test/ukrainian/49

https://zno.yandex.ua/ru/ukrainian/

Пробне ЗНО онлайн

з української мови та літератури 2016 року

http://zno.osvita.ua/ukrainian/168/

 

 

Види  контролю, які  закладено 

в  програмі  тестування 

з  української  мови  та  літератури 

під  час  здачі  ЗНО

Українська мова

В умовах активного впровадження системи зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів, я, як учитель української мови, проводжу  роботу з відпрацювання у школярів навичок виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності, практикую тестування як навчальний прийом та контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок школярів.

Тести – давно відома й практикована форма перевірки навчальних досягнень учнів. Тестові завдання бувають високотехнологічні, можуть розроблятися, проводитися й перевірятися з використанням комп’ютерної техніки, потребують порівняно невеликих часових ресурсів для проведення та перевірки, порівняно нескладні в проведенні, що дає змогу вивільнити час для інших видів роботи, дозволяють учителеві динамічно визначити рівень засвоєння учнями нового матеріалу та відповідно корегувати його. Як порівняно нова й сучасна освітня технологія, тести активізують пізнавальну діяльність школярів, а найголовніше – допомагають  об’єктивно  оцінити  учня.

Матеріал програми ЗНО розподілено за такими розділами: «Фонетика. Графіка», «Лексикологія. Фразеологія», «Будова слова. Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис», «Стилістика», «Орфоепія», «Орфографія», «Розвиток мовлення».

Тест ЗНО з української мови складається із завдань трьох форм:

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді (близько 80%). До кожного із завдань подано чотири або п’ять варіантів відповіді, із яких лише один правильний.
2. Завдання на встановлення відповідності (близько 20%). До кожного завдання подано інформацію, позначену цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Щоб виконати завдання, необхідно встановити відповідність інформації, позначеної цифрами та буквами (утворити логічні пари).
3. Одне завдання з розгорнутою відповіддю, яке передбачає створення власного висловлення на дискусійну тему.

Я  надаю учням коментарі та приклади розв’язання тестових завдань, щоб навчити дітей мислити, аналізувати зміст пропонованих тестів, вибудовувати певний алгоритм дій при виконанні завдань формату ЗНО.

Із цією метою використовую  тести зовнішнього незалежного оцінювання з української мови минулих років, роз’яснюючи учням, що  запорукою успішного виконання таких завдань є свідомий та мотивований вибір правильної відповіді, а не вгадування чи принцип «подобається/не подобається».

Приклади тестів формату ЗНО та  коментарі до їх виконання:

1. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка

А  відзвук, їжак, ячмінь, здоров’я

Б  джміль, щирість, п’ять, вугілля

В  земля, райдуга, європеєць, порядок

Г  щавель, ательє, лічба, боєць

Д  сон, якийсь, подорожжю, заєць

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Фонетика. Графіка». Щоб правильно виконати цей тест, необхідно пригадати: які букви завжди позначають два звуки (ї [йі], щ [шч]); які дають один чи два звуки залежно від позиції (я [йа], ю [йу], є [йе] – на початку слова, після голосного, після апострофа, після м’якого знака; я [а], ю [у], є [е] – після приголосного, м’якість або пом’якшення якого вони позначають; буквосполуки дж, дз – [дж], [дз], якщо належать до однієї морфеми; [д] і [ж], [д] і [з], якщо належать до різних морфем); м’який знак звука не дає, а лише вказує на м’якість попереднього приголосного.

Після цього можна приступити до аналізу слів кожного рядка тесту на предмет кількості звуків і букв, враховуючи також особливості вимови груп приголосних в українській мові (ться – [ц’:а]; шся – [с’:а]; чці, тці – [ц’:і], тч – [ч:], зж – [ж:]) і те, що подвоєні чи подовжені приголосні дають один звук.

Отже, у рядку «А» уже в другому слові «їжак» ми бачимо різну кількість звуків, оскільки буква «ї» завжди позначає два звуки. У першому слові рядка «Б» «джміль» звуків менше, оскільки буквосполука «дж» дає один звук і м’який знак позначає м’якість приголосного [л’]. У третьому слові рядка «В»  «європеєць» є м’який знак, тобто це на один звук менше, але натомість ужито дві букви «є» на початку слова та після голосного, які дають по два звуки, отже, звуків у цьому слові на один більше, ніж букв. Аналізуючи за таким же принципом кількість звуків і букв у словах рядка «Г», ми бачимо: у слові «щавель» буква «щ» позначає два звуки [шч], а м’який знак звука не дає, тобто кількість звуків і букв урівнялася; у слові «ательє» також є м’який знак, а буква «є» після нього позначає два звуки – кількість знову порівнялася; у слові «лічба» немає зазначених вище випадків, тому кожна буква позначає один звук – кількість однакова; у слові «боєць» «є» після голосного дає два звуки, а м’який знак звука не має – кількість звуків і букв урівнялася. Отже, у всіх словах рядка «Г» однакова кількість звуків і букв.

 

2. Синоніми використано в реченні

А  зустрічати гостя – проводжати гостя

Б  жвавий хлопчина – прудкий хлопчина

В  привозити подарунки – привезені подарунки

Г  будівельний кран – водопровідний кран

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Лексикологія. Фразеологія». Для його виконання треба пригадати, які слова називаються синонімами (однакові або близькі за значенням, але різні за написанням). З огляду на це й необхідно проаналізувати значення слів у запропонованих парах словосполучень. У рядку «А» слова «зустрічати» й «проводжати» мають протилежне значення. Слова «жвавий» і «прудкий», вжиті у словосполученнях рядка «Б», мають спільне значення (активний, непосидючий тощо), отже відповідь: Б. Для остаточного переконання в цьому можна звернути увагу й на слова в рядках «В» і «Г»: «привозити» – позначає дію, а «привезені» – ознаку за дією; «будівельний» і «водопровідний» мають зовсім різне лексичне значення.

 

3. НЕ збігається за значенням з іншими фразеологізм

А  обламати роги

Б  підвести під монастир

В  збити пиху

Г  вкрутити хвоста

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Лексикологія. Фразеологія». Щоб виконати таке завдання, можна спочатку визначити лексичне значення фразеологізму в рядку «А»: обламати роги – примусити когось коритися;  приборкати когось. Після цього слід знайти схожі за значенням фразеологізми. Це – «збити пиху» і «вкрутити хвоста». І лише фразеологізм у рядку «Б» має інше значення: підвести під монастир – обдурити, ошукати когось.

 

4. НЕ мають закінчення всі слова рядка

А  мадам, метро, спересердя

Б  зараз, працюючи, учень

В  календар, зазвичай, івасі

Г  факсиміле, пальто, швидко

Д  магістраль, авеню, просто

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Будова слова. Словотвір». Щоб правильно виконати цей тест, необхідно пригадати, які слова не можуть мати закінчення. Звичайно ж, це – незмінювані слова, а саме: прислівники, дієприслівники, інфінітиви дієслів, слова іншомовного походження типу «метро», «кіно», «таксі», «пані» тощо. Після цього можна приступити до визначення таких слів у запропонованому завданні. У рядку «А» слова «мадам» і «метро» – іншомовного походження, «спересердя» – прислівник, тому не змінюються, а відтак і не мають закінчень. Отже, ми одразу знайшли відповідь: А. Для остаточного переконання у правильності нашого вибору знайдімо в інших рядках тесту хоча б одне слово, яке змінюється, тобто має закінчення. У рядку «Б» – учень, у рядку «В» – календар, «Г» – пальто (в українській мові це слово змінюється), у рядку «Д» – магістраль.

 

5. Закінчення -а у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку

А  Крим, Львів, Миргород

Б  сантиметр, вівторок, кисень

В  Харків, атестат, синус

Г  грам, Париж, сюжет

Д  вокзал, принтер, понеділок

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Морфологія». Для того, щоб його виконати, необхідно пригадати, які іменники чоловічого роду ІІ відміни однини мають у родовому відмінку закінчення -а (-я), а які –  -у (-ю), і визначити лексичне значення кожного запропонованого слова. Слово «Крим» у рядку «А» означає географічну назву, тому має закінчення -у: Криму. У рядку «Б» закінчення -у має слово «кисень», оскільки воно означає назву речовини. У рядку «В» слово «Харків» має закінчення -а, оскільки означає населений пункт; слово «атестат» означає назву документа, тому також має закінчення -а, «синус» – закінчення -а, оскільки це науковий термін. Отже, відповідь: В. Для остаточного переконання, що вона правильна, можна переглянути рядки «Г» і «Д». Ми побачимо, що в рядку «Г» слово «сюжет» – це літературознавчий термін, тому має закінчення -у, а в рядку «Д» слово «вокзал» означає назву приміщення, тому також має закінчення -у.

 

6. Тільки друга частина відмінюється в усіх числівниках рядка

А  триста, п’ятсот, шістсот, вісімсот

Б  двісті, шістдесят, сімсот, тридцять

В  п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят

Г  чотириста, дев’яносто, вісімдесят, сімсот

Д  п’ятсот, шістдесят, вісімсот, вісімдесят

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Морфологія».

Його можна виконати дуже швидко, якщо пригадати: тільки друга частина відмінюється у складних числівниках, які позначають десятки (ця частина – «-десят»). Усі такі слова, як бачимо, подані в рядку «В»: п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят. Відмінюються вони за таким зразком: п’ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти, вісімдесяти (перша частина не змінюється).

 

7. Поширене означення НЕ відокремлюється комами в реченні (розділові знаки пропущено)

А  Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних доріг.

Б  А думки мої натхненні та квітчасті опадають вересневим жовтим листям.

В  На обрії біліють маревом повиті села.

Г  Вечір гаптований золотом приходить на зміну дню.

Д  Понад сади обтяжені плодами з прощальним криком журавлі летять.

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Синтаксис». Щоб розв’язати такий тест, спочатку треба в реченнях визначити всі їхні члени. Так ми побачимо, де в кожному реченні поширене означення: А – омиті музикою згадок; Б – натхненні та квітчасті; В – маревом повиті; Г – гаптований золотом; Д – обтяжені плодами. Після цього слід пригадати, які критерії стають визначальними для відокремлення поширених означень: а) чим виражене означення (кількома прикметниками чи дієприкметниками, іменниками в непрямих відмінках); б) місце означення щодо означуваного слова (перед ним, після нього чи на відстані від нього); в) чим виражене означуване слово (іменником, займенником чи, взагалі, пропущене, уявне). І з огляду на це вже можна визначити, яке з означень не відокремлюється. У реченні рядка «А» означення виражене дієприкметниковим зворотом, який стоїть одразу після означуваного слова-іменника, тому воно відокремлюється. У реченні рядка «Б» між означенням, вираженим двома прикметниками, та означуваним словом «думки» знаходиться ще один член речення «мої», тому означення також відокремлюється. У рядку «В» нам запропоноване речення, у якому означення, виражене дієприкметниковим зворотом, стоїть перед означуваним словом, а, отже, не відокремлюється Для переконання в тому, що наша відповідь правильна, проаналізуємо й два останні рядки. У реченнях рядків «Г» і «Д», як і в реченні «А»,  означення виражені дієприкметниковими зворотами, які стоять одразу після означуваного слова-іменника, тому вони відокремлюється.

 

8. Кома НЕ ставиться в реченні (розділові знаки пропущено)

А  На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

Б  І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

В  День був сонячним і небо здавалося ще більшим.

Г  Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Д  Мені потрібне слово а не слава.

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Синтаксис». Щоб його розв’язати, треба розібрати запропоновані речення за будовою. Після цього ми побачимо, що речення в рядку «А» – складносурядне, тому перед сполучником «і» повинна ставитися кома. Проте для двох частин цього речення є спільна обставина «на подвір’ї»: голосно сміються діти (де?) на подвір’ї; пурхають горобці (де?) на подвір’ї. Отже, кома перед «і» в такому випадку не ставиться. Правильна відповідь: А. Щоб у цьому остаточно переконатися, проаналізуємо й інші речення. У рядку «Б» також запропоноване складносурядне речення, але обидва його еквіваленти простих речень  починаються із сполучника «і»; спільної частини для них немає, тому перед «і» ставиться кома. Для частин у складносурядних реченнях рядків «В» і «Г» також немає спільних членів речення, тому між ними перед «і» ставиться кома. Останнє речення (рядок «Д») – складносурядне з протиставним зв’язком. У такому реченні перед сполучником «а» завжди ставиться кома.

 

9. 9. Наголос на другому складі мають усі слова рядка

А  дочка, подруга, вимова, сантиметр, ідемо

Б  спина, виразно, завдання, попереду

В  предмет, рукопис, ненавидіти, в’язкий

Г  кропива, приязнь, горошина, каталог

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Орфоепія». Щоб виконати будь-який тест із цього розділу, необхідно знати, що наголос – це виділення силою голосу певного складу в слові. Також треба пам’ятати, що в українській мові наголос вільний (наголошеними можуть бути різні за порядком склади), а деякі слова мають подвійний наголос (байдуже, завжди, корисний, мабуть, помилка, простий, також). Обов’язково слід знати, як слова поділяються на склади (скільки голосних у слові, стільки і складів). Користуючись цими знаннями, слід запропоновані слова поділити на склади, щоб напевне знати, який склад у кожному слові – другий. Після цього, промовляючи кожне слово, поставити наголоси. Отже, у рядку «А» лише слова «дочка» і «вимова» мають наголос на другому складі; у рядку «Б» вже в першому слові «спина» – наголос на першому складі, а у всіх словах рядка «В» наголос падає саме на другий склад. Щоб перевірити правильність вибору, слід вимовити всі слова останнього рядка «Г»: кропива – наголос на другому складі; приязнь – на першому; горошина й каталог – на третьому складі.

 

10. Префікс пре- треба писати в усіх словах рядка

А  пр..світлий, пр..хильний, пр..мружений, пр..солодкий

Б  пр..зирство, пр..стол, пр..близний, пр..землення

В  пр..гарний, пр..пишний, пр..злий, пр..милий

Г  пр..молодий, пр..бережний, пр..старкуватий, пр..сумний

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Орфографія». Для виконання такого тесту необхідно пригадати, що префікс при- вживається у словах, які означають наближення, приєднання; неповноту, частковість і результат дії; а префікс пре- виражає найвищий ступінь у прикметниках або прислівниках (його можна замінити словом «дуже»). Окрім того, слід пам’ятати правопис окремих слів, які не пояснюються вищеназваними правилами: презирливий, презирство, преосвященний, преподобний, престол, превелебний. Керуючись цими знаннями і визначаючи лексичне значення запропонованих слів, можна вставляти пропущенні -е- чи -и-. Так, у рядку «А» у словах «пресвітлий» і «пресолодкий» префікс можна замінити словом «дуже», а слова «прихильний» і «примружений» означають результат дії (префікс у цих словах не можна замінити словом «дуже»). У рядку «Б» слова «презирство» і «престол» – винятки, а «приблизний» означає результат дії, «приземлення» – наближення. Визначивши значення префікса у словах рядка «В», ми побачимо, що він указує на найвищий ступінь виявлення ознаки: прегарний, препишний, презлий, премилий. У всіх цих словах префікс можна замінити словом «дуже». Отже, відповідь: В. Щоб переконатися в її правильності, проаналізуємо правопис префіксів у словах рядка «Г»: премолодий і пресумний – префікс можна замінити словом «дуже» (виявлення найвищого ступеня ознаки); прибережний – префікс означає приєднання, пристаркуватий – неповноту, частковість дії.

 

11. Прикметники з суфіксом -зьк- утворюються від усіх іменників рядка

А  Золотоноша, молодець, студент, Буг

Б  Волга, товариш, турист, черкес

В  Криворіжжя, Забужжя, Ладога, Таганрог

Г  француз, ремісник, турок, брат

Коментар. Завдання з вибором однієї правильної відповіді з розділу «Орфографія».

Щоб виконати такий тест, необхідно пригадати, що за допомогою суфікса -зьк- прикметники утворюються лише від тих іменників, основа яких закінчується на дзвінкі приголосні [г], [ж], [з]. Отже, по-перше, треба визначити основи в запропонованих словах. Якщо вони закінчуються на вказані звуки, то прикметники від них утворюються за допомогою суфікса     -зьк-. З огляду на це, ми бачимо, що лише в рядку «В» всі слова мають основу на дзвінкі [ж] і [з]. У всіх інших рядках є слова з основою на глухі приголосні. Отже, відповідь: В.

 

12. Установіть відповідність

Вид односкладного речення

1  означено-особове

2  неозначено-особове

3  безособове

4  узагальнено-особове

5  називне

 

Приклад

А  Світлішає в житті і на душі.

Б  Ніжні сутінки. Вечір.

В  Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому!

Г  І сад, і гай, і пісня солов’я – дорогоцінна спадщина моя.

Д  Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.

Е  Десять раз подумай, а раз скажи.

Коментар. Завдання на встановлення відповідності. Перевіряє уміння знаходити односкладні речення та визначати їх тип. У тренувальному форматі з цим завданням доцільно працювати за таким алгоритмом:

• знайти в реченнях граматичні основи
• визначити, які з речень є односкладними
• визначити, чим виражений головний член
• визначити відповідності, що не викликають сумніву
• з урахуванням усіх граматичних ознак та семантики визначити решту відповідностей (як правило, у цьому може виникнути потреба при розрізненні означено-особових та узагальнено-особових речень).

Отже, працюючи за таким алгоритмом, визначаємо, що в реченні «А» граматична основа складається лише з одного присудка (речення односкладне), який виражений безособовим дієсловом «світлішає», значить речення безособове. Граматичні основи речень у рядку «Б» складаються лише з підметів «сутінки» і «вечір» (речення односкладні), значить речення називні. У реченнях рядка «В» граматичні основи складаються лише з одних присудків (речення односкладні), які виражені дієсловом «дякую» 1-ої особи теперішнього часу, значить речення означено-особове. Граматична основа речення «Г» складається з однорідних підметів «сад», «гай», «пісня» і присудка «спадщина», тобто це речення двоскладне. У реченні «Д» граматична основа складається лише з одного присудка (речення односкладне), який виражений дієсловом «задзвонили» минулого часу у формі множини, отже, речення неозначено-особове. Граматична основа речення «Е» складається з однорідних присудків «подумай» і «скажи», які виражені дієсловами 2-ої особи однини, до того ж це речення є фразеологізмом, отже, воно узагальнено-особове.

 

13. Установіть відповідність

Вид підрядного речення

1  обставинне умови

2  обставинне причини

3  означальне

4  з’ясувальне

 

Приклади

А  Зупинюсь у вечоровій тиші, слухаю, як дихає земля.

Б  Ці дуби, що небо підпирають, певне, ще Батия пам’ятають.

В  І зірка впала, наче в Бога скотилась по щоці сльоза.

Г  Книга корисна, коли її читають.

Д  І, може, я тому й поетом став, що увібрав у себе казку діда.

Коментар. Завдання на встановлення відповідності. Перевіряє уміння визначати вид підрядної частини у складнопідрядному реченні. У тренувальному форматі з цим завданням доцільно працювати за таким алгоритмом:

• визначити головні та підрядні частини;
• визначити засоби зв’язку між головними та підрядними частинами;
• поставити питання від головних до підрядних частин;
• визначити відповідності, що не викликають сумніву;
• з урахуванням усіх граматичних ознак та семантики визначити решту відповідностей.

Працюючи за таким алгоритмом, визначаємо, що в реченні «А» головна частина – «Зупинюсь у вечоровій тиші, слухаю…», а підрядна – «…як дихає земля». Від головної частини до підрядної ставимо питання: слухаю що? Отже, підрядне речення – з’ясувальне. Головна частина речення «Б» – «Ці дуби, … , певне, ще Батия пам’ятають», а підрядна – «…що небо підпирають…». Від головної частини до підрядної ставимо питання: дуби які? Отже, підрядне речення – означальне. У реченні «В» головна частина – «І зірка впала, …», а підрядна – «…наче в Бога скотилась по щоці сльоза». Підрядна частина відповідає на питання як? і виражає порівняння з тим, про що говориться в головній частині. Отже, це речення – обставинне порівняльне (воно є зайвим у цьому тесті). Головна частина речення «Г» – «Книга корисна, … », а підрядна – «…коли її читають». Від головної частини до підрядної ставимо питання: корисна за якої умови? Отже, підрядне речення – обставинне умови. У реченні «Д» головна частина – «І, може, я тому й поетом став, … », а підрядна – «…що увібрав у себе казку діда». Від головної частини до підрядної ставимо питання: поетом став чому? Отже, підрядне речення – обставинне причини.

 

14. Установіть відповідність

Просте речення

1  з відокремленим додатком

2  з відокремленою обставиною

3  зі вставним словом

4  зі звертанням

 

Приклади

А  Якісь красуні, всупереч вікам, до нього йшли по місячній доріжці.

Б  Припливайте до колиски, лебеді, як мрії.

В  Ніщо не навіки, окрім марного.

Г  Усе червоно: небо, узгір’я, гори.

Д  Отут, бувало, із-за тину вилась квасоля по тичині.

Коментар. Завдання на встановлення відповідності. Перевіряє уміння визначати члени речення та застосовувати правила їх відокремлення. У тренувальному форматі з цим завданням доцільно працювати за таким алгоритмом:

• розібрати речення за будовою
• встановити причини відокремлення слів у реченнях;
• визначити відповідності, що не викликають сумніву;
• з урахуванням усіх граматичних ознак визначити решту відповідностей.

Розібравши речення за будовою, ми з’ясовуємо, що в реченні «А» «всупереч вікам» є обставиною, оскільки відповідає на питання як? (ішли як?). Відокремлюється вона тому, що вводиться в речення словом «всупереч». У реченні «Б» відокремлюється звертання «лебеді». Це слово є звертанням тому, що мова в реченні звернена до лебедів (звертання не є членом речення і відокремлюється завжди). У реченні «В» відокремленим є додаток «окрім марного», оскільки відповідає на питання окрім чого? Завжди відокремлюються додатки, які мають значення виключення і вводяться в речення прийменниками «крім», «окрім» тощо. Речення «Г» є зайвим, оскільки тут відокремлюються однорідні підмети після узагальнювального слова «усе». У реченні «Д» відокремлюється вставне слово «бувало». Це слово є вставним тому, що воно вносить додаткову інформацію в речення і не пов’язане з його членами граматично (вставні слова не є членами речення і відокремлюються завжди).

 

У розділах програми ЗНО з української мови «Стилістика» і «Розвиток мовлення» учням пропоную проаналізувати текст, виконавши до нього тестові завдання, які стосуються:

1)    розуміння змісту:

• тематики тексту загалом та окремих його абзаців;
• прямих і метафоричних значень слів та окремих абзаців;
• пошуку ключових слів;
• основної думки тексту;
• думок автора, викладених в окремих абзацах і частинах тексту;

2)    будови (композиції):

• уміння аналізувати будову тексту (виділяти вступ, основну частину, висновок);
• розуміння структурної цілісності тексту: відповідність його будови певному типу та стилю мовлення;
• визначення логічних зв’язків між частинами тексту, розуміння послідовності викладу, залежності одних частин від інших (наприклад, залежності висновків від аргументів, аргументів від гіпотез або тверджень);
• розуміння ролі окремих стилістичних засобів для розкриття теми та вираження основної думки (наприклад, широкого використання термінології в науковому стилі, ролі тропів у художньому та публіцистичному стилях);

3)    комунікативного призначення:

• розуміння, з якою метою створено текст;
• уміння впізнавати адресата мовлення;
• уміння передбачати можливий вплив на читача.

У ролі прикладу розв’язання таких завдань наведемо аналіз тексту «Феномен Стуса» М.Коцюбинської.

 

Феномен Стуса

(1-3) На сьогоднішній хвилі оновлення ім’я Стуса увійшло в життя українського народу як важливий чинник пробудження й самоусвідомлення, набуло значною мірою символічного значення.

(4-8) В історії кожної національної культури були свої подвижники. Що ж до культури української, то вона давала особливо вдячний ґрунт для подвижництва, інакше вона просто не могла б вижити в тих жорстких і неповноцінних умовах, які визначила їй історія. Дух Шевченка витає над нею, невблаганно шукаючи все нових втілень, і одним з них став Василь Стус.

(9-17) Досвідові Шевченка належить особливе місце в поезії Стуса. Це щось незмірно вагоміше від суто літературного впливу. Недарма Ю. Шевельов писав: «Шевченко для нього — як українська мова. Він нею пише, він нею дихає, він кує й перековує її, як йому велить творчий дух. Не можна собі уявити Стуса поза українською мовою, не можна його уявити поза Шевченковою стихією». То, справді, глибоко внутрішня єдність, генетичний духовний зв’язок при гострому запереченні наслідування шевченківських форм, інерції «шевченківського кожуха». Стусову поетику, його «образ вірша» єднає з Шевченком своєрідний кругообіг образів, глобальна повторюваність певних мотивів і форм.

(18-23) З перших кроків свого творчого самовиявлення Стус брав на себе багато. Вже в ранніх віршах болісно шукає втраченої гармонії зі світом, цілісності — не ситої і ледачої, а тієї, що її треба виборювати дорогою ціною — пізнанням самого себе, готовністю не зрадити себе. «Як вибухнути, щоб горіть?!» — так звучить у Стуса вічне гамлетівське запитання. Його життєва модель — втілення принципу: між високою ідеєю та життєвим вибором, між словом і вчинком немає відстані, немає суперечності.

(24-28) Саме цим насамперед зумовлена особлива значущість Стусового образу буття для нашої людини, яку привчали бути рабом обставин, об’єктом чиєїсь волі, а не суб’єктом в його самовиявленні й самоутвердженні. З цим пов’язана й особлива вага Стусового слова. Воно підтверджене вчинком, «забезпечене нерозмінним запасом правди і ціною власного життя» (Євген Сверстюк), тому й не сприймається як фраза.

(29-39) Доводиться чути, що вся сила поезії Стуса — в тих ідеях, які вона несе в собі, в образі автора, тоді як суто поетичних відкриттів тут небагато. На цій підставі його як традиціоналіста протиставляють новаторам. Та з огляду на нашу історичну, національну долю така поезія завжди була актуальною, лишаючись головним, а подекуди чи не єдиним чинником національно-культурного самоствердження. У місткому афористичному слові вона несла правду всупереч заборонам, насильству, фальсифікації. А що за таке слово дорого треба платити — здоров’ям, долею, самим життям (і платили, платили сповна!), — воно не сприймалося як фраза, набувало ваги й закличної сили. Можливо, настане колись такий час, коли ми будемо справді вільними серед рівних — тоді й відмовимося від поетичної публіцистики, але ще не час…          І, очевидно, сила поезії Стуса, її здатність зворушити глибинні шари свідомості читача зумовлена не тільки (40-44) сумою істин, висловлених у ній. Інша річ, що «секрети поетичної творчості» Стуса не лежать на поверхні, не заявляють голосно про себе. Вони — у «непомітних» взаєминах традиційних і новаторських начал, у непідвладності моді, в майстерному опануванні смисловими глибинами слова, в умінні віднайти різні смислові шари й глибоко заховані асоціативні зв’язки, символічне підґрунтя слова й образу.

(45-50) Сьогоднішня популярність імені Стуса виникла на гребні політичної хвилі. Вона зумовлена навалою пізнання того, що замовчувалося, душилося, а насправді було і є гордістю нації. Широкий загал знає передусім ім’я Стуса: душі, згодовані сурогатами, вабить образ праведника. І що більше його поезія наближатиметься до людей, то глибинніші смислові пласти відкриватимуться в ній. Час уже, нарешті, формувати смаки не дешевими ерзацами поезії, а такими чистими й справжніми взірцями, як Стусове слово.

(51-56) Якби життя Стуса склалося інакше, пролягло б у звичному, «спокійному» річищі, без трагічних випробувань, ми, без сумнівів, мали б поета інтелектуально наповненого, з високою мистецькою ерудицією, оригінальним переосмисленням світового мистецького досвіду, що для української поезії з її вічно актуальною небезпекою провінціалізму — життєво важливо. Але то був би вже інший поет. Феномен Стуса постав саме на такому історичному тлі. І саме такий Стус дорогий нам.

За М. Коцюбинською

(628 слів)

 

1. Справедливість думки: «На сьогоднішній хвилі оновлення ім’я Стуса ввійшло в життя українського народу як важливий чинник пробудження й самоусвідомлення, набуло значною мірою символічного значення» (рядки 1-3) доводить висловлювання з тексту:

1) Сьогоднішня популярність імені Стуса виникла на гребні політичної хвилі. Вона зумовлена навалою пізнання того, що замовчувалося, душилося, а насправді було і є гордістю нації (рядки 45-47).

2) Вже в ранніх віршах (Стус) болісно шукає втраченої гармонії зі світом, цілісності — не ситої і ледачої, а тієї, що її треба виборювати дорогою ціною — пізнанням самого себе, готовністю не зрадити себе (рядки 18-21).

3) «Секрети поетичної творчості» Стуса у непомітних взаєминах традиційних і новаторських начал, у непідвладності моді (рядки 40-42).

4) …З огляду на нашу історичну, національну долю така поезія завжди була актуальною, лишаючись головним, а подекуди чи не єдиним чинником національно-культурного самоствердження (рядки 31-33).

 

А  1-е висловлювання

Б  2-е висловлювання

В  3-е висловлювання

Г  4-е висловлювання

Коментар. Висловлювання 1-е неприйнятне як доказ, оскільки воно констатує популярність імені Стуса, та не підтверджує думки про те, що сьогодні ім’я поета стає важливим чинником пробудження й самоусвідомлення нації.

У висловлюванні 2-ому йдеться про самоусвідомлення — про пізнання самого себе як виборювання гармонії зі світом, цілісності. Однак воно не доводить положення про те, що ім’я Стуса було в житті українського народу чи не єдиним чинником національно-культурного самоствердження.

У висловлюванні 3-ому йдеться про особливість поетичного стилю Стуса ― поєднання новаторського й традиційного у творчості письменника.

Безпосереднє доведення думки про роль Стуса в пробудженні й самоусвідомленні нації містить висловлювання 4-е, у якому визначено характерну ознаку творчості письменника ― актуальність, сучасність. Поет здатний здійснити свій життєвий вибір, що й зробило його ім’я важливим чинником пробудження й самоусвідомлення українського народу.

Отже, правильна відповідь: Г.

 

2. Принцип «між високою ідеєю і життєвим вибором, між словом і вчинком немає відстані, немає суперечності» (рядки 22-23) характеризує натуру

А рішучу

Б цілісну

В віддану

Г нерозважливу

Коментар. На перший погляд може видатися, що йдеться про натуру рішучу (А), несхитну у своїх переконаннях, яка діє без вагань. Однак сутність викладеного принципу в іншому: у готовності та здатності говорити й чинити відповідно до сприйнятої ідеї. Така життєва позиція є небезпечною і вимагає від людини самопожертви, навіть життя.

Не можна вважати правильною й відповідь «В». Віддана натура присвячує себе служінню комусь або чому-небудь (ідеї, поглядам) і відзначається постійністю, вірністю, однак це ще не означає, що така особистість готова втілювати свої принципи у власне життя чи здатна на самопожертву.

Нерозважливість властива людям рішучим, однак запальним, які приймають рішення не після обдумування, а під впливом емоцій. Такі натури легко переходять від слова до справи, але якій ідеї вони служать, які погляди підтверджують своїми вчинками? Отже, відповідь «Г» не можна вважати правильною.

Цілісність передбачає внутрішню єдність, позбавлення роздвоєності. Для цілісних натур характерна відповідність учинків тим ідеям, поглядам, словам, які вони виголошують. Такі особистості можуть бути й рішучими, і відданими, здаватися іншим нерозважливими, необачними, але їхня сутність інша ― життєвий вибір такої людини визначається сукупністю поглядів, ідей та ідеалів, втілених нею в слові, що й є ознакою її внутрішньої єдності.

Отже, правильна відповідь: Б.

 

3. Доказ того, що життя і творчість В. Стуса є подвижництвом, містить висловлювання з тексту:

1) В історії кожної національної культури були свої подвижники. Що ж до культури української, то вона давала особливо вдячний ґрунт для подвижництва, інакше вона просто не могла б вижити в  тих жорстких і неповноцінних умовах, які визначила їй історія (рядки 4-7).

2) У місткому афористичному слові вона (така поезія) несла правду всупереч заборонам, насильству, фальсифікації. А що за таке слово дорого треба платити – здоров’ям, долею, самим життям (і платили, платили сповна!), – воно не сприймалося як фраза, набувало ваги й закличної сили (рядки 33-36).

3) Що більше його (Стусова) поезія наближатиметься до людей, то глибинніші смислові пласти відкриватимуться в ній (рядки 48-49).

4) Широкий загал знає передусім ім’я Стуса: душі, згодовані сурогатами, вабить образ праведника (рядки 47-48).

А  1-е висловлювання

Б  2-е висловлювання

В  3-е висловлювання

Г  4-е висловлювання

Коментар. Висловлювання 1-е містить думку про особливість українського подвижництва, пов’язану з жорсткими й неповноцінними умовами виживання, які визначила українській культурі історія, однак доказів щодо подвижництва в житті і творчості Стуса у висловлюванні немає.

У висловлюванні 4-ому йдеться про значення Стусового подвижництва для українського загалу, але сам факт подвижництва воно не доводить.

Як відомо, подвижник — це людина, здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети. У висловленні стверджується, що життєвий вибір поета відповідав високій ідеї, а вчинки ― власному слову, слову правди. У цьому реченні йдеться й про жертовність Стуса, адже поет заплатив за свій вибір здоров’ям, долею, власним життям. Висловлювання   2-е обґрунтовує думку: «така поезія», «поетична публіцистика» несла правду народові в умовах тоталітаризму, що є доказом подвижництва письменника.

Висловлювання 3-е вказує на геніальність творчості поета, глибинність ідей і поглядів Стуса, дослідити й осягнути які українці зможуть тільки в майбутньому.

Отже, правильна відповідь: Б.

 

4. Загальним щодо інших є зміст висловлювання:

А  Шевченко для нього — як українська мова (рядок 11).

Б  Стусову поетику, його «образ вірша» єднає з Шевченком своєрідний кругообіг образів (рядки 15-16).

В  Досвідові Шевченка належить особливе місце в поезії Стуса (рядок 9).

Г  То, справді, глибоко внутрішня єдність при гострому запереченні наслідування шевченківських форм, інерції «шевченківського кожуха» (рядки 13-15).

Коментар. Висловлювання «В» є загальним, яке конкретизує решта тверджень (А, Б, Г). Справді, у варіанті «А» «особливе місце» досвіду Шевченка в поезії Стуса розкрито через порівняння його значущості зі значущістю для поета рідної мови. У «Б» — через своєрідний кругообіг образів, повторюваність певних мотивів і форм. Висловлювання «Г» розкриває саму сутність «особливого»: це «глибоко внутрішня єдність, генетичний духовний зв’язок».

Отже, правильна відповідь: В.

 

5. У вислові «Досвідові Шевченка належить особливе місце в поезії Стуса. Це щось незмірно вагоміше від суто літературного впливу» (рядки 9-10) автор говорить про

А  епігонство

Б  прихильність

В  наслідування

Г  спадкоємність

Коментар. Вибрати відповідь «В» застерігає авторське заперечення тези про наслідування (копіювання, мавпування) поетом шевченківських форм (14-15).  Зважаючи на це, слід відкинути також відповідь «А», оскільки епігонство означає наслідування, позбавлене творчої оригінальності.

Неприйнятна також відповідь «Б» (прихильність), адже звичайна схильність, навіть прагнення чогось (саме так тлумачить словник значення цього слова) не співвідносяться з думкою про «особливе місце…», про «щось незмірно вагоміше…». Найточнішою є відповідь «Г», оскільки спадкоємність — це наступництво (не наслідування!) у розвитку ідей, що відповідає висловленій у тексті думці про «генетичний духовний зв’язок» (14) двох видатних поетів.

 

 

6. У реченні «З перших кроків свого творчого самовиявлення Стус брав на себе багато»

А  немає фразеологізмів

Б  ужито фразеологізм «брати на себе»

В  ужито фразеологізм «брати на себе багато»

Г  ужито фразеологізм «творче самовиявлення»

Коментар. Привертає увагу неправомірність останньої відповіді – «Г», оскільки вислів «творче самовиявлення» становить вільне словосполучення: кожне з двох слів реалізує своє значення, яке творить значення словосполучення.

Відповідь «А» суперечить фактам: фразеологізми в наведеному реченні є. Інша річ, який із двох: «брати на себе багато» (В) чи тільки «брати на себе» (Б), тоді як слово багато визнати самостійним членом речення.

Щоб дати правильну відповідь, треба звернутися до значень кожного з фразеологізмів і простежити, як вони узгоджуються зі змістом речення. Фразеологізм «брати на себе багато» означає: «перебільшувати власні можливості, права», що не відповідає змісту речення, адже цього про поета В. Стуса не скажеш. Фразеологізм «брати на себе» тлумачать інакше: «здійснити, зробити що-небудь самому, самостійно». Про це й говорить автор: не тільки робив самостійно, а ще й робив багато.

Отже, правильна відповідь: Б.

 

7. Стусове запитання «Як вибухнути, щоб горіть?!» (рядок 21) означає

А  роздвоєність, сумнів

Б  занурення в роздуми, нездатність діяти швидко й рішуче

В  невідворотна потреба в рішенні перед серйозним кроком

Г  визначення творчої позиції, життєвий вибір

Коментар. Роздвоєність, сумнів (А), занурення в роздуми та нездатність діяти швидко й рішуче притаманна Гамлету, героєві однойменної трагедії Шекспіра. Гамлетівське ж запитання «Бути чи не бути…?» тлумачать як питання, що вимагає рішення перед серйозним кроком. У цитаті з тексту наголошується на відмінності між ситуацією літературною й описуваною, і це вже заперечує правильність відповіді «В» та змушує шукати самобутність Стусової думки в ситуації, певною мірою подібної до гамлетівської: мало вибухнути, треба горіти – служити людям, народові, повернутися до них, скільки б часу не минуло: «…Ми, в’язні історії, — ідемо в життя (коли тільки воно прийме нас – життя, через скільки поколінь?)» (В. Стус) .

Тому правильна відповідь: Г.

 

8. Висловлення «Доводиться чути, що вся сила поезії Стуса — у тих ідеях, які вона несе в собі, в образі автора, в той час як суто поетичних відкриттів тут небагато» (29-30) є в тексті

А  висновком з попереднього роздуму автора

Б  тезою автора, яку він має підтвердити або спростувати

В  формулюванням проблеми, спірного питання

Г  аргументом, доказом, що підтверджує або спростовує тезу автора

Коментар. Спричиняє будь-який роздум певна проблема, існування протилежних поглядів на те саме, а тому й спірне, питання, розв’язати яке береться автор. Роздум починається з визначення автором власної позиції щодо спірного питання й формулювання тези, яку йому належить підтвердити або спростувати. Доведення власної думки надає думці автора переконливості й уможливлює висновок, який так чи інакше співвіднесений із тезою. Отже, роздум – це створений автором текст, проблема, спірне питання, із яких він виходить у своєму міркуванні, – те, що належить суспільній думці, а не авторові. Тому у формулюванні проблеми можемо знайти посилання на джерело спірного питання. У тексті це вислів «Доводиться чути, що…», який є посиланням на висловлювану критиками  (літературознавцями, читачами тощо) спірну думку. Він засвідчує, що це лише передтекст формулюванням проблеми, спірного питання, власне ж роздум автора з цього приводу (його теза, докази й висновок) ще попереду.

Правильна відповідь: В.

 

9. Думку про те, що поетичних відкриттів у творчості Стуса небагато, він є традиціоналістом, а не новатором, найкраще спростовує висловлювання:

1) Можливо, настане колись такий час, коли ми будемо справді вільними серед рівних — тоді й відмовимося від поетичної публіцистики, але ще не час…(рядки 37-38).

2) Ми, без сумніву, мали б поета інтелектуально наповненого, з високою мистецькою ерудицією (рядки 52-54).

3) І що більше його поезія наближатиметься до людей, то глибинніші смислові пласти відкриватимуться в ній. Час уже, нарешті, формувати смаки не дешевими ерзацами поезії, а такими чистими і справжніми взірцями, як Стусове слово (рядки 48-50).

4) «Секрети поетичної творчості» Стуса у «непомітних» взаєминах традиційних і новаторських начал, у непідвладності моді, в майстерному опануванні смисловими глибинами слова, в умінні віднайти різні смислові шари й глибоко заховані асоціативні зв’язки, символічне підґрунтя слова й образу (рядки 40-44).

 

А  1-е висловлювання

Б  2-е висловлювання

В  3-е висловлювання

Г  4-е висловлювання

Коментар. 1-е висловлювання – це не спростування, а виправдання творчої позиції Стуса, ствердження того, що поетична публіцистика сьогодні потрібна суспільству.

У 2-ому висловлюванні автор статті робить припущення, якою б могла бути творчість поета, якби на його долю не випало стільки життєвих випробувань.

У висловлюванні 3-ому йдеться про поезію Стуса, але прямих спростувань щодо браку поетичних відкриттів тут немає: «глибинніші смислові пласти», «чисті і справжні взірці» – швидше стосуються ідейності віршів, образу автора.

Висловлювання 4-е присвячене аналізу «секретів поетичної творчості» В. Стуса.

Тому правильна відповідь: Г.

 

10. Посилання автора на «непомітні» взаємини традиційних і новаторських начал» (41-42) у поезії В. Стуса заперечує думку про те, що він як традиціоналіст протистоїть новаторам (49), оскільки

А  традиціоналіст і новатор – у тексті антоніми,  а традиційний і новаторський – ні

Б слова в обох парах – антоніми

В традиціоналіст і новатор – антоніми,  а традиційний і новаторський –  синоніми

Г слова в обох парах належать до однієї тематичної групи

Коментар. Правильна відповідь «А», оскільки відданість традиції не заперечує новаторства, тоді як традиціоналіст – той, хто дотримується традицій, переважно консервативних, отже не здатний до новаторства, ворожий йому. Із цього випливає, що не можна вважати правильними відповіді «Б» і «В».

Щодо «Г», то слова в обох парах дійсно належать до однієї тематичної групи (старе, звичне, звичайне, та нове, незвичне, незвичайне), однак це не дає відповіді на питання, що обговорюється в завданні.

 

Останнім тестом зовнішнього незалежного оцінювання з української мови є завдання з розгорнутою відповіддю, яке передбачає створення власного висловлення на дискусійну тему.

Роботу з підготовки до виконання такого завдання ЗНО необхідно починати вже з 5-го класу, адже навчальною програмою з української мови передбачено написання п’ятикласниками твору-роздуму, який складається з тези, її доведення (тобто аргументів) і висновку. Тому на уроках української мови, особливо на уроках розвитку мовлення, закладаються основи підготовки до написання власного висловлення, що відповідає вимогам ЗНО.

Однак тільки починаючи з 8-го класу, коли особистий досвід кожного учня вже значно більший, коли можна спиратися на рівень набутих знань, на свідоме бажання висловити свою думку щодо запропонованої теми, коли з’являється мотивація досягти успіху й наближається час закінчення школи, робота учнів із написання творів-роздумів стає більш відповідальною, серйозною. Досконалішають уміння восьмикласників виділяти ключові поняття в темі, розуміти та інтерпретувати їх. Адже саме від цього залежить творчість та нестандартність їхнього мислення, уміння довести свою думку.

Зрозуміло, що важливим фактором успішності виступає опора на власний досвід учнів, залучення вже набутих ними знань та відомих їм способів діяльності, адже не можна вивчити «невідоме в термінах невідомого». У процесі оволодіння новими знаннями, навичками кожен обов’язково використовує те, що йому вже відомо, ґрунтується на власному досвіді. Тому вчитель може йти від простого до більш складного. Це позначиться на виборі тем для власного висловлення. Наприклад, для 8-го класу вона може звучати так: «Що таке щастя?», для 9-го – «Що людині потрібно для щастя?», для 10-го – «Усвідомлення щастя окрилює людину чи змушує тупцювати на одному місці?», для 11-го – «Щастя – це філософська категорія чи стан душі?». Із добору тем видно, що роздум школярі створюють у середніх класах, а в старших уже підтримують або спростовують запропоновану тезу чи пишуть творчу роботу, у якій одночасно доводять (заперечують) її.

Уміння сформулювати тезу власного висловлення й дібрати до неї відповідні аргументи є найбільш складним завданням для учнів. Тому, навчаючи школярів створювати власне висловлення, доцільно працювати за таким алгоритмом:

• визначаємо ключове поняття / ключові поняття в темі з метою правильного формулювання тези твору-роздуму;
• добираємо аргументи, що підтверджували б цю тезу;
• ілюструємо прикладами (з української чи світової літератури, інших видів мистецтва);
• підтверджуємо прикладами з власного досвіду чи історії;
• формулюємо висновки, які відповідають тезі.

Звичайно, цей алгоритм краще використовувати, починаючи з 9-го класу, ставлячи за мету навчити учнів формулювати тезу й добирати до неї аргументи. Інші складові твору-роздуму можна з учнями проговорювати на уроках і занотовувати, а додому давати завдання – дописати твір. Така форма роботи має значні переваги, оскільки протягом уроку можна опрацювати три або чотири теми: учні коментують та аналізують сформульовані тези, перевіряють правильність розуміння ключових понять за допомогою тлумачного словника. Це дає змогу зосередити увагу на різноманітних темах із різних галузей життя. Наприклад, під час роботи в групах на уроці розвитку мовлення корисно запропонувати такі теми:

«І крапля дощу, що падає з неба, прекрасна» (Г. Гессе);

«Часи змінюються, і ми змінюємося разом із ними» (Лотар І, король франків);

«Лиш боротись – значить жить?» (за І. Франком);

«Адаптація іноземних свят в Україні: за і проти?».

Відомо, що метою сучасної мовно-літературної освіти є формування гармонійного типу мислення особистості, основаного на логічному й образно-інтуїтивному мисленні, що впливає на створення цілісної картини світу. Словесне мистецтво творить картину природних, соціальних і психологічних поглядів, що виконують надзвичайно важливу психорегулятивну функцію. Виходячи з основної естетичної мети художньої літератури, варто особливої уваги надавати стислій інформації, що виникає в процесі мислення й пов’язується з інформативною, ігровою й розвивальною роллю художнього слова, яка частіше проявляється в нестандартних формах роботи.

З метою якісної підготовки учнів до написання тестів і творчої роботи на ЗНО, слід використовувати на уроках різні методи:  художніх асоціацій, художнього переживання, занурення в культуру тощо. Тому аналіз тексту, його інтерпретація на уроках розвитку мовлення є вкрай важливим.

Більш складним видом роботи для учнів старших класів є розвиток інтерпретативних навичок, який полягає в сприйманні, розумінні, осмисленні певного мікротексту і створенні на основі цього власного висловлення. Під час такої діяльності аналітичні й творчі здібності учнів перебувають у тісній взаємодії. Адже інтерпретація смислу – це процес інтелектуально-творчий, що вимагає від школярів серйозних розумових зусиль, відповідних знань, власної системи уявлень, тобто вже сформованої концептуальної картини світу, у межах якої й відбувається творення вторинних смислів.

І тут уже йдеться не стільки про репродуктивний рівень комунікативних умінь і навичок учнів, скільки про основи їхнього індивідуального, зокрема й креативного мислення, яке здатне адаптуватися до пропонованих змістових рівнів тексту.

Мікротексти для інтерпретації й створення на їх основі власного висловлення доцільно добирати такі, у яких не описано, а лише окреслено проблему, що передбачає її осмислення, аналіз і можливість різних аргументацій.

Починаючи з 2011/2012 навчального року, саме так і формулюється завдання відкритої частини тесту ЗНО з української мови – у вигляді мікротексту, що окреслює певну дискусійну проблему, ставлення до якої учасник тестування має обґрунтовано викласти у власному висловленні. І вчителям необхідно працювати так, щоб для школярів цей вид роботи не був новим, щоб вони створювали роздуми на уроках української мови саме за таким принципом.

Для прикладу надаємо мікротексти для інтерпретації та створення власного висловлення:

1. Мені здається: все, все на світі має свої дверцята. І горище, і завалений погріб, і розчахнута бурею груша, і скеля над річкою. А старий годинник з зозулею, а розбитий ліхтар, а бабина скриня? Вони теж відкриваються. Треба тільки знайти, і якщо не дверці, то щілину, віконце, дупло, розколину. Знайти і заглянути всередину. І тоді таке побачиш, таке, чого ніхто й ніколи не бачив (В.Близнець).
2. Кожній нації є за що посипати собі голову попелом. Тільки не треба тим попелом запорошувати очі наступних поколінь. Ніхто з нас, нині живущих, не може нести відповідальності за давні неспокутувані гріхи. Але кожен з нас зобов’язаний їх не повторити і не примножувати (Л.Костенко).
3. Кожен вбиває те, що любить. Може, чиєсь надто велике кохання справді вбиває в об’єктові кохання спроможність віддати назад. Забагато великої енергії йде на ту, другу особистість, і вона втомлюється від цього і прагне волі, а відтак – тікає від того, хто її найбільше любить.

Чи можна переконувати землетрус? Чи можна навчити когось високим емоціям, шляхетної віри в кохання і коханого, потребі берегти почуття і в собі, і насамперед в іншому. Як квітку (Юрко Покальчук).

Нагадуємо, що власне висловлення, створення якого пропонується учасникам ЗНО з української мови, передбачає таку структуру:

ТЕЗА

АРГУМЕНТ 1

АРГУМЕНТ 2

ПРИКЛАД 1 (з літератури або мистецтва)

ПРИКЛАД 2 (з історії, суспільно-політичного або власного життя)

ВИСНОВОК

Можливим є також варіант структури власного висловлення, у якому приклади розташовані безпосередньо за «своїми» аргументами, тобто тими, що їх ці приклади покликані ілюструвати.

Як правило, найбільші проблеми виникають в учнів при доборі прикладів із літератури або інших видів мистецтва та з історії, суспільно-політичного чи власного життя. Отже, я  як учитель української мови та літератури застосовую в навчально-виховному процесі такі форми роботи, які орієнтовані на вироблення в учнів навичок знаходження вищеназваних прикладів. Адже часто один і той же твір може бути джерелом переконливих прикладів до дуже різних тем. Моє  завдання – виробити у школярів уміння бачити ці приклади та знаходити їх у якомога більшій кількості художніх творів. Поряд із цим доцільним є тренування навичок інтерпретувати відомі учням історичні або життєві події та ситуації як потенційне джерело прикладів. Така робота значно підвищить гарантію того, що учні при створенні власного висловлення з будь-якої теми зможуть підібрати доречні конкретні приклади.

Для успішного виконання творчого завдання навчаю  учнів планувати написання твору та перевіряти власну роботу. З цією метою пропоную  учням  відповідні пам’ятки. Наприклад:

 

Планування письмової роботи

 

Перш ніж приступити до написання роботи, сплануйте свій час і послідовність дій:

а)    уважно прочитайте запропоновану тему;

б)    підкресліть ключові слова в умові завдання і визначте його основну думку;

в)    складіть і запишіть короткий план висловлювання чи використайте іншу форму, яка допоможе організувати текст;

г)    сформулюйте тезу Вашого висловлення;

д)    напишіть основну частину, виділивши кожну мікротему в окремий абзац. Уникайте занадто довгих або коротких абзаців. Виклад думок в основній частині має відповідати пунктам плану;

є)    формулюючи висновок, переконливо підтвердіть думку, висловлену тезою, але не повторюйте її дослівно;

е)    хоча часу на написання тексту відведено небагато, сплануйте його так, щоб устигнути уважно перевірити роботу.

 

Як перевірити власну роботу

 

Виконане Вами тестове завдання має відповідати таким критеріям:

1. Зміст Вашої творчої роботи має відповідати запропонованій темі, а саме:

а)    матеріал письмового висловлення підпорядковано висвітленню тези;

б)    у створеному Вами тексті проблема повністю розкрита.

2. Побудований Вами текст – це роздум, а отже, висловлення має таку структуру:

а)    тезу чітко сформульовано;

б)    наведено переконливі докази й правильно їх пояснено;

в)    абзаци розташовано логічно;

г)    кожен абзац розкриває одну мікротему, переходи між абзацами вмотивовані;

д)    висновок випливає з наведених аргументів.

3. Особливо зверніть увагу на дібрані Вами аргументи, зокрема:

а)    аргументи є переконливими (у роботі має бути не менш як 2 докази);

б)    Ви використали як доказ приклади з художньої літератури, зазначили прізвища письменників і назви творів, у яких розкрито порушену проблему, прокоментували історичну подію, що ілюструє Ваші міркування, або коротко розповіли про факт із життя тощо. Пам’ятайте: чим різноманітніші й переконливіші докази, тим вищим балом буде оцінено роботу;

в)    наведені приклади доречні й розкриті повно.

4. Мовленнєве оформлення відповідає таким критеріям:

а)    Ваше мовлення виразне, точне, усі слова вжито у властивому їм лексичному значенні;

б)    письмове висловлення відзначається багатством словника, лексичною та синтаксичною різноманітністю, граматичною вправністю;

в)    Ви оформили роботу відповідно до норм орфографії та пунктуації.

 

Учителям української мови необхідно систематично працювати з учнями щодо уникнення мовних помилок. Звертаємо увагу на їх види:

• орфографічні – помилкове написання слів;
• пунктуаційні – помилки в уживанні розділових знаків у простих і складних реченнях;
• лексичні – неточність у слововживанні;
• граматичні:

а) морфологічні (помилкове вживання форм слів);

б) синтаксичні (порушення норм керування у словосполученнях і неправильна побудова простих і складних речень);

• стилістичні – порушення стилістичних норм, уживання слів одного стилю в тексті іншого (скажімо, розмовно-побутове слово в науковому чи публіцистичному і навпаки).

Останні три види помилок потребують додаткового коментаря.

 

1. I. Лексичні помилки

 

1. Повтор одного слова чи спільнокореневих слів в одному або сусідніх реченнях, дублювання значення у двох словах, уживання зайвих слів.

Неправильно	Правильно
Школярам доручили прибрати шкільний двір.	Учням доручили прибрати шкільний двір.
Свої враження від почутого письменник описав у романі.	Свої враження від почутого письменник висловив у романі.
Кожному гостеві нашого закладу подарували пам’ятний сувенір.	Кожному гостеві нашого закладу подарували сувенір.
Похід князя Ігоря на половців відбувся у квітні місяці.	Похід князя Ігоря на половців відбувся у квітні.

 

2. Порушення лексичної сполучуваності слів або вживання їх у невластивому значенні.

 

Неправильно	Правильно
Ми зайняли в змаганнях перше місце.	Ми посіли в змаганнях перше місце.
Ми з братом одержали освіту в Національному університеті імені Тараса Шевченка.	Ми з братом здобули (дістали) освіту в Національному університеті імені Тараса Шевченка.

 

3. Уживання слів, не властивих зображуваній епосі.

Неправильно	Правильно
Солдати князя Ігоря були відважними.	Воїни князя Ігоря були відважними.

 

4. Уживання слів, не властивих українській мові, зазвичай росіянізмів.

Неправильно	Правильно
Через співпадіння обставин ми виконаємо це завдання на слідуючий день.	Через збіг обставин ми виконаємо це завдання наступного дня.
Треба приймати участь у різних міроприємствах.	Треба брати участь у різних заходах.

 

1. II. Граматичні помилки
2. Морфологічні

1.1. Неправильне вживання відмінкових форм.

Неправильно	Правильно
У тих степах випасали конів татари, турки й волохи.	У тих степах випасали коней татари, турки й волохи.
Сивий туман завис по деревам.	Сивий туман завис на деревах.

 

1.2. Неправильне утворення граматичних форм ступенів порівняння якісних прикметників і прислівників.

Неправильно	Правильно
Найбільш спритнішим виявився Сергій.	Найбільш спритним (найспритнішим) виявився Сергій.
Кульмінація – самий цікавий епізод цього фільму.	Кульмінація – найцікавіший епізод цього фільму.

 

1.3. Неправильне відмінювання числівників та утворених від числівників слів.

Неправильно	Правильно
Учора ми відсвяткували п’ятидесятиріччя бабусі.	Учора ми відсвяткували п’ятдесятиріччя бабусі.
У тисячу дев’ятсот дев’яносто першому році Україна стала незалежною державою.	У тисяча дев’ятсот дев’яносто першому році Україна стала незалежною державою.

 

1.4. Неправильне утворення форм особових дієслів.

Неправильно	Правильно
Андрій ходе на тренування тричі на тиждень.	Андрій ходить на тренування тричі на тиждень.
На заняттях музичного гуртка ми розучуєм нові пісні.	На заняттях музичного гуртка ми розучуємо нові пісні.
Прочитаємо цю строфу уважніше.	Прочитаймо цю строфу уважніше.

 

1.5. Порушення норм утворення граматичних форм дієприкметників.

Неправильно	Правильно
Книжку прихильно зустріла читаюча громадськість.	Книжку прихильно зустріла читацька громадськість.
У Національному музеї літератури відкрилася постійно діюча виставка «Українська культура в діаспорі».	У Національному музеї літератури  відкрилася постійна виставка «Українська культура в діаспорі».

 

2. Синтаксичні

2.1. Неправильна форма іменника, керованого дієсловом.

Неправильно	Правильно
дякую вас	дякую вам
зазнати поразку	зазнати поразки

 

2.2. Неправильна форма сполучення іменника з числівником.

Неправильно	Правильно
На урок запізнилися три учня.	На урок запізнилися три учні.
Я сьогодні написала двоє листів друзям.	Я сьогодні написала два листи друзям.

 

2.3. Неправильний вибір прийменника.

Неправильно	Правильно
комітет по захисту прав споживачів	комітет захисту прав споживачів
завдання по математиці	завдання з математики
згідно наказу	згідно з наказом

 

2.4. Неправильне узгодження підмета і присудка.

Неправильно	Правильно
До дідуся на пасіку щодня навідувалися син або внук.	До дідуся на пасіку щодня навідувався син або внук.
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» порушували важливі моральні проблеми тогочасного життя.	Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» порушував важливі моральні проблеми тогочасного життя.
Ви правильно говорила про це у своєму виступі.	Ви правильно говорили про це у своєму виступі.
Професор Виноградова повідомив про результати наукового дослідження.	Професор Виноградова повідомила про результати наукового дослідження.

 

2.5. Дієприслівник або дієприслівниковий зворот не пов’язаний із тією самою дійовою особою.

Неправильно	Правильно
Ідучи до школи, почався дощ.	Коли я йшов до школи, почався дощ.

 

2.6. Порушення цілісності дієприкметникового звороту.

Неправильно	Правильно
Вражений Валентин словами вчителя, захопився історією своєї країни.	Вражений словами вчителя, Валентин захопився історією своєї країни.

 

2.7. Відрив означального підрядного речення від пояснюваного ним слова.

Неправильно	Правильно
Я порадив колегам бути уважнішими в доборі ілюстрацій, що працюють у другу зміну.	Я порадив колегам, що працюють у другу зміну, бути уважнішими в доборі ілюстрацій.

 

III. Стилістичні помилки

1. Уживання слів одного стилю в тексті іншого.

 

Неправильно	Правильно
Професор далі балакав про фонетичні особливості староукраїнської мови.	Професор далі вів мову про фонетичні особливості староукраїнської мови.

 

2. Уживання мовних штампів.

Неправильно	Правильно
Червоною ниткою через усю поему проходить думка про об’єднання руських князів для захисту батьківщини.	Автор поеми закликає руських князів об’єднатися для захисту батьківщини.

 

3. Нагромадження в одному реченні слів, які належать до тієї самої частини мови (найчастіше ― іменників).

Неправильно	Правильно
У цій статті розповідь про навчання учнів шкіл Львова в давнину.	У цій статті розповідається про те, як навчалися учні львівських шкіл у давнину.

 

Українська література

Застосування тестових завдань є чинником підвищення самостійності учнів в опануванні знаннями, реалізації функції зворотнього зв’язку на рівні безпосередньої навчально-виховної діяльності, активізують пізнавальну діяльність школярів, сприяють розвитку в них уміння концентруватися, робити правильний вибір, усувати неточності й неповноту у формулюванні певних тверджень.

Одним із важливих напрямків діяльності вчителя є удосконалення умінь учнів працювати з тестовими завданнями різних форм. В останні роки тест з української літератури, який пропонується учням при складанні ЗНО, складається із завдань :

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді. До кожного із тестів подано чотири або п’ять варіантів відповіді, із яких лише один правильний.
2. Завдання на встановлення відповідності. До кожного з них подано інформацію, позначену цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Щоб виконати завдання, необхідно встановити відповідність інформації, позначеної цифрами та буквами (утворити логічні пари).

Таким чином, для ефективного використання тестових завдань на уроках української літератури необхідними чинниками є  систематичність, заснована на плануванні відповідної діяльності протягом усього навчального року; продуманість методів їх використання  в загальній структурі уроку, причому не тільки під час проведення тематичної атестації, а й на інших уроках, що призвичаює учнів до виконання таких завдань, підвищує мотивацію до навчання та відповідальність за його результати.

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

1. На Савур-могилі відбуваються події твору

А «Бондарівна»

Б «Чи не то той хміль»

В «Маруся Богуславка»

Г «Ой Морозе, Морозенку»

Д «Віють вітри, віють буйні»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Усна народна творчість. Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових та родинно-побутових пісень».

Причини помилок учнів: незнання змісту творів; подій, про які в них розповідається.

Алгоритм підготовки учнів має враховувати порівняння змісту та місця подій у цих творах.

• «Бондарівна». У цій народній баладі відображено події середини 18 століття за участю магната Миколи Потоцького (у тексті пісні — пан Каньовський). Про місце події зазначається:

У містечку Богуславку Каньовського пана
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.

• «Чи не той то хміль». У цій історичній пісні розповідається про перемогу Хмельницького під Жовтими Водами, де «ляхів сорок тисяч хорошої вроди» були розбиті козаками.
• «Маруся Богуславка». У багатьох народних піснях і думах розповідається про муки українських невільників у турецько-татарському полоні в ХVІ–ХVII століттях. Бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. Та не могли вбити в невільників любові до рідної землі. У народній думі про Марусю Богуславку відтворено ті тяжкі часи. Образ турецької полонянки Марусі Богуславки, яка переймається долею своїх єдинокровних братів-козаків і випускає їх на волю, – один із найяскравіших в українській народній творчості. Про походження Марусі в думі сказано небагато: жила вона колись у м. Богуславі в сім’ї священика. У наш час у м. Богуславі на місці, де колись була Покровська церква й хата, у якій Маруся народилася й жила, встановлено пам’ятник народній героїні. Про місце подій, що відбуваються в думі, говориться:

Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.

• «Ой Морозе, Морозенку». Ідейно-художній зміст цієї історичної пісні допоможе поглибити розповідь учителя про Національно-визвольну війну українського народу проти польсько-шляхетського панування (1648—1654 рр.). У боротьбі з польською шляхтою інколи козакам доводилося вступати у спілку з татарською ордою. Але татари часто зраджували своїх союзників, продовжували грабувати українські землі й нищити козацькі загони. Так трапилося й із загоном Морозенка. Мужній козацький ватажок загинув за свою Україну, але люди його ніколи не забудуть.

Учням також доцільно пояснити поняття «Савур-могила». Слово «савур» походить із тюркської мови, означає степову височину зі згладженою верхівкою круглої форми, що нагадує кінський круп (дослівний переклад тюркського слова «сауыр»). Народна етимологія пояснює назву як могилу козака Савура (або Сави чи Савки), який загинув на височині в нерівному бою з ординцями. Існує легенда про козака Савура, який стояв на чатах і запізно помітив татар, які підкралися до козацької сторожі. Татари оточили Савура, та він не здавався. Бусурмани накинули на нього аркан, стягли з коня й посікли шаблями. І тут уся земля навкруги загула. На місці бою виросла велика могила. Рідна земля піднялася, щоб далі було видно живе полум’я. Гул і світло вогню почули на Січі. Запоріжці примчали на допомогу. Вони поховали порубане тіло Сави-Савура на горбі й шапками насипали вершину могили. Відомі також пісні кобзарів, які співали, що на Савур-могилі поховано козацького героя Морозенка.

• «Віють вітри, віють буйні». Народна пам’ять зберегла імена лише окремих, талановитих творців народних пісень. Такою була у XVII ст. напівлегендарна українська поетеса Маруся Чурай. Народилася вона, імовірно, у 1625 р. у родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая.

Її пісні – як перло многоцінне,

Як дивен скарб серед земних марнот…

Ліна Костенко

Сумуючи за коханим, який був у поході, не маючи від нього жодної звістки, Маруся пішла до Києво-Печерської лаври, щоб у молитві знайти заспокоєння. Почуваючись самотньою в чужому місті, вона складає одну з кращих своїх пісень, у якій із великою силою відчувається душевний біль. Це пісня «Віють вітри, віють буйні», яку І. Котляревський згодом використав у  «Наталці Полтавці».  Не знайшовши втіхи в молитвах, Маруся повертається до Полтави.

 

2. «Мутен сон бачив у Києві на горах» герой «Слова про Ігорів похід»

А  Володимир

Б  Олег

В  Всеволод

Г  Святослав

Д  Ігор

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Давня українська література. «Слово про Ігорів похід».

Причини помилок учнів: нерозуміння  ідейного змісту твору.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Історична основа «Слова…». Роздрібнення Київської Русі на окремі князівства, які ворогували між собою, вели братовбивчі війни за території сусідів. Втрата давньоруською державою своєї колишньої могутності. Відображення автором «Слова…» найдраматичніших моментів походу Ігоря проти половців.
2. Ознайомлення з особливостями змісту та композиції «Слова про Ігорів похід», системою його основних персонажів, захисників Руської землі, передусім князя Ігоря, мужнього, але нерозсудливого; його сина, Володимира, князя путивльського; брата Ігоря – Всеволода Святославовича, князя курського і трубецького; небожа Ігоря Святослава Ольговича, князя рильського, а також дружини Ігоря Ярославни.

Відповідь на тестове завдання передбачає також розуміння учнями ідеї твору, зокрема, через характеристику князя Святослава.

Орієнтовний план характеристики образу князя Святослава

1. «Великий грізний» київський князь як видатний державний діяч, патріот рідної землі.
2. Видатний полководець, захисник землі, спустошеної кочівниками-нападниками.
3. Сон князя Святослава. Ставлення до вчинку Ігоря.
   5. Святослав як виразник ідейного задуму «Слова…».

Учителю варто наголосити, що серед героїв твору образ київського князя Святослава посідає особливе місце. Автор не раз підкреслює успіх його походу проти половців, коли Святослав полонив хана Кобяка. Святослав засуджує легковажність Ігоря, що не погодив своїх дій з іншими князями, і разом із тим сумує, висловлює співчуття розбитим русичам, намагається підняти їх для нового походу проти половців.

Якщо перший бій Ігоря з половцями був вдалий, то другий закінчився поразкою. До полудня майже всі загинули, а князів узяли половецькі хани в неволю. Автор зазначає, що від того посмутніла вся українська земля, а київський князь Святослав мав тої ночі страшний сон, який віщував йому, що його князі Ігор і Всеволод у велику біду потрапили.

3. Пояснення окремих понять.

Новгород – місто Новгород-Сіверський на Десні, де князював Ігор Святославович. Стяги в Путивлі – полки в місті Путивлі на річці Сейм, де князював Ігорів син Володимир. Буй-тур – хоробрий, сміливий дикий бик. Тур – бог сили, лицарської честі в язичницькій міфології. Походи Олегові — Олег Святославович, дід Ігоря, вів безперервну боротьбу за київський престол, залучаючи половців, які завдавали русичам багато горя, за що й прозвали князя Гориславичем. Уші закладав у Чернігові – Володимир Мономах, княжачи в Чернігові й остерігаючись нападу Олега, зачиняв міські ворота навіть удень, для чого дерев’яні засуви закладали в «уші» – діри в стояках воріт або в стінах. Даждьбожий онук – руський народ. Шарукан – половецький хан, дід Кончака; зазнав тяжкої поразки від русичів. Розгромивши військо Ігоря, Кончак помстився за поразку діда. Гори угорськії – Карпати. Одчиняєш ворота – відкрити ворота міста означало його підкорити. Ярослав Осмомисл у 1158 році захопив Київ.

 

3. 3. «Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж; перенесу своє горе, забуду Петра…», – говорить своїй матері

А  Наталка Полтавка

Б  Леся Череванівна

В  Маруся Дрот

Г  Катря Гримач

Д  Галя Гудзь

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. І.Котляревський «Наталка Полтавка».

Причини помилок: невміння розрізнити, порівняти риси жіночих персонажів на основі їх цитатної характеристики в таких творах,  як «Наталка Полтавка» І.Котляревського, «Чорна рада» П.Куліша, «Маруся» Г.Квітки-Основ’яненка, «Максим Гримач» Марка Вовчка, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Порівняння жіночих образів зазначених творів. Складання цитатної характеристики цих персонажів.
2. Проблема ідеалу моральної чистоти в зображенні жіночих персонажів в українській літературі ХІХ ст., зокрема в образі Наталки Полтавки.
3. Доведення тези, що жіночі образи в зазначених творах свідчать про те, що їх автори глибоко розуміли психологію та добре знали складні обставини життя українських жінок за часів кріпацтва та в пореформений час.

 

4. «Батьком української повісті» називають

А  Григорія Квітку-Основ’яненка

Б  Івана Котляревського

В  Пантелеймона Куліша

Г  Панаса Мирного

Д  Михайла Коцюбинського

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся».

Причини помилок: невміння визначити основні надбання зазначених письменників.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Г. Квітка-Основ’яненко – основоположник української художньої прози. С. Єфремов назвав письменника «батьком української повісті».
2. І. Котляревський – зачинатель, Т.Шевченко – основоположник нової української літератури. Т.Шевченко у вірші «На вічну пам’ять Котляревському» пише:

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

3. П.Куліш – автор першого українського історичного роману-хроніки «Чорна рада». За словами Івана Франка, «Чорна рада» — «найліпша історична повість в нашій літературі». Максимович зазначає про «Чорну раду»: «Труду г. Кулиша малороссийская литература обязана первым историческим романом, за что и да будет ему навсегда подобающая честь в истории малороссийской литературы!».
4. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного як перша в українському письменстві монументальна селянська епопея про життя українського села, перший соціально-психологічний роман.
5. Філософська основа імпресіонізму М. Коцюбинського.

 

5. «Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода його була зовсім не гетьманська», – це портрет

А  Івана Брюховецького

Б  Івана Шрама

В  Якима Сомка

Г  Матвія Гвинтовки

Д  Кирила Тура

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Пантелеймон Куліш «Чорна рада».

Причини помилок: невміння розпізнати цитатну характеристику персонажів роману П.Куліша «Чорна рада».

Алгоритм підготовки учнів:

1. Система персонажів у романі П.Куліша «Чорна рада».
2. Визначення на основі цитатної характеристики персонажів твору особливостей у змалюванні портретів. Майстерність змалювання портретів Сомка та Брюховецького.

Персонаж	Характеристика
Старий Шрам та його син Петро Шраменко	«Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий, по одежі і по своїй бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду – старий козарлюга».
Василь Невольник	Він «був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав – він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, та й те на йому було мов позичене».
Божий Чоловік	«…сліпий старець – кобзар. Темний він був на очі, а ходив без проводиря; у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж він робив із тими грішми? Викупляв невольників із неволі. Інде ж до того знав він лікувати усякі болісті і замовляти усякі рани. Може, він помагав своїми молитвами над недужим, а може, і своїми піснями; бо в його пісня лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теє–то за все поважали його козаки, як батька; і хоть би, здається, попросив у кого останню свитину з плечей на викуп невольника, то й ту б йому оддав усякий».
Кирило Тур	«Первий запорожець був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись над тими очима, і – враг його знає – глянеш раз: здається, супиться; глянеш удруге; моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх». «…Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника [ворожбита]».
Сомко	«…коли ж дивляться – іде з печер против їх хтось у дорогих кармазинах, високий і вродливий; а по кармазинах скрізь комір і поли гаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою. А за ним купа людей чимала, все в кармазинах да в саєтах.…» Він «був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної» (пишуть у літописах); був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступіть, чи заговорить, то справді по-гетьманськи». «…жартів не любив. Щирий і незлобивий був лицар, да вже ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен. У таборі в його або в поході знай свою лаву – не так, як у інших».
Гвинтовка	«Сам хазяїн щойно повернувся з полювання. Коло нього хорти на мотузках, козаки трублять в роги – все зовсім як у великого поміщика». «Будинки в сього значного козака були не Череваневих: гонтова криша височенна, у два п’ятра; а в криші вікна повироблювані, і різаною мережкою скрізь гарно облямовані. Зверху криші по ріжках шпилі, а наверх комина вертиться по вітру залізний півень. Панський будинок був». «Жвавий був козак. Як було пустить Хмельницький по Польщі загони, то вже ніхто дальше його не пробереться… Тим-то й полюбив його Черевань і сестру в його засватав. От же й тепер він, бачся, той же, да ні: усе в його стало якось хистко, і слово його хоть і бойке, да не таке тверде й щире, як правдиво-козацьке слово.
Брюховецький	«Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна було б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота, да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловік простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на нього, не подумав би, що в сій голові вертиться що небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату. А як придивишся, то на виду в його щось наче ще й приязне: так би, здається, сів із ним да погуторив де про що добре да мирне. Тілько очі були якісь чудні – так і бігають то сюди, то туди і, здається, так усе й читають ізпідтишка чоловіка. Іде, трошки згорбившись, а голову схилив набік так, наче каже: «Я ні од кого нічого не бажаю, тілько мене не чіпайте». А як у його чого поспитаються, а він одвітує, то й плечі, наче той жид, підійме, і набік одступить, що б ти сказав — він усякому дає дорогу; а сам знітиться так, мов той цуцик, ускочивши в хату».

 

6. У Чигирині, Лисянці, Лебедині, Умані відбуваються події твору

А  «Кайдашева сім’я»

Б  «Мартин Боруля»

В  «Чорна рада»

Г  «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Д  «Гайдамаки»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Тарас Шевченко «Гайдамаки».

Причини помилок: незнання історичної основи поеми Т.Шевченка «Гайдамаки», широкого кола подій, висвітлених у творі.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Зображення гайдамацького руху 1768 року на Правобережній Україні в поемі Т.Шевченка «Гайдамаки». Чигирин, Лисянка, Лебедин, Умань.
2. Сюжетні лінії поеми: перша, основна, – змалювання підготовки та ходу повстання «Коліївщина»; друга – історія кохання Яреми та Оксани.
3. 3. Пояснення понять, пов’язаних з історією Коліївщини.

Гайдамаки – учасники народно-визвольної боротьби на Правобережній Україні XVIII ст. проти феодальних та національно-релігійних утисків. Слово тюркського походження (від «гайда» — гнати; див.: Етимологічний словник української мови. — К., 1982. — Т. 1. — С. 452 – 453). Загони гайдамаків складалися переважно із селян та запорозьких козаків, але нерідко об’єднувались. Найвищого розмаху гайдамацький рух набрав під час масового повстання 1768 р., відомого під назвою Коліївщина.

Галайда — слово «галайда» походить від прислівника «гала» (пор.: «гала світа» — «світ за очі»), означає «безпритульний, бродяга». Гонта Іван (? — 1768) — один із керівників повстання 1768 р. на Правобережній Україні. Народився в селянській родині в с. Розсішках (нині Христинівського району Черкаської області). Був надвірним козаком польських магнатів Потоцьких, із 1757 р. — сотником надвірних козаків в Умані; користувався там великим авторитетом, добре володів польською мовою, але не відмовився від православної віри. У 1768 р. приєднався разом зі своїм загоном до повстанців, що відіграло вирішальну роль у здобутті ними добре укріпленого міста Умані з численним польським гарнізоном. Підступно захоплений у полон донськими козаками полковника Гур’єва, був виданий польським королівським властям і по-звірячому закатований. Залізняк Максим (близько 1740 — ?) — один із керівників повстання 1768 р. на Правобережній Україні. Народився в кріпацькій сім’ї у с. Івківцях біля Медведівки (нині Чигиринського району Черкаської області). Осиротівши в 13 років, пішов на Запорожжя, де був приписаний до Тимошівського куреня. У 1762 р. відбував за чергою службу в козацькій артилерії, де набув військового досвіду. У листопаді 1767 р. повернувся на Черкащину, був послушником в Онуфріївському та Мотронинському монастирях. Разом із невеликим загоном запорозьких козаків почав готувати збройний виступ проти польської шляхти, згуртовуючи навколо себе місцевих селян. Наприкінці травня 1768 р. загін чисельністю в кількасот чоловік, обравши М. Залізняка полковником, виступив із Холодного Яру поблизу Чигирина, здобув Жаботин, Богуслав, Мошни й оволодів добре укріпленим Лисянським замком, де захопив кілька гармат та багато іншої зброї. Очолене М. Залізняком повстання послужило поштовхом для збройних виступів селянства проти шляхти в багатьох інших місцях Правобережжя. Незабаром повстання поширилося на всю Правобережну Україну, перекинулося на Волинь і в Галичину; гайдамаки скрізь знищували польські гарнізони й католицьке духівництво, скасовували панщину. Конфедерації — тимчасові військово-політичні об’єднання польської шляхти, що виникали в XVI — XVIII ст. внаслідок загострення боротьби магнатсько-шляхетських угруповань за розширення своїх привілеїв, зміцнення впливу католицької церкви. Як генеральні, що охоплювали всю Польщу, так і місцеві конфедерації, які виникали в окремих воєводствах, були спрямовані проти королівської влади, розхитували державний лад і правопорядок у Речі Посполитій, чинили всілякі насильства над місцевим населенням. Лебедин — місто обласного підпорядкування в Сумській області. У поемі «Гайдамаки» розповідається, що Ярема Галайда привіз дівчину до Лебедина й обіцяв за нею приїхати. Коли він повернувся, то обвінчався з Оксаною, того ж дня покинув її, щоб разом із Залізняком бити ляхів. Лисянка — містечко поблизу Звенигородки (нині райцентр Черкаської області). Слова «Тут зійшлися Гонта з Залізняком і розруйновали старосвітський будинок, Богданом нібито будований» містять кілька історичних неточностей. Насправді І. Гонта приєднався до гайдамацького повстання під Уманню, у Лисянці разом із М. Залізняком він не був. Зруйнувавши й підпаливши замок у Лисянці, загін М.Залізняка вирушив на Богуслав, а звідти на Умань. Умань. На початку червня 1768 р. загін М. Залізняка рушив до міста Умані, де до них приєдналися надвірні козаки графа С. Потоцького на чолі з сотником І. Гонтою. Повстанці штурмом здобули Умань. Широкий розмах Коліївщини занепокоїв російський уряд. В охоплені повстанням райони було послано війська під командуванням генерала М. Кречетникова, полковника Протасьєва та ін. Під Уманню загін донських козаків полковника Гур’єва по-зрадницькому захопив у полон М. Залізняка та І. Гонту й обеззброїв гайдамаків. М. Залізняка було відправлено до Києва, ув’язнено в Києво-Печерській фортеці й засуджено на каторгу в Сибір. Доля Залізняка після заслання на каторгу в Нерчинськ не відома.

Хортиця — острів на Дніпрі, на якому було збудовано укріплення запорозьких козаків, важливий стратегічно-опорний пункт Запорозької Січі.

Чигирин (нині райцентр Черкаської області) — старовинне місто на Черкащині. Відіграло важливу роль у повстаннях XVI — XVII ст. проти польського гніту під проводом С. Наливайка (1594 — 1596), Т. Федоровича (1630), П. Павлюка (1637). Під час Національно-визвольної війни українського народу 1648 — 1657 рр. було резиденцією гетьмана Б. Хмельницького та адміністративно-політичним центром України, полковим містом Чигиринського полку. Початок Коліївщини навесні 1768 р. теж пов’язаний з Чигирином: розташований поблизу Холодний Яр став місцем збору повстанського загону М. Залізняка. Починаючи з Холодного Яру, гайдамацький рух поширився на Медведівку, Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Богуслав, про що в «Гайдамаках» Т. Шевченко писав:

Горить Сміла, Смілянщина

Кров’ю підпливає.

Горить Корсунь, горить Канів,

Чигирин, Черкаси…

 

7. Історія розбійника Василя Гнидки лягла в основу твору

А Марка Вовчка

Б Василя Стефаника

В Панаса Мирного

Г Ольги Кобилянської

Д Івана Нечуя-Левицького

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Причини помилок: несформованість знань учнів щодо історії написання роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Алгоритм підготовки учнів:

1. Історія написання роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Нарис Панаса Мирного «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» як поштовх до написання повісті, а пізніше – роману. Розповідь візника про місцевого розбійника Василя Гнидку (цю історію письменник почув по дорозі до батьків на Великодні свята 14 квітня 1872 р.).
2. Розв’язання проблеми, чи головним у романі є питання, винесене в заголовок?
3. Пояснення цитатного матеріалу.

• За визначенням І. Франка, у романі «змальовано майже столітню історію українського села», розкрито тогочасну дійсність у всіх її складностях і суперечностях.
• Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» академік О. Білецький назвав «будинком із багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом».
• Панас Мирний назвав Гнидку «безталанною дитиною свого віку».

Орієнтовний матеріал до пояснення цитат

Нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» було написано в 1872 р. У ньому розповідається, як заможний селянин із Заїчинців Василь Гнидка організував банду й кілька літ тримав у постійному страху чотири повіти. Панас Мирний назвав Гнидку «безталанною дитиною свого віку, скаліченим виводком свого побиту», адже йому Бог дав розум і силу для добрих справ: «На все вдатний, до всього здався, чи до ремества, чи до роботи якої — його пошли, йому дай. Сам чоботи шив, у млині знав діло, і стрілець з його запаленний був!».

Того ж таки 1872 року Панас Мирний закінчив повість «Чіпка» — першу редакцію майбутнього роману, написану на основі нарису. Згодом письменник відгукнувся на заклик брата створити «народний роман на основі щирого реалізму». Сам Іван Білик також долучився до роботи над новою версією твору. У романі переплелися два художні підходи — публіцистичний (Іван Білик віддавав перевагу соціальному аспекту) і суто художній (Панас Мирний). Тому в історії української літератури обох братів Рудченків вважають співавторами твору. Під час доопрацювання задуму автори ще більше заглибилися в історію, унаслідок чого й з’явилися ті «прибудови», про які писав академік О. Білецький. Після переробки повість стала широкоформатним, панорамним, соціально-психологічним реалістичним романом.

 

8. «З серії кумедних подій виростає реальна і трагічна за своєю суттю картина життя селянства, яке потрапило з кріпосницького ярма у безвихідь нових пореформених відносин», – сказано про твір

А  «Чорна рада»

Б  «Камінний хрест»

В  «Маруся»

Г  «Кайдашева сім’я»

Д  «Тіні забутих предків»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література кінця XVIII – початку XX ст. Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я».

Причини помилок учнів: несформованість знань учнів щодо спільних та відмінних рис у зображенні селянської родини у творах  П.Куліша, В.Стефаника, Квітки-Основ’яненка, М.Коцюбинського.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Відображення в українській літературі духовних цінностей, які склалися в українській родині впродовж тисячоліть.
2. І. Нечуй-Левицький – неперевершений майстер гумору. Безодня, що розділяє народні ідеали та події і явища конкретного буття, контраст між покликанням людини та її щоденним життям, змалювання життя народу без будь-яких прикрас у повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Засоби гумору та сатири в повісті.
3. Романтичне зображення життя селянської родини в романі П.Куліша «Чорна рада». Поєднання життя героїв із життям країни. Історичні події як загроза спокою та добробуту українського народу. Хутір Хмарище – осередок збереження традицій, культури, національної ідентичності. Втілення в образі Череваня образу працелюбного й заможного українця. Гвинтовка як людина, що ламає усталені законом і мораллю правила. Ідеалізація проблеми «сильна родина – сильна Україна» (гинуть Сомко, старий Шрам, але залишаються Черевань, Хмарище, Леся, Петро).
4. Проблематика психологiчної новели Василя Стефаника «Камінний хрест»». Змалювання в новелі «Камінний хрест» трагедiї селянського життя. Емігpація як один із виходів для селян із нестеpпного становища в пошуках  кpащої долі. Пояснення цитати І. Франка: «Його новели – як найкращі народні пісні, у яких нема риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії».
5. Історична правда й художній вимисел у новелі «Камінний хрест».
6. Зображення патріархальних звичаїв у родині Наума Дрота (повість «Маруся» Г.Квітки-Основ’яненка). Ідеалізація образу Наума Дрота.
7. Язичницькі звичаї в зображенні життя та побуту гуцулів у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків». Герої повісті — Іван та Марічка як діти ворогуючих родів. Фiлософські роздуми про любов i ненависть, окриленiсть i бездуховнiсть, добро i зло, прекрасне i нiкчемне в людинi.

 

9. Рядки

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки

Буду сіять квітки на морозі.

Буду лить на них сльози гіркі

написано

А  Тарасом Шевченком

Б  Лесею Українкою

В  Максимом Рильським

Г  Іваном Котляревським

Д  Миколою Вороним

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. Леся Українка «Contra spem spero!».

Причини помилок учнів: незнання змісту поезій Т.Шевченка, Лесі Українки, М.Рильського, І.Котляревського, М.Вороного; відсутність ефективної організації поточної та підсумкової перевірки знань змісту віршів.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Удосконалення навичок осмисленого читання віршів.
2. Формування вмінь школярів визначати тему, ідейно-художні особливості, жанрову своєрідність віршів, висловлювати емоційні враження від прочитаного.
3. Робота щодо зіставлення й розвитку основних поетичних образів (за схожістю, за контрастом, за суміжністю, за асоціацією, за висновком).
4. Визначення мовних особливостей інтонаційно-синтаксичних фігур: епітетів, повторів, антитези, інверсії, еліпсу, паралелізму, риторичних питань та ін.
5. Проведення вікторин із метою покращання знання учнями змісту художніх творів.

 

10. Танець головного героя в сюжеті твору «Камінний хрест» є

А  розвитком дії

Б  зав’язкою

В  кульмінацією

Г  експозицією

Д  розв’язкою

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. В.Стефаник «Камінний хрест».

Причини помилок учнів: незнання елементів сюжету новели В.Стефаника «Камінний хрест».

Алгоритм підготовки учнів:

1. Експресіонізм Василя Стефаника.
2. Тема, символіка назви, ідея новели В.Стефаника «Камінний хрест».

• Елементи сюжету твору (експозиція – розповідь про життя Івана Дідуха; зав’язка – прощання Івана Дідуха з односельцями; розвиток дій – розповідь Івана Дідуха про камінний хрест; кульмінація – божевільний танок Дідуха із дружиною як прощання з рідною землею; розв’язка – Іван показує дружині камінний хрест).

4. Складання цитатного плану змісту твору.
5. Проведення диспуту «Драма людини в новелі Василя Стефаника «Камінний хрест».

 

11. Паралель до казки про курочку рябу наявна у творі

А  «Чари ночі»

Б  «Українське альфреско»

В  «Лебеді материнства»

Г  «Пісня про рушник»

Д  «О земле втрачена, явися!..»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література XX ст. Ліна Костенко «Українське альфреско».

Причини помилок учнів: невміння порівнювати зміст віршованих творів.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Основні домінанти творчості Л. Костенко – безкомпромісність і неповторність. Яскравий світ художнього слова Ліни Костенко. Контраст і роль зорових образів у вірші «Українське альфреско». Втілення в образах самотніх діда та баби страшної трагедії героїв, усієї нашої нації – розрив живого зв’язку між поколіннями, між селом і містом. Використання відомих у фольклорі образів-архетипів – шляху, долини, білої хатки, діда і баби, курочки ряби, лелеки в зображенні ідилії традиційного українського сільського світу.
2. Порівняння мотивів віршів Ліни Костенко «Українське альфреско», В.Стуса «О земле втрачена, явися!», О.Олеся «Чари ночі», А.Малишка «Пісня про рушник», В.Симоненка «Лебеді материнства»:

• Вірш О.Олеся «Чари ночі» – гімн коханню та юності, поезія про вічність почуттів, розбуджених весною. Порівняння святкового бенкету весни зі швидкоплинністю життя. Мотив Фауста як ствердження того, що минуле повернути не можна.
• Поезія А. Малишка «Пісня про рушник» як подяка сина матері. Рушник – символ оберегу, усього українського, долі людини. Образ матері, яка проводжає свого сина в далеку дорогу. Пояснення висловлення «Хай стелиться вам доля рушниками!».

Прислів’я та приказки:

Хата без рушників, що родина без дітей.

Рушник на кілочку – хата у віночку.

На рушничок стати – разом долі поєднати.

На рушник стати – про сім’ю дбати.

Рушники вишивати – долю пригортати.

На рушник стати – судженого мати.

Тримай хату, як у віночку, а рушник – на кілочку.

Наші рушники – обереги від біди.

Не лінуйся, дівонько, вишивати – буде чим гостей шанувати.

• В. Стус «О земле втрачена, явися!». Рідна земля – рятівниця зболеної душі. Використання народнопоетичної символіки, метафор, епітетів.
• В.Симоненко «Лебеді материнства». Ідейно-художній і символічний зміст вірша, жанр. Ключові образи-символи в поезії. Символіка кольорів: лебеді рожеві, зорі сургучеві, казка з сивими очима, білява хата. Монолог матері як напутнє слово до сина. Дитинство як казка, сповнена чарівних видінь. Мати – джерело духовності, усього доброго й ніжного.

Словник символів до поезії «Лебеді материнства»

Верба. Символ космічного океану, прадерево життя; працездатності; запліднюючої, родючої сили; пробудження природи, весни; засмученої жінки; вдівства;України, батьківщини.

Дорога (стежина). Символ шляху, людської долі.

Душа. Зазвичай, зображується у вигляді птаха, що злітає.

Зірка (зорі, сузір’я). Означає ангела-посланця Бога, надію.

Кольори. Чорний і білий як негативне й позитивне. Золотий – сонце, божественна сила, просвітлення, безсмертя, найвища цінність, те, що наповнює життя, вогонь. Зелений – юність, надія, але разом із тим мінливість, непостійність. Білий – досконалість, простота, світло, чистота, невинність, святість. Рожевий – мрії.

Крила – політ у часі, політ думки.

Лебідь – птах життя. Білий лебідь – це чистота і милосердя.

Півень – символ сонця, світла, вогню, войовничості; пильності; воскресіння. У праукраїнців півень вважався передвісником зорі, сходу Сонця, а отже, пробудженням життя.

Тополя – символ дерева життя, добра і зла, краси, стрункості, весни.

Хата – символ батьківщини, рідної землі; безперервності роду; тепла, затишку; святості; добра і надії; материнської любові; захисту й допомоги.

 

12. «Стану я, гляну я – скрізь поточки як дзвіночки, жайворон як золотий», – писав

А  Богдан-Ігор Антонич

Б  Андрій Малишко

В  Максим Рильський

Г  Володимир Сосюра

Д  Павло Тичина

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література XX ст. Павло Тичина «Арфами, арфами…».

Причини помилок учнів: незнання авторів віршованих творів, їх змісту, невміння порівняти теми, образи поезій.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Порівняння змісту, тематики, образів віршів зазначених поетів, що пропонуються у Програмі підготовки до ЗНО: Богдана-Ігоря Антонича (вірш «Різдво»), А.Малишка («Пісня про рушник»), М.Рильського («Молюсь і вірю…»), В. Сосюри «Любіть Україну», П.Тичини «Арфами, арфами».
2. Проведення вікторин, робота з тестовими завданнями з метою поглиблення знань учнів цитатного матеріалу запропонованих для вивчення творів.

 

13. Біблійну оповідь про Каїна і Авеля нагадує конфлікт твору

А  «Три зозулі з поклоном»

Б  «Тигролови»

В  «Україна в огні»

Г  «Подвійне коло»

Д  «Маруся Чурай»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література XX ст. Юрій Яновський «Вершники». Новела «Подвійне коло».

Причини помилок учнів:  незнання змісту зазначених творів, невміння визначити конфлікт у творі, аналогії з іншими творами, зокрема з тими, що містять аналогії з біблійними сюжетами.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Ю. Яновський – романтик за світовідчуттям і стилем. Зображення письменником яскравих характерів, небуденних, екстремальних ситуацій, у яких найвиразніше розкривалися глибинні людські риси.
2. Розв’язання проблеми складності людських стосунків у романі Ю. Яновського «Вершники» (новела «Подвійне коло») та творах І. Багряного, О. Довженка, Григора Тютюнника, Ліни Костенко.

Орієнтовний алгоритм роботи

щодо обговорення проблеми складності людських стосунків

• Ю.Яновський. «Подвійне коло». Засудження братовбивства й недотримання закону народної моралі: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Порівняння змісту твору з біблійною оповіддю про Каїна та Авеля.
• І. Багряний. «Тигролови». Зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталітарному режимі. Спадкоємність волелюбних ідей українців у зображенні Григорія – правнука гетьмана Дем’яна Многогрішного.
• О.Довженко. «Україна в огні». Ідея невмирущості української нації, документальне відображення високої моралі українців у криваві часи воєнного лихоліття.
• Складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання в новелі Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном». Новела, у якій пізнаються сам автор та його безталанний батько.
• Ліна Костенко. «Маруся Чурай».  Розкриття проблеми «митець і народ», «митець і суспільство» на основі життя легендарної «Марусі Чурай».

 

14. У царині пригодницького роману працював

А  Володимир Винниченко

Б  Іван Багряний

В  Юрій Яновський

Г  Микола Хвильовий

Д  Олександр Довженко

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Твори українських письменників-емігрантів. І.Багряний «Тигролови».

Причини помилок учнів:  невміння визначити жанри запропонованих творів, новаторські досягнення українських письменників.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Визначення жанрової специфіки та новаторства творів зазначених письменників.
2. Складання таблиці «Новаторство жанрів українських письменників ХХ століття».

Орієнтовна таблиця

«Новаторство жанрів українських письменників ХХ століття»

Автор	Назва твору. Жанр
Володимир Винниченко	Автор першого в українській літературі науково-фантастичного роману
Іван Багряний	Автор першого в українській літературі пригодницького роману
Юрій Яновський	Автор першого в українській літературі роману в новелах
Микола Хвильовий	Автор руйнування традиційних сюжетно-оповідних моделей української прози, основоположник течії активного романтизму,  лідер літературного покоління 30-их років ХХ ст. О. Білецький у відомій статті «Про прозу взагалі та про нашу прозу 1925 року» назвав Хвильового «основоположником справжньої нової української прози». С. Єфремов відзначив «бистре око меткого спостережника разом з незалежною об’єктивністю художника, вміння різко й рельєфно, без страху зачеркнути контури, вложити в них промовистий образ, знайти відповідне слово без зайвої розволіклості, округлити цілу картину яким-небудь загальним штрихом…».
Олександр Довженко	Творець жанру кіноповісті в українській літературі

 

15. «А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя… послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись Милосердному», – писав про своїх батьків

А  Микола Фітільов

Б  Павло Губенко

В  Іван Лозов’ягін

Г  Олександр Кандиба

Д  Панас Рудченко

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література XX ст. Остап Вишня «Моя автобіографія».

Причини помилок учнів:  незнання особливостей біографії зазначених письменників, невміння визначити автобіографічні риси при вивченні художніх творів окремих письменників, встановити відповідність інформації.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Неповторність таланту Остапа Вишні.

М. Рильський у статті «Остап Вишня» пише про гумориста: «Автор «Усмішок» –  дуже своєрідний художник. Його манеру не сплутаєш ні з чиєю. Можна і треба вчитись у нього творчого ставлення до життя, але марна річ – наслідувати його».

2. Розповідь письменника про своїх батьків у гуморесці «Моя автобіографія». Хоча Остапу Вишні не зовсім вдалося дослідити свій родовід, все ж можна з певністю сказати: його предки були люди дотепні, із гострим розумом і не менш гострим слівцем.

Розповідь про батьків Вишня завершує таким висновком: «А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі». І «послав їм господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному». Легка насмішечка («усього тільки»!), натяк («вміли… молитись») засвідчують той факт, що в родині Губенків любили дітей, жодна дитина не була зайвою й росла, як і сам Павло, в атмосфері добра та любові.

 

16. «Філологічним водевілем» назвав автор свій твір

А  «Стилет чи стилос?»

Б  «Балада про соняшник»

В  «Зачарована Десна»

Г  «Мина Мазайло»

Д  «Я (Романтика)»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література XX ст. Микола Куліш «Мина Мазайло».

Причини помилок учнів: незнання висловлювань письменників чи літературних критиків про художні твори.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Визначення кредо письменника в його творчості.
2. Складання таблиці «Художнє кредо письменника».

 

Орієнтовна таблиця «Художнє кредо письменника»

 

Автор	Назва твору	Вираження художнього кредо письменника	Цитата
Є.Маланюк	«Стилет чи стилос?»	Автор долучається до споконвічної естетичної дискусії: митець може витати в далекому від життя світі мрій, понадземної краси, незворушного спокою чи має боротися за вдосконалення реального світу.	Та тільки тут веселий галас бою – Розгоном бур і божевіллям хвиль.
І.Драч	«Балада про соняшник»	«Балада про соняшник» як поетичний роздум про суть мистецтва, гімн нетлінності скарбів людської душі.	Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником.
О.Довженко	«Зачарована Десна»	Проблема формування людини, її характеру, поглядів на життя. Утвердження кревного зв’язку з народом і рідною землею. Заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою.	«Я художник, пробачте, і уява завжди складала мою радість і моє прокляття. Вона раптом зрадила мене. При спогляданні лиха здалось мені на одну якусь мить, що загибає не село моє, а весь народ. Чи може бути щось жахливішого в світі?!» «Ніколи не треба забувати про своє призначення і завжди пам’ятати, що митці покликані народом для того, аби показувати світові насамперед, що життя прекрасне, що само по собі воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх мислимих благ. Дивно й жалісно часом думати, що нема у нас сили і ясності духу пройнятися щоденним розумінням щастя життя, мінливого в постійній драмі й радості, і що так багато краси марно проходить мимо наших очей». «Щасливий я, що народився на твоєму березi, що … досi, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити отi зорi навiть у буденних калюжах на життєвих шляхах».
М.Куліш	«Мина Мазайло»	Драма протилежних «філологічних поглядів» у творі. Лесь Танюк назвав твір «Мина Мазайло» «філологічним водевілем» на основі художніх особливостей п’єси.	«…А подивіться ви на написи по других кінокартинах. Олива з мухами! Немов навмисне псують таку прекрасну, таку милозвучну мову…». «…Катастрофа. Мока українець». «Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті – Мазайло!..» «Улю! Давайте я вас українізую!». «Дивлюсь – не “”Харьков”, а “Харків”! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?»
М.Хвильовий	«Я (Романтика»)	«Я (Романтика) – новела про добро і зло в житті та душі людини	«…воістину моя мати – втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків». «Але я йду і йду, а одинока постать моєї матері  все там же. Вона стоїть, звівши руки, і зажурно дивиться на мене. Я поспішаю на це зачароване неможливе узлісся, а одинока постать усе там же, все там же».

 

17. 17. «Чомусь я часто, коли не щодня згадую про Сосницю і про вас усіх, особливо про батька і про Вас, моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й сам уже сивий.., почав визирати в холодне чуже вікно – а чи не пливуть до мене в гості молоді літа деснянською водою на дубах», – писав про задум свого твору

А  Остап Вишня

Б  Олександр Довженко

В  Юрій Яновський

Г  Іван Багряний

Д  Григір Тютюнник

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання: «Література XX ст. О.Довженко «Зачарована Десна».

Причини помилок учнів:  незнання джерел мотивів написання творів О.Довженка, невміння розпізнати висловлювання самого письменника чи інших діячів культури та мистецтва про творчість О.Довженка.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Пояснення цитат із творів та афоризмів письменника:

• «Людина повинна завжди пам’ятати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком».
• «Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий — зорі. Що кому».
• «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».

2. Складання таблиці «Віхи творчості О.Довженка».

.

Орієнтовна таблиця «Віхи творчості О.Довженка»   Рік написання твору Назва твору Джерела, мотиви написання 1928 «Звенигора» «Звенигора в моїй свідомості одклалася як одна з найцікавіших робіт, це «прейскурант моїх творчих можливостей», я зробив її одним духом – за сто днів, не зробив, а проспівав, як птах. Мені хотілося розсунути рамки екрана… заговорити мовою великих узагальнень». 1929 «Арсенал» «Арсенал» – перша кіноповість Довженка. «В «Арсеналі» я в умовах тогочасної української обстановки виходив у першу чергу як політичний боєць, — говорив режисер. — Я поставив собі дві мети: я в «Арсеналі» буду громити український націоналізм і шовінізм, з іншого боку, буду поетом і співаком робітничого класу України, що здійснив соціальну революцію». Довженко писав про зйомки «Арсеналу»: «Це була творчість радісна, легка і, здавалося, бездонна. У мене була крилата душа, і розум, і серце». Ейзенштейн розповідав, як він, Пудовкін і Довженко втрьох відзначали вихід «Арсеналу», пили мінеральну воду, їли бутерброди і розмовляли. Між іншим розподілили ролі великих художників минулого: Ейзенштейну, звичайно, випала роль Леонардо да Вінчі, Пудовкіну  — Рафаеля, а Довженку — Мікеланджело … «Я поставлю фільм за принципом атракціонів, пов’язаних єдиною цільовою настановою» (принцип атракціонів, розроблений С.Ейзенштейном, полягав у тому, що дія розбивалась на окремі епізоди великого емоційного наповнення). 1930 «Земля» У «Землі» Довженко відкрив нові можливості творення характеру, художньої деталі як елемента екранної драматургії. Сільський юнак Василь виростає в образ фольклорного героя; дід  Семен у чистій сорочці помирає серед цвітіння й дозрілих плодів як хлібороб і мислитель; яблунева гілка ніжно торкається молодого усміхненого обличчя Василя в труні; яблуко, омите дощем, про яке французький учений Марсель Мартен сказав: «Той, хто не бачив яблуко крупним планом у Довженковій «Землі», той взагалі ніколи не бачив яблуко»; щедрий дощ, який поливає в кінці фільму запліднену землю, обважнілі від плодів гілки в садах; з екрана не чутно ні звуку падаючих яблук у саду, ні людських голосів, ні дівочих пісень, ні пострілу серед літньої ночі, але екранно-зорові образи, візуальні деталі створюють ілюзію реальної звукової поліфонії». 1943 «Україна в огні» У своєму «Щоденнику» за 26 листопада 1943 року Довженко зробив такий запис: «Менi важко од свiдомостi, що  «Україна в огні» – це правда. Прикрита i замкнена моя правда про народ i його лихо». Через те, що весь твiр із першого до останнього рядка пронизаний правдою, його замовчували так довго. Тiльки 1966 року уперше кiноповiсть було надруковано. «…їх життєздатність і зневага до смерті безмежні. Так: не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки. …У цього народу є ахіллесова п’ята. Ці люди абсолютно позбавлені, вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту…». 1954-1955 «Зачарована Десна» «Чомусь я часто, коли не щодня згадую про Сосницю і про вас усіх, особливо про батька і про Вас, моя рідна старенька мамо». 1956 «Поема про море» «Се мусить бути велетенський фільм. Усе, що є в мене святого,  весь досвід і талант, усі думки, і час, і мрії, і навіть сни — все для нього. Створити твір, достойний великости мого народу, — ось єдина мета, єдиний зміст мого життя. Благослови, Господи, мої нетвердії руки…».   18. У рядках «Із звичайного став незвичайним, став щедрим, багатим, багатшим за царів, королів!.. Наче напоєний чарами, тільки й жив він тепер своїми золотими видіннями, отими снопами, її красою, тільки й ждав, коли вийде з гауптвахти та знов гайне до своєї циганочки» йдеться про   А  Григорія Многогрішного Б  Степана Радченка В  Мусія Половця Г  Василя Кравчину Д  Сашка Діденка

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література XX ст. Олесь Гончар «За мить щастя»

Причини помилок учнів:  незнання змісту зазначених творів, невміння визначити проблему, конфлікт, охарактеризувати персонажів твору.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Порівняння проблем, конфліктів творів.
2. Цитатна характеристика персонажів.

 

Орієнтовна таблиця характеристики персонажів

відповідно до проблематики творів

 

Проблема твору	Персонаж	Цитатна характеристика
Не залишитися нулем в історії	Григорій Многогрішний	«…Його гнала вперед надзвичайна впертість, сто раз випробувана і загартована мужність. Вперед, наперекір всьому!».
Проблема маргінального суспільства	Степан Радченко	«Ну, навіщо було сюди забиватись? Що буде далі, як він житиме?». «Нудьга не покидала його… Світ мов злиняв перед його очима, душа стала німа до покликів і тепла…».
Проблема розпаду роду як трагедія народу	Мусій Половець	«Пам’ятаєш батькову науку? Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду».
«Україна в огні»  – твір про трагедію українського народу	Василь Кравчина	«Був він добрий кремезний юнак. Одежа вся в пилу і поті. На рукаві й спині пропалена сорочка на пожарах. Здорові темні руки, патьоки на шиї і скронях і зморшки на чолі також не по літах».
Закон проти любові	Сашко Діденко	«Із звичайного став незвичайним, став щедрим, багатим, багатшим за царів, королів!.. Наче напоєний чарами, тільки й жив він тепер своїми золотими видіннями, отими снопами, її красою, тільки й ждав, коли вийде з гауптвахти та знов гайне до своєї циганочки».

 

19. Образи «версальців» та «інсургентів» постійно фігурують у думках героя твору

А  «Я (Романтика)»

Б  «Тигролови»

В  «Україна в огні»

Г  «Подвійне коло»

Д  «Місто»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література XX ст. Микола Хвильовий «Я (Романтика)».

Причини помилок учнів:  незнання проблематики  художніх творів і відтворення її через конкретні події, персонажі тощо.

Алгоритм підготовки учнів:

1. Розкриття М.Хвильовим причин втрати ідеалів революції в новелі «Я (Романтика)».
2. Стильові особливості, які відрізняють твори Хвильового від творів інших письменників: використання таких прийомів, як переплетіння уявних і реальних епізодів, введення образів-символів, деталей-символів. Утвердження думки про те, що часи змінюються, але люди – не завжди, і кожне нове покоління повинно знову і знову шукати відповіді на вічні питання. «Версальці» (контрреволюціонери), «інсургенти» (від лат. повстанці), «синедріон» (верховний суд у стародавній Іудеї) як символи епох, що давно минули.
3. Складання порівняльної таблиці «Проблема – художній образ».

 

Орієнтовний зразок порівняльної таблиці

 

Назва твору	Проблема, що розв’язується у творі	Художній образ	Цитата, що розкриває проблему
«Я (Романтика)»	Втрата ідеалів революції. Переслідування та знищення інакодумців у часи зміни суспільних формацій. Протистояння загальнолюдських цінностей ( із загальновідомим «Не убий!») цінностям класовим. Міра й ціна самозречення відданості ідеї, революційному фанатизму.	Чекіст	«І я, зовсім чужа людина, бандит – за одною термінологією, інсургент – за другою, я просто і ясно дивлюсь на ці портрети і в моїй душі нема й не буде гніву. І це зрозуміло: «Я – чекіст, але я і людина». «Я знаю: моя мати і завтра піде в монастир: їй незносні наші тривоги й хиже навколо. Але тут же, дійшовши до ліжка, здригнув: «Хиже навколо? Хіба мати сміє думати так? Так думають тільки версальці!».
«Тигролови»	Категорії вічних проблем у романі: добра і зла, життя і смерті, справедливості і кари, морального вибору, волі до життя і цілеспрямованості, стосунків людини і природи, родинних взаємин, вірності віковим традиціям предків і, звичайно, кохання. Площина цих проблем –  моральна, соціальна,  психологічна,  історична. Двобій життя і смерті. Чи може бути виправданим вбивство?	Образ Григорія Многогрішного як об’єднуючий усі сюжетні лінії	«Ліпше загинути, біжучи, ніж жити, гниючи!».
«Україна в огні»	Як  знайти в собі сили, щоб у найскрутнішу мить залишитися гідним високого звання Людини. Проблема протистояння у часи випробувань героїчної і «портативної душі».	Родина Лавріна Запорожця	Лаврін Запорожець: «Позвикали до класової боротьби, як п’яниця до самогону! Ой, приведе вона нас до загибелі… Я не знаю сьогодні класової боротьби і знати не хочу. Я знаю — Батьківщина, народ гине!..» «Що буде з народом нашим?.. Народ безсмертний, ви казали… Ой, важке наше безсмертя! Важка доля народна…».
«Подвійне коло»	Сліпа приналежність до класу як трагедія роду й  народу.	Родина Половців	«Тому роду немає переводу, де брати милують згоду».
«Місто»	Сучасна людина – самотній подорожній, закинутий у цей безглуздий світ, і все, що є у нього, це безмежна свобода, яку він має або спрямувати на творення гідного імені Людини життя, або ж гинути, не відаючи, що є вищі цілі і справжні істини, як-то, любов, творчість.	Степан Радченко	«А раптом пощастить?.. В душі йому жила міцна надія на свою долю, бо кожному властиво вважати себе за цілком виключне явище під сонцем і місяцем».

 

20. Помітним явищем української літератури кінця ХХ століття став

А  романтизм

Б  неоромантизм

В  постмодернізм

Г  експресіонізм

Д  імпресіонізм

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література XX століття».

Причини помилок учнів: відсутність системних знань про літературні течії та напрями.

У тренувальному форматі з цими завданнями доцільно працювати за таким алгоритмом:

1. Поняття про літературну течію та літературний напрям.
2. Бароко в художній та інтелектуальній творчості в Україні (середина XVII – XVIII ст.). Творчість Г.С.Сковороди.
3. Класицизм – художній метод і напрям в європейській літературі та мистецтві XVII – поч. XIX ст.
4. Розвиток реалізму в українській літературі: від XVIII – поч. XIX ст. (ранній, просвітительський реалізм; І.Котляревський, І.Квітка-Основ’яненко) до критичного реалізму 40 – 90-х рр. XIX ст. та соціалістичного реалізму (20 – 70-ті рр. XX ст.). Представники реалістичної течії другої половини XIXст.: І. Франко, Б.Грінченко, І.Манжура, П.Грабовський, В.Самійленко, І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І.Карпенко-Карий, М.Старицький, М. Кропивницький. Критичний реалізм. Реалізм, починаючи із 40-х рр. XIX ст., від творчості Т. Шевченка (пізній період), прийнято називати критичним реалізмом.
5. Романтизм як художній метод і напрям в літературі та мистецтві кінця XVIII – першої пол. XIX ст.

Галичина – гурток «Руська трійця» (М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я. Головацький). Альманах «Русалка Дністровая» (1837).

Київська школа романтиків (А.Метлинський, М.Максимович, П.Куліш, Т.Шевченко, М.Костомаров).

Поети-романтики першої і другої половини XIX ст.: В.Забіла, Є.Гребінка, В. Петренко, О.Афанасьєв-Чужбинський, Т.Шевченко (рання творчість), С. Руданський.

6. Сентименталізм – художній метод і напрям в літературі XVIII ст. Зразки сентименталізму – повісті «Маруся», «Сердешна Оксана» Г.Квітки-Основ’яненка, частково «Наталка Полтавка» І.Котляревського.
7. Стильові течії кінця XIX – початку XX сторіччя, що об’єднуються під загальним поняттям «модернізм» (неоромантизм, символізм, декаданс). Представники модернізму: В. Пачовський, М.Яцків, П.Карманський, М. Вороний, Олександр Олесь та ін.
8. Імпресіонізм та експресіонізм як літературні течії ХХ ст. Їх характерні ознаки.
9. Стильова різноманітність української літератури 20-х рр. XX ст.

Символізм. Символістське угруповання «Біла студія» (1918 р.). Представники: П.Тичина (рання творчість), О.Слісаренко, М. Семенко, Я.Савченко та ін. поети.

Футуризм. Угруповання «Фламінго» (1919 р.), пізніше «Асоціація панфутуристів» («Аспанфут»). Представники: Михайло Семенко, Олекса Слісаренко та ін.

Неокласицизм. Неокласики об’єдналися навколо журналу «Книгар» (1918-1920). Представники: М.Зеров, М.Рильський (рання творчість), М.Драй-Хмара, П. Филипович, Ю. Клен («п’ятірне гроно»).

Неоромантизм. Найсильніша течія в літературі 20-х рр. Представники: Ю.Яновський, В.  Чумак, В.Еллан-Блакитний, Є.Плужник, В.Сосюра, М.Бажан (рання творчість).

Постмодернізм. З’явився в українській літературі у 80-90-х рр. XX ст. Літературні об’єднання: «Бу-Ба-Бу», «ЛуГоСад», «Нова дегенерація», «Молоде вино», «Червона фіра» та ін. Представники: Ю. Андрухович, О. Забужко, Б. Жолдак, В. Ведмідь, В. Махно, Б. Щавурський, Т. Гаврилів, І. Андрусяк, С. Жадан, І.Малкович та інші письменники сучасності.

 

Завдання на встановлення відповідності

 

Завдання на встановлення відповідності дозволяють перевіряти асоціативні знання, тобто взаємозв’язок визначень і прикладів, авторів та їх художніх творів тощо.

 

21. 21. Установіть відповідність між назвою твору та його темою

Назва твору   1  «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» 2  «Тигролови» 3  «Маруся» 4  «Земля»

Тема твору   А  трагедія братовбивства в селянській родині Б  вимушена еміграція українських селян за океан В  життєпис злочинця на широкому суспільному тлі Г  трагічне кохання сільської дівчини і міського хлопця Д  бунт вільнолюбної особистості проти тоталітарного режиму

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література XІX –ХХ ст.».

Причини помилок учнів: відсутність системних знань із даного навчального матеріалу.

Ці завдання перевіряють уміння учнів визначати логічні пари відповідно до вивченого матеріалу. У тренувальному форматі з цими завданнями доцільно проводити тренінг на знання назви творів, їх авторів, тем, проблем, що висвітлюються. Варто такі завдання пропонувати учням під час розгляду значення творчості будь-якого письменника. У даному завданні  учні повинні встановити логічні зв’язки між темою та назвою твору, а також визначити зайвий елемент завдання у правому стовпчику (Б). Отже, правильна відповідь є такою: 1 – В; 2 – Д; 3 – Г; 4 – А.

 

22. 22. Установіть відповідність між персонажем та його висловлюванням

Автор   1  Павло Тичина   2 Андрій Малишко 3  Василь Симоненко 4  Максим Рильський

Цитата з твору   А  «Молюсь і вірю. Вітер грає/ І п’яно віє навкруги» Б  «Мріють крилами з туману лебеді рожеві/ Сиплють ночі у тумани зорі сургучеві…» В  «О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися…» Г  «Думами, думами- / Наче море кораблями, переповнилась блакить…» Д  «Рідна мати моя, ти ночей не доспала/ І водила мене у поля край села…»

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література ХХ століття».

Причини помилок учнів: відсутність системних знань із даного навчального матеріалу.

Ці завдання перевіряють знання змісту віршованих творів та уміння визначати їх авторів. У тренувальному форматі з цими завданнями доцільно проводити тренінг на знання автора та змісту твору. Учні повинні встановити таку відповідність: 1 – Г; 2 – Д; 3 – Б; 4 – А; зайвий елемент «В».

 

23. Установіть відповідність між персонажами того самого твору

Персонаж                                                      Персонаж

• Гриць Бобренко                                           А  Марфа Яркова
• Антоніо Пальма                         Б  Уля Розсоха
• Григорій Многогрішний В  Христя Хуторна
• Мокій Мазайло Г  Наталка Сірко

Д  Галя Вишняк

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література ХХ століття».

Причини помилок учнів: відсутність системних знань із даного навчального матеріалу.

У тренувальному форматі з такими завданнями бажано проводити тренінг на знання персонажів як різних творів, так одного й того ж твору. Розв’язуючи дане завдання, учні визначають зайвий елемент (А), встановлюють таку відповідність: 1 – Д; 2 – В; 3 – Г; 4 – Б.

 

24. Установіть відповідність між назвою твору та художнім напрямом (стилем)

Назва твору                                                  Художній напрям

1  «Intermezzo»                                                         А  романтизм

2  «Кайдашева сім’я»                                               Б  імпресіонізм

3  «Маруся»                                                              В  експресіонізм

4  «Гайдамаки»                                                        Г  сентименталізм

Д  реалізм

Коментар. Тема, що пропонується для опрацювання:  «Література кінця XVIII — початку XX ст . Література ХХ ст.».

Причини помилок учнів: відсутність системних знань із даного навчального матеріалу.

Це завдання перевіряє розуміння учнем особливостей вивчених художніх творів,уміння визначати ознаки щодо співвіднесеності художнього твору і художнього напряму. Отже, правильна відповідь є такою: 1– Б; 2 – Д; 3 – Г; 4 – А; зайвий елемент – В.

Список літератури на ЗНО 2016

з української літератури

Подаю літературу на ЗНО  2016. Даний список вже є офіційно затвердженим на 2016-ий рік. Завантажити повну програму ЗНО з української мови та літератури 2016 можна завантажити за посиланням, що знаходить під списком.
Більшість скорочених версій і художніх аналізів доступні за посиланнями, повні версії всіх творів доступні у даному розділі.

1. Пісні Марусі Чурай. «Віють вітри», «За світ встали козаченьки»

2. Історичні пісні. «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то Хміль».

3. «Дума про Марусю Богуславку». Балада «Бондарівна»

4. «Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги, про напад хозарів)

5. «Слово про похід Ігорів»

6. Григорій Сковорода. «De libertate», «Всякому місту – звичай і права», «Бджола та Шершень», афоризми

7. Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка»

8. Г. Квітка-Основ’яненко. «Маруся»

9. Тарас Шевченко. «До Основ’яненка», «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон» («У всякого своя доля), «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Заповіт», «Мені однаково»

10. Пантелеймон Куліш. «Чорна рада»

11. Марко Вовчок. «Максим Гримач

12. Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я»

13. Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

14. Іван Карпенко-Карий. “Мартин Боруля”

15. Іван Франко. «Гімн», «Чого являєшся мені у сні», «Мойсей»

16. Михайло Коцюбинський. «Тіні забутих предків», «Intermezzo»

17. Ольга Кобилянська. «Земля»

18. Леся Українка. «Contra spem spero!», «Лісова пісня»

19. Василь Стефаник. «Камінний хрест»

20. Микола Вороний. «Блакитна Панна»

21. Олександр Олесь. «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..»

22. Володимир Винниченко. «Момент»

23. Павло Тичина. «О панно Інно», «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»

24. Максим Рильський «Молюсь і вірю…»

25. Микола Хвильовий. «Я (Романтика)»

26. Юрій Яновський. «Подвійне коло», «Шаланда в морі»

27. Володимир Сосюра. «Любіть Україну»

28. Валер’ян Підмогильний. «Місто»

29. Остап Вишня. «Моя автобіографія»,  «Сом»

30. Микола Куліш. «Мина Мазайло»

31. Богдан-Ігор Антонич. «Різдво»

32. Олександр Довженко. «Україна в огні», «Зачарована Десна»

33. Андрій Малишко «Пісня про рушник»

34. Василь Симоненко. «Лебеді материнства»

35. Олесь Гончар. «За мить щастя»

36. Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном»

37. Василь Стус. «Як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена, явися!..»

38. Іван Драч. «Балада про соняшник»

39. Ліна Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско», «Маруся Чурай»

40. Іван Багряний. «Тигролови»

41. Євген Маланюк. «Стилет чи стилос?»

Таблиця присвят Автор/назва твору – кому присвячено

 Деякі письменники  свої твори присвячували комусь або чомусь. Цей здавалося б неважливий момент також часто зустрічається у тестах ЗНО з української літератури.

Автор/назва твору	Кому присвячено
Т.Шевченко «Катерина»	В.А.Жуковському
Т.Шевченко «Кавказ»	Якову де Бальмену
М.Коцюбинський «Intermezzo»	Кононівським полям
О.Кобилянська «Земля»	Батькові письменниці
М.Хвильовий «Я(Романтика)»	“Цвiтовi яблунi” М.Коцюбинського
Гр.Тютюнник«Три зозулі з поклоном»	Любові Всевишній
М.Вовчок «Інститутка»	Т. Шевченку
О.Кобилянська «Людина»	Наталi Кобринськiй

 

Таблиця творів, жанрів, стилів

та їх авторів для ЗНО

 

Стилі	Письменники	Твори	Жанри
Орнаменталізм	–	“Слово про похід Ігорів”	поема, героїчна пісня
Монументалізм	Нестор	“Повість минулих літ”	літопис
Бароко	Г.Сковорода	“De libertate” “Всякому місту – звичай і права” “Бджола та Шершень”	лірика гром. лірика гром. Байка епічна
Класицизм	І. Котляревський	“Наталка Полтавка” “Енеїда”	драма поема
Сентименталізм	Г. Квітка-Основ’яненко	“Маруся”	повість соц.-побут.
Романтизм	Т.Шевченко	“До Основ’яненка” “Катерина” “Гайдамаки”	лірика поема поема
	П. Куліш	“Чорна рада”	роман істор.
	М. Вовчок (Вілінська)	“Максим Гримач”	оповідання
	О. Гончар	“За мить щастя”	новела
	В. Сосюра	“Любіть Україну”	лірика гром.
Реалізм	Т.Шевченко	“Мені однаково” “Кавказ” “Сон” (комедія) “І мертвим і живим…” “Заповіт”	лірика невільнича поема сатир. поема сатир. поема-послання лірика
	І. Нечуй-Левицький	“Кайдашева сім’я”	повість сусп.-побут.
	П. Мирний (Рудченко)	“Хіба ревуть воли як ясла повні?”	роман соц.-псих.
	І. Карпенко-Карий (Тобілевич)	“Мартин Боруля”	трагікомедія
Модернізм	М. Куліш	“Мина Мазайло”	трагікомедія
	І. Драч	“Балада про соняшник”	лірика
Неоромантизм	Л. Українка (Косач)	“Contra spem spero!” “Лісова пісня”	лірика гром. драма-феєрія
	І.Франко	“Гімн” “Чого являєшся мені у сні” “Мойсей”	лірика гром. Лірика інтимна поема-притча
	М. Коцюбинський	“Тіні забутих предків”	повість
	О.Кобилянська	“Земля”	повість соц.-псих.
	О. Довженко	“Україна в огні” “Зачарована Десна”	кіноповість кіноповість
	Г. Тютюнник	“Три зозулі з поклоном”	новела
	Л. Костенко	“Маруся Чурай” “Страшні слова, коли вони мовчать” “Українське альфреско”	роман у віршах істор. лірика лірика
	І. Багряний (Лозов’ягін)	“Тигролови”	роман пригодн.
	М. Вороний	“Блакитна Панна”	лірика
	П. Тичина	“О панно Інно” “Арфами, арфами..” “Ви знаєте як липа шелестить”	лірика лірика лірика
	Богдан-Ігор Антонич	“Різдво”	лірика
	Ю. Яновський	“Вершники”	роман у новелах
Неокласицизм	М. Рильський	“Молюсь і вірю”	лірика
	Є. Маланюк	“Стилет чи стилос”	лірика
Імпресіонізм	М. Коцюбинський	“Intermezzo”	новела
	В. Винниченко	“Момент”	новела
Експресіонізм	В. Стефаник	“Камінний хрест”	новела
	М. Хвильовий (Фітільов)	“Я (романтика)”	новела
Екзистенціалізм	В. Підмогильний	“Місто”	роман урбаніст.
Символізм	О. Олесь (Кандиба)	“Чари ночі” “О слово рідне! Орле скутий!”	лірика лірика
Сюрреалізм	В. Стус	“Як добре те, що смерті не боюсь я” “О земле втрачена, явися!”	лірика лірика невільн.
Неонародники	А. Малишко	“Пісня про рушник”	пісня
	В. Симоненко	“Лебеді материнства”	лірика
	О. Вишня (Губенко)	“Моя автобіографія” “Сом”	усмішка

 

Псевдоніми письменників, що висуваються на ЗНО

             Пропонуємо вам список псевдонімів письменників, чиї твори висуваються на незалежне тестування. Річ дуже корисна, і обов’язково стане у пригоді всім, хто буде писати ЗНО з української мови та літератури.

Панас Мирний – Рудченко Панас Якович

Олександр Олесь – Кандиба Олександр Іванович

Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван Карпович

Григорій Квітка-Основ яненко – Квітка Григорій Федорович

Марко Вовчок – Віллінська Марія Олександрівна

Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван Семенович

Микола Хвильовий – Фітільов Микола Григорович

Остап Вишня – Павло Губенко

Іван Багряний – Лозов ягін Іван Павлович

Леся Українка – Косач (за чоловіком – Квітка) Лариса Петрівна

 

 

Твір, автор, жанр та головні герої творів, що виносятся на ЗНО

Табличка у якій подано жанр, автор та головні герої творів:  «Наталка Полтавка», «Маруся», «Чорна рада», «Максим Гримач», «Кайдашева сім’я», «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Мартин Боруля», «Тіні забутих предків», «Земля», «Момент», «Подвійне коло», «Місто», «Мина Мазайло», «Україна в огні», «За мить щастя», «Тигролови»

 

АВТОР	ТВІР	ЖАНР	ГОЛОВНІ ГЕРОЇ
Іван Котляревський	«Наталка Полтавка»	Соціально-побутова драма (малоросійська опера – авт.)	Терпилиха (Горпина, Наталка)Возний ТетерваковськийВиборний Макогоненко
Григорій Квітка-Основ’яненко	«Маруся»	Сентиментально-реалістична соціально-побутова повість	Наум Дрот, його дружина Настя
Пантелеймон Куліш	«Чорна рада»	Історичний роман (перший в укр.літ.), роман-хроніка, історико-пригодницький роман	Гетьман Павло ТетеряПолковник Яким СомкоПолковник Васюта ЗолотаренкоГетьман Січі Іван БрюховецькийШрам (справжнє прізвище Чепурний)Михайло Черевань
Марко Вовчок	«Максим Гримач»	Родинно-побутове оповідання	Максим Гримач
Іван Нечуй-Левицький	«Кайдашева сім’я»	Соціально-побутова повість	Маруся й Омелько КайдашіКарпо й ЛаврінМотря й МелашкаБаба Палажка
Панас Мирний (Рудченко)	«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»	Соціально-психологічний романРоман з народного життя	Чіпка Варениченко, його мати МотряЙого батько Іван Вареник (Притика, Остап Хрущ, Хрущов)Грицько Чупруненко, його дружина Христя, москаль Максим Ґудзь
Іван Карпенко-Карий	«Мартин Боруля»	Трагікомедія	Мартин Боруля
Михайло Коцюбинський	«Тіні забутих предків»	Повість	Іван Палійчук, його кохана Марічка Гутенюк, дружина Палагна, сусід Юра
Ольга Кобилянська	«Земля»	Повість	Івоніка Федорчук, його дружина Марійка, сини Михайло та Сава
Володимир Винниченко	«Момент»	Новела	Революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун
Юрій Яновський	«Подвійне коло»	Новела	Брати Половці: денікінець Андрій, петлюрівець Оверко, махновці Панас та Сашко, червоний командир Іван, їхній батько Мусій Половець, червоний комісар Герт
Валер’ян Підмогильний	«Місто»	Урбаністичний роман	Степан Радченко
Микола Куліш	«Мина Мазайло»	Сатирична комедія	Родина Мазайла: Мина, його діти Рина й Мокій, дружина Килина
Олександр Довженко	«Україна в огні»	Кіноповість	Родина Запорожців: Лаврін і Тетяна, п’ятеро синів – Роман, Іван, Савка, Григорій, Трохим і дочка Олеся
Олесь Гончар	«За мить щастя»	Новела	Артилерист Сашко Діденко, мадярка Лорі (Лариса), її чоловік, комбат Шадура
Іван Багряний	«Тигролови»	Пригодницький роман	Григорій Многогрішний, родина Сірків: Наталка, Гриць та їх батьки – Денис Сірко та Сірчиха, майор НКВС Медвин

Як писати твір – роздум для ЗНО

Твір-роздум є важливою частиною тесту з української мови та літератури, тож написати його потрібно як найкраще. На відміну від перших років  ЗНО, тепер нам відома точна структура твору. Прочитавши та запам’ятавши дані рекомендації можна без досконалого  знання граматики та орфографії  набрати на творчому завданні половину балів. У дані статті подана уся інформація, що допоможе вам написати власне висловлювання з української мови на максимум балів.

 

І. Структура твору-роздуму

Школярам потрібно пояснити, що будь-який твір (попри те, що саме слово передає очевидний творчий, вільний характер процесу) має чітку структуру й будується за стрункою схемою: вступ, основна частина, висновок. Твір-роздум – особливий текст, будова якого визначена закона­ми логіки. До того ж оцінювання висловлення було б суб’єктивним, якби вчитель керувався лише критерієм «подобається – не подобається». Тож дотримання певної визначеної схеми під час написання твору-роздум – доконечна вимога, виконання якої допоможе учневі переконливо довести свою думку, а вчителеві дасть орієнтири для об’єктивного оцінювання. Отож пропонуємо старшокласникам запам’ятати структуру твору-роздуму:

1.Теза

2. Аргументи.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
5. Висновок.

 

Середня частина може варіюватися: або по­даємо одразу всі аргументи (мінімум два), або по одному, наводячи після кожного приклад. Тоді схема твору матиме такий вигляд:

1.Теза.

2. Перший аргумент.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Другий аргумент.
5. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
6. Висновок.

Слід наголосити на логічному зв’язку всіх елементів структури: аргументи доводять тезу, приклади підтверджують правильність аргу­ментів. Це означає, що коли висунути дві тези, то потрібно аргументувати кожну з них двома дока­зами й до кожного добирати приклади. Тут неважко й заплутатися. Тож треба намагатися чітко й лаконічно викладати свої думки.

Учень повинен знати, що під час оцінювання структури його твору звертатимуть увагу на такі моменти: наявність усіх названих елементів структури, пов’язаність їх (тезі відповідають ар­гументи, приклади й висновок) і використання спеціальних слів та виразів, потрібних для кож­ної частини тексту. Це означає, що, оцінюючи те­зу, викладач візьме до уваги таке:

теза є;

• вона розташована на початку твору;
• вона сформульована чітко;
• у ній є конструкції, які виражають власну думку.

До прикладів, аргументів та висновку вимоги такі:

• аргументи містяться після тези та відповіда­ють їй;
• аргументів мінімум два (!);
• приклади йдуть після аргументів і відповіда­ють їм;
• прикладів мінімум два (!): один із художньої літератури чи інших видів мистецтва та один з історії, суспільно-політичного чи власного життя;
• висновок міститься після прикладів і відповідає тезі;
• використані спеціальні слова й вирази, які по­трібні для аргументації, наведення прикладів та ви­сновку (див. таблицю нижче).

 

Важливо пояснити випускникам, що на ЗНО за кожну з п’яти структурних частин твору мож­на отримати максимум 2 бали. Ще 2 – за логіч­ність твору: поділ на абзаци, логічний розвиток думки, використання спеціальних виразів для зв’язку думок. Отже, за структуру твору макси­мально може бути 12 балів. Якщо наступних 12 – за ідеальну грамотність – здобути не так просто, то цілком реально навчитися правильно будувати структуру твору-роздуму. З такою на­становою, упевнена, старшокласники старанні­ше й відповідальніше поставляться до роботи над створенням власного висловлення.

 

 

1. Спеціальні слова й вирази у творі-роздумі

Теза     Я думаю, …

Я вважаю, …

Мені здається, що …

На мою думку, …

На моє переконання, …

Моя точка зору на цю проблему така: …АргументиЯ так вважаю, тому що …

Чому я так думаю? Тому що …

Аргументом на користь моєї думки мо­же бути те, що …

До того ж …

Довести своє твердження я можу такими аргументами:

по-перше, …, а по-друге, …

На користь моєї думки можу навести такі аргументи: …

Моє переконання ґрунтується на тому, що, по-перше, …,

а по-друге, …

Хоч моя думка, можливо, видається див­ною, спробую переконати вас такими аргумен­тами: …

 

Приклади:

Скарбниця світової літератури дає багато прикладів щодо порушеної проблеми. Так, …

На згадку приходить герой …

У зв’язку з порушеною проблемою хочеться згадати твір …

Яскравим прикладом саме такого ро­зуміння … особисто для мене є …

Проблема … є дуже актуальною, тому бага­то прикладів її розв’язання дає саме життя.

Говорячи про … , не можна не згадати …

Повертаючись до думки про … , можу наве­сти такий приклад: …

Як я вже зазначав, … Щодо цього яскравим прикладом є образ … з твору …

Тема мого роздуму порушується у творі … . Там …

Найкращою ілюстрацією такого розуміння проблеми є герой … з твору …

Історія також дає багато прикладів … Один із них – …

Згадаймо постать видатного … Захоплює його …

Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно малий, можу сказати, що …

Хочу навести приклад із власного життя …

Висновок:

Отже, можна дійти висновку, що …

Підсумовуючи, можна зазначити: …

Таким чином, можна зробити висновок, що …

Отже, бачимо, що …

На завершення свого роздуму підсумую: …

Вирази для зв’язку думок:

По-перше, по-друге, …

Повертаючись до думки про…, хочу зазначити, що …

Як я вже стверджував, …

Як уже зазначалося, …

Як можна побачити, …

 

 

Обговорюючи на уроці цю таблицю, наголо­шуємо, що з великого арсеналу запропонованих ви­словів учневі у його творі потрібні одна-дві конст­рукції з кожного блоку. Звертаємо увагу школярів, що вирази для зв’язку думок не є закріпленими за певною частиною твору. Наявність їх впливає на кількість балів за логічність твору, отож вони не­обхідні. Оптимальний варіант використання їх – в аргументах і прикладах (див. таблицю). Важливо, щоб учні серйозно поставилися до запропонованих конструкцій. Якщо, наприклад, у висновку написати «Я думаю», можна втратити 1 бал, оскільки цей ви­раз доцільно використовувати у формулюванні тези.

 

III. Варіанти формулювання тези залежно від теми твору

Твір-роздум конче має починатися з тези-твердження, думки, яка буде доводитися у висловленні. Можливі кілька варіантів.

1.Теза сформульована в темі твору.

2.Тема твору – дилема (вибір із двох варіантів).

3.Тема твору – запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому.

4.Тема твору – речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези.

Розгляньмо докладніше кожен із варіантів.

 

1. Теза сформульована в темі твору. Як показує практика ЗНО, поки що переважали саме такі теми – з уже сформульованою тезою. Учень має погоди­тися з нею або заперечити її. У першому випадку можна почати з чогось на кшталт:

• Я цілковито згоден із тезою, запропонованою для роздуму …
• Я підтримую думку, висловлену в назві твору …
• Важко не погодитися з тезою, запропонованою для роздуму …

У другому випадку початок буде такого типу:

• Мені здається, теза, запропонована для роздуму, по­милкова.
• Я хотів би довести протилежне твердження: …
• Я хотів би спростувати запропоноване твер­дження …
• Не можу погодитися з думкою, яка звучить у назві твору.
• Я вважаю інакше: …
• Я не підтримую точку зору, висловлену в назві тво­ру …

Пропонуємо учням «План дій для формулю­вання тези».

1. Уважно прочитати й осмислити назву твору.
2. Вирішити, чи ви погоджуєтеся з тезою, чи спросто­вуєте її.
3. Якщо це цитата й ви впевнені, що точно знаєте, хто її автор, додати невеликий коментар.
4. Спробувати переформулювати тезу своїми словами.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для ви­раження власної думки.

 

Розгляньмо конкретні приклади – кілька тем по­передніх років на ЗНО, які пропонують уже готову тезу.

 

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш

1. Із думкою, запропонованою в назві твору, я цілком згоден. Вважаю, що, справді, людина повинна цінувати те реальне й близьке, що вона має і що її оточує, а не жити примарними мріями.
2. Я не можу погодитися з тезою, запропонованою для роздуму. На мою думку, лише з мрією людське життя на­буває сенсу й повноти.

 

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле

Навряд чи хтось буде заперечувати слушність думки, запропонованої для роздуму. На моє переконання, знати минуле, вивчати його помилки та здобутки просто не­обхідно для того, щоб упевнено рухатися в майбутнє.

 

Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця

Безперечно, великий український філософ Григорій Сковорода мав рацію, коли говорив про значення спорідне­ної праці для життя людини. Я вважаю, що улюблена ро­бота, справді, дає людині задоволення, робить її життя змістовнішим і радіснішим.

Учнів варто попередити, що тема з уже сфор­мульованою тезою може мати вигляд афоризму. Як бути, коли випускник не впевнений, що правильно зрозумів його? Пояснюємо, що в такому разі, фор­мулюючи тезу, потрібно обумовити: «Запропонова­ну для роздуму думку я розумію так: …» – і доводи­ти своє твердження, своє розуміння, своє бачення. Для ілюстрації пропоную дві наступні теми.

 

Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця

Тему твору, запропоновану для роздуму, я розумію так: найголовніше в людині – це її серце, тобто доброта, чуйність, співчутливе ставлення до ближніх. Я вважаю, що це правильно. Мабуть, моя думка із цього приводу не оригінальна: справді, нас роблять людьми любов і добро­зичливість, без них чудова зовнішність і великі статки схожі на міцну шкаралупу трухлявого горіха. Кому такий плід потрібен?

 

Ми – це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних

Афористично сформульовану тему твору, мені здається, треба розуміти так: кожен із нас неповторний у своїй індивідуальності, кожен становить собою своєрід­ний унікальний всесвіт. Безперечно, це правильно. Особи­сто я вважаю, що потрібно вірити в себе як самоцінну осо­бистість, не боятися мати власну точку зору і, звичайно, поважати думки й права інших.

 

2. Тема твору – дилема (вибір із двох варіан­тів). Для формулювання тези до теми такого типу існує кілька можливих способів.

• Стати на бік однієї із частин дилеми (найлегше й найочевидніше).
• Запропонувати свій (третій!) варіант.
• Об’єднати дві точки зору.

 

 

Тепер ілюструю прикладами. В одному зі збірників тестів до ЗНО попередніх років була така тема: «Що визначить подальшу долю людства – віра в силу людського розуму загалом чи віра в окрему особистість?» Мої учні доводили істин­ність однієї з думок, викладених у назві. Відповідно їхні твори починалися приблизно так: «Я вважаю, що подальшу долю людства визначить віра в колек­тивний людський розум», «На мою думку, життя суспільства визначають вчинки й досягнення окре­мих особистостей». Одна дівчинка не погодилася з обома твердженнями. Вона написала: «Я переконана, що ні людський розум загалом, ні окрема осо­бистість не здатні визначити майбутнє (як і мину­ле, й сучасне) людства, – усе в руках Божих». А я, працюючи над твором-зразком для учнів, вирішила поєднати дві протилежності, закладені в дилемі. Вийшло ось що: «Людська спільнота складається з одиниць. Це означає, що індивідуальні риси, зокрема й розум кожного, – важливі. Я вважаю, що віра в окре­му особистість як складник колективного розуму – оптимальний шлях для розвитку людства».

Пояснюємо учням, що коли обидва судження ди­леми слушні, треба так і писати: «Не варто проти­ставляти ці дві точки зору. Мені здається, вони оби­дві містять раціональне зерно». Наводжу приклад.

 

Сміливість – це успадкована риса чи її можна виховати?

Навряд чи доцільно, говорячи про риси характеру, про­тиставляти спадковість і виховання. Мені здається, ці обидва чинники важливі у формуванні сміливості.

 

3.Тема твору – запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому.

Мова не йде про запитан­ня, які фактично містять у собі відповідь, ось як, на­приклад: «Чи погоджуєтеся Ви з думкою про те, що чим людина освіченіша, тим вона вільніша?» Тут усе просто: погоджуєтеся або ні. Інакша ситуація: запитання відкрите, воно не містить відповіді й не натякає на неї. Тут потрібно виявити справжню са­мостійність мислення й сформулювати власну тезу.

 

Що таке покликання?

На мою думку, покликання – це справа, без якої ти не можеш жити. Ти розумієш, що знайшов себе, своє призна­чення, сенс життя врешті-решт. Таке відчуття, я впев­нений, може дати людині лише робота за покликанням.

Старшокласники часто лякаються самого запи­тання «Що таке … ?» Кажуть, що можуть відповісти лише одним реченням, а треба ж писати більше. Підказуємо, що в цьому разі можна застосувати та­ку модель: у першому реченні сказати про склад­ність запропонованого для роздуму поняття або про його різне сприйняття людьми, або про його загальновизнане значення, а в другому – про своє власне розуміння. Це може мати такий вигляд.

 

Що таке кохання?

Звичайно, кожна людина має індивідуальне сприйнят­тя й розуміння кохання, однак загальноприйнятою є дум­ка, що це почуття сердечної прихильності, яке виникає між двома людьми різної статі. Я вважаю, що справжнє кохання ґрунтується на абсолютній довірі й бажанні ща­стя своєму обранцеві.

 

Що таке совість?

Загальновизнаним є таке значення поняття «со­вість»: це почуття моральної відповідальності за свою по­ведінку перед самим собою й людьми. На мою думку, якщо ти відчуваєш сором за свої не дуже гарні вчинки, то це і є совість.

 

 

 

Що таке милосердя?

Якщо зазирнемо до тлумачного словника, то прочи­таємо приблизно таке визначення поняття «милосердя»: співчутливе ставлення до людей. Я вважаю, що милосердя. – це допомога іншим.

 

4. Тема твору – речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези. Цей варіант ча­стково схожий на попередній, однак він трохи зву­жує поле пошуків вдалого формулювання тези. На­приклад: «Дружба в моєму житті». Ця тема вуж­ча за питання «Що таке дружба?» Фактично в ній уже окреслені орієнтири для тези: «Дружба в житті кожної людини, думаю, посідає важливе місце. І я не виняток: друзі допомагають мені відчувати себе потрібним, підтримують у різних життєвих ситуаціях». Тема такого типу може бути сформульована й запитанням: «Яка роль дружби у вашому житті?»

Якщо ж тема – називне речення, яке не дає жод­них орієнтирів, потрібно самому поставити запи­тання, яке подобається, і дати відповідь на нього – це й буде теза. Ось приклад.

 

Звичаї та традиції

Яке значення мають народні звичаї та традиції в на­шому житті? Чи важливі вони в комп’ютеризованій культурі XXI століття? Я вважаю, що так. Чим краще ти знаєш народні звичаї, обряди, традиції, тим більше усвідо­млюєш зв’язок  з рідним народом.

 

III. Виклад матеріалу в інших частинах роздуму.

Тезу твору неодмінно треба довести за допомо­гою аргументів. Пояснюємо учням, що аргумент – це не приклад, а думка, яка доводить тезу. Пропо­нуємо «План дій для формулювання аргументів»:

1.Уважно перечитати сформульовану тезу.

2. Вирішити, які думки (мінімум дві) можуть довести істинність вашої тези.
3. Сформулювати їх, чітко виокремивши.
4. Перевірити, чи вони справді аргументують ваш тезу.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для ар­гументації думки.

 

Як приклад наведу аргументи до деяких запро­понованих раніше тез.

 

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш

1. Свою думку я можу аргументувати так. По-перше, життя у всіх його виявах багате й різноманітне, а люди­на, яка скерована лише на мрію, може не помітити цього. По-друге, народна мудрість засвідчує правильність тако­го погляду на життя: «Краще синиця в руці, аніж жура­вель у небі»; «Що маємо, не бережемо, а коли втрачаємо – плачемо».
2. На користь мого переконання можу навести такі аргументи. По-перше, людині властиво завжди прагнути до чогось кращого, нового, а по-друге, шлях до здійснення мрії, сповнений перешкод і труднощів, виховує нас, робить сильнішими, дарує радість відкриттів.

 

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле

Моя думка ґрунтується на історичному досвіді люд­ства: завжди вважалося необхідним глибоко вивчати й аналізувати минуле народів, країн, династій, рухів, політич­них партій… Другий аргумент – зі сфери індивідуального життя: безперечно, минуле людини (дитинство, юність, соціальний досвід) впливає на її сьогодення й майбутнє.

 

 

Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця

Моя думка ґрунтується на таких аргументах. По-перше, кожна людина має вроджену схильність і здібності до певної діяльності, у якій може повністю виявити себе. По-друге, життя стає повноцінним лише за умови ре­алізації особистості в суспільстві, і саме споріднена праця дарує таку можливість.

 

Часто учні запитують, чи обов’язково викори­стовувати вирази «по-перше», «по-друге». Поясню­ємо, що це не вимога, але такі вставні слова допома­гають організувати виклад матеріалу більш чітко й логічно, а аргументи – ідеальне місце твору, де їх можна використати.

 

«План дій для наведення прикладів»:

1. Уважно перечитати сформульовані тезу й аргумен­ти.
2. Вибрати приклади з літератури та з історії чи влас­ного життя.
3. Приклади подавати стисло: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи.
4. Перевірити, чи приклади справді стосуються вашої тези й аргументів.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для на­ведення прикладів.

 

Наголошуємо на третьому пункті плану дій: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи. Пояснюємо учням, що вони пишуть твір-роздум на тему вільну (найчастіше – морально-етичну), а не літературну, тож повинні стежити, щоб висловлення не обернулося на аналіз худож­нього твору. Один приклад – один абзац, а не сторінка! Почати приклади можна так: «Із приводу порушеної проблеми хочеться згадати відомий твір (такий-то такого-то письменника)». А далі додати три-чотири речення чи про тему, чи про образи, якийсь елемент сюжету, проблему, порушену у творі, залежно від сформульованої тези й аргументів.

Підкреслюємо, що приклад з літератури чи інших видів мистецтва буде повноцінним лише за умови, коли зазначено автора (письменника, режисера, художника) і назву твору. Також варто бути обережним із жанром: якщо учень не впевнений (роман це чи повість і т. ін.), краще написати «відо­мий твір» – так випускник убезпечить себе від утра­ти одного бала за фактичну помилку.

Щодо висновку твору акцентуємо: він має підтвердити правильність тези. Тож фактично треба повторити думку, висловлену на початку твору, але, звичайно, іншими словами. Висновок повинен бути компактним: не потрібно формулювати якісь нові твердження чи уточнювати висунуту тезу – так учень ризикує заплутатися. Усе досить просто: обов’язкові слова (отже, таким чином, можна підсу­мувати тощо) й одне-два речення, суголосні тезі. Отже, «План дій для формулювання висновку»:

1. Перечитати свою тезу.
2. Переформулювати її іншими словами.
3. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для ви­сновку.

Для зразка знову звернуся до запропонованих вище тез.

 

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш

1. Отже, можу підсумувати: те, що ми маємо, здатне зробити нас щасливими, якщо ми помічатимемо й цінува­тимемо його, тимчасом як зайва мрійливість позбавляє лю­дину можливості насолоджуватися життям уже сьогодні.
2. Отже, без мрії людське життя неповноцінне. Саме мрія дає нашому існуванню сенс і надію, окрилює людину, надихає на звершення.

 

 

 

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле

Таким чином, можна зробити висновок, що минуле, справді, визначає наше майбутнє. Людина, яка розуміє причини своїх помилок і невдач у минулому, намагати­меться більше не припускатися подібних прорахунків. Народ, що усвідомив свою історію, має більше шансів посісти гідне місце в майбутньому.

Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця

На завершення роздуму підсумую: щасливий  той, хто знайшов споріднену працю. У ній людина виявляє свій твор­чий потенціал, збагачується духовно і, головне, відчуває себе потрібною.

 

1. Редагування твору

Говорячи про редагування твору, учитель па уроці наголошує, що потрібно вдумливо перечитувати на­писане, стежити, аби у висловленні не було повторів, думки були сформульовані просто й чітко, не було за­надто ускладнених конструкцій, щоб була дотримана схема твору-роздуму. Але як навчити старшокласни­ка редагувати твір?

Думаю, на уроці продуктивною може бути така форма роботи: обговорення учнівського твору, виявлення помилок, стилістичних вад, недоліків у будові висловлення й колективний по­шук кращого варіанта. Для цього пропонуємо кожній парі старшокласників роздрукований учнівський твір. Десять-п’ятнадцять хвилин триває його прочи­тання, пошук помилок, обговорення в парах. Тоді даємо учням можливість висловитися.

Учитель спря­мовує роботу в потрібному напрямі: акцентує увагу на типових помилках, у разі потреби допомагає виправити їх та поліпшити слабкі місця тощо. Добре, якщо ця робота буде проведена на наступному після написання роздуму уроці на матеріалі твору одного чи кількох учнів класу (звісно, коли вони не проти). Пропоную зразок; ліворуч уміщено учнівський роз­дум, праворуч – коментар до помилок.

 

Краса врятує світ

Тема, запропонована для роздуму,  дуже цікава. На мою думку, в цих словах скрита (1) велика надія, віра в те, що на­стане час, коли краса людсь­ких почуттів (2) переможе і (3) оволодіє світом, в (4) яко­му зараз панують такі почуття (2), як недовіра, зневага, байдужість, жадність (5). Я, як і Ф. Достоєвський_ (6) щиро вірю в це, сподіваюсь (7). Я розумію, що це буде можливо, тільки якщо кожна людина на планеті буде від себе вимагати удосконалення (8).

Спробую довести свою думку методом від протилеж­ного. Давайте озернемося (9) й подивимося на нашу країну. Ми всі свідки політичної та економічної криз, які тягнуть Україну вниз. Причиною всім цим (10) проблем є недовіра людей один одному (11); невміння поступитися своїми позиціями (12), (13) заради розквіту держави; ненажер­ливість людей, які збільшують свої капітали за рахунок гро­шей бідних і середніх класів суспільства. Що ж, як не краса людських почуттів, взаєморо­зуміння (14) може вивести країну з цього стану?!

Скарбниця світової літера­тури дає багато прикладів кра­си. Силу кохання описує в своєму (15) творі «Тигролови» І.Багряний. Коханню Наталки і Григорія ніщо не може бути на перешкоді (16).  Говорячи про красу почуттів, не можна не згадати О. Пушкіна. У його повісті «Капітанська дочка» коханню головних героїв не може перешкодити (16) навіть Громадянська (17) війна. Ко­хання все перемогає (18).

Історія теж багата на при­клади з цієї теми. Сила волі, небайдужість до долі своєї країни, почуття справедливості прокинулися в людях в 1980-1990 роках_в_східноєвропейських (19) країнах, які повстали проти тоталітарного режиму СРСР.

Отже,  можно (20) прийти до висновку, що перед красою людських почуттів ніхто не може встояти (21). Рано чи пізно добро переможе. Як я вже казала, я сподіваюсь, що краса врятує світ. І якщо кожна людина буде цього бажати, чекати, це стане реальністю.

 

1. Лексична помилка: треба прихована.
2. Повтор слів. Можна замі­нити: краса людських взаємин.
3. Порушено закон мило­звучності мови (треба пере­може й оволодіє).
4. Після коми перед приго­лосним потрібен у, а не в (світом, у якому – слово якому починається на при­голосний звук [й]).
5. Лексична помилка: треба жадібність.
6. Порівняльну конструк­цію як і Ф. Достоєвський треба виділити комами з обох боків.
7. Граматична помилка: ві­рити у щось, а сподіватися на щось. Можна переформулювати думку так: Як і Ф. Достоєвський, я щиро вірю в це, сподіваюся на торже­ство добра й краси.
8. Збіг двох голосних неба­жаний (вимагати вдоскона­лення).
9. Озирнемося.
10. Граматична помилка: причина чого?, а не чому? (причиною всіх цих проблем).
11. Граматична помилка: не­довіра людей один до одного.
12. Потрібно вжити форму однини: своєю позицією.
13. Кома не потрібна.
14. Конструкцію з як треба виділити комами з обох боків.
15. Важкого для вимови збігу приголосних (в св, в хв. та подібних) слід уникати: у своєму творі.
16. Двічі повторюються майже однакові вирази (бу­ти на перешкоді – не може перешкодити). Один із них треба замінити: стати на заваді.
17. Це не власна, а загальна назва: громадянська війна.
18. Перемагає (чергування о – а: перемога – перемага­ти, допомога – допомагати).

Між приголосними по­трібен прийменник у: про­кинулися в людях у 1980-1990 роках у східноєвропей­ських країнах.

Можна.

Нечітко сформульована думка. Краще написати так: перед красою людських по­чуттів зло безсиле.

Аналізуючи будову цього твору, можна зазначи­ти таке.

1. Структура твору загалом витримана, у кожній частині використано відповідні вирази.
2. Аргумент лише один.
3. Приклади з літератури (про красу кохання) зовсім не відповідають аргументу (про недовіру й ненажерливість, що панують у суспільстві).

Щоб поліпшити твір, потрібно додати ще один аргумент, мотивуючи наступні приклади про кохан­ня. Це можна зробити, перенісши абзац з історич­ним прикладом ближче до відповідного аргументу, а вже після нього сформулювати другий аргумент і навести приклади про кохання.

Історія дає багато прикладів щодо цього аргу­менту. Сила волі, небайдужість до долі своєї країни… (Далі за текстом твору.)

Другий аргумент – усепереможна сила красивих людських почуттів, які витримують надзвичайні випробування. Найкращі зразки світової літератури приваблюють саме такими прикладами. Так, красу й силу кохання описує у своєму творі «Тигролови» І. Багряний… (Далі за текстом твору).

 

 

 

 

 

 

1. Організація роботи на уроці

Ефективність уроку, відведеного на підготовку до написання твору-роздуму, залежить від:

1) поінформованості учнів;

2) поетапного опрацю­вання кожної частини роздуму;

3) залучення всіх школярів до роботи.

Для цього потрібно забезпечи­ти старшокласників необхідним ілюстративним ма­теріалом (структура твору-роздуму, вимоги до його будови, перелік спеціальних конструкцій у роздумі, план дій для формулювання кожної складової частини твору тощо) й організувати роботу в парах або невеликих групах (4-6 учнів).

Так, пояснивши учням специфіку формулювання тези, пропонуємо для роботи в групах певну тему твору. Дві групи дістають завдання сформулювати тезу, у якій тема твору підтримується, інші дві – тезу, яка спростовує тему. Ще дві групи мають сформулювати тезу, яка відображала б проміжну позицію (Запропонована тема є досить складною. З одного боку, … , а з другого – …). Через п’ять-десять хвилин кожна група пре­зентує свій варіант, який обговорює й редагує весь клас. Найвдаліші зразки учні записують. Подібним чином організовуємо роботу над формулюванням тез до тем різного типу: викладач може запропонува­ти учнівським групам різні теми (відповідно до визначених у розділі III чотирьох варіантів), а потім дати завдання обмінятися записами й зредагувати їх.

Аргументація, як показує досвід, є найважчим моментом для школярів, тому цій частині роздуму потрібно приділити особливу увагу. Спонукаємо учнів до висловлення думок, які можуть довести об­рану тему, фіксуємо їх (у вигляді опорних слів) на дошці (якомога більше), а потім даємо завдання – чи в групах, чи індивідуально – записати відповідно оформлені два аргументи. Обов’язково кілька варіантів учні зачитують і колективно обговорюють.

У роботі з прикладами також можна застосува­ти метод «мозкового штурму» і дати завдання запи­сати один із озвучених прикладів як фрагмент тво­ру: з відповідними словами, елементами аналізу те­ми чи проблеми тощо.

Важливо, щоб робота над кожною складовою частиною твору закінчувалася прослуховуванням кількох варіантів, обговоренням їх, редагуванням (якщо потрібно) і записуванням найкращого фрагмента.

Логічним продовженням організованої таким чином колективної роботи бу­де домашнє завдання (написати власне висловлення) й урок з редагування тексту-роздуму (після перевірки творів: про це йшлося у розділі IV). Щоб робота була активною й результативною, потрібно добирати цікаві й актуальні для старшокласників теми творів, спонукати учнів до висловлення різних, навіть протилежних, думок, заохочувати до висловлення власної позиції, дискусії.

Школярі мають відчути: уміння писати твір-роздум потрібне не ли­ше для ЗНО (безперечно, це відповідальний етап, але ж не заради ЗНО вчимося), а, що важливіше, життєво необхідне, – щоб упевнено, переконливо й чітко доводити власну точку зору в різних життєвих ситуаціях.

Основні  правила  з української  мови 

ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ

Голосні — це звуки, під час вимови яких струмінь повітря не натрапляє на перешкоди в ротовій порожнині, вони утворені за допомогою голосу. В українській мові це: [а], [о], [у], [є], [и], [і].

Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі

Приголосні звуки поділяються на тверді і м’які. Вони можуть утворювати пари. Вимова таких звуків відрізняється тільки положенням язика в ротовій порожнині.

Тверді: [д], [т], [з], [с], [ц], [дз], [л], [н], [р].

М’які: [д’], [т’1, [з’], [с’], [ц’], [дз’], [л’], [н’], [р’].

У процесі мовлення, крім м’яких і твердих приголосних, зустрічаються так звані пом’якшені приголосні, які не є самостійними звуками фонетики української мови, вони вважаються тільки варіантними від твердих: [б] – [б’], [в] – [в’], [п] – [п’], [ф] – [ф’], [ж] – [ж’], [ч] – [ч′], [ш] – [ш’], [дж] – [дж’], [г] – [г’], [к] – [к’], [х] – [х’], [ґ] – [ґ’ ], [м] – [м’]. Інші приголосні пом’якшеними бути не можуть.

За характером звучання приголосні поділяються на дві групи: свистячі ([з, з’, ц, ц’, с, с’, дз, дз’]) і шиплячі ([ж, ч, ш, дж]).

Невелику за кількістю групу складають носові приголосні [м], [н], [н’], тобто при їх творенні задіяна носова порожнина.

В основі поділу приголосних на шумні, сонорні та дзвінкі лежить рівень участі у творенні звуків голосу й шуму.

Якщо у творенні дзвінких приголосних присутні як шум, так і голос, то глухі творяться за відсутності голосу та за допомогою шуму.

Окремі дзвінкі й глухі приголосні звуки близькі між собою за способом творення і становлять пари:

Двінкі: [б], [д], [д’], [з], [з’], [дз], [дз’], [ж], [дж], [г], [ґ].

Глухі: [п], [т], [т’], [с], [с’], [ц], [ц’], [ш], [ч], [к], [х], [ф].

Не мають пар дзвінкі звуки: [в], [м], [н], [н’], [л],

[л’1, [р], [P’L [й].

У мовному потоці звуки мови зазнають впливів, певних змін, іноді навіть відбуваються заміни одних звуків іншими. Наприклад: зсунути — [сунути] — відбувається оглушення [з] під впливом наступного [с]. Такі чергування звуків можуть відбуватись і в системі приголосних, і в системі голосних.

Наголос

У процесі мовлення не всі приголосні вимовляються з однаковою звуковою інтенсивністю. Наголос — це виділення одного зі складів слова за допомогою додаткового посилення голосу.

Склад, на який припадає наголос, називається наголошеним (сильним). Усі інші склади в слові — ненаголошеними (слабкими). Наголос у складі надає йому більшої інтенсивності й тривалості при вимові. Голосні й приголосні наголошеного складу вимовляються чітко й виразно.

Наголос присутній у кожному повнозначному слові. Але службові слова найчастіше наголосів не мають.

Складні слова, крім головного наголосу, можуть мати побічні (додаткові) наголоси. Наприклад: вічно′зеле′ний, висо′коорганізо′ваний

Наголос в українській мові є вільним, тобто може належати будь-якому складу в слові, бути незакріпленим за певним складом.

В українській мові наголос також є рухомим, оскільки при змінюванні слова може переміщуватися з одного складу на інший. Наприклад: вода′ — во′ди, земля′ — зе′млі.

Завдяки наголосу можна розрізняти слова у тому випадку, коли звукове оформлення слів є тотожним. Наприклад: обі′д — о′бід, по′тяг — потя′г.

Фонетичний запис

Фонетичний запис (транскрипція) передає на письмі точну вимову звуків з тими змінами, яких звук зазнає у процесі мовлення. Для транскрибування тексту використовують літери алфавіту й додаткові позначки.

Основні правила й позначки транскрипції такі:

1. У транскрипції немає великих літер, усі слова пишуться з малої літери.
2. Текст чи слово, що транскрибується, береться у квадратні дужки [ ].
3. [′ ] — скісна рисочка над голосним або після нього позначає наголос: [голова′], [лі′тера], [ду′мка].
4. [´ ] — менша скісна рисочка вгорі після приголосного позначає м’якість попереднього приголосного: [ден´], [т´ін´], [н´іс], [л´іто].
5. Кожен звук слід позначати одним окремим знаком (літерою), і кожна літера має позначатися тільки одним звуком. Тому в транскрипції немає йотованих літер я, ю, є, ї і літери щ, які позначають два звуки [йа, йу, йе, йі, шч]: яма — [йама], юність — [йун´іс´т´], єдність — [йед´н´іс´т´], їжак — [йіжак], щастя — [шчас´т´а].
6. Знак [‘ ] після приголосних передає напівпом’якшення: [в’ітер], [ж’інка].
7. На позначення довготи звука вживається двокрапка [:]: [жит:´а], [знан:´а], [розр´іс:´а].
8. Для позначення злитої вимови африкатів [да, дж] використовується дужка вгорі над літерами: [дзв´інок], [джм´їл´].
9. [˘ ] — маленька дужка над і або у вказує, що це напівголосний — напівприголосний звук: [буу˘], [жиу˘], [шоу˘к], [м˘’іф], [в˘’ійна].
10. [еи, ие] — маленькі літери збоку вгорі вказують,до якого звука наближається звучання: [сеило], [чеирвоні], [виешнева].

11- [|]> [| |] — одна вертикальна риска показує звичайну паузу (на місці коми, тире), дві вертикальні риски через рядок показують тривалу паузу на межі речень: [йак парос´т´ винограднойі лози | плеикаітеи мову | пи˘л´но й неинастан:о пол´і’т´ бурйа’н].

Зразок фонетичного розбору слова

1. Берешся — [беирес:´а].
2. У слові три склади: бе-ре-шся, усі відкриті.
3. Наголос падає на другий склад.
4. Голосні звуки: [еи], [є], [а]; [еи] — звучання є наближається до и.
5. Приголосні звуки: [б], [р], [с:´]. Звуки [б], [р] — дзвінкі, тверді, [с:´] — глухий, м’який, подовжений.
6. У слові 7 літер, б звуків, буквосполучення шс позначає один подовжений звук [с:].

Е завжди пишеться:

1. У групах -ере- й -еле: берег, дерево, серед; зелень, пелена, селезень, шелест.
2. У суфіксах -еня-, -єн-, -енк, -еньк-, -ер(о), -есеньк-, -ечк-, -тель: козеня, доручений, Юхименко,рученька, семеро, малесенький, книжечка, вихователь.
3. Коли е при зміні слова випадає: березень, бо березня; вітер, бо вітру; мітел, бо мітла; справедливий, бо правда; хлопець, бо хлопця.

И пишеться:

1. Відповідно до вимови після твердих приголосних: кисень, пити,риба, тин, сирий.
2. У ряді слів у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: бриніти, гриміти, дрижати, кривавий, криниця, стриміти, тривати, тривога; глитати.
3. У словах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р: дизель, динамо, стимул, математика, позиція, система, режим, ширма, риф.
4. У кінці слів після г, к, х: вимоги, дороги, навколішки, кроки, оскільки, верхи, дахи, але в закінченнях прикметників і займенників, які відповідають на питання які?, пишемо і: дорогі, великі, всякі, тихі, тремтячі.

І пишеться:

1. На початку слова: ім’я, індик, іній, інколи, іноді, інший, існувати, істина.
2. Відповідно до вимови в ряді слів не під наголосом пишеться -рі-, -лі-: дрімати, дрімливий, дрімота, тріщати, зустрічати; злітати.

Апостроф

Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після б, п, в, м, ф: б’ю, в’ю, в’язи, у здоров’ї, м’язи, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.
2. Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї, сузір’я.
3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’ємний, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи, пів-Америки тощо.
4. Після к перед я, ю: Лук’ян, сек’юриті.

Чергування У—В

В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах, якщо це не змінює значення слова.

У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

1. Між приголосними: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел.
2. На початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко); Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами.
3. Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер -льв-, -св-, -тв-, -хв- і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга.
4. Після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було… у Києві; До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села.

В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

1. Між голосними: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитала в оголошенні.
2. На початку речення перед голосними: В очах його світилася надія; В Антарктиді працюють наукові експедиції.
3. Після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, -льв-, -св-, -хв- і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко); Люди врозкид розляглися в траві (К. Гордієнко).

У — В не чергуються:

1. У словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вдача, вклад, вправа, вступ (і удача, уклад, управа, уступ — з іншими значеннями); увага, ударник, узбережжя, указ, умова, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, ударницький, умовний та ін.

 

2. У власних іменах і в словах іншомовного походження: Вдовенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Урал, увертюра, ультиматум, утопія та ін.

Чергування І—Й

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих же позиціях, що й у — в.

І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

1. Після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Д. Павличко); Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник).
2. На початку речення: І долом геть собі село понад водою простяглось (Т. Шевченко).

Й уживається, щоб уникнути збігу голосних:

1. Між голосними:

У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Ф. Малицький).

2. Після голосного перед приголосним:

Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів).

І — Й не чергуються:

1. При зіставленні понять:

Дні і ночі; батьки і діти; війна і мир.

2. Перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип — друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський).
3. Після паузи: Щось такеє бачить око, і серце жде чогось (Т. Шевченко).

Приголосні звуки

Позначення м’якості приголосних

Знаком (ь) позначається м’якість попереднього приголосного звука.

Ь пишеться:

1. Після м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: вісь, ґедзь, кінь, мідь, наморозь, палець, суть, швець; близько, восьмий, ганьба, Грицько, дядько, кільце, молотьба.
2. Після м’яких приголосних у середині складу перед о: дьоготь, дзьоб, льон, сьомий, трьох, тьохкати.
3. У суфіксах -зький, -ський, -цький; -зькість, -ськість, -цькість; -зько, -сько, -цько; -зькому, -ському, -цько-му; -зьки, -ськи, -цьки: близький, вузький, волинський, донецький; близькість, людськість; близько, військо, багацько; по-французькому (по-фрацузьки), по-українському (по-українськи), по-німецькому (по-німецьки).
4. У зменшено-пестливих суфіксах -енька, -ень-ко, -онька, -онько; -енький, -есенький, -ісінький, -юсінький: рученька, батенько, голівонька, соколонько; гарненький, малесенький, свіжісінький, тонюсінький.
5. Відповідно до вимови після л перед приголосним: альбатрос, фільм, дельфін.
6. Після м’якого л перед наступним приголосним: їдальня, кільце, ковальський, пальці,рибальство, сільський, спільник.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Не ставиться м’який знак після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: балка — балці; галка — галці, галченя; монголка — монголці; Наталка — Наталці, Наталчин; рибалка — рибалці, рибалчин; спілка — спілці, спілчанський, але: Галька — і Гальці, Гальчин.

7. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни: друкарень, їдалень, крамниць, матриць, пісень, робітниць, стаєнь; бажань, знань, кілець, місць, сердець і серць.
8. У дієслівних формах дійсного та наказового способу: будить, будять, здається, косить, косять, коситься, робить, роблять, робиться.
9. На позначення роздільної вимови після м’яких приголосних перед я, ю, є, ї в російських прізвищах: Третьяк, Ільїн, Саласьєв.

10.У словах іншомовного походження після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї та йо: конферансьє, монпансьє, ательє, бульйон, віньєтка, Ньютон, Лавуазье.

Ь не пишеться:

1. Після губних б, п, в, м, ф: любов, Пилип, висип, торф.
2. Після р у кінці складу або слова: вірте, кобзар, лікар, перевір, секретар, тепер, школяр, Харків.
3. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий): інженер, інший, кінчик, менший, тонший, Уманщина; волинський, освітянський, селянський; громадянство, селянство. Але: бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити та ін., бо м’який знак між приголосними наявний у твірних іменниках: бренькіт, донька, нянька.
4. Після м’яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші м’які приголосні: вінця, кінцівка, користю, ланцюжок, радість, світ, свято, слід, сміх, сніг, сніп, сьогодні, танцювати, щастя. Але: різьбяр (і різьбар), тьмяний і похідні від них.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Коли ь уживається у формі називного відмінка іменника, то він зберігається й у всіх інших відмінках; коли ж у називному відмінку його нема, то й в інших відмінках він не пишеться; Галька — Гальці, дівчинонька — дівчиноньці, письмо — на письмі.

5. Після л в іменникових суфіксах -алн(о), -илн(о):

держално, пужално, ціпилно та ін., але в зменшених формах ь пишеться: держальце, пужальце й под.

6. Між подовженими м’якими приголосними: буття, волосся, галуззя, гіллястий, життя, каміння, ллється, приладдя, сіллю.
7. Після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: безбатченко, Панченко, Федченко; Радчук, Степанчук; Гринчишин, Федчишин, але після л пишеться ь: Михальченко, Михальчук.
8. Після ц у кінці слів — іменників чоловічого роду іншомовного походження: Галац, кварц, палац, паяц, Суец, шприц, а також у деяких вигуках: бац, буц, гоц, клац.
9. В іменах: Наталя, Касян, Омелян, Тетяна, Оляна; в українських прізвищах: Касяненко, Третяк, Дяченко.

Приголосні звуки

Спрощення груп приголосних

-Ж(Д)Н-, -3(Д)Н-, -С(Т)Н-, -С(Т)Л-

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- при зміні слова випадають д і т: тиждень — тижня — тижневий; виїздити — виїзний, поїзд — поїзний; лестощі — улесливий, щастя — щасливий; вість — вісник, користь — корисний, честь — чесний, якість — якісний. Але в словах: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцять літера т зберігається.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст, літера т у групі приголосних –стн – зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється: аванпост —аванпостний, баласт — баластний, компост—компостний, контраст — контрастний, форпост — форпостний.

-3(К)Н-, -С(К)Н-

У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при творенні дієслів із суфіксом -ну-: бризк — бризнути, брязк — брязнути, блиск — блиснути, писк — писнути, плюск — плюснути, тріск — тріснути. Але: випуск — випускний, виск — вискнути, ризик —ризикнути.

-С(Л)Н-

У групі приголосних -слн- випадає л: масло — масний, мислити — умисний, навмисне; ремесло — ремісник.

Подвоєння та подовження приголосних

Подвоєння приголосних при збігу їх

1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) префікса й кореня: ввіч, ввічливий, віддати, відділ, заввишки, ззаду, оббити,роззброїти,роззява; двох префіксів: возз’єднання, ввігнутий;

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Не подвоюються приголосні в таких словах, як отой, отут, отак, отам, отепер, отоді, а також оцей тощо.

б) кінця першої й початку другої частин складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), страйкком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст);

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий)

[-н(і)й], -ник, -ниц(я): вина — безвинний, день — денний, закон — законний, кінь — кінний, причина —причинний; осінь—осінній,ранок—ранній;баштанник, годинник, письменник; віконниця, Вінниця;

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно; законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно.

г) основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся:

винісся, пасся, розрісся, трясся;

Ґ) подвоюються приголосні в словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін.

2. Буквосполучення -нн- пишеться:

а) у збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний;

б) у прикметниках на -енн(ий), -анн(ий) [-янн(ий)] зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, невблаганний, недозволенний, не доторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренный, несказанний, нескінченний та в прикметнику старанний з відтінком підсилення.

в) у прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, вогненний, священний.

Буквосполучення -нн- зберігається в іменниках і прислівниках, утворених від таких прикметників: здійсненність, старанність, старанно, численність, численно тощо.

Н не подвоюється:

У дієприкметниках: вивершений, вихований, зроблений, індустріалізований, сказаний, спечений, як і в прикметниках на -ений з відповідних дієприкметників (з іншим наголосом): ва´рений (пор. варе´ний), пе´чений (пор. дієприкметник пече´ний) та ін., а також у прикметнику довгожданий.

Необхідно розрізняти такі слова, як здійсне´нний (який може здійснюватися — прикметник) і зді´йснений (який здійснився — дієприкметник), нездола´нний (непереможний) і нездо´ланий (якого не подолали), незліче´нний (представлений у дуже великій кількості) і незлі´чений (не порахований) та ін.

Неподвоєні й подвоєні приголосні

1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні зазвичай не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоча Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі,шофер та ін.

 

Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.

2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є. реалізм).
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті.Джонні, Мюллер, Руссо, Торрічеллі, Фламмаріон, Шиллер.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський І (Яффа).

И пишеться:

1. У загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним: дизель, динамо, диплом, директор, методика; інститут, математика, стимул, текстиль, тип; зиґзаґ, позиція, фізичний; марксизм, силует, система; цистерна, цифра; жирандоль, режим, джигіт, джинси; речитатив, чичероне; ширма, шифр; бригада, риф, фабрика.
2. У географічних назвах з кінцевими -ида, -ика: Антарктида, Атлантида, Флорида; Адріатика, Америка, Антарктика, Арктика, Атлантика, Африка, Балтика, Корсика, Мексика.
3. У географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Гемпшир, Жиронда, Йоркшир, Лейпциг, Сан-Франциско, Циндао, Чикаго, Чилі, але перед голосним і в кінці слова пишеться і: Віші, Шіофок.
4. У географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім й): Велика Британія, Крит, Мавританія, Мадрид, Париж, Рига, Рим, Цюрих та ін., але: Австрія, Ріо-де-Жанейро.

5. У ряді інших географічних назв після приголосних д, т і в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет та в похідних від них: аргентинець, аргентинський та ін.
6. У ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н: бурмистер (але бургомістр), вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера та ін., а також у словах, запозичених зі східних мов, переважно тюркських: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.
7. У словах церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнство тощо.

Е пишеться:

1. На початку слова: екватор, екзаменатор, електрика, енергія, ентузіазм, етап.
2. Після голосного, крім е та і: дуель, поезія, Теруель, силует, фаетон.
3. Після твердого приголосного: ідеал, каре, театр, фаетон, філе.

Уживання великої літери

З великої літери пишеться перше слово в реченні, перше слово кожного рядка у віршах незалежно від розділових знаків.

Велика літера у власних назвах

З великої літери пишуться:

1. Імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми,конспіративні клички, прізвиська: Іван Петрович Котляревський, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), Юрій Клен (Освальд Бургардт), Данило Галицький, Нестор Літописець, Олександр Невський, Ярослав Мудрий; також: Кобзар (про Тараса Шевченка), Каменяр (про Івана Франка) тощо.

У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишуться через дефіс, кожна складова частина починається великою літерою: Квітка-Основ’яненко, Нечуй-Левицький, Сергеєв-Ценський; Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза.

2. Назви міфологічних істот і божеств: Антей, Аполлон, Афіна, Ахіллес, Будда, Венера, Молох, Перун.
3. Дійові особи у байках, казках, драматичних творах: Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука; Лісовик, Мавка, Перелесник; Дід Мороз; Той, що греблі рве; Червона Шапочка; Буряк, Троянда, Хліб.
4. Назви найвищих державних установ України: Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України.
5. Назви найвищих державних посад України та міжнародних посад: Генеральний секретар ООН, Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України.
6. Умовні власні назви в актах, договорах та інших офіційних документах: Високі Договірні Сторони, Автор і Видавництво тощо.
7. Клички свійських тварин: Сірко (собака); Сніжинка (кішка); Гнідко, Стріла (коні); Круторогий, Сивий (воли); Рекордистка, Лиска (корови) та ін.
8. Назви сортів рослин у спеціальній літературі: Антонівка, Білий налив, Сніговий кальвіль, Паперівка (яблуні); Українська глива, Лісова красуня (груші); Рекорд, Угорка (сливи); Шпанка рання (вишня).

Але в загальному вжитку вони пишуться з малої літери: антонівка, глива, угорка.

9. Астрономічні назви: Велика Ведмедиця, Козеріг, Марс, Молочний Шлях, Сатурн, Юпітер. Так само пишуться народні назви сузір’їв і галактик: Великий Віз, Квочка, Пасіка, Чумацький Шлях тощо.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Слова земля, місяць, сонце пишуться з великої літери тоді, коли вони вживаються як астрономічні назви: Навколо Сонця обертається Земля зі своїм супутником Місяцем. Але: обробіток землі, схід сонця.

10. Назви сторін світу: захід, південь, північ, схід, південний захід, якщо під цими назвами розуміються краї чи народи: Далекий Схід, Західна Україна, країни Заходу, курорти Півдня, народи Півночі, Південне Полісся, Північна Буковина, Схід прокинувся.
11. Географічні й топографічні власні назви, крім службових слів і родових означень (затока, мис, море, острів, пік, хребет і т. ін.): Азія, Антарктида, Балканський півострів, Берингове море,Північнокримський канал, Володимир-Волинський плат, гора Говерла, Грибова губа, Зелений мис, озеро Ільмень, Кавказький хребет, пік Шевченка, Москва-ріка, Нагаєва бухта, протока Па-де-Кале, Панамський перешийок, Перська затока, Північний полюс, Східноєвропейська рівнина, Урало-Кушумський степ.

Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає родового поняття, то воно пишеться з великої літери: Біла Церква, Біловезька Пуща (заповідник), Булонський Ліс (парк), Великі Луки, Жовті Води, Залізні Ворота, Зелений Гай, Карські Ворота. Так само з великої літери пишуться складові частини географічних назв, що означають титули, посади, фах і т. ін.: мис Капітана Джеральда, набережна Лейтенанта Шмідта; також затока Святого Лаврентія.

12. Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), шляхів (залізничних, морських і т. ін.), каналів, течій (морських), а також майданів (площ), парків і т. ін. пишуться з великої літери, а їхні родові по значення — з малої: Андріївський узвіз, Байкало-Амурська магістраль, бульвар Тараса Шевченка, Військово-Грузинська дорога, вулиця Петра Сагайдачного, Житомирська автострада, Львівська площа.

Якщо в назвах вулиць, проспектів, населених пунктів тощо слова брід, вал, ворота, міст, шлях, яр і т. ін. вже не сприймаються як родові позначення, то вони пишуться з великої літери: Боричів Тік, Добрий Шлях, Козиний Брід, Красні Ворота, Кузнецький Міст, Ярославів Вал (вулиці); Гола Пристань (місто), Казанські Горби (урочище), Сухий Яр (село).

13. Назви груп або союзів держав і найвищих міжнародних організацій: Антанта, Балканські країни, Європейське Економічне Співтовариство, Співдружність Незалежних Держав, Всесвітня Рада Миру, Міжнародний комітет Червоного Хреста, Організація Об’єднаних Націй, Рада Безпеки, Троїстий союз.
14. Назви держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць: Арабська Республіка Єгипет, Держава Бахрейн, Республіка Білорусь, Карельська Автономна Республіка, Китайська Народна Республіка, Корейська Народно-Демократична Республіка.
15. У назвах автономних областей та округів, а також країв, областей, районів, сільрад, колгоспів, радгоспів з великої літери пишеться тільки перше слово: Волинська область, Єврейська автономна область, Краснодарський край, Мусіївський колгосп ім. Тараса Шевченка, Ненецький автономний округ, Новомлинівська сільрада, Петрівський радгосп, Рожищенськйй район, Уманська міськрада. Це правило поширюється й на назви старого адміністративно-територіального поділу: Берегівський округ, Вітебське воєводство, Лохвицький повіт, Новоросійська губернія. Черкаське староство.
16. Неофіційні назви держав, одиниць територіального поділу та образні назви географічних об’єктів: Буковина, Вінниччина, Закавказзя, Закарпаття, Золотоверхий (Київ), Наддніпрянщина. У спеціальному стилістичному вживанні пишуться з великої літери й загальні назви: Батьківщина тощо.
17. У словосполученнях — назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав: з великої літери пишеться тільки перше слово, що входить до складу назви: Верховний суд США, Генеральні штати Королівства Нідерландів, Збройні сили України, Народна палата Республіки Індії.

Це стосується й назв державних установ минулого: Державна дума, Земський собор, Тимчасовий уряд, Центральна рада.

18. У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: Національний банк України, Міністерство освіти України, Міністерство культури України, Палата мір і вимірних приладів, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури.
19. Правопис складених назв заводів, фабрик, комбінатів, виробничих об’єднань, шахт, підприємств, установ, а також наукових і навчальних закладів, кінотеатрів, театрів, парків культури та відпочинку, клубів тощо підпорядкований таким правилам:

а) якщо підприємство, установа, заклад і т. ін. мають символічну назву, номер чи носять чиєсь ім’я, то їх можна писати повністю або скорочено. При цьому в повних назвах початкове слово та перше слово взятої в лапки символічної (умовної) назви, ім’я тощо пишуться з великої літери, а всі інші слова — з малої: Київський завод «Арсенал», Республіканське виробниче об’єднання «Поліграф-книга», Десятий міжнародний з’їзд славістів, Центральна наукова бібліотека АН України ім. В. І. Вернадського, Київський військовий округ;

б) перше слово власних назв академій, інститутів, науково-дослідних установ, кінотеатрів, театрів, музеїв, парків культури та відпочинку тощо пишеться з великої літери, незважаючи на те, що воно є родовим позначенням: Академія наук України, Кінотеатр ім. О. Довженка, Книжкова палата, Державний музей українського образотворчого мистецтва;.

в) з великої літери пишеться перше слово складених назв типу: Київський будинок мод, Львівський палац одруження, Харківський клуб метробудівників.

20. Назви художніх, музичних творів і т. ін., наукових праць, газет, журналів, історичних пам’яток тощо пишуться з великої літери в лапках: поема «Енеїда», повість «Тіні забутих предків», опера «Запорожець за Дунаєм», пісня «Стоїть гора високая», підручник «Історія України».

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

З великої літери, але без лапок пишуться назви культових книг: Апостол, Біблія, Євангеліє, Коран, Псалтир, Часослов, а також назви релігійних понять: Бог (але бог Перун і т. ін.), Божа Матір, Син Божий, Святий Дух та ін.

21.Назви вокзалів, станцій, портів, пристаней і т. ін.: Київський вокзал (у Москві), станція Фастів Перший, станція метро «Радянська», порт Балаклава, пристань Ржищів тощо.

22. Назви будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, дитячих таборів, готелів, кемпінгів, ресторанів, кав’ярень і т. ін. пишуться в лапках і з великої літери: будинок відпочинку «Зоря», пансіонат «Здоров’я».
23. Назви пам’яток архітектури, замків, храмів тощо: Андріївська церква, Золоті ворота, Колізей, Києво-Печерська лавра, Хотинський замок, Софійський собор.
24. Назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно-визвольних рухів, повстань, революційних свят, знаменних дат і т. ін.: Велика французька революція, епоха Відродження, Вітчизняна війна, Коліївщина, Хмельниччина, Семирічна війна, Кривава неділя.

З великої літери пишуться й назви релігійних свят і постів: Благовіщення, Великдень, Івана Купала, Петра й Павла, Покрова, Різдво, Теплого Олекси, Успіння; Великий піст, Масниця, Петрівка, Пилипівка, Спасівка тощо.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Якщо початковий порядковий числівник у складеній назві написаний цифрою, то наступне слово пишеться з великої літери: 8 Березня, 1 Травня.

25. Назви конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо: Конгрес захисту культури, Конституція України, Потсдамська угода, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини.
26. Назви орденів, відзнак (крім родових назв): орден Вітчизняної війни, орден Дружби народів, орден Незалежності, орден Почесного легіону, орден Пошани.

Якщо така назва береться в лапки, то з великої літери також пишеться тільки перше слово та власне ім’я, що входить до складу цієї назви: орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу», медаль «За визволення Варшави».

27. Назви літаків, автомобілів, тракторів та інших машин, пов’язані з найменуванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляють, пишуться з великої літери в лапках: літак «Антей», автомобіль«Таврія», автобус «Турист», комбайн «Нива», трактор «Білорусь».

Це правило поширюється й на назви виробів, продуктів, що стали фірмовим або сортовим їх означенням: печиво «Столичне», вино «Перлина степу», цукерки «Пташине молоко».

28. Прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів (-ова, -ове, -еве), -їв (-єва, -єве), -ин (-ина, -ине), -їн (-їна, -їне), якщо вони означають належність чогось даній особі: Андрієві книжки, Грінченків словник, Маріїн лист, Тичинине слово, Шевченкові поезії.
29. Прикметники, які входять до складених особових назв людей як прізвиська: Володимир Великий, Данило Галицький, Дюма Старший, Карл Сміливий.
30. Прикметники, утворені від іменників — власних назв, якщо вони входять до складу назв, які за змістом дорівнюють словосполукам «імені когось», «пам’яті когось»: Нобелівська премія, Франківська кімната, Шевченківська премія.
31. Складноскорочені назви (абревіатури), якщо вони вживаються на позначення одиничних установ: Укрінформ, Укрпрофрада, Укоопспілка, НЛО, АТС, КНР, СНД, УРП, УТН.

З малої літери пишуться:

1. Назви тварин, птахів, страв, напоїв, тканин і т. ін., утворені від географічних найменувань: бостон (тканина), йоркшир (порода свиней), легорн (порода курей).
2. Назви частин, відділів, відділень, секторів та інших підрозділів установ, організацій, а також слова актив, збори, з’їзд, конференція, президія, сесія, симпозіум, рада (інституту) тощо.
3. Складноскорочені слова, якщо вони є родовими назвами: колгосп, медінститут, облвиконком, райвно, райрада.
4. Імена та прізвища людей, які стали загальними назвами людей і предметів: донжуан, ловелас, ментор, меценат, робінзон, браунінг (пістолет), галіфе (штани), дизель (двигун), макінтош (одяг), максим (кулемет), рентген (апарат), френч (одяг). Так само пишуться загальні назви, утворені від власних імен (прізвищ): бонапартизм, мічурінець, пушкініст, шевченкіана.
5. Назви народів, племен, а також назви людей за національною ознакою або за місцем проживання: араби, африканці, латиноамериканці; ацтеки, ірокези, поляни; білорус, латвієць,росіянка, українець; запоріжці, киянин, львів´яни, полтавець, полтавка.
6. Родові назви міфологічних істот: ангел, демон, лісовик, муза, німфа,русалка, титан, фавн, фея.
7. Індивідуальні міфологічні назви, що перетворилися на загальні або вживаються в переносному значенні: молох війни; на спортивну арену вийшли сучасні геркулеси.
8. Назви посад, звань, учених ступенів тощо: голова, декан, директор, міністр, ректор, президент АН України; академік, генерал-лейтенант, заслужений діяч мистецтв, народний артист України, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, член-кореспондент; доктор наук, кандидат наук.
9. Назви титулів, рангів, чинів: барон, герцог, граф, імператор, князь, колезький асесор, король, принц, цар, шах.
10. Родові означення при астрономічних назвах: зірка Альтаїр, комета Галлея, Тунгуський метеорит, су зір’ я Великого Пса, туманність Андромеди.

Будова слова

Значущі частини слова

Значущими частинами слова є корінь, суфікс, префікс, закінчення.

Корінь — це головна значуща частина слова, яка містить у собі спільне значення споріднених слів: стіл, столик, столовий, столуватися.

Слова з одним і тим самим коренем називають спільнокореневими.

Спільнокореневі слова можуть належати до однієї частини мови: ліс — лісочок — лісник — пролісок; або до різних частин мови: ліс — лісовий — по-лісо-вому.

У багатьох випадках у процесі зміни і творення слів звуковий склад коренів змінюється (відбувається чергування звуків):

шість — шести, ніс — нести.

Префікс — це значуща частина слова, яка знаходиться перед коренем і слугує для утворення нових слів. Префікси доповнюють значення первісного слова. Наприклад, префікс в-(у-) у дієсловах вказує на напрямок руху об’єкта: вбігти, влізти, увійти.

У слові може бути два й більше префіксів: посаджений — непосаджений, найвищий — якнайвищий.

Префікси поділяються за походженням. Більшість префіксів суто українські: при-, на-, з-(с-), але існують префікси іншомовного походження: а-, екс-, інтер-.

Префікси можуть мати декілька значень. Наприклад, префікс при- може означати приєднання, наближення, неповноту дії, близьке місцезнаходження: прибити, прийти, прилягти, прибережний.

Слід пам’ятати, що більшість слів української мови складається не лише з кореня:

1) корінь + суфікс: вода — водяний;

2) корінь + префікс: читати — прочитати;

3) корінь + префікс + суфікс: ваш — по-вашому.

Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня і слугує для творення слів із новим лексичним значенням. Наприклад, суфікс -к- відповідає за творення назв жіночого роду за професією: вчителька, авторка, доярка.

Також суфікси можуть слугувати для творення форм того самого слова (молодий — молодший, курча — курчати, мати — матері, пробити — пробивати).

У слові може бути 2-3 суфікси: перукарська, розповсюджувачка .

Багато суфіксів належать тільки певним частинам мови. Наприклад, суфікси -учи- (-ючи-) слугують для творення дієприслівників.

Чергування голосних

Чергування О — І, Е — І

У сучасній українській мові звуки о, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (у закритих складах):

а) при словозміні: водопій — водопою, паслін — пасльону, кінь — коня, камінь — каменя, лід — льоду,мій — мого, устрій — устрою;

б) при словотворенні: будівник — будова, вільний —воля, кілля — кола, підніжжя — нога, подвір’я —двора,робітник —робота, зілля — зелений, сільський — село та ін.

Чергування голосних

О, Е, що не переходять в І

О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках:

а) коли ці звуки вставні або випадні: вікно — вікон, земля — земель, казка — казок, сотня —сотень;витер — витру, вітер — вітру;

б) у групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: торг —торгу, хорт — хорта, смерть — смерті, вовк —вовка, шовк — шовку.

Виняток: погірдний (пор. погорда);

в) у групах з повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: город, мороз, подорож, порох, сторож; волос, солод;берег, перед, серед, через, зелень, пелех, шелест та ін.

Виняток: моріг, оборіг, поріг, сморід;

г) у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення: значень (значення), положень (положення), тверджень (твердження), творень (творення);

ґ) в абревіатурах і в похідних утвореннях: колгосп, торгпред та ін.;

д) у словах іншомовного походження: агроном, інженер, студент, том та ін.

Чергування Е — О після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й

Е пишеться після ж, ч, ш, щ, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоруського и): вечеря, вишень, джерело, женити, ніженька, пшениця, стаєнь, увечері, учень, чернетка, четвертий, шестиденка, щеміти, щетина.

О виступає замість сподіваного е після шиплячих та перед м’яким приголосним:

а) в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост(і): безкрайості, меншості, пекучості,свіжості та ін. (відповідно до вічності, радості та ін., де о йде не після шиплячих);

б) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників і займенників та числівників прикметникового типу жіночого роду: безкрайої, безкрайою, гарячої, гарячою, нашої, нашою, першої, першою та ін. (відповідно до безкрайого, безкрайому,

нашого та ін. або до другої, молодої тощо, де о закономірне);

в) у похідних утвореннях типу вечоріти, вечоріє (відповідно до вечора, вечорові й та ін.), чорніти, чорніє, чорниці, чорнити, чорнило та ін. (відповідно до чорний, чорного тощо).

Зміни груп приголосних -ЦЬК-, -СЬК-, -ЗЬК-, -СК-, ПІК-, -ЗК-, -СТ-

При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:

а) група приголосних -цьк- змінюється на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький —вояччина, козацький — козаччина, німецький —Німеччина, турецький — Туреччина; але: галицький — Галичина;

б) групи приголосних -ськ-, -ск- змінюються на щ при творенні іменників із суфіксом -ин(а): віск — вощина, ліска — ліщина, пісок (піску) — піщина, полтавський — Полтавщина;

в) групи приголосних -ск-, -шк- змінюються на щ при творенні прикметників та іменників із суфіксом -ан- (-ян-): віск — вощаний — вощанка, дошка —дощаний, пісок (піску) — піщаний;

г) групи приголосних -ск-, -ст- змінюються на щ, група -зк- — на -жч- при творенні форм дієслів II дієвідміни: вереск — верещати, верещу, верещиш і т. д.; простити — прощати, прощаю, прощаєш і т. д.; прощу, але: простиш, простить і т.д.; брязк — бряжчати, бряжчу, бряжчиш, і т. д.

ґ) групи приголосних -ськ-, -зьк- відповідно змінюються на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко, -ук: Васько — Ващенко — Ващук, Ісько — Іщенко — Іщук, Онисько — Онищенко — Онищук, Водо-лазький — Водолажченко, Кузько — Кужченко.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

У присвійних прикметниках від власних імен із групами -ск-, -ськ- – с на письмі зберігається, а к переходить у ч: Параска — і Парасчин; -шк- дає щ: Мелашка — Мелащин.

Зміни приголосних перед -СЬК(ИЙ), -СТВ(О)

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси. Відбувається чергування приголосних:

а) к, ць, ч + -ськ(ий), -ств(о) дають -цьк(ий), -цтв(о):

гірник — гірницький, молодець — молодецький, молодецтво, парубок — парубоцький — парубоцтво, ткач — ткацький — ткацтво;

 

б) г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) дають -зьк(ий), -зтв(о): боягуз — боягузький — боягузтво, Запоріжжя —запорізький, Париж — паризький, Прага — празький, убогий — убозтво;

в) х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о): залісся — заліський, птах — птаство, товариш — товариський — товариство.

Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: багатий — багатство, брат — братський — братство, завод — заводський, інтелігент — інтелігентський, люд — людський — людство, пропагандист — пропагандистський, студент — студентський — студентство.

Зміни приголосних перед -Ш(ИЙ) у вищому ступені порівняння прикметників (прислівників)

У вищому ступені прикметників і прислівників г, ж, з перед суфіксом -ш(ий) змінюються на -жч(ий), а с + -ш(ий) — у -щ(ий): високий — вищий (вище), вузький — вужчий (вужче), дорогий — дорожчий (дорожче), дужий — дужчий (дужче), низький — нижчий (нижче), але: легкий — легший (легше).

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: ближчати, вужчати, кращати та ін. і похідних від них іменників: підвищення (від підвищити), подорожчання (від подорожчати).

Групи приголосних -ЧН-, -ШН-

а) приголосні основи к, ц(ь) перед суфіксом -н- змінюються на ч: безпека — безпечний, безпечність, безпечно; вік — вічний, вічність, вічно; кінець —кінечний, місяць — місячний, околиця — околичний, пшениця — пшеничний, рік — річний, серце — сердечний, сонце — сонячний, яйце — яєчня.

Приголосний основи ч зберігається: поміч —помічний, помічник; ніч — нічний, ячмінь — ячний (або ячмінний).

Виняток: дворушник, мірошник,рушник, рушниця, сердешний (у значенні «бідолашний»), соняшник, торішній;

б) приголосні ж, ч, ш, щ, т(ь) у давальному та місцевому відмінках іменників (жін. р) та в дієсловах перед постфіксом -ся на письмі зберігаються: діжці, дочці, квітці, книжці, юшці; не вріжся, не морочся, не морщся,радишся, спиться;

в) глухі приголосні основи перед дзвінкими на письмі зберігаються: боротьба (бо бороти), молотьба (бо молотити), просьба (бо просити). Так само й дзвінкі перед глухими на письмі зберігаються: бабка, борідка, вогкий, дігтяр, кігті, книжка, легкий, нігті. Але: затхлий, зітхнути (хоч дихати), натхнути, тхір.

Правопис префіксів

З- (ІЗ-, ЗІ-)

Префікс з- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с-: сказати, спалахнути, ствердити, сфотографувати, схил. Перед усіма іншими приголосними пишеться з- (іноді із-): збавити, звести, зжитися, ззирнутися, зсадити, зціпити, зчепити, зшиток, ізнов.

У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, як правило, пишеться префікс зі-: зібгати, зігнути, зідрати, зізнатися, зімкнути, зіпсуватися, зіставити, зіткнення, зіщулитися тощо. Префікс зі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого звуків: зів’ялий, зім’яти, зіп’ястися тощо. У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігрівати й зогрівати, зімлівати й зомлівати, зіпрівати й зопрівати, зітліти й зотліти.

 

 

БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін.

У всіх префіксах — без-, від- (од-), між-, над-, об-, під-, перед-, понад-, пред-, роз-, через кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраїй, відкриття, міжконтинентальний, надпотужний, обпалити, підтримка, понадплановий, представник, розтягнути, розчин, черезплічник.

ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-

Слід розрізняти префікси пре- і при-:

а) префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано. Крім того, префікс пре- виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов’янського походження: преосвященний, преподобний, престол;

б) префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибігти, прибудувати, прикрутити, приборкати, пришвидшити; прибуття, притулок, прибраний, привабливо. Також префікс при- вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками: пригірок, приярок; прибережний, прикордонний;

в) префікс прі- вживається тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Потрібно розрізняти слова, у яких пре-, при- входять до складу кореня і не є префіксами:

пре-: президент, презент, препарат, прейскурант, престиж, прелюдія, премія, прем’єра, презентація, претендент, прерія, пресування, пресловутий;

при-: приватний, привілей, примха, призер, принцип, прилад, призма, присудок, природа, пригода, прикмета, присяга, приятель.

Правопис суфіксів

Іменникові суфікси

И пишеться в суфіксах:

а) -ик, -ник, -івник, -чик (-щик), -ист, -изм: братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик, боротьбист, побутовизм, речовизм і т. ін.;

б) -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці: вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво; морозиво, паливо, печиво, прядиво; але: марево (не матеріал і не продукт праці);

в) -ичок, -ичк(а), що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я): вогничок, кошичок, вуличка, паличка;

г) -иськ(о), -ищ(е) після приголосного: дівчисько, хлопчисько; вогнище, становище;

ґ) -ир, -ист, -изм у словах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, командир; бандурист, дантист, пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм;

д) -ович при творенні чоловічих імен по батькові: Васильович, Дорошович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.

Е пишеться в суфіксах:

а) -ен(я) [-єн(я)] в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня;

б) -ень, -ець, -тель: велетень, в’язень, мовознавець,переможець, вихователь, любитель;

в) -ечок, -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)]: вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко;

г) -енк(о) [-єнк(о)], -еньк(о, а) [-єньк(о)]: Гордієнко, Кравченко, безбатченко, коваленко, батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька;

І пишеться в суфіксах:

а) -івн(а) при творенні жіночих імен по батькові: Борисівна, Василівна;

б) -івк(а) в іменниках жіночого роду: голівка, долівка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка;

в) -ір, -іст, -ізм у словах іншомовного походження після приголосних (окрім д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р): вампір, гарнір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм.

Ї пишеться в суфіксах:

а) -їськ(о), -їщ(е), -ївк(а) після голосного: гноїсько, побоїще, маївка;

б) -їр, -їст, -їзм в словах іншомовного походження після голосних: акмеїст, героїзм, конвоїр;

в) -ївн(а) при творенні жіночих імен по батькові від імен на -й: Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.

-НН- пишеться в суфіксах:

-инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] в іменниках середнього роду: картоплиння, павутиння, гуляння, носіння, звернення, напруження, піднесення, удосконалення.

Прикметникові та дієприкметникові суфікси

а) -н(ий) у більшості якісних і відносних прикметників: дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, фабричний;

б) -н(ій) у небагатьох прикметниках (переважно відносних), в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження після ж, ш: братній, всесвітній, городній, давній, житній, незабутній, освітній, пізній,ранній, самобутній, суботній, хатній; ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній;

в) -ин (-їн) у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни (крім й): баба — бабин, Галя — Галин, свекруха — свекрушин, тітка —тітчин, Марія — Маріїн, Софія — Софіїн;

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), ш: Ольга — Ольжин, дочка — доччин, Мелашка — Мелащин, сваха — свашин.

г) -ин(ий), -ичн(ий), -ист(ий) пишуться після твердих приголосних: бджолиний, голубиний, історичний, класичний, променистий, урочистий;

ґ) -ічн(ий) після м ‘яких приголосних: академічний, анархічний;

д) -їн(ий), -їст(ий), -їчн(ий) — після голосних та апострофа: героїчний, двоїстий, зміїний, солов’їний;

є) -ев(ий) уживається після м’яких або шиплячих приголосних, якщо наголос падає переважно на основу слова: березне´вий, груше´вий, овоче´вий, ситце´вий;

є) -єв(ий) пишеться після м’яких н, т або й: алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий;

ж) -ов(ий) вживається в прикметниках, якщо перед ним стоїть твердий приголосний або шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й: вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий, бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий, життьовий, крайовий, нульовий,речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ое-, -ев- (-ев-) у присвійних прикметниках жіночого і середи, роду: майстрова, майстрове; Петрова, Петрове; робітникова, робітникове; Андрієва, Андрієве; кобзарева, кобзареве; скрипалева, скрипалеве; сторожева, сторожеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів- (-їв-): Василева — Василів, майстрова — майстрів, Олексієва — Олексіїв;

з) -уват(ий) (а після м’яких приголосних -юват(ий)) уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий;

и) -оват(ий) уживається в прикметниках, якщо наголос падає на о: плиско´ватий, стовбо´ватий;

і) -овит(ий) уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: гордовитий, грошовитий, талановитий;

й) прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблага´нний, нездола´нний, неоціне´нний, несказа´нний, нескінче´нний, страше´нний (але жа´даний). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий): ба´жаний, незлі´чений, неоці´нений, неподо´ланий, неска´заний, нескі´нчений;

к) у прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння н: знаменний, осінній, плинний,ранній, туманний.

ієслівні суфікси

а) -ува- (-юва-) пишеться в дієсловах: забілювати, керувати, підпорядкувати.

У похідних словах і формах (віддієслівних іменниках та дієприкметниках) суфікс -ува- (-юва-) пишеться тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос: виве´ршувати — виве´ршування, виве´ршуваний; очі´кувати — очі´кування, очі´куваний; підси´нювати — підси´нювання, підси´нюваний;

б) -ова-, якщо на перший голосний суфікса падає наголос: друкувати — друкування, але друко´ваний; малювати — малювання, але мальо´ваний; підпорядкувати — підпорядкування, але підпорядко´ваний; риштувати —риштування, але риштовання, ришто´ваний;

в) дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс -ір-, в українській мові втрачають цей суфікс у всіх формах: загітувати —загітований, зареєструвати — зареєстрований, інформувати — інформований, сконструювати —сконструйований. Але в окремих словах для усунення небажаних омонімів суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-) зберігається: буксирувати (бо є буксувати), парирувати (бо є парувати), полірувати (бо є полювати), репетирувати (бо є репетувати) тощо. Суфікс -ір- (-ир-) уживається й у дієсловах типу котирувати, лавірувати, марширувати, пікірувати, третирувати.

Словотвір

 

Є слова, походження яких встановити неможливо, оскільки виникли вони дуже давно. Наприклад: вода, рука, чорний, шість, ходити. Тому називають їх непохідними.

Більшість слів нашої мови мають своїх попередників — інші слова. Так, водний походить від слова вода, чорнота — від слова чорний, переходити — від ходити, шестірка — від шість. Такі слова називаються похідними.

Особливості творення похідних слів вивчає розділ науки про мову — словотвір.

Слово або основа слова, від яких утворюються інші слова, називаються твірними.

Утворення від твірних слів: дід —> прадід, щастя —> нещастя, хто —> хтось.

Утворення від твірних основ: книга —> книжечка, їхати —> їхав.

Твірними можуть бути не тільки непохідні, але й похідні слова: співак —> співачка.

У таких випадках маємо ланцюжки слів, утворених одне від одного: місто —> міський —> приміський; ліс —» лісок —> перелісок.

Між твірним і похідним словами зберігаються смислові зв’язки: лісок — невеличкий ліс; лісовий — той, що в лісі; лісничий — керівник лісового господарства; лісничівка — місце постійного перебування лісничого.

Способи словотвору

У процесі словотворення здебільшого беруть участь значущі частини слів — префікси і суфікси.

1. Творення слів за допомогою суфіксів, які додаються до твірних основ, називається суфіксальним способом: село —> сільський, стіл —> столик, хто —> хтось, білий —> білуватий.
2. Творення слів за допомогою префіксів, які додаються до твірних слів, називається префіксальним способом словотвору: малювати —>намалювати, перемалювати, підмалювати, змалювати, обмалювати; щастя —> нещастя, ходити —> переходити.
3. Творення слів шляхом одночасного приєднання до твірного слова або твірної основи префіксів і суфіксів називається префіксально-суфіксальним способом: час —>сучасний, ріка —> зарічний, їхати —> роз’їхатись, другий —> по-друге, кордон —> прикордонник.
4. Утворення нового слова відкиданням значущих частин називається безсуфіксальним (безафіксним) способом: синій —> синь, блакитний —> блакить (відкидання закінчення); відлітати —> відліт (відкидання суфікса й закінчення).

Складання слів, основ і їхніх частин

Поширеним способом словотвору є складання двох і більше слів, основ або їхніх частин. Різновиди способу складання:

а) складання слів: школа, інтернат —> школа-інтернат; кіно, театр —> кінотеатр;

б) складання основи слова зі словом: жовтий і гарячий —> жовтогарячий;

в) складання основ: знати мову —> мовознавець, хмари чесати —> хмарочос;

г) складання повної і усіченої основ: сніг падає —> снігопад, возити молоко —> молоковоз.

Основоскладання часто поєднується з суфіксальним способом: писати літа —> літописець, проводити воду —> водопровідник.

Складання здійснюється як за допомогою сполучних голосних звуків [о] та [є], так і без них: сільськогосподарський, мореплавець, дит’ясла;

ґ) окремим різновидом складання є злиття словосполучення в одне слово (без будь-яких інших змін): вічно зелений (присл. + прикм.) —> вічнозелений (прикм.); довго тривалий (присл. + + прикм.) —> довготривалий (прикм.); місце проживання (ім. + ім.) —> місцепроживання (ім.); вище вказаний (присл. + форма дієсл.) —> вищевказаний (прикм.).

Складноскорочені слова

Різновидом складання є утворення складноско-рочених слів:

а) складання частини слова і повного слова: стінна газета —> стінгазета; запасні частини —> запчастини; професійно-технічне училище —> профтехучилище; районна державна адміністрація—>райдержадміністрація;

б) складання частин кількох слів: колективне господарство —> колгосп; учнівський комітет —> учком;медичний санітарний батальйон —> медсанбат;обласний виконавчий комітет —> облвиконком;

в) складання частин слів та початкових звуків інших слів: районний відділ народної освіти —>райвно;Донецький державний університет —> ДонДУ;

г) складання назв початкових букв: Федеративна Республіка Німеччина —> ФРН; автоматична телефонна станція —> АТС;

ґ) складання початкових звуків: Організація Об’єднаних Націй —> ООН; Українська повстанська армія —> УПА; запис актів громадянського стану —> загс;

д) складання з використанням цифр: олімпіада 2000року —> олімпіада-2000; машина Запорізького автомобільного заводу 968-ї моделі —> ЗАЗ-968.

Деякі складноскорочені слова стали твірною основою для утворення нових слів: колгосп—>колгоспний—> колгоспник.

Правопис складних слів

Складні слова можуть писатися разом і через дефіс.

Разом пишуться:

1. Усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацбанк, Міносвіти, міськрада, облвиконком, профспілка, радгосп, соцстрах; профспілковий, радгоспний, соцстрахівський. Сюди належать і всі складноскорочені з першими частинами: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мотто-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгене-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под.
2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою): двобічний, сімдесятиріччя, трикутник, трипроцентний, чотиримісячний.

Через дефіс пишуться:

1. Повторення того самого слова з метою підсилення його основного значення: писав-писав, білий-білий, легенький-легенький, багато-багато, си-ньо-синьо, тихо-тихо.

 

2. Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо; антонімічних слів: більш-менш, видимо-невидимо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами й суфіксами: великий-превеликий, давним-давно, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки,радий-радісінький, сила-силенна, тихий-тихесенький.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а другий — орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, одним одна, честь честю, чин чином. Так само й займенники: і сама самотою.

3. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра, три-чо-тири.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й із двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставиться тире: 3-4 (дні), і учні 8-10 класів.

4. Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, ого-го, бом-бом.
5. Літерні абревіатури з цифрами: Ту-154, ЗІЛ-111.
6. Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.
7. Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний.
8. Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський, с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократич-ний, ст.-сл. — старослов’янський. Але скорочення, утворені від словосполучень, пишуться окремо: с. г. — сільське господарство..

 

Програма ЗНО 11 клас

Література XX ст.

Павло Тичина. «О панно Інно», «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»

Максим Рильський «Молюсь і вірю…»

Микола Хвильовий. «Я (Романтика)»

Юрій Яновський. «Подвійне коло», «Шаланда в морі»

Володимир Сосюра. «Любіть Україну»

Валер’ян Підмогильний. «Місто»

Остап Вишня. «Моя автобіографія», «Сом»

Микола Куліш. «Мина Мазайло»

Богдан-Ігор Антонич. «Різдво»

Олександр Довженко. «Україна в огні», «Зачарована Десна»

Андрій Малишко «Пісня про рушник»

Василь Симоненко. «Лебеді материнства»

Олесь Гончар. «За мить щастя»

Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном»

Василь Стус. «Як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена, явися!..»

Іван Драч. «Балада про соняшник»

Ліна Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско», «Маруся Чурай»

Твори українських письменників-емігрантів:

Іван Багряний. «Тигролови»

Євген Маланюк. «Стилет чи стилос?»

Сучасний літературний процес:

Загальний огляд, основні тенденції.

Літературні угруповання (Бу-Ба-Бу, “Нова дегенерація”, “Пропала грамота”, “ЛуГоСад”). Творчість Ю. Андруховича,

О. Забужко, І. Римарука.

Утворення АУП (Асоціації українських письменників).

Література елітарна і масова.

Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 90-х років, його риси.

Сучасні часописи та альманахи.

Вступ. Література 20-30 рр. (Письменники Розстріляного відродження)

1. Яку школу заснували символісти в Києві в 1918 р.? («Біла студія»)
2. Що в перекладі означає «Футуризм»? ( майбутнє)
3. Хто створив першу українську футуристичну організацію «Фламінго»? ( М. Семенко у 1919 р.)
4. Що стало символом футуристів? ( жовта лілія та жовта блуза, яку згодом замінили синьою, що мала вказувати на їхнє пролетарське походження)
5. Як називають українських поетів, що творили в Празі та Подєбродах? («Празька школа»)
6. Як поділяли письменників? ( «Пролетарських», «попутників», «буржуазних»)
7. Як називався літературно-мистецький рух 20- п.30 рр., для якого характерне високе духовне піднесення? (« Розстріляне відродження»)
8. У якому році створена Спілка письменників? (1934 р.)
9. Який утверджувався єдиний метод літератури? (Соціалістичний реалізм)
10. Назвіть роки літературної дискусії? (1925- 1928)
11. Хто розпочав літературну дискусію і якими памфлетами? ( М. Хвильовий « Про сатану в бочці…», «Україна чи Малоросія», Думки проти течії», « Камо грядеш» (Куди йдеш) і т.д.
12. Як називався в Україні у 20 роки новий стиль відродження? ( Романтика вітаїзму (життєстверджуваність)
13. Що в перекладі означає «авангардизм»? ( Передня лава)
14. Назвіть головні ознаки авангардизму. ( Відмова від реалістичного зображення світу, заперечення традиційних форм художнього зображення, суб’єктивізм, застосування незвичайних виражальних засобів)
15. Назвіть напрями авангардизму. (футуризм(акцент на мовотворенні), експресіонізм (вираження), сюрреалізм(акцент на підсвідомість), кубізм ( на геометричних формах).
16. Що проголошували авангардисти? ( тісний зв’язок мистецтва з індустріалізацією)
17. Які ідеї сповідували авангардисти? ( У мистецтві голвним є не зміст, а форма)
18. Як підписує свої твори М. Семенко? Михайль)
19. Яка І збірка М. Семенка? («Прелюдія»)
20. З діяльністю якого письменника повязують розвиток футуризму на Україні? ( М. Семенко)
21. Яку М. Семенко застосовує персонаж-маску? ( П’єро)
22. М. Семенко стає співцем…(автомобілів, локомотивів, задимлених міст)

Павло Тичина. «О панно Інно», «Арфами, арфами …», «Ви знаєте, як липа шелестить…»

1. Хто з класиків української літератури одним з перших оцінив і підтримав П. тичину? ( М. Коцюбинський)
2. Яку назву має перша збірка поезій П. Тичини? («Сонячні кларнети»)
3. У ранній збірці віршів П. Тичини «Сонячні кларнети» є тенденції… ( Імпресіонізму)
4. Як називається вірш-гімн весні. у якому П. Тичина славить прихід «квітами-перлами закосиченої» весни? («Арфами, арфами..»)
5. До якого жанру лірики належить вірш П. Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить…?» ( Інтимної)
6. З якого вірша П. Тичини ці рядки?

Ви знаєте. як сплять старі гаї?

Вони все бачать крізь тумани.

(«Ви знаєте, як липа шелестить…?»)

7. Які образи переважають у поезії «Арфами, арфами..»? (слухові)
8. До якого виду лірики відноситься вірш «О панно Інно»? (Інтимної)
9. У якому творі В. Стус відобразив причини трагедії П. Тичини? («Феномен доби»)
10. Як називали П. Тичину? ( «Найбільшим ліриком сучасного слов’янства», « Наймузикальнішим ліриком»)
11. Який твір П. Тичина присвятив Г. Сковороді? ( Поема-симфонія «Сковорода»)
12. З якого вірша рядки?

«Буде бій /Вогневий!/ Сміх буде, плач буде/Перламутровий»

(«Арфами, арфами..»)

13. Про яку збірку П. Тичини сказав Д. Павличко такі слова: «Цією книгою розпочався ренесанс української поезії» («Сонячні кларнети» 1918 р.
14. Як називається поетичний стиль П. Тичини? (Кларнетизм))
15. Яка тема є центральною у зб. «Сонячні кларнети»? ( Вічна тема правдо шукання митця. Тичина пов’язував мистецтво слова з духовним життям людини, її гуманістичними цінностями)
16. Які проблеми порушені у зб. «Сонячні кларнети»? ( Такі проблеми буття, як матерія і дух , людина і світ, життя і смерть, сутність людини і творчості, природа і кохання.)
17. Яку філософію відбиває назва книги «Сонячні кларнети»? ( Філософію вітаїзму, тобто життєствердження, символізує світову гармонію, радісний гімн природі)
18. Яка поезія відкриває зб. «Сонячні кларнети»?( « Не Зевс. не Пан, не Голуб-Дух», яка є своєрідною увертюрою до сонячно-кларнетичної симфонії життя, квітування природи. Поет вдається до біблійних та міфологічних образів, ліричний сюжет вибудовує на антитезі)
19. Що таке пантеїзм? ( Філософське вчення, що ототожнює Бога з природою)
20. Який віршовий розмір поезії Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить…?» ( Тристопний анапест)
21. Як побудований вірш Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить…?»( На засадах діалогізму: ліричний герой звертається до уявного співрозмовника, оповідаючи про свою схвильованість чудовою місячною ніччю і збентежність силою почуттів до дівчини)
22. З якої поезії рядки: « Я Ваші очі пам’ятаю. як музику, як спів»?( «О панно Інно»?)
23. Як назвав П. Тичину В. Барка? ( «Хліборобським Орфеєм», адже його творчість сповнена символікою і віруванням прадавніх українців)
24. У чому драматизм долі П. Тичини? ( У тому, що його «репресували «визнанням». «Покара славою – одна з найновіших форм боротьби з мистецтвом», – писав В. Стус)

М. Рильський «Молюсь і вірю…вітер грає»

1. Хто очолив групу неокласиків? (М. Зеров)
2. Хто входив до групи неокласиків? ( М. Зеров , М. Рильський, М. Драй – Хмара, О. Бургардт (Ю. Клен), П. Филипович)
3. У родині якого відомого композитора мешкав М. Рильський? ( М. Лисенка)
4. Назвіть І збірку М. Рильського. («На білих островах»)
5. Яке поетичне кредо було у М. Рильського? ( Любов до України і людства)
6. Як літературознавці називають творчий злет М. Рильського у 50-60 рр.?) («третім цвітінням»)
7. До якої форми написання віршів тяжіє М. Рильський? (Сонет)
8. Як називали групу неокласиків? (П’ятеро з Парнасу», «п’ятірне гроно»)
9. На що орієнтувались неокласики? ( на класичні зразки античної поезії та поезії «парнасців», «строгі» форми приведуть укр.. поезію до світових вершин)
10. Яку ідею сповідував М. Рильський? ( Ідею, що мистецтво є сферою прекрасного, а не слугою політики. Тому цінував творчу особистість).
11. З якого вірша рядки?
12. Визначте жанр поезії «Молюсь і вірю» ( вірш-рефлексія, в якому майстерно відтворено красу почуттів ліричного героя, його єдність з природою, стан закоханості у світ. )
13. Яка тема вірша «Молюсь і вірю»? ( Відтворення краси почуттів ліричного героя, його єдність з природою, стан закоханості у світ)
14. Який настрій поезії? (Життєствердний)
15. Яка композиція поезії? (Монолог. Оповідь веде ліричне «Я», звертаючись до «ти». як до іншого, внаслідок чого виникає діалогізм)
16. Який віршовий розмір поезії? ( чотиристопний ямб; чергуються жіночі і чоловічі рими)
17. Яка тема у творчості М. Рильського є ключовою? ( тема взаємин людини і природи).
18. З якої поезії рядки: «І ти смієшся, й день ясніє,/ І серце б’ється. як в огні, /І вид пречистої надії/ Стоїть у синій глибині»?

(«Молюсь і вірю. Вітер грає…»)

М. Хвильовий «Я (Романтика)»

1. Який мотив у творчості М. Хвильового є ключовим? (Мотив дороги)
2. Кому належать слова: «Іду я дорогою, вітром…» (М. Хвильовий)
3. Назвіть дійсне прізвище М. Хвильового. (М. Фітільов)
4. Керівником якої організації буф Хвильовий? («Урбіно», яке трансформувалось у ВАПЛІТЕ)
5. Яка присвята в новелі «Я (Романтика)»? («Цвіту яблуні» М. Коцюбинського)
6. Від якої особи ведеться розповідь в новелі? (Від І)
7. Яка фраза в новелі відображає внутрішній конфлікт? (« Я –чекіст, але я й людина»)
8. Як митець-новатор М. Хвильовий започаткував неоромантичну течію психологічного письма – революційний романтизм з елементами імпресіонізму, експресіонізму)
9. Що є особливістю багатьох новел М. Хвильового? ( Сюжет у них відіграє не головну, а допоміжну роль, тому він часто розмитий, фрагментарний)
10. Чим розпочинається новела? ( Епілогом. Образ Богородиці )
11. Що символізує образ-символ «загірної комуни»? ( Як місце раю на землі)
12. Що символізує годинник у новелі? (пересторога Бога, стає постійним нагадуванням головному герою про короткочасність життя людини та її потребу в будь-яку хвилину дати звіт за свої вчинки перед Всевишнім)
13. Назвіть роки літературної дискусії. (1925-1928)

Юрій Яновський. «Подвійне коло», «Шаланда в морі»

1. Про кого сказано такі слова? « Він жив для літератури. а не з літератури» ( Про Ю. Яновського)
2. Як назвав О. Гончар Ю. Яновського? ( Поет людської чистоти).
3. Яким правилом керувався Ю. Яновський у ранній період? («Факт і я»).
4. Який новий жанр започаткував Ю.Яновський? (Роман у новелах).
5. Зі скількох новел складається роман «Вершники»? (З 8. Кожна з новел є композиційним центром, мають завершену фабулу і можуть виступати самостійними творами).
6. Які події відтворено в романі? (Події періоду громадянської війни, показують розшароване українське суспільство).
7. Якою новелою розпочинається роман? («Подвійне коло», в якій протистояння сягає апогею: у степу під Компаніївкою протистоять один одному не просто загони, а різні ідеології).
8. Що символізує сім’я Половців? ( Це як мікромодель суспільства, котре розривають непримиренні суперечності).
9. Кому належать слова: «Рід – це основа, а найперше – держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як!?» ( Оверку)
10. Кому належать слова: « Нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття ?» (Панасу)
11. Кому належать слова: «Рід розпадається, а клас стоїть?» ( більшовику Івану)
12. Що є пересторогою в творі? ( Біблійна легенда про Каїна та Авеля).
13. Про що новела «Дитинство»? ( Це лірична історія «малого чабанця» Данилка, його перших вражень про світ і переживання. Це зворушлива оповідь про дружбу хлопчика з прадідом Данилом).
14. Що лягло в основу новели «Дитинство»? ( Розповіді М.Куліша про дитячі роки та про рідний Таврійський край.
15. Які традиції степового буття описані в новелі «Дитинство»? ( Докладно описано. як відзначають 40 святих, Теплого Олексу, вербну неділю, Великдень).
16. Який один син вцілів? ( Іван «тільки Іван працює на заводі і робить революцію»)
17. Кому належать слова: « Рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карл Маркс»? ( Івану, найбільшому ідейному фанатику з-поміж братів)
18. У кого Іван кілька разів поглядами запитує дозволу на прийняття рішення ? (Комісар Герт)
19. Кому належать слова: « Одного роду, та не одного з тобою класу»? ( Комісару Герту)
20. З яким образо в українській літературі порівнюють Марію Половчиху? ( З Ярославною зі «Слова о полку Ігоревім»)
21. Які слова щодо роду постійно твердив Мусій Половець? (« Тому роду не буде переводу, де браття милують згоду»)
22. Як називається морський вітер? (трамонтан)
23. До якої стильової течії відноситься твір «Вершники»? (Неоромантизм (Революційний романтизм)
24. У чому причина трагедії родини Половців? ( У різних політичних переконаннях, нетерпимості, сваволі й жорстокості. а також в обставинах часу, що цьому сприяли).
25. Поясніть символіку назви новели. ( Бій іде «по колу», перемагають червоні; кожен із братів згадує заповіт батька тільки перед смертю , забувши, що тільки-но заперечував його у попередній розмові).
26. Визначте риси романтичного стилю в новелі «Подвійне коло» ( зв’язок із фольклором – народними думами й піснями, ритмізована проза, пісенність, романтичний пейзаж, незвичайні герої в незвичайних обставинах)

Додаткова інформація:

• Кожен з братів Половців представляє певну світоглядну колористику: образ Оверка пов’язано з жовто-блакитним прапором, Панаса подано на тлі чорного прапора, Івана – на тлі червоного прапора).
• Оверко – петлюрівець; Андрій – денікінець; Панас та Сашко – махновці; Іван – червоноармієць, інтернаціоналіст.

Остап Вишня

1. Хто сказав про Остапа Вишню: « Він світив, як сонце, до нього люди тяглись, як до сонця. Він умів і гриміти, як грім, і того грому боялися усі плазуни й негідники.» ( М. Рильський)
2. Кому належать слова: « Треба любити людину. Тоді тільки ти маєш право сміятися?» ( Остапу Вишні)
3. Назвіть дійсне прізвище Остапа Вишні. ( Павло Губенко)
4. Під яким псевдонімом Павло Михайлович увійшов в літературу? ( Павло Грунський, яким підписав перший сатиричний твір «Демократичні реформи Денікіна»)
5. Під яким твором вперше з’явився псевдонім Остап Вишня? («Чудака, їй-богу!»)
6. Яка збірка присвячена корифеям Лесю Курбасу, М. Крушельницькому, Г. Юрі? ( «Театральні усмішки»)
7. Як жартівливо О. Вишня називав М. Рильський ( Максим Черешня)
8. В якому селищі відбував ув’язнення Остап Вишня? (Чиб’ю)
9. Як називався таборовий щоденник? (Чиб’ю)
10. На які етапи поділяється творчість Остапа Вишні? (Два – до ув’язнення і після)
11. Яким твором розпочався другий етап творчості? ( «Зенітка»)
12. Як називався щоденник, який вийшов у 1948 р. і мав шевченківську назву? ( «Думи мої, думи мої»)
13. Кому належать афоризми: « Коли входиш в літературу, чисть черевики! Не забувай. що там був Пушкін, був Гоголь, був Шевченко!», « 1) Образи? – Народ! 2) Сюжети? – Народ!3) Тема? – Народ!? 4) Література – народ!» (Остапу Вишні)
14. Які різновиди усмішок ви знаєте? (Усмішка – пародія, усмішка – жарт, усмішка – нарис, усмішка – оповідання, усмішка – мініатюра, усмішка – реп’яшок)
15. Дайте визначення фейлетону. (В перекладі – аркуш). Це художньо-публіцистичний жанр періодичної преси, в якому події найчастіше змальовані в сатиричному дусі)
16. Яка особливість усмішок Остапа Вишні? ( Це поєднання побутових зарисовок, жанрових сценок з авторськими відступами. Усмішки завжди лаконічні і дотепні. Від звичайної гуморески усмішка відрізняється тонким ліризмом і чудовими описами природи, що не є притаманними для сатиричних творів.)
17. Остап Вишня став родоначальником якого жанру? (Усмішка)
18. Яка композиційна особливість гуморески «Моя автобіографія? ( Має післямову, в якій автор гумористично виклав нібито амбіційні причини написання цього твору. Мовляв, відомій людині краще написати автобіографію власноруч.)
19. З яким відомим неокласиком учився в одній школі Остап Вишня з гуморески «Моя автобіографія?» ( М. Зеровим)
20. Яка думка, вкладена в уста маленького сина письменника – В’ячеслава, в усмішці «Моя автобіографія» є найголовнішою? ( Бути людиною важливіше, ніж бути письменником.)
21. До якої збірки входить усмішка «Сом»? ( «Мисливські усмішки»)
22. Зі скількох частин складається усмішка «Сом»? ( З 4 автономних частин)
23. Про що розповідає І частина гуморески «Сом»? ( І частина присвячена змалюванню тихої річки Оскол і дикої живності, якої в очеретах видимо-невидимо.)
24. Про що розповідає ІІ та ІІІ частина гуморесок «Сом»?( Виникає колоритний типаж – дід Панько, котрий розповідає про те, як сом з’їв гусака, а згодом і панського собаку – сетер-гордона Джоя. )
25. Про що розповідає ІV частина гуморески «Сом»?( Своєрідне авторське узагальнення з рибальськими порадами, на яку принаду ловити сома, що можна знайти в його нутрощах, а також про те, як рибальська уява з року в рік додає сомам і ваги, і розмірів.)
26. Продовжіть речення: « Загальний тон усмішки «Сом» витримано в руслі … ( рибальських побрехеньок і фантастичних перебільшень.)