Лушпай   Тетяна  Іванівна 

Лушпай   Тетяна

Зеленоокий  мій  таврійський  край!

Зеленоокий  мій  таврійський  край :

Квітучий  сад , пісень  розмай …

До  болю  рідна  Україна –

Свята , найкраща  і  єдина .

Розсипалось  дитинство  ясночоле

Барвистої  веселки  кольорами .

Це   та  знайома  стежечка  до  школи ,

Поради  батька  і  ласкавий  погляд  мами .

Це  друзі  любі , вчителі ,

Це  мрія , бо  о  цій  порі .

Я  вилітаю  із  родинного  гнізда

Вся  сповнена  надій , ще  молода.

Вітчизна , мов  матуся , приголубить –

Вона  мене  так  міцно , щиро  любить.

Відкриє   цей   чудовий  дивний  світ

І  допоможе, як  важким  буде   політ .

Стану  навчатись, а  свою  домівку –

Чарівну  рідну    Заводівку

Нізащо  в світі   не  забуду –

Я   пам’ятати  її  буду !

Бо  вдячна  долі , що  зросла  в  селі …

Ще    згадую , як  з братом  ми   малі

Купатись  бігали  до  річки

І  як  співали  там  синички .

Стрункі  зажурені  вербички

Позаплітали   собі  стрічки

І  мили  коси  у  водиці

Три   кучерявії   сестриці .

Ми  з  друзями  купались, засмагали

І  свіжий  запах   трав  вдихали.

Хмарки  біленькі  рахували ,

А  чайки  нам  услід  кричали .

Ще  іноді , у  вихідні ,

Каталися  з  батьками  на  човні ,

Ловили  рибу   і  красою  милувались ,

Варили  юшку , розважались .

Я  пам’ятаю , як  ходили  ми  в  похід –

Манив  у  далеч   цей  химерний  світ .

Хвилі  Дніпра  нас  пестили  і  гріли ,

Ми  ж  дякували: «Добре  відпочили!»

Краю  милий , неповторний, чудовий,

Мальовничо – співучий , бентежно – казковий !

Я  бажаю  тобі  щастя , розквіту, сили ,

Щоб  нізащо  тебе  вороги  не  зломили!

23.10. 2010 р.

 

Тетяна  Лушпай

Херсонщина – мій  рідний  край!

Херсонщино , голубко  мила ,

Моя  надіє  яснокрила !

Ти  в  будень  й  свято  мені мила ,

Розумна , творча , терпелива…

В  душі  своїй  я  бережу

Природи  рідної  красу.

Вклоняюся  тобі, мій  хлібодарний  краю,

Пісні  про  тебе  я  співаю !

Херсонщино , чарівна  сторона ,

Ти – світанкової  роси  сльоза ,

Ти – шум  вітрів , дзюркіт  струмків ,

Веселий  гомін  річки,

Журливий  плач  зеленокосої  вербички.

Вечірня  літня  прохолода ,

Нев’януча  дівоча  врода

До  болю  зачаровує  всіх нас ,

Дивує  і  вражає  повсякчас !

Захоплююсь  польотом  пташки

І  працелюбністю  комашки,

Гостинністю , привітністю  людською

І  вдячністю  безмежною  святою.

Дивовижно – прекрасний  таврійський  мій  краю!

Я  тобою  горджусь ,

Я   тебе   прославляю ,

Поринаю  у  спогади , трави  духмяні

І  зриваю   квітки  різнобарвні  весняні .

Я  сплету  Україні  віночків  барвистих

Із  Терпіння , Любові  і  Помислів  чистих .

Хай  Здоров’я  веде  Щастя  і  Радість  у  дім,

Пані  Злагода  й  Успіх  поселяться  в  нім!

Шануймо  українську  мову – веселкову,

Різнобарвну , загадкову …

Традиції  народу  зберігаймо

І  звичаї  вкраїнськії  вивчаймо!

Хай  не  згасає  оптимізм ,

І  віра , і патріотизм .

Давайте  у  майбутнє  прямувати

І  про  країну  щиро  дбати !

 

Лушпай  Тетяна

Творчість  Тараса, друже,  вивчай!

Твори   Шевченка  ви  читайте,

Ніколи  їх  не  забувайте,

Бо  в  них  мудрість, правда, лють…

Кобзаря  нікому  не  зігнуть!

Тарас  любив  Україну,

Поважав  просту  людину,

Боровся  за  свободу,

Прагнув  щастя  для  народу.

Він – Титан,  Пророк, Кобзар,

Його  зненавидів   злий  цар.

Прагнув  Тараса  він  зламати,

Тому  і  посадив  за   грати.

Карався, мучився, страждав,

Підтримку  рідних, друзів  мав,

На  Кос – Аралі  побував,

Там  і  заслання   відбував.

Настраждавшись     доволі ,

Поет   діждався   волі.

Приїздив   на  Україну,

Малював  свою  хатину.

Відвідав  родичів  своїх

І  хотів  викупити  їх.

Та  все  не   склалось,  все  не  склалось …

Як  було, так  і  зосталось…

Повернувшись   в  Петербург,

Картини  малював,

Перед  народом   виступав,

«Заповіт»  свій   написав.

Навесні    Кобзаря   не  стало –

У  селах  і  містах  всім  сумно  стало.

Про  нього  пам’ятають –

Свята   відзначають.

Його  поховали  на  Чернечій   горі,

О  цій  березневій  порі.

Вінки  несуть  на  могилу,

Саджають  червону  калину.

Шевченко – поет, борець, людина,

Він – духовний  батько, Дармограй…

Творчість  Тараса, друже,  вивчай!

 

Лушпай  Тетяна

Моя  бабуся  найкраща!

Свою  бабусю  я  люблю,

Ніжні  слова  їй  говорю.

Поцілую, обніму,

Все  для  неї  я  зроблю:

В  хаті  лад  я  наведу:

Замету  і  приберу,

Посуд  гарно  перетру,

Одяг  в  шафу  покладу,

Чаю  їй  зігрію,

Вона  втомилась, розумію!

Хай  же  ляже  і  поспить –

Відпочине  хоч  на  мить!

 

Лушпай  Тетяна

Мова – душа  народу!

Мова – душа  народу!

Гарна  на  вроду,

Все  на  світі  знає,

Розуму  навчає:

Як  книжки  читати,

Віршики  складати,

Суфікс  визначати,

Роздуми  писати.

Шануймо, друзі, нашу  мову –

Чарівну, щедру, калинову!

Любіть, цінуйте  рідне  слово!

Живи  в  віках,  чарівна  мово!

Лушпай   Тетяна

Заводівський     їжачок  

Юний «природолюб»

Я  побачила    забруднене  довкілля :

Заводівського  бешкетника  дозвілля .

Він  бляшанки  в  воду   все  жбурляє ,

Безсоромний… Совісті   не  має !

Івасик  рибку  смажену  поїв ,

А  потім  консервовану  відкрив.

Кавунчиком  солодким  закусив

І  все  це  «Колою»  запив .

Голову  не  став  ламати

Куди    недоїдки   дівати .

Де  ж  бо  цьому   герою  знати ,

Що  все  це  можна  закопати ?

Юначе , милий, озирнись

Та  навколо  подивись .

Поряд  Дніпро – купайсь  і  засмагай ,

Відпочивай , та розум  май !

Тож  навіщо  губиш  ти   природу ,

Її  нев’янучу   чарівну  вроду ?

Забруднив  красуню – річку ,

Сміття  викинув  в  водичку.

Любі   друзі! На  Івана  не  зважайте,

Совісті  хоч  крихту  майте –

Після  себе  прибирайте,

Про  Флору   й  Фауну  подбайте

17 . 09 . 2009 р.

 

Лушпай  Тетяна

Гумореска «Своя  сорочка  ближче  до  тіла»

Одного  разу  баба  Палажка

Запросила  у  гості  бабу  Параску.

Почала  її  пригощати, пестливі  слова  промовляти:

«Їжте, їжте, кумонько  моя,

У  мене  і  капусточка  своя,

І  солоні  огірочки  із  дубової  бочки,

І зелений  часничок, й  червоненький  бурячок».

А  сама   котлети  наминає,

Сир  з  ковбасою  у  рота  кидає,

Кавою  запиває, пісеньку  співає:

«Своя   сорочка  ближче  до  тіла,

Вийшло  так, як  я  хотіла:

Сама  наїлася, начастувалась,

А  кума  голодною  зосталась».

 

 

Лушпай  Тетяна

Реклама

Любі  друзі! Хочу   вам  пораду  дати:

Намагайтеся  щодня   читати!

Відкрийте   літературу,

Дізнайтесь   про  письменників,  культуру.

На  Остапі зупиніться,

Разом   з  ним  і  усміхніться …

Адже  він – гуморист –

Справжній  спеціаліст.

«Мою  автобіографію» і «Сом» прочитайте,

Усмішку   на  обличчі   майте,

Сюжетну   лінію  прослідкуйте,

І  з  себе  трішки  покепкуйте :

Згадайте  щось  смішне, все  опишіть

І  своїм    друзям  розкажіть.

Сторінками   життя  Вишні  мандруйте,

Біографію  вивчайте, слідкуйте,

Де  навчався, що  вивчав,

До  в’язниці  як  попав,

Де   термін  свій   він   відбував,

Як  надії  не  втрачав,

А  все  писав, писав, писав…

 

 

Вірна  подруга

Одного  вересневого дня, коли  я  готувалась до  шкільного  свята, до  мене  завітала  моя  подруга  Юлія. Ми  співали  пісні, декламували, аж  раптом у  кімнату  зайшов  тато. Він  був  дуже  засмучений, а потім  сказав: «Бабуся  Марія  захворіла!» Ця  звістка  приголомшила  мене…

Я  вигукнула: «Негайно  піду до бабусі!» Подруга, почувши це, запропонувала  свою  допомогу. Швидко  зібрались, а  незабаром були  вже  у  бабусі.

Вона  зраділа  нам. Я  пішла  за  ліками  до  медсестри. Юлія  вимила  посуд, прибрала  у  кімнаті, а  потім розповідала про  шкільні новини. Повернувшись, я віддала  ліки. Через  деякий  час  помітила, що  бабусі  Марії  стало  краще.

Увечері  ми  пили  чай з малиновим  варенням і жартували. Повертались додому  задоволені…

Я  вдячна  Юлії  за  підтримку. Вона – справжній  друг! Їй  притаманні: доброта  і  вірність, чесність і працьовитість.

Мабуть, всім  відомий  крилатий  вислів: «Скажи, хто  твій  друг, і  я  скажу, хто  ти».

Я переконана, що  це  дійсно  так! У  нас  багато  спільного.Не тільки слова, а і вчинки підтверджують  це!

Лушпай  Тетяна

Вірний  друг – справжній  скарб!

 

Шановні  добродії! Чи  є  у вас   друзі? У  мене – так! Я переконана, що  мати  вірних товаришів – велике  щастя!

Втратити  їх  легко, тому  кожному  з  нас  треба  навчитись  спілкуватись, поважати  інших, бути  добрими   і  людяними.

Вірний  друг – справжній скарб! Дорожіть  ним! Завжди  поспішайте на  допомогу! Розділіть  горе і  радість з  товаришем, порадьте, як  бути  в  тій  чи  іншій  ситуації, скажіть  йому  правду, якою  б  гіркою  вона  не  була! Допоможіть  не  тільки  словом! Добрі  вчинки  самі   скажуть  за  вас! Співчувайте  чужому  горю! Якщо  ви  будете  щирими  і  правдивими, добрими і привітними, розсудливими  і уважними, то  у  вас  неодмінно  з’являться  друзі!

Справжні товариші  будуть схожими  на  вас. Разом  ви  будете  навчатись, відвідувати  гуртки, готуватись  до  свят, щось  складати, майструвати. Як  добре, коли  поряд  вірний  друг! З  ним  можна  піти  до  одинокої  бабусі, щоб  допомогти  їй, відвідати  у  лікарні  хворого  дідуся, вимити  посуд  і  підлогу, купити  ліки.

Шановні  добродії! Запам’ятайте  народну  мудрість: «Друг  пізнається  у  біді!»

Бережіть  своїх  товаришів! Цінуйте  їх!

 

Лушпай  Тетяна

Твір – мініатюра

Чому  потрібно  шанувати  мову?

Кожна  людина  повинна  берегти  і  шанувати  свою  рідну  мову. Чому? Тому,  що  без  мови  дуже  важко жити. Без  неї  не  було б поезій, чудових  казок, з  якими  йдуть  по  дорозі  життя  малюки,   прислів’їв, приказок, загадок.

Треба  вивчати  українську  мову, щоб  все  зрозуміти, стати  освіченою  людиною.

Друзі! Бережімо рідне  слово, збагачуймо  його, плекаймо  і   розвиваймо!

 

 

Лозова  Каріна

Каріна  Лозова

Наша  мова

Наша  мова  калинова,

Гарна, ніжна, веселкова.

Ви  її  усі  любіть,

Суржиком  не  говоріть!

Твори  різні  ви  читайте,

Мудрі   правила  вивчайте,

Пісні  народнії  співайте,

Нашу  мову  величайте!

Слово  рідне  поважайте,

Бережіть, творіть, дерзайте!

Правила, поезії  вивчайте,

Сенкани , тести  ви  складайте,

Дуже  грамотно  пишіть,

Мову  рідну  полюбіть!

 

Каріна   Лозова

Мова

Люба    мово, ти – чудова:

Працьовита, барвінкова,

Веселкова, гарна, ясна,

Мов  та   квітонька  прекрасна!

Книги  ми  твої  читаєм

І  тебе  всі  поважаєм,

Бережемо  і   плекаєм,

Ще – вірші   розповідаєм !

Вірші  і  казки    складаєм,

Здібності  все  розвиваєм.

Мово  рідна, запевняєм:

«Вчитися  ми  обіцяєм!»

 

 

Каріна  Лозова

Моє  село

Моє  село – Заводівка.

Тут   батьки, рідна  домівка,

Запах  трав  і  сонця  ласка…

Природа – дивовижна  казка!

Тут  мої  друзі, тут  мої  рідні,

Вони – усміхнені  й  привітні.

Я  тут  живу, відпочиваю

І  мрію  заповітну  маю.

Хочу  швидше   підрости,

Вкраїні   користь  принести.

Я  любов  в  душі   плекаю,

До  тебе, мій  таврійський  краю!

Навчаюсь  добре, всім  допомагаю,

Шкільну  дружну   родину  маю.

Мандрую  рідними  стежками,

Вивчаю   заповіти  мами.

Школа  для  мене – рідний  дім.

Як  хороше, як  весело  у  нім!

Полинула  в  чарівний, дивний  світ

І, сподіваюсь,  гарним  буде  цей  політ.

Село  моє  рідне, прекрасне:

Зелена  вербичка  і  сонечко  ясне,

Хмаринка   біленька  і  щебет  пташиний,

Річка  блакитна  і  ключ  журавлиний.

 

 

Каріна  Лозова

Рідний  край

Мій  рідний  краю  мальовничий!

Ти  гарний, добрий, трудівничий.

Тут   живу, навчаюсь  я,

Це   – моя  свята  земля :

Найулюбленіша, кохана,

Багата, щедра, полум’яна…

Тут  уся  моя  рідня

І  люблю   усіх  їх  я!

Ці   дерева  у  долині,

Пташку   гарну  на  калині,

Запах  ніжних  квітів, трав…

Я  вдячна  Богу, що  мені  це  дав!

Тут  мої  друзі, тут  моя  хата –

Гарна, привітна,

На   хліб – сіль  багата.

Я  люблю  свій  рідний  край –

Квітів  в  полі  тут  розмай,

А  берізок  – цілий  гай…

Друже, Землю  заквітчай!

 

Каріна   Лозова

Мову, друзі, полюбіть!

Вчителі  нас  поважають,

Мову  вчити  спонукають,

Писати  грамотно  навчають,

У  мовний  вир  з  нами  пірнають.

Любі  друзі! Дієслово  упізнайте,

Кросворди і поезії  складайте,

Свого  часу  ви  не  гайте –

Мовні  терміни  вивчайте!

Дієслово – вірний  друг,

Воно  лікує  від  недуг.

Веселу  вдачу, терпіння  має,

Учням  всім  допомагає.

Воно  хоробре, гарне, миле,

Але  буває  говірливе.

На  допомогу  всім  прийде,

До  ладу  розум  приведе.

Пишіть  диктанти,

Щодня  читайте,

В  мовні   ігри завжди грайте

І   підручники  гортайте!

Частини  мови  ви  шукайте,

Слова  щоденно   розбирайте,

Твори – роздуми  складайте

І  високі  бали  майте!

Суржиком   не  розмовляйте,

Правильно  слова  вживайте!

Мова  прекрасна, калинова,

Солов’їна, світанкова!

Тож  не  лінуйтесь , а  дерзайте,

Бажання  вчитись  не  втрачайте!

Участь  в   конкурсах  беріть,

Рідну   мову   полюбіть!

 

Каріна   Лозова

Мова – душа   народу!

Мово  люба, ти – душа  народу,

Що  боровсь  за  волю  і  свободу!

Ти – чудова, чиста, ясна,

Солов’їна  і  прекрасна,

Світанкова,  терпелива,

Співуча,  ніжна  і  вразлива!

Тебе  я  буду  захищати,

Бо  ти  мені  як  рідна  мати!

 

Каріна   Лозова

Наша    мовонька!

Наша   мовонька   чудова:

Світанкова,  калинова.

Ми  її  всі  поважаєм,

Твори – описи  складаєм.

Ще –  книжки  щодня  читаєм,

Здібності  все   розвиваєм.

Мову  рідну  поважаєм,

Любимо,  не  забуваєм.

І  ви, друзі, мову  полюбіть,

Її,  рідну,  бережіть,

Шануйте, а  не  зневажайте-

Суржиків  ніколи   не  вживайте!

 

 

Каріна   Лозова

Весна

Прийшла  весна  чарівная

В  нашії  краї.

З  вирію  курличучи,

Летять  веселі  журавлі.

Зустрічають   весну  радо

І  дорослі,  і  малі.

Усе  навколо  зацвітає

На  рідній  батьківській  землі!

 

Каріна  Лозова

Зима

Прийшла  зима, прийшла  зима

І  всім  дарунки   принесла.

Багато   снігу   натрусила,

Нас  в  дружнім  танці  звеселила.

Діти  в  сніжки  граються,

Співають, розважаються.

Зимонька  до  нас  прийшла,

Дітям   радість  принесла!

 

Савченко   Анна 

Савченко   Анна

У  житті   завжди  є  місце   подвигу!

Кожен  із  нас  хотів  би  стати  героєм, але  у  повсякденному  житті  завжди  бути  ним  неможливо. Гадаю, що  перш  за  все треба  залишатися  людиною.

Щодня  потрібно  дотримуватись  правил  етикету, допомагати рідним, близьким, знайомим, поважати  старших, захищати   молодших.

Головне – робити  добрі  справи, . залишити   хороший  слід  на  землі. Не  завжди  є  можливість  щодня  надати  допомогу  утопаючому, загасити  пожежу, врятувати  маленьких  дітей  від  загибелі, але  поступитися  місцем  у  автобусі, посадити  дерево, допомогти   товаришу  у  навчанні, сказати              чарівні  слова: «добридень» і «дякую», «вибачте»  і «перепрошую» – це  обов’язок  кожної  порядної  людини!

Я  переконана, що не  треба  мріяти  про  героїзм. Він – поряд: у  вашому  серці, у  гарних  справах, любові  і  турботі  про  ближнього!

Герой  той, хто  щодня  робить  добрі  вчинки. Будьте   альтруїстами! Віддавати  частинку  себе  людям – справжній  героїзм!

 

Савченко   Анна

Любов  до  рідної  землі

Краю  мій! Ти дав  мені   усе  це! А  й  справді, чому  так  любили  те, що  зветься  маленькою  батьківщиною?

Здається, тут  знаю   кожен  шматочок  землі, кожну  галявинку. У  ранковій  росі купаються  жовтоокі  ромашки, польові  тюльпани, малесенькі  півники. Поглянеш навколо – яка  краса! Квіти  так  і  просяться  у  маленький  букетик. Але  серце  не  дозволить  зірвати, порушити  їх  спокій!

Ідеш  вузенькою  стежечкою  понад  берегом, бачиш, як  плюскотить  вода, б’ючи  малесенькими  хвилями     коріння  височезних  верб, а  потім   розумієш, що  без  цього  життя – порожнеча.

Який  замрійливий  зараз  сад! Дерева, немов  наречені, осявають   нас  чарівним   квітом. Душа  радіє  від  подиху  вітру, що  несе  з  собою  незрівняні  пахощі  акацій, вишень, черешень. Бог  створив  досконалість, що  не  має  виключень – природу, людей, що  не  мають  досконалості  і  любов, яка  не  має  меж.

Краю  мій! Ти  дав  мені  усе  це, тому із  впевненістю  вигукну: «Я  тебе люблю!»

Спасибі  за  лани, сади, діброви,

За  рідний   край, спів  солов’я,

За  чарівний  переспів  тої  мови,

Яку   люблю, яку  плекаю  я!

Ти – яблуневий  цвіт, ти – кущ  калини,

Ти – найдорожче, що  потрібно  для  людини!

 

Савченко   Анна

Україно  моя! 

Україно, моя Україно

Я  для  тебе  на  світі   живу.

Я  до тебе, кохана  прилину

Через   безліч  морів  пропливу

Щоб  побачить  простори  знайомі

Рідні: ниву, ліси  і  поля.

Щоб  відчути  себе  як  у  домі

І  сказать – це  батьківська  земля.

Притулюся  до  тебе, поплачу

Розкажу  як  жилось  в  чужині.

Поклонюсь, добрим  словом  віддячу

За  любов, що  дала  ти  мені

Нехай  роки  пройдуть  чи  століття

І  вже  буду  бабусею  я.

Промайнуть  всі  страхи, лихоліття

І  настане  щасливе  життя

Та  я  буду  тебе  пам’ятати

Оті  верби  і  твій зелен – гай

Та  не  треба  мене  забувати

Ти  мене  добрим   словом  згадай.

 

  Савченко  Анна

Життя  Анни – героїні  п’єси  Івана   Франка     «Украдене  щастя»

Покохала  вже  давно  чоловіка  одного

Потім втратила надію , що колись здійсниться мрія

Поламали   брати  щастя, принесли у  дім ненастя

Підлий  вчинок  їх   життя   її  змінив

Поховала  чоловіка, що   кохав   її  довіку.

Потім  вийшло – він живий, але грубий став і злий

Проживала з  нелюбом (це недопустимо)

Принц  її кохав  нестерпно, хоча  був  неначе  мертвим

Поневірявся  Микола, що  подарувала  доля

Препаскудні  дні, коли  із  мерцем  жону звели

Промайнуло  вже життя. Час рушати в небуття

Похмуріло синє небо  і Миколу  зве  до  себе

Пролились  додолу  сльози і  не   вийняти  занози

Пече  в  серденьку.  Плаче   вона, бо це   теж  її  вина.

 

Савченко Анна

Вірш-асоціація  на  твір

 Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева  сім’я»

Ох  ці   Кайдаші!

Ну й кумедна повість  ця –

Повість справжнього  митця!

Так, Левицький постарався,

У природу закохався .

Розповів  нам  і  про   вроду,

І  про  гніт  свого  народу,

Про постійні сварки, чвари…

Аж здригнулись  в  небі  хмари!

Все  гризуться  між  собою

Не дають усім покою –

То за курку, то за грушу…

Аж   бере   мене за душу»!

Та  ці сварки  вже дістали!

От  якби   брати  кохали

Своїх  милих  по  страшному,

То усім  хватило  б дому!

А то знай  їм мало місця,

Як  на дереві для листя.

А свекруха  теж   нівроку –

Не  залишила  їм  соку,

Щоб із нею сперечаться.

І залишилось  їм  здаться ,

Щоб на світі не прожить

І щоб слізоньки  не лить.

Я б  їх швидко помирила:

Одну   б  в  лівий  кут  прибила,

Другу  в  правий – нехай   б’ються,

Якщо  зможуть  дотягнуться!

Пан Омелько – диво – дядько

І прекрасний синам батько.

Чоловік  жоні  найкращий .

Лиш погано, що ледащо.

Ну не зовсім, лише трішки…

Полюбляв   повнії   діжки…

Повні  пива  чи  горілки,

А тоді два тижні «зсилки».

Ну а що ж іще робити,

Як не спочивати й пити?

«Кайдаші»  я прочитала

І до ночі реготала:

Ну й кумедна  в них сім’я!

Навіть  звеселилась  я.

 

Савченко   Анна

Віршована  казка

Царство Мови

Раз   в чудовім  царстві  Мови,

Браконьєри  йшли  на  лови

Членів   речення, а  там

Йшли   по буквенним слідам.

Тут  були   Частини мови.

Десь опівночі, як  сови

По лісах вони блукали

Й  шум  протесту  підіймали:

«Я –  Іменник, не  дозволю

Брати  в  руки  нашу долю

Браконьєрам – русичам!

Не  дозволю  я  очам

Бачити  слова російські

В нашій  мові  українській!»

Члени  речення одні

(звуться відокремлені)

Теж вставляють слово:

«О   чудова  моя   Мово!

Ти – веселка кольорова,

Наша  матінка  ясна,

Будь  же  чиста, як  весна!»

І від слів оцих чудових

Матір – Мова  чиста  знову.

На весь світ вона сія

І народ   наш  звеселя.

 

Савченко Анна

Віршований  переказ  змісту  твору

 Григорія  Квітки – Основ’яненка  «Маруся»

Я  вчора   ввечері  ридала,

Бо  Основ’яненка  читала.

Найкращий  твір  його «Марусю»

Тепер і згадувать  боюся.

Аж   сльози   знову  навертають!

Чом   же  люди   помирають?

Наум  був   добрим   чоловіком.

Жону  обрав   собі   довіку.

І  стали   жити – поживати,

Дітей   скоріш   хотіли   мати.

І ось, діждались! Народилась!

Дочка  на Божий  світ   з’явилась!

Ішли   роки, росла  й   дитина.

Усе   милується   родина.

Маруся   гарна, чепурненька

І, як   ніхто  в селі, гарненька.

Жила   вона  й  батьків любила

І  Бога   про  добро  молила.

Та   раз  сходила   на   весілля

І   наче хтось  підсипав   зілля –

Не   може   очі  відірвати,

Поворухнутись,   вийти   з   хати…

Навпроти   парубок   сидів

Та на Марусю   все  глядів.

Вони   довгенько   зволікали

Поки   знайомитися   стали.

Василь  в  Марусю  закохався

І  скоро їй  про те   зізнався..

Дівчина  хлопця   теж кохала,

Але  від   нього   приховала.

Минає час. Василь  приходить.

З   собою   він   старшин  приводить

Та  марно  все, бо   той  Наум

Від  Бога  мав    хороший   ум.

Він   Василя  в   зяті   не взяв,

А  дуже    грізно  наказав,

Щоб   грошей  він   підзаробив

Заради   тої, що  любив.

Вже   й   гроші  є, скоро весілля

Маруся   в   сад  пішла  по  зілля

І  так   сердешна   застудилась,

Що  мати  з  батьком  знай  молились,

Щоб  дочка  їх  не   йшла  в  той  світ,

Бо  їй  ще зовсім  мало літ.

Лежить  Маруся, тільки   стогне,
Неначе у   болоті  тоне,

Та   так тонути   не  хотілось…

Аж ось…і серце зупинилось.

Наум і Настя   плачуть,  плачуть,

Як   свою   донечку   побачуть.

А  та   спокійно  так  лежить.

Здається  всім, що  вона  спить.

«Нащо ти, Господи ,  у   нас

Дочку забрав? Їй   був  не  час!

Вона  ж   наше   єдине   щастя!» –

Промовила   крізь  сльози   Настя.

Наум   все  плаче: « Така   доля.

На  все у  світі   Божа   воля».

Усі   зібралися   в селі…

Василь, побачивши, зомлів

Й без   розуму   кудись   забрів

Пішов   козак  собі   у   горі

І   мало не   втопивсь  у  морі

Ченці   його   ледь   зупинили

Й одразу   голову   побрили.

Дізнавшись  це, Наум і Настя

Поїхали   зустрітись  з  Щастям.

А замість нього  на  горбу

Василя  бачать  у  гробу.

Наум  і  каже: « Така доля.

На  все у світі Божа воля»,

Ось так буває, що й не знати

Чого   нам   завтра  всім  чекати

Бажаю  вам   я, любі  друзі,

Ніколи   не  бувати  в  тузі,

Любити  щиро   і  завзято,

Щоб   кожен   день у вас   був   святом!

 

Савченко  Анна

Серце народу

Відчути запах свіжої трави,

Почути   голос   грізної   сови…

Ось в чому полягає  наша   Мова!

Вона   жива і  жити   буде  знову!

Вона   прекрасна, ніжна і барвиста!..

Найкраща мова – це  є  мова чиста!

Тож   треба   Рідну  Мову   захищати,

Любити   щиро  й поважати!

Нехай   живеш  ти  в  долині  чужій –

Та   маєш бути вірний лиш  своїй.

Тому   вас, любі   друзі, закликаю:

Кохайте   мову   так, як   я  кохаю!

 

Савченко  Анна

Бажаю миру і добра!

Єдиного  я   прагну

Для себе і країни:

Щоб жили всі у мирній,

Лиш в мирній Україні!

Щоб   кожен   у   душі

Виховував   добро

І в кожної   людини

Було лише воно.

Повір, якщо  комусь

Хтось   щиро усміхнеться,

То щирість  ця   до нього

У  серце  повернеться.

 

Савченко   Анна

Ми любимо Тебе, Кобзаре!

Людини   кращої   немає.

Уже  такої  не знайдеш.

Усюди  голос   той лунає,

Куди  в  країні не   підеш.

Він   написав багато творів.

Він   не сатирик, не байкар.

Для   нього в небі світять зорі.

Він  – наш   улюблений   Кобзар.

Тяжке життя йому дісталось

Як був малим й дорослим став,

Але  найкраще таки сталось –

Талант   Тараса   не   зів’яв.

Він – чоловік найкращий в світі!

Народ   свій щиро попрохав

І написав у заповіті,

Щоб на Вкраїні поховав.

Вже  сонце  закрили  хмари,

Зірки   в сузір’я   простяглись…

Ми   любимо   Тебе, Кобзаре!

Ти  в  небі, Ти – земна блакить!

Тебе  ми   будем   пам’ятати

Завжди, коли б то не було.

І кожен рік будем вітати

Поезій   радісних   тепло!

 

 

 

 

Херуненко   Євген

  Херуненко  Євген

Річка

Любі  друзі!

Про  природу  рідну  дбайте:

Щоразу   річку   очищайте,

Бляшанки  в   воду   не  кидайте!

В  річці   живуть  різні  істоти,

Вона  придатна  для  роботи.

У  ній  усі  купаються

І   у  м’яча   граються.

Річка  годує  всіх:

І  дорослих, і  малих,

На  човні  щораз  катає,

Діток  звеселяє.

Відпочиваю   влітку  біля   річки,

Поп’ю   солодкої  водички.

Берег   забруднювать  не  стану,

Склянки  з  дна  усі  дістану.

 

 

Херуненко  Євген

 Найкращий    край

Найкращий  край –  це  рідний  мій  куточок!

Мого дитинства  тут   тече  струмочок.

В  нас  найродючіші  садочки  і  поля,

В  нас  найбагатша   матінка – земля!

Тут   народився  я,   зростаю,

Мову  рідную   вивчаю.

У  школі  вперше   пролунав  дзвінок,

Розпочався  перший   мій   урок.

Усе  рідне  й  дороге , як  уві  сні:

Матуся  ніжно  посміхається   мені…

Я  буду  працювати  спритно  і  завзято,

Щоб  мною  міг  гордитися  мій   тато!

 

Херуненко  Євген

Бережіть  мову!

Українську  мову  ви  вивчайте,

Шануйте  і  не забувайте!

Вона – співуча, барвінкова,

Дуже  гарна – пречудова!

Її  любіть  і  поважайте,

Довідники  весь  час  гортайте!

Мова  в  житті  всім  знадобиться

І  не  дасть  вам помилиться!

Бережімо  мову  нашого  народу,

Бо  ми – браття   українського  роду!

Вивчати  мову  закликаю  всіх –

І  дорослих, і  малих!

 

Херуненко  Євген

Вивчайте   рідну  мову!

Любі  друзі! Мову  ви  вивчайте

І  її  не  забувайте!

Вона в  житті  вам  знадобиться,

Тому, діти,  краще  вчіться:

Правила  вивчайте,

Про  мовлення  подбайте

(Щоденно  розвивайте),

Діалоги  складайте.

Вчителів  ви  полюбіть –

Вони    хочуть   вас  навчить!

Мова  гарна  і  різноманітна,

А  іще  – багатодітна.

Без  неї, друзі,  нікуди,

Тому  навчайтесь   зараз  ви:

Пісні   вкраїнськії  співайте,

Твори  класиків  читайте.

Літературні   терміни  вивчайте,

Словник  частіше  відкривайте!

Є  тлумачний, фразеологічний,

Орфоепічний  і  орфографічний.

Морфемний, іншомовний, юридичний,

Синонімів, паронімів, біологічний…

Він – наш  друг   і  помічник,

Справжній  дослідник –  трудівник!

Працюйте  і  не  зволікайте,

У  конкурсах   перемагайте!

Будьте   розумними,  кмітливими,

Мудрими  і  терпеливими!

Вивчайте  люди  Мову –

Привітну  й  барвінкову!

Вона  вас  всіх  навчить

Як  потрібно в  світі   жить.

З  Суржиком  ви  не  дружіть –

Слова  вкраїнські  полюбіть,

Жаргонізми  забувайте,

Вульгаризми  не  вживайте!

До  уроків  готуйтеся,

З  друзями   спілкуйтеся,

З   Суржиком  прощайтесь,

На  краще   сподівайтесь!

Вона   непереможна, осяйна,

А  ще –  духмяна, запашна,

Ерудована, смілива,

Одним  словом – просто «диво»!

Тож , любі  друзі, ви  її  не  забувайте –

У   мовний  океан  пірнайте:

Творіть, досліджуйте, шукайте…

Головне – не  зволікайте!

 

 

Херуненко   Євген

Захар   Беркут

Про  Захара   Беркута  читайте,

Твір   Франка  не  забувайте,

Бо  він  цікавий, пізнавальний,

А  для  когось – унікальний!

Захар  Беркут – розумна  людина,

А  Тугар  Вовк – кровожадна  тварина.

Захар  був  вправний, не  лінивий,

Мудрий, мужній  і  кмітливий.

Він  виростив  Максима –

Сміливого  сина.

Юнак  з  ворогом  не  грався,

У  бою  він   не  здавався.

Захар   Беркут  Мирославу  вдочерив,

Поважав  її   і  полюбив,

Мирослава – гарная  дівчина,

Немов   та  ягідка – калина.

Від   Тугара, батька, пішла,

Народу  славу  здобула.

Любила  вона  Максима –

Захарового   сина.

Тухольці  воювали,

Своє  село  захищали.

Читайте  твір  оцей   усі –

І  дорослі, і  малі!

 

Херуненко   Євген

Шевченко – зірка   України !

Про  Шевченка   прочитав ,

На  все  життя   запам’ятав ,

Як   у  нужді   він   виростав ,

Справжній   талант   до  віршів   мав.

До   того   ж  гарно  ще  співав ,

Творив – картини   малював ,

Боровся , мучився , страждав

І  про  народ  свій   щиро  дбав .

У   твори   Кобзаря   я   закохався ,

Дізнатись   більше  сподівався ,

В   бібліотеку  прямував,

Книги  з  полиці   діставав.

Сподобались : «Причина» , «Думка» , «Сон» –

У   мене   вражень    аж   мільйон .

«За  сонцем  хмаронька  пливе» ,

А  там  Тарас «ягнят  пасе» ,  

«Садок  вишневий»  виграє  ,

«Зоря  вечірняя»  встає .

Шевченко – зірка  України ,

Взірець  для  кожної   дитини,

Я  пам’ятати   його  буду ,

Нізащо  в  світі  не    забуду!

Любі  друзі! Ви  не  зволікайте :

«Катерину»  прочитайте ,

«Лілею» , і «Мар’яну» , і «Тополю» –

Про  гірку  жіночу  долю .

Шевченкознавцями   ставайте ,

Бажання  вчитись  не  втрачайте ,

Досліджуйте , складайте   і  міркуйте ,

Шукайте   істину , звітуйте!

 

Євген  Херуненко

Незабутня  подорож

Одного  літнього  дня  я  з  друзями  грався  біля  берега  річки. Нам  було  дуже  весело: ми  купались, грали  в  ігри, розповідали  одне  одному  цікаві  історії, коли  раптом  мене  погукав тато. Він  показав  мені  лисячу  нору. Яким  було  моє  здивування, коли  я  побачив  рудих   тварин, що  весело  бігали  по  колу. Це  була  добра  мама  лисиця  і  шість її  діток. Вони були  дуже  маленькими, гарненькими  і  пухнастими. Ми  з  татом  подивились  і  пішли  дому  садити  картоплю.

Я  впевнений, що  стільки  б  років  не  пройшло, не  забуду  про  побачене.

 

Сулім  Каріна 

Сулім  Каріна

Пісні

Пісні – невичерпне  джерело  української   душі. Вони – безмежний  світ  героїки  і  краси, могутня  хвиля   почуттів, загадкова  скарбниця   мрій  і  сподівань   людей.

Бувають   пісні  козацькі, чумацькі, весільні, колискові. У них  не  тільки  історія   людей, які   любили  волю, а  також – мудрість, честь, гордість, самоповага.

З  народних  пісень  ми  довідуємося  про  минуле  нашого  народу. Його  побут  і звичаї, надії  і  сподівання, про  важливі   історичні  події, що  відбуваються  в Україні, уславлюються   подвиги   окремих  осіб, змальовуються  героїчне  минуле   нашої  Вітчизни. Пісня «Зажурилась  Україна»  складається   всього  з            12  рядків. А  як  багато  в  ній  людського  горя, мук, страждань! Їх   несли  в  Україну  іноземні  поневолювачі. Народ  ненавидів             загарбників, горів бажанням  якнайшвидше   помститися   ворогам, кликав   своїх  синів: «Бери  шаблю  гостру, довгу  та  йди  воювати!»

Сулім  Каріна

Слово – коштовний  скарб  народу!

Мову  створив  народ, тому  її  значення   і  роль   нерозривно  пов’язані  з  життям   людей. Слово – не  значок. Воно – вогонь! Мова – не  просто          будматеріал. Вона – покликання, совість, правда! Її  нема  про  будень  і  свято. Поза  суспільством  мова  втрачає   свої  функціональні  ознаки  і  стає   мертвою. Перед  Словом  усі  рівні. Мова – наша  зброя, якою  ми   служимо  народові, що  нас  вигодував  і  виховав! Наука, культура,  навчання  і  виховання  не  можуть   розвиватися  і  рухатися   вперед  без  мови.

Усі   живі  створіння  на  Землі  спілкуються  між  собою: одні  мовою жестів, інші – за  допомогою  звуків. Лише   нам, людям, було  подаровано  можливість  спілкуватися   за   допомогою  мови. Саме  завдяки  їй  ми   можемо порозумітися, переказати   свої  почуття, переживання. З  допомогою  мови  ми  бережемо   свою  історію, передаємо  нащадкам   неоціненні   скарби   свого  минулого  і  сучасного.

 

Сулім   Каріна

Суд  над   «природолюбом»

Одного  разу  хитрая  лисичка

Прийшла   відпочивать   на  річку .

Поніжиться  хотіла , покупатись

Та  хіба  можна  тут  зостатись?

Побачила   забруднене  довкілля –

Це  вовка – братика   дозвілля .

Він  сміття   в  річку  викидає ,

Навколо   себе  все  жбурляє .

І  зрозуміла  хитрая  сестричка

Чому  забруднена  водичка .

Стала  думати – гадати

Як  змусити   вовка  відповідати .

Гукнула  царя  звірів – Лева…

Він  заревів – і  затряслись  дерева.

Зібралося  все  птаство ,

Всі  тварини , всі  комахи

Судить  негідний   вчинок  забіяки .

І  вирішили  вигнати  вовка –

«Природолюбу»  дяка  ось  яка .

За  те , що  воду  замутив

І  наробив  «усяких  див» .

Бажаючі  тепер  не  зволікають –

У  хвилі  річкові  пірнають ,

Ще   засмагають  і   співають

Та  про   довкілля   разом  дбають .

Мораль  в  цій  байці  он  яка :

Не  бійтеся  страшенного   вовка ,

Боріться  з  браконьєрами

І  бережіть  природу,

Виводьте  всіх  на  чисту  воду !

 

Сулім  Каріна

Сенкан

1. Мотря
2. Вродлива, заздрісна
3. Виховує, кохає, захищає
4. Завжди сварилася  з  рідними
5. Диво

Сенкан

1. Лаврін
2. Веселий, доброзичливий
3. Жартував, кохав, мріяв
4. Був повною  протилежністю  братові.
5. Парубок

Сенкан

1. Чіпка
2. Працьовитий, впевнений
3. Втрачає, бореться, розчаровується
4. Він деградує: пиячить, б’ється
5. Вбивця

 

 

Горбенко   Ольга

Горбенко  Ольга

Край, в  якому  я  живу!

Моя  рідна  домівка –

Чарівна, люба  Заводівка.

Тут  калина  у  намисті

І  роси  кришталево – чисті.

Тут  поля  широкі  є,

Тут  дощик  щедро  воду  ллє.

Тут  мої  однолітки, сім’я,

Тут  росту  й   навчаюсь  я.

Тут  велика, гарна  школа –

Країна  радості  чудова,

Де  мене  чекають  вчителі,

Друзі:  і  великі, і  малі.

Я  люблю  таврійський  край!

Роби  добро, твори, дерзай!

Буду   вдячна  я  батькам,

Своїм  любим   вчителям,

Що   навчили  мову  цінувати,

Книгу  й  пісню   шанувати.

Прагну  Вітчизні  я  служити,

В  Україні    вільній   жити!

 

 

Горбенко   Ольга

Даруйте  ближнім  любов  і  добро!

Прийшла  зима – і  діти  всі  радіють,

Набігавшись  по  вулиці,

Щоразу  руки  гріють.

На  санчатах  катаються,

Щодня  спортом  займаються.

Зима – красуня  і  кущі, й   дерева  вкрила,

Снігом  все  запорошила.

«Дуже  гарна  ця  пора!» –

Промовляє  дітвора.

Свята  всі  люди  відзначають,

Колядки,  щедрівки   вивчають,

Співають, на  добро   благословляють,

Свій  край  прославляють!

Зерном  хату  засівають,

Різдво  весело  стрічають,

Водохреще , Василя …

Ось   вам    й  казочка  уся!

Отець  Миколай  походжає,

Дарунок  для  кожного   має.

Щиро  всіх   людей   вітає,

Щастя,  радості  бажає.

Любі   друзі!  Звичаї  вивчайте

І   про  них  не  забувайте,

Даруйте  ближнім  любов  і  добро,

Щоб  затишно  й  світло  завжди  було!

 

Горбенко  Ольга

Пам’ятаймо    Кобзаря!

Тарас  любив  свою  країну –

Страждальну   рідну  Україну.

На  чужині  він  довго   жив

І  за   родиною   тужив.

В  Академії  навчався

І  на  краще  сподівався.

Закликав  боротися  за   волю,

Описав  свою  нещасну  долю.

На   чужині   він  побував,

Та  свій  народ   не забував!

Був  мужнім, рідну  мову  шанував,

Дві  захалявні  книжки  мав ,

Вірші   писав   і  малював.

Шевченко  прагнув  в  Україні  жити

І  спонукав  людей   її  любити.

Він  написав  у «Заповіті»,

Щоб не  забули  його  діти.

Пам’ятаймо   Кобзаря,

Хай  не  згаса  його  зоря!

 

Сулім  Ангеліна

Сулім  Ангеліна

Про  Шевченка  пам’ятати  буду!

Любі  друзі! Вірші  Шевченка  читайте

І  напам’ять   їх  вивчайте,

Бо  вони  навчають  жити

І  свій  рідний  край  любити!

Писав  Кобзар  про  природу  і  панів,

Про  любов  до  матерів,

Про   страждання  людей,

Про  нещасних  дітей.

Як  сиротою  залишився,

Як  талант  в  нього  відкрився.

Як  навчався   він  у   дяка

І  яка  була «подяка»:

Школярам  воду  носив,

А  дяк  знущався   з  нього ,  бив.

Малювати   він  не   вчив –

Тільки  різками  хрестив…

Виріс  Тарас , малярем  став,

У  Літньому  саду  походжав.

Там   Сошенка   він  зустрів,

Здивувать   його  зумів.

В  Академії  навчався,

Бути  першим  сподівався,

Та   за  картини

Золотих  медалей  не  дали –

Не  про  панів  роботи  ті   були…

Писав  Шевченко, малював,

Про  царя  вірші  складав.

Боротися  людей  він   закликав,

Тому  і  на  засланні  побував.

Народ  поета   цінував:

Вірив  йому  і  поважав.

Кобзар  прихильників  скрізь   мав,

Понад   усе  свій  край   кохав!

Про  Шевченка  пам’ятати  буду,

Його  ніколи  не  забуду!

Він – син  вкраїнського  народу,

Загинув   за  його  свободу!

 

 

 

Сулім  Ангеліна

Моя  Заводівка

Село  моє – як  пісня  калинова:

Співуче, миле  і  чудове.

Тут   я  виросла, зростаю,

Подруг  і   знайомих   маю.

Тут  вулиця,  домівка…

Це – моя  рідна  Заводівка!

Тут  сусіди  і  батьки,

Тут  минули  дитячі  роки.

Тут школа, де  навчаюсь,

Тут  річка,  де  купаюсь.

Тут   тополя  і  калина,

Все  це – квітуча   Україна!

Тут   я  бігаю, стрибаю,

Малюю, граюсь, підростаю.

Тут  мої  друзі – вчителі,

Тут  хати – великі  і  малі.

Тут  садок  й  барвисті  квіти,

Тут  сміються  малі  діти.

Тут  дерева  і  кущі,

Синиці, дятли, горобці…

Моє  село – це  люди  працьовиті,

Це  колоски  в  полі  налиті,

Це  ніжна  пісня  солов’я,

Моя  родина, моя  сім’я.

Традиції    села  я   зберігаю,

Звичаї  та  символи  вивчаю,

Мову   шаную  і  оберігаю,

Твори  Кобзаря  читаю.

Вклоняюся  тобі, мій  любий  краю,

Слова  подяки  промовляю:

«Я  Заводівку  не  забуду,

Щиро  дякувати  буду!»

 

Борісов  Михайло

Михайло  Борісов

Країна  «Шкільний   рай»

Одного  разу  хлопчик  Сергійко  потрапив  у  країну, яка  мала  дивну  назву – «Шкільний  рай».

Тут  учням  дозволяли  запізнюватись  на  уроки, бешкетувати, не  виконувати  домашнє  завдання. У  кожного  школяра  було  по  сім  рук  і  ніг, а  тому  вони  встигали  на  заняттях  у  комп’ютерні  ігри  і  в  шахи  пограти, музику  послухати, фільм  подивитись… У  коридорах  росли  високі  дерева, а  на них – папірці  з  відповідями  на  завдання. Кожен   учитель  носив  на  голові  прилад  для  вимірювання  частоти  пропусків  занять. У  журнал  записували  всі  ганебні  вчинки  школярів, а  потім  кращих  бешкетників  нагороджували  солодкими   тістечками  і  морозивом. Тих, хто  гарно  навчався, перетворювали  на  павуків, промовивши  при  цьому: «Три, п’ять, сім – березової  каші  всім!» Педагог, одягнувши  на  руку  казковий  годинник, ставав   невидимим, а  тому  спостерігав  за  учнями, які  списують. Самим  винахідливим   дарували  мультимедійні  проектори, чарівні  капелюхи  і  літаючі  стільці. З   їх  допомогою  школярі  могли  робити  різні  дива.

Країна  «Шкільний  рай»  так  сподобалась  Сергійкові, що  він назавжди  залишився  у  ній.

 

Попазогло  Олеся

Олеся   Попазогло

Батьківщині

Вона  для  мене – все на  світі,

Її люблю  і  нею  дорожу,

Для  неї  ми, немов   маленькі  діти,

І  я  люблю її, люблю  її одну!

Вона  для  мене – друга  мама:

Ласкава, ніжна, дорога,

Чарівна, добра  і  проста,

Великим  Господом  дана.

У   ній  є  все, чого  немає  в  інших –

І  луг  зелений, й  сонце  золоте.

Я  не  побачу  їх  на  чужині,

Бо  все  це – рідне, все  моє.

Зацвівши, квітка  тягнеться  до  неба,

Бо  їй  багато  світла  треба.

Мені  здається, що  я  квітка,

Або  нещасная  лебідка.

Про  Україну  думаю – гадаю,

Надію  на  майбутнє  маю!

 

 

Олеся  Попазогло

Мій  рідний  край

Таврійський  край, зелені   ниви …

Таке  є  тільки  в  Україні :

Яскраве  сонце  золоте

І  синє  небо   осяйне,

Блакитна  гарна  річка

Немов   шовкова  стрічка.

Тепле   літо, зима   сніжна,

Весна  зеленокоса, дивовижна…

І   все  це  є  мій  рідний   край!

Херсонщина – багатств   розмай!

 

Олеся  Попазогло

Вінок  Україні

Люблю  до  нестями  свою  Батьківщину!

Я  для  неї – як  пташка  для  неба

У  хмарну  безодню  полину

І  більше  нічого  не  треба!

Люблю  до   нестями  свою  Україну!

Вона  для  мене, як  зірка  на  небі

У  темную  днину.

Україна … Мов  вінок  із  квіту  калини.

Для  мене  вона   єдина –

Моя  вічно  жива  Україна …

Любіть  свою  Україну

В  негоди  годину  і  в   радості  мить!

Любіть   до  нестями! Любіть!

 

Олеся  Попазогло

Калина

Стоїть  при  дорозі

Вродлива  дівчина…

А  хто   то  така?

Та,  мабуть, калина.

Напевне  вона,  бо  в  цім  краї  живе,

Напевне  вона  білим  цвітом  цвіте!

Калина – дівчина,

Дівчина – калина

У  садку росте,

Кожен  рік  цвіте,

Зір  вражає, серце   крає.

Вона  у  нас  одна,

Як  гостра  шабля  у  Сірка,

Як  Україна  чорноброва

І  мова  ніжна  кольорова.

Олеся  Попазогло

Не  бійтесь  Україну   відродити!

Не  бійтесь  Україну   відродити,

Вірити  у  неї  і   любити!

Подарунком  їй  буде  ваше   тепло,

Щоб  добре  й  затишно  було!

Хай  зацвітає  червона  калина,

Хай   розквітне  наша  Батьківщина!

І  серце  наше  усміхнеться,

Дужим  потоком  розіллється,

І  люди  стануть  веселі  та   щирі

І  житимуть  в  щасті,  добрі   і  мирі.

Матір  Божа  дасть   своє  благословення,

Щоб    Вкраїну  не  покинуло  натхнення!

 

Литвиненко   Олександр

Твір, у якому всі  слова починаються  на  одну   букву

Омріяна  осінь

Осінній  оазис  очаровує  око. Ось  опадають,  обережно  осяяні  огненним  окрасом,  ознаки. Орнамент  органічно  обмальовує  посірілу  околицю, організовано  обліплюючи  останню; остача  окалини  обігріває  оточуючих. Обставини  обумовлюють осінь  омертвіти. Однак  обов’язково оазис  оживе, облагородить  околиці!

 

Любов  до  рідної   землі

Завжди   важко  покидати   рідний  край. Ти  змінюєш  місце  проживання, щоб  знайти  освіту  і  роботу. Мені  незабаром  теж  доведеться   переїжджати  до  міста, оскільки  у  моєму  селі  низький  рівень  працевлаштування. Та  як  я  й  знайду  тут  роботу, то  заробітної   плати  все  одно  не  вистачить, щоб  належним чином  утримувати  сім’ю. А її   хочеться  мати! Проте, щось  не  відпускає  мене  з  рідного  краю! Можливо, це  душевна  прив’язаність, а, може,     вимоги  організму, який  дуже  звик  до  місцевих  природних  умов. Хтозна…

Бувало, я  переїжджав   на  деякий  час  до  великих  міст. Але, не  зважаючи  на  гарні  умови  життя, що  там  були, мені  постійно  хотілось  повернутись  додому, вдихнути  ковток  чистого, м’якого, свіжого  сільського  повітря.

Моє  серце, мою  душу  ніколи  не  покине  пам’ять  про  рідне  село  Заводівку. У ньому  гарно  в  будь – яку  пору   року!  Навесні  тут  милозвучно  щебечуть  пташки, розкішно  цвітуть  сади, літом  достигають  соковиті  овочі, ягоди  і  фрукти. Восени  усе  довкола  вкривається  вогняною  ковдрою  із  листя, а  взимку  сніжна  завіса  перетворює   село  на  казкове  місце. Для  мене  Заводівка – наймиліший  край  у  цілому  світі!  Це  село  було  і  є  рідною  землею  багатьом   поколінням  моїх  предків. А  також  мені, тому  я  його  люблю!

 

Литвиненко  Олександр, 11 кл

Твір – роздум

Що  мені  дали  уроки  української  літератури?

У  школі  ми  маємо  справу  з  великою  кількістю  різних  предметів. З підвищенням  рівня   складності  навчального  матеріалу, який  учні  опрацьовують з  допомогою  педагогів  чи  самостійно, ускладнюється  й  вибір  майбутньої  професії. Адже  дуже  часто   не  вистачає  часу  на  повноцінне  опрацювання  того  чи  іншого  предмету. Як  же  визначити, до  душі  він  тобі  чи ні?

Напевно, є такі  учні, які  досить  швидко  розуміють, що  вони  володіють  здібностями  до  певної  науки. А  я за  весь  період  навчання  не  мав  улюблених предметів, тобто  таких, котрі  обожнював  би. Проте  до  багатьох  наук  у  мене  виникла  зацікавленість. Я  розумію, що  коли  гарно  вивчаєш  кожен  предмет, то  отримуєш  велику  кількість  знань, які  щороку  підвищують  рівень  твоєї  освіченості.

Мені  добре  відомо, яке  значення  має  українська  література. Вивчаючи  біографії  вітчизняних  письменників  та  письменниць, я, у  буквальному  розумінні, здійснюю  подорож  у  минуле  і  довідуюсь  про  те, яким  було  життя  видатних  людей. Ознайомлюючись  з  їхніми  творами, пізнаю  історію  українського  народу, а також  роблю  для  себе  багато  важливих  висновків, збагачую  власний  словниковий  запас  новими, більш  влучними  та  розумними  словами, отримую  допомогу  у  вирішенні  різних  життєвих  ситуацій. Під  час  створення  опорно – логічних  схем  у  мене  розвивається  абстрактне  мислення. Коли я  працюю  над  написанням  нестандартних  видів  творчих  робіт, то  відчуваю  себе у  ролі  письменника. Наприклад, у творах – сценаріях  мені  підвласно  відтворювати  реалістичні  історії  або  моделювати  неіснуючі, що  дає  можливість  більш  широко  осмислювати  вчинки  та  переконання  людей, їх  мотивації.

Таким  чином, я  можу  із  впевненістю  сказати, для  чого  потрібні  уроки  української  літератури, на  відміну  від  багатьох  моїх  однокласників. Вони  не  поважають  цього  важливого  предмету. Деякі  з  них  навіть  дуже  погано  читають. Особливо  мені  не  до  вподоби  ті  учні, котрі  не  лише  самі  не  вчаться, а  відмовляють  інших  це  робити.   Хочу  сказати, що  я  приходжу  на  урок  не  тому, що хочу  завжди  бути  примірним  учнем, а  тому, що  прагну  стати  освіченим.

 

Литвиненко  Олександр, 11 кл

Лист–звернення  до  підручників

«Українська мова» і «Українська література»

Любі  мої «Українська мово» та «Українська літературо»! я – ваш  палкий  шанувальник. А  знаєте  чому? Тому  що  ви  не  звичайні  підручники, а  справжні  носії  духовної  спадщини  українського  народу. Читаючи  рядки,  закарбовані  на  ваших  сторінках, я  щоразу  пізнаю  щось  нове  та  важливе.

Вивчаючи  тебе, «Українська мово», я в  деякій  мірі  оволодіваю  знаннями  багатьох  поколінь. А  також  переді  мною  відкривається  безмежний  горизонт  роздумів та  вражень, емоцій  та  почуттів.

Гортаючи  твої  сторінки, «Українська  літературо», я  пізнаю  правдиву  історію  українського  народу, докладні  особливості  його   традицій  і  звичаїв, поглядів  і  переконань. Крім  того, характеристика  життєвого  досвіду  видатних  вітчизняних  письменників, закарбована  у  тобі, дорогий  підручник, допомагає  мені  орієнтуватися  в багатьох  життєвих  ситуаціях.

Значна  кількість  моїх  однокласників  не  поважають  вас, «Українська мово» та «Українська літературо». Вони  не  усвідомлюють  вашого  значення  для  розвитку  власних  здібностей. За  це  я  не  поважаю  їх. Дякую  вам  за те, що  ви є!

Литвиненко  Олександр, 11 кл

Відвертий  діалог  з  Вєркою  Сердючкою

«Я  не  можу  більше  мовчати!»

• Вітаю тебе, Вірко  Сердючко!
• Привіт, Сашко!
• Я задоволений, що  отримав  можливість  з  тобою  поговорити. Давно  хотів   спитати: ну  хто  тобі  дав  право  калічити  рідну  мову  і  літературу?
• Вибач, Сашко. Щось я не  зовсім  зрозуміла  твоє  запитання
• Я маю  на  увазі  ті  русизми  та  суржики, які  ти  вживаєш  у  своїй  мові  під  час  проведення  телепередач  та  конкурсів. Хіба  ти не  повинна  бути  взірцем  для  рідного  українського  народу і  демонструвати  йому  красу  та  багатство  власно  мови?
• Знаєш, Сашко, мені хочеться  сказати  тобі  одну  річ. Я – артистка, творча  особистість і  єдине, що  я  повинна – це  проявити  свою  індивідуальність. Крім  того, моя  кар’єра – в  деякій  мірі  відображення  реального  життя  народу.
• В цьому  я  з  тобою  погоджуся, Вєрко  Сердючко. Мені  відомо, що  велика  частина  українців  досконало  не  знає  рідної  мови. На  мою  думку, це  погано. І  погодься  зі  мною – якщо  усі  наші  вітчизняні  артисти  та  актори  розмовлятимуть  по  телебаченню  суто  по – українські  і  закликатимуть  народ  так  робити, то  можна  отримати  певний  позитивний  результат. Отож, вивчаймо  рідну  мову!
• Так!

 

Литвиненко  Олександр, 11 кл

Гумореска

Непорозуміння

Сільська  дівчинка  Мотря  та  її  свекруха  Кайдашиха  жили  у  постійних  сварках  та  суперечках. Кожного  разу, коли треба  було  щось  ділити, вони  не  могли  дійти  до  порозуміння. Малась  у  них  в  господарстві  корова, та  й  на  городі  дещо  зростало. Кайдашиха  була  працьовитою  жінкою, а  Мотря – ледачою  та  неосвіченою  дівкою.

Молоко, яке  давала  корова, стара  вирішила  розливати  в  банки і  зіставляти  у  коморі. Коли це  помітила  Мотря, то  сказала  свекрусі: «Матухо, давайте  ділитися! «Ну, добре. Тобі  що: вершки  чи  молочний  відвійок?» – промовила  Кайдашиха. «А  що  таке  вершки?» – питає  Мотря. «А ти  спробуй – тоді  й  дізнаєшся – відповіла   свекруха. «Мабуть, давайте  мені  вершки» – каже  Мотря. «Добре» – промовила  Кайдашиха. Вершки  дуже  сподобались  дівчині і  вона  вже  точно  знала, що  вибирати  наступного  разу.

Ось  прийшла  осінь  і  настав  час  ділити  врожай  буряку. Кайдашиха  каже  Мотрі: «Будемо  ділити  буряк. Тобі  що: вершки  чи  корішки?» «Таке  питаєш, свекрухо! Звичайно  ж  вершки! Вони  дуже  смачні, а  коріння  може  їсти  лише  худоба» – відповіла  Мотря. «Ну  ти  в  мене  й  розумниця, невістко!» – промовила  свекруха. І  дісталося  Мотрі  листі  від  буряка, а  Кайдашисі – підземна  його  частина.

Ось  чому  варто  вивчати  українську  мову! Якби  знала  Мотря, що    у  ній існують  афоризми, то  не  потрапила б  у  халепу. Адже  вершки  у  народі бувають  не  лише  молочні.

 

Бєла  Тетяна

Лось

Дорогі  друзі,чи  читали  ви  оповідання  Євгена  Гуцала «Лось»?

Мене  воно  дуже  вразило. Я  читала  його, затамувавши  подих. І   хочу  вам  детальніше  розповісти  про  свої  враження.

Позитивні  герої  твору – Лось  і  Діти, а  негативний – Шпичак. Він           навмисно  вбив  беззахисну  тварину. Його  жадність  немає  меж! Він  мені  зовсім  не  подобається! Діти  зробили  гарний  вчинок – вони  врятували  нещасного  лося. Я  їх  за  це  дуже   поважаю! А  в  Шпичака  немає  серця! Його  вчинок  я  не схвалюю! Він  жорстокий, не любить  тварин!

Я  закликаю  всіх  : «Бережіть  тварин, підгодовуйте, любіть   їх!»

 

Бєла   Тетяна

Кросворд  «Вишня»

							В	и	ш	н	я
П	о	л	т	а	в	щ	И	н	а
			Б	а	л	а	Ш
			Г	у	б	е	Н	к	о
			К	о	с	т	Я

 

1. Який псевдонім «генія   сміху»? (Вишня)
2. Де народився  Остап  Вишня? (на  Полтавщині)
3. Прізвище матері   гумориста? (Балаш)
4. Яке справжнє   прізвище  Остапа   Вишні? (Губенко)
5. Як звуть   наймолодшого  брата   Павла  Губенка? (Костя)

Кірічек   Тетяна

Весна

Весна  прийшла,

Тепла  багато  принесла.

Лани  квітучі,

Пташки  співучі,

Поля  родючі,

Струмки  – дзвінкотючі.

Сонце  й  сміх –

Радість  для  всіх!

Весна  прийшла –

Красу   принесла:

Трава  зелена ,

Квітучі  дерева,

Тюльпани  чудові –

Різнокольорові.

Нарциси  прекрасні,

Як  сонце  ясні!

Клумби  горять –

Квітки   майорять!

 

Кіричек    Тетяна

Наче  диво  наша  мова!

Наче  диво   наша  мова:

Багата,   різнобарвна,  загадкова!

Усіх  вона  навчає,

Завжди  усе  встигає!

Тож  ви  її  вивчайте,

Любіть  і  поважайте,

Слабким  допомагайте,

Самі  не  забувайте!

Кірічек  Тетяна

Ліза – моя  улюблениця

Три  роки  тому  мені  на  день  народження   подарували маленьку  кішечку. Я  назвала  її  Лізою.

Вона  дуже   гарна. Шерсть  у  неї  рудого  кольору, а  лапки – білого. Хвіст  довгий   і  пухнастий. Очі  у  Лізи  сірі та великі, вуса – короткі.            Кішечка  не  дуже  працьовита, бо  любить  поніжитись  у  ліжку,  поспати.

Ліза  їсть  котлети, смажену  рибу, м’ясо, а  також  печиво, тістечка. Запиває   вона  молочком. Голос   у  кішки  тихий. Вона  спокійна, врівноважена. Мені  подобається   гратись  із  Лізою, бо  вона  і  сама  цього   бажає.

Як  добре, коли  є  справжній  друг!

 

Єлизавета  Гребельна

Мова – диво!

Мова – душа  народу! Без  неї  людина  не  може жити!

Саме  мова  навчає  нас  любити  свою Батьківщину, бути  їй  відданими, веде  у  чарівний  і  дивовижний  світ, знайомить із  народними  піснями, прислів’ями і приказками, небилицями, скоромовками.

Вона – вчителька, яка  навчає  розуму, а саме: вимовляти  слова, грамотно  писати, складати  твори,  вірші, байки, поважати  себе й  інших, народні  звичаї  і  традиції, бути  справжніми  патріотами. За  це  я їй  щиро  вдячна!

Мовонька  милозвучна, мелодійна, барвінкова, калинова, солов’їна, рідна, мила, багатослівна, ніжна, ласкава, віршована, легендарна, чудова, цікава, щедра, зачарована, співуча, радісна, весела, дорога, безсмертна, могутня, захоплююча, найдорожча, незабутня, невгасима, непереможна, свята, прекрасна.

Вона  зачаровує, милує, навчає, дарує, пестить, колише, голубить, любить, пестить , перемагає, оберігає, захоплює, тривожить.

Мова – мати, педагог, нагорода, зірка, сонечко, дар, світло, казка, дарунок, загадка, порадниця, богиня, цариця, краса, насолода, розумниця.

Друзі, любімо, шануймо, оберігаймо  цей  скарб!

 

Гребельна  Єлизавета, 7 кл

Розквітаймо!

Розквітаймо  заради  України,

Розквітаймо  на  радість  неньці,

Щоб  не  знали  за  собою  провини,

Щоб  не  чули  сум  серденька!

І  як  поїдете  ви  на  чужину,

Не  забувайте  рідну  Україну,

Широкі  поля  і  діброву,

Чарівную  рідную  мову!

Заводівка – мала  Батьківщина,

Тут  друзі  мої  і  родина…

Хай  цвіте, розквітає  Вкраїна,

Наче  в  полі  червона   калина.

Любімо  плодові  сади  України,

Любімо  безмежні  поля  Батьківщини.

В  них – дитинство  ваше  веселкове,

І  пісня, й  усмішка  казкова…

Як  поїдете  ви  на  чужину,

Не  забувайте  рідну  Вкраїну:

Її  степи, ріки, діброви,

Щебет  пташок  і  голос  мови!

Гребельна Єлизавета, 6 кл

Кросворд «Усна  народна  творчість»

 

с

е

м

е

р

о

К

о

з

е

н

я

т

д

і

д

о

в

А

і

б

а

б

и

н

а

п

р

о

З

о

л

о

т

у

К

о

л

о

б

о

к

с

е

р

ц

е

л

И

с

о

в

е

З  якої  казки ці  рядки?

1. «Козенятка, мої діточки, одмикайте, одчиняйте, ваша матінка  прийшла, молочка  вам  принесла!»

• «Одведи, діду, свою дочку, куди хоч!»
• «Возьміть, брати, у батька конячку та  поїдем  і  ми  шукать  тої  гори!»
• «Я із яєць спечений, я  від  баби  утік,             я  від  діда   утік. Я  і   від   тебе  утечу!»
• «Пішли риби виконувати  наказ  короля»

 

Гребельна  Єлизавета, 6 кл

Кросворд «Українська  мова»

п

У

н

к

т

у

а

ц

і

я

с

и

н

т

а

К

с

и

с

Р

е

ч

е

н

н

я

п

и

т

А

л

ь

н

і

У

к

р

а

Ї

н

и

с

п

о

Н

у

к

а

л

ь

н

і

о

п

и

С

т

о

ч

н

і

с

т

Ь

п

р

и

с

у

д

о

К

р

и

т

о

р

и

к

А

М

о

н

о

л

о

г

р

о

з

п

О

в

і

д

ь

В

и

р

а

з

н

і

с

т

ь

п

е

р

ш

А

1. Як називається розділ  науки  про  мову, який  вивчає  вживання  розділових  знаків  у  реченні  і  у  тексті?
2. Як називається  розділ  науки  про  мову, який  вивчає  будову  словосполучень  і  речень?
3. Як називають  слово  чи  групу  слів, що  передають  повідомлення, запитання  або  пораду?
4. Як називають  види речень  за  метою  висловлювання, які  містять  у  собі  питання?
5. Музику до  урочистої  пісні  якої  країни  написав    Михайло   Вербицький?
6. Як називають  види  речень  за  метою  висловлювання, які  містять  у  собі   наказ, пораду, вимогу?
7. Тип мовлення
8. Що є  однією  з  вимог  до  мовлення?
9. Який член  речення  найчастіше  виражений  дієсловом?
10. Наука   красномовства – це …
11. Як називають  висловлювання  однієї  особи?
12. Як називаються  висловлювання  про  послідовні  дії   особи  чи  предмета  або ж  про  дії, що  відбулися  в  певній  послідовності?
13. Як називають  вимоги до  мовлення, у  яких  треба  думку  передавати  яскраво  й  образно?
14. Як  називають  особу   займенників  однини  «я»?

Гребельна   Єлизавета

Реклама  на  твір  Нечуя – Левицького

«Микола  Джеря»

Твір  Нечуя   ви  читали?

А  Миколу  Джерю  знали?

Справді ,  хлопець  бойовий,

Сильний, мужній, навіть   злий.

В  дружбі   вірний, як  ніколи,

Справедливий  з  усіма,

Та  добивсь  свого  Микола –

Виступив  він  проти  зла!

Розцвітав   неначе  квітка,

За  свободу  воював,

Та  про  те, що  жив  він  бідно

Пам’ятав, не  забував.

 

Гребельна  Єлизавета, 6 кл

Українській  мові

Пробудилась  українська  мова,

Як  весняна  річечка  жива.

Щира, ніжна, гомінка  розмова,

Чиста, мов  джерельця  рідного  вода!

О  мово, мово  калинова,

Така  прекрасна  і  чудова,

Наче  матуся  ти  голубиш,

Як  діток  всіх  нас  дуже  любиш!

Українська  мила  мово,

Звучи  гарно – калиново!

Мудра  мово, не  мовчи,

Все  до  краплі  розкажи!

Научайтесь  мови, діти,

Гарного  словечка!

Треба  рідную  любити,

Хай   живе  в  сердечках!

Гребельна  Єлизавета, 7 кл

Мова – диво!

Мова – скарб, це  найдорожче, що  має  український  народ.

Словом  можна  вбити  і  засмутити, розвеселити  і  підбадьорити. З  кожним  роком  ми  все  більше  пов’язуємо  своє  життя  із  мовою. Без неї  нам  би  було  важко  спілкуватися. Вона – нагорода  за  людяність, добро і  працьовитість.

Бабусі  і  дідусі, мами  і тата  передають  нам  у  спадок  різні  види  усної  народної  творчості: прислів’я  і  приказки, загадки, пестушки, небилиці, легенди,  пісні …

На  уроках  української  мови  і  літератури  ми   вивчаємо  казки, скоромовки, перекази, вірші і оповідання.

Бережімо  й  поважаймо  нашу  рідну  мову!

 

Гребельна  Єлизавета, 7 кл

Лист  герою

Саво! Пише  тобі  українська  школярка  Єлизавета. Мені    12  років, навчаюсь  у 7 класі, живу  на  Херсонщині. Нещодавно  я  прочитала  баладу «Ой  був  в  Січі  старий  козак»  і  вирішила  написати  тобі  листа.

Я  дуже  обурена  твоїм  вчинком, Саво! Як  ти  міг  зрадити  свою  Батьківщину, друзів? Вважаю, що  цього  простити  не  можна! Батьківщина – це  рідна, свята  земля, спогади  дитинства, любов  батьків, запах  хліба… Тут  і  сонечко  світить  яскравіше,і пташки  співають  голосніше…

Я   засуджую  твій  вчинок, Саво!

Прощавай!

Єлизавета   Гребельна

Осипенко  Катерина

Любіть  мову!

Полюбляють  малюки

Казочки  читати.

Ну  а  ми, школярики,

Віршики  складати.

Як  добре  говорити,

Нові  слова  творити,

Вкраїнську  мову  знати

І  щиро розмовляти!

Я  скажу  всім  людям  милим:

«Правила  вивчайте,

І  про  культуру  мовлення

Змалечку  подбайте!»

Бо  рідная  мова –

Чудова,  багата:

Ласкаве  звертання

До  мами  і  тата,

І  усмішка  ніжна,

Й  Шевченкове  слово…

Люблю  тебе,  гарна,

Чарівная  мово!

Реклама

Повість   Левицького  треба  читати,

Риси  Миколи  всім  перейняти,

Народ  вкраїнський   захищати

Батьківщину   прославляти!

Словника    ви  не  цурайтесь –

На  допомогу   сподівайтесь:

Він  розтлумачить  всі  слова,

Враз  рідна  мова  ожива!

 

Голосун  Юлія

Бабуся

Моя  бабусю  рідна,

І  добра,  і  розумна,

До  всіх людей  привітна,

Весела  і  дотепна!

Ти, як  сонце, мила, ясна,

Чесна, людяна, прекрасна!

Мов  парасолька  у негоду –

Завжди  прийдеш  на  допомогу!

Візьмеш  на  зиму  светрик  зв’яжеш

І  трішечки  спечеш.

І  куховариш, й  прибираєш,

За  це  від  нас  подяку  маєш.

Голосун  Юлія

Остап   Вишня – гуморист

На  Полтавщині  гуморист  народився –

1889  року  на  світ  цей  з’явився.

Жив, творив, писав,

Бажання  працювати  мав.

В  університеті  навчався,

У   літературу  закохався.

Любив  над  собою  кепкувати,

Народ   звеселяти.

З  братом    товаришував,

Ніколи  про   сім’ю    не   забував.

Збірки  видавав,

Розсмішити  всіх  бажав.

 

Голосун  Юлія

Зима

Холодна зима прийшла,

Дітям  радість  принесла.

Все  снігом пригортає,

Озера  льодом  покриває.

Чути веселий, дружній сміх,

Діти ліплять снігових,

На санчатах катаються,

Сніжками кидаються.

Зимовий ліс стоїть  в  імлі,

Сніг  лежить  на  голому  гіллі,

Як красиво все блищить,

Білим  сріблом  мерехтить!

 

Голосун  Юлія

Лист  улюбленому   письменнику!

Доброго   дня, шановний  гумористе!  Я, Голосун  Юлія, учениця  11 класу Заводівського   НВК, познайомилася  з  Вашою  творчістю  і  життєвим  шляхом, який  був  не  простим. Читаючи  гумореску  «Моя   автобіографія»,  я  зрозуміла, яка   ви  позитивна  людина  і,  не  дивлячись на  всі   негаразди, писали  жартівливі  твори. Я  вважаю, що  недаремно  назвали  Вас «генієм  сміху». Це  доводить  Ваша  творчість!

Я  вражена  силою  духу! Сім’я, в  якій  виросли,  була   великою, але  Ви  стали  Людиною  з  великої  літери.  Цим  потрібно  гордитися! Ви  багато  працювати, саме  тому  стали  талановитою  особистістю.

Любий  Павле  Михайловичу! Бажаю  Вам  міцного  здоров’я  і                здійснення  найзаповітніших  мрій!

З  повагою   Голосун  Юлія

 

Горський  Владислав

Дієслово

 Про   дієслово   ви  читайте,

Усі  правила  вивчайте.

Ніколи  їх  не  забувайте,

Орфограми  пам’ятайте!

Дієслово  дітей   навчає

І  їх  розум   розвиває.

Дієслово  наше – «клас»

Воно  дітей  навчить   не   раз!

 

Бережна   Ольга

Патріоти  тухольської  громади

Одного   разу  я  прочитала   твір  геніального   українського   письменника  Івана Яковича  Франка «Захар  Беркут». Він мене  захопив, тому   я  хочу   поділитися  з  вами  враженнями.

Найбільше  мені  сподобались  такі  герої, як: Мирослава, Максим, Захар  Беркут. Це  борці  за  волю, мудрі, кмітливі  люди, захисники  своєї  країни, справжні  патріоти. На  них  потрібно   рівнятися  всім!

Мені  найбільше  сподобався  епізод, коли  Захар  Беркут  відмовився  обміняти  ворога  на  життя  власного  сина, а  потім  кинув  камінь  у  купку  людей, серед  яких  був  його   Максим, навіть  не  сподіваючись, що  все  буде  добре. Але  сталося  диво: син  Захара Беркута  врятувався  і  залишився  з  Мирославою.

Я  вважаю, що  це  дуже  цікавий  і  змістовний  твір, який   потрібно  прочитати  всім!

 

Кросворд «Літо»

в	е	с	е	Л	к	а
	з	о	р	І
				Т	і	н	ь
			с	О	н	я	ш	н	и	к

1. Розфарбоване коромисло  через  річку  повисло.
2. Біг зайчик  попід  лісок, сипав  срібний  пісок.
3. Що коло  тебе  ходить, а  не  шелестить?
4. Сімсот соколят  на  одній  подушці  сплять. Що  це?

Бережна  Ольга

Кросворд «Зима»

г	а	р	Б	у	З
				р	И	б	и
		г	р	і	М
			к	в	А	с	о	л	я

1. Біг через  плід, зачепився  та  й   висить.
2. У хатах  прозорих  всі  вони  живуть. Можеш  ти  їх  бачити,  та  не  можеш  чути.
3. Влітку чуємо, а  взимку  ні. Що це?
4. Без рук, без ніг, а  пнеться  на  батіг. Що  це?

 

Лушпай  Олена

Твір – реклама  «Немеркнучий  вогонь  Тараса …»

Любі  друзі! Перегортаючи  сторінки «Кобзаря», ви  поринаєте  у  дивовижний  і  чарівний  світ, сповнений  болю, радості, натхнення  і  невгасаючої  віри. Т. Г.  Шевченко  – слава і  гордість  українського  народу!«Кобзар» – неперевершений  збірник  поезій, написаних  у  хвилину  творчого  осяяння поета. Творчість  Т. Г. Шевченка – це  кров’ю  і  сльозою  омите  слово  правди  сина, який  боровсь  за  волю  поневоленого народу, немеркнучий  вогонь  Тараса… Одних  він  зігріває  і  несе  їм   тепло , іншим  дає  затишок .  Палаючи, не  дозволяє  збитися  зі  шляху  справедливості. Але  є  й   такі, яких  Кобзар   спопеляє, сіючи  жах  та  вселяючи  тривогу. Вогонь  вічний, але  він  також  потребує  свого  дбайливого  догляду. Аби  горіло  полум’я  Шевченкової  поезії  рівномірно, без  раптових  спалахів  і  кіптяви, вам, читачам, потрібно  берегти  і  підтримувати  його, всю  глибочінь  і  мудрість  поетового  слова  передавати  своїм  нащадкам   як  заповіт  предків.

З  ранніх  літ  ви  торкались  чистої  краси  Шевченкових  рядків:

Тече  вода  з – під  явора

Яром  на  долину.

Пишається   над   водою

Червона   калина

А  коли  підросли, вам  відкрилась  не  тільки  простота  поезій  Кобзаря, а  й  запали  у  серця  страшні  картини  минулого,  зла  і  несправедливості:

І  золотої,  й  дорогої

Мені, щоб  знали  ви, не  жаль

Моєї  долі  молодої :

А  іноді  така  печаль

Оступить  душу, аж  заплачу,

А ще  до  того, як  побачу

Малого  хлопчика  в  селі.

Мов  одірвалось   од   гіллі…

Та  не  розпач  і  безнадія, не  журба  і  сум  іде  від  Шевченкових поезій, – кожного  проймає  гнів  і  ненависть  до  гнобителів, віра  в  людське  щастя.

Твори  Кобзаря  захоплюють  своєю  мудрістю  і  красою. У  них  захована  дивна  сила, яка  вражає, надихає, спонукає  боротись  і  жити

Твори   Шевченка   прочитайте,

Про  біль  людський  не  забувайте!

Кобзар – син  України, патріот,

Віддав  життя  за   свій  народ!

Лушпай   Олена

Ісмайлова  Ельвіра

День  Перемоги

Сьогодні   надзвичайне  свято –

День  Перемоги   всі  святкують!

Лунає  привітань   багато,

А  ветерани  все  сумують.

На  серці  біль  в  них  і  журба,

Думки  їм  спати  не  дають.

Ще  не   скінчилась  боротьба

З  фашистами, що  у  бою

Вбивали   друзів  і  синів.

Була  у  згарищах  земля,

Гинули  села  і  міста

Від   рук  проклятих   ворогів.

Давайте  згадаємо, друзі,

Всіх, хто  згинув  на  війні,

І  ветеранам  подаруєм

Найкращі   вірші  і  пісні.

Нехай   сьогоднішнє  травневе  свято

Вам  тільки   радість  принесе!

Бажаємо  успіхів  багато,

Терпіння  і  здоров’я   над  усе!

 

Ісмайлова  Ельвіра, 9 кл

Казковий   сон

Одного разу в казці я була,

Там зустріла різні я дива.

Авжеж, мені вам важко описати,

Бо про таке могли ми лиш читати.

Дозвольте я вам розкажу

Одну історію чудову

Про рід великий і одну матусю – Мову.

Жили  всі  родичі  казкові

(як кажуть у народі-гарбузові).

В державі  на  імення Калинова,

А  вулиця була  Вставна

Там  й  почалися  всі  дива…

По-перше, з  слів там  зліплена  дорога,

По-друге, там  хаток  нема,

А лиш одна  велика хата

На  речення, без сумніву, багата.

В ній і жила наша родина,

Де  Рідна  Мова – господиня.

Було  багато  Калинових:

Десять  дітей матусі  Мови.

Іменник – головний,

Навдивовижу приємний, не скупий,

Всім братцям і сестриці Частці

Він  наказав  ходити  в  масці.

Прийменник теж нівроку –

Не  ступить без  братів  і  кроку.

Прикметник  із  Прислівником

У дружбі не живуть,

Мені і соромно сказати,

Бо свого носа скрізь сують!

Сполучник  в скруті всім допомагає,

А  значення  лексичного  не  має!

 

Ісмайлова  Ельвіра, 9 кл

Наш  Шевченко

Про  Шевченка   знають  всі:

І  дорослі, і  малі.

Бо  Тараса  гріх  не  знати –

Треба  мову  шанувати!

Як  Україна  під  панами  була,

У  Кобзаря  душа  сльози  лила,

Як  Україну  пани  пригнобляли,

Співця – патріота  жорстоко  карали.

Кобза  ж  його  сестрою  була,

Вона  до  заслання  Тараса  звела.

Але  горда  поета  душа  виживала

І  людям  чудові  вірші  дарувала.

Тож  пам’ять  героя  шануймо,

Майбутнє  Вкраїни  будуймо!

 

Пишна  Ганна

Твір, що  складається   зі   слів  на  одну  букву

Свято

Сьогодні  сонячно. Сашко  святкує  семиріччя. Сам  ставить  стакани, сестра  солить  салат,  стоять  сірувато – сині  стільці. Стіл  святковий, серветки. Смачні  страви: сир, сервелат, скумбрія, судак, сік, солодощі. Сидить  сім’я  Сашка: Сергій  Сергійович, Сара  Семенівна, сіроокі  смагляві  сестри:  Софійка, Світлана, свати – Сидір  Степанович, Стефанія  Сергіївна, сусіди – сержант  Соболев, сімдесятирічний   Сільвестр  Святославович, сімнадцятирічний  Славко   Савичев.

Сашко  став  самостійним. Сміється. Свято  скінчилось. Сподобалось. Сусіди  сказали : «Спасибі!» Сашко  спав. Снився  сон: самотнє   собаченя, сад, сніг.

Світанок. Субота. Сім’я  снідає: суп, сало, сухарі. Смакує  сушкою.

Спів  солов’я. Спокійно. Світло.

Пишна  Ганна

Твір   із  фразеологізмами «Свята   простота»

У  нашому  класі  є  хлопчик – забудько. Ось  він  прийшов до  школи, а через  хвилину  пролунав  дзвінок   на  урок. Всі  учні  зайшли   до  класу і  сіли  за  парти.

Ольга  Сергіївна  перевіряла  у  восьмикласників  домашнє завдання.   Підійшла  і  до  Сашка. Хлопчик   надув  губи. Його  охопив  панічний  страх. Він  почервонів,  як  рак,  бо   домашнє  у  нього   зовсім  вилетіло   з  голови.

Пролунав   дзвінок  на  перерву… А  де  ж  Сашко? Шукай  вітра  у  полі! Він   вже   давно  накивав  п’ятами,  його  слід  прохолов.

Однокласники   сушили  голови : «Де  він? Може,  крізь  землю  провалився?» А  потім  почали  перемивати   кісточки, зробивши  із  мухи  слона.

Вчителька  терміново   зателефонувала   додому. Батько  всипав          Сашкові   березової   каші. Той  скривився,  як  середа  на  п’ятницю. Потім почав  проливати  крокодилячі   сльози.

 

Пишна  Ганна, 8 кл

Моя  Україна

Україна – моя  Батьківщина!

Вона  співуча, щедра  і  єдина…

Таврійські  луги  і  поля –

Все  це  рідна  моя  земля!

Широкі  степи  вона  має,

Річки  велетенські, безкраї,

Які  протікають  крізь  кручі:

Високі, старі  та  колючі.

У  гаях  птахи  літають,

Про  життя – буття  співають:

Дні  свої  прекрасні –

Сонячні  та  ясні!

Україна – це  моя  домівка,

В  якій  живу  я  з  малих  літ.

Вона – червона  маківка,

Що  полонила  увесь  світ!

Могутня, як  океан, вона …

Неповторна, чарівна…

Усіх  розуму  навчає

І  від  зла  охороняє…

Твір – перевтілення

Я – підручник

Я – підручник «Українська  література». З  моїх  розділів  ви  дізнаєтесь  про  життя  і  творчість  багатьох  нових  письменників, а також  про  тих, твори  яких  ви  вже  вивчали  у  молодших  класах.

Я  розповім  вам  коли  і  де  вони  народилися, у  якій  сім’ї, де  навчалися і працювали, до  чого  мали хист  і  чим  займалися до  того, як  виявили  свій  талант. Ці  літературні  діячі  написали  дуже  багато  творів, віршів, байок  та  інших  видів  усної  народної  творчості. Розповідалося  в  них  про  добре і  погане, правду  і  кривду, були  також  жартівливі  епізоди, які  розважали  людей  і  вони  забували  про  нещастя.

Мені  хотілося, щоб  усі  мене  любили, але  деякі  діти  малюють  сторінки, рвуть їх  і  не  обгортають . Я заздрю  тим  книжкам, з  якими  поводяться  охайно. Вдячна  тим, хто  охайний.

Любі  друзі! Ви  будете  вивчати  вірші, опубліковані  у  моїх розділах, читати  про  веселі  пригоди   головних  героїв, ознайомитесь  з   літературознавчими  термінами. Цікавих  вам  зустрічей  і  вражень!

Пишна  Ганна, 8 кл

 

Пишна  Ганна, 8 кл

Вивчаймо  творчість  Кобзаря!

Шевченко   мужній  і  відважний,

Він  був  на  засланні. Нещасний…

Злі  пани  його  катували

Та  весь  час  цькували…

Доля  переслідувала  поета  все  життя

Та  посилала  його  в  небуття.

Випробовування  давала  тяжкі,

Муки   безкінечні  і важкі.

«Кобзар» Шевченко   написав,

Народу  правду  розказав.

Про  нього  й  досі  пам’ятають –

Вірші  й  поеми  все  читають.

Він  уклав  в  них  серце  й  душу,

Тож  сказати  вам  всім  мушу,

Щоб  поета  шанували

Та  як  батька  поважали!

 

Твір – звертання  до  Мови

О  Мово, гарна, калинова,

Така  прекрасна і чудова,

Наче  матуся, ти  голубиш,

Як  діток  рідних,  всіх  нас  любиш!

Мовонько! Ти   відкриваєш  перед  нами  тисячі  доріг!  Ми  завжди  будемо з  тобою! Живи і  квітни,  наша  рідна!

Пишна  Ганна, учениця 7 кл

Лист  до  Івана  Богуна

Дорогий  Іване  Богуне! Прочитавши  на  уроці  української  літератури  думу  про тебе, я  вирішила  написати листа. Хочу  поділитися  своїми  думками. Ти  сильний, хоробрий, відданий  своїй  Батьківщині – справжній  воїн. Це  мене  вразило! Я  захоплююсь  твоєю  мужністю  і  розсудливістю. Кмітливість – теж  зброя!

Добре, що ти написав  листа  Богдану  Хмельницькому! Цим  врятував   себе і  військо  від  загибелі! Я дуже  зраділа, коли  дізналась про  перемогу!

Щиро  вдячна тобі, Іване Богуне, за  те, що  живу  у  вільній країні, навчаюсь  у  школі, милуюсь  прекрасними  краєвидами  таврійської  землі,           вивчаю  історичне  минуле  своєї  Батьківщини.

Як  добре, що є  мир  на  світі! Хай  тобі  щастить, Іване  Богуне! До  побачення!

Пишна  Ганна,

учениця  7 класу

Заводівського  НВК

Лист – подяка 

вчительці  української  мови  і  літератури 

Шановна  Наталіє  Леонідівно! Я  вирішила   написати  листа, у  якому  хочу   подякувати  Вам  за  важку  працю, постійну  увагу  і  турботу!

Ви  мене  навчили   бути  старанною  ученицею, яка   полюбила  мову  і  літературу, досягла  вагомих  результатів …

Я   почала  творити:  складала   твори – роздуми, вірші, реклами, сенкани, діалоги, прислів’я, загадки, тести, чистомовки, психологічні  задачі, буріме. Всього   не  перелічити! Але   найбільше   мені  подобається   брати  інтерв’ю   у  героїв,  писати  твори – перевтілення, оповідання  з  одних дієслів.

Ви  проводили   виховні  заходи  і  я  завжди  брала  у  них  активну   участь.

Саме  Ви  допомогли  мені  зрозуміти, що  навчання – найголовніше   у житті. Спасибі  за  працю! Ви – добра  вчителька, взірець   для  учнів! Хай  же  Доля дарує  Вам   багато  сонячних   днів!

Будьте  здорові  і  щасливі!

06.11. 06.         До  побачення!

Пишна  Ганна, учениця 8 класу

 

Пишна  Ганна

Киянин

Одного  дня  син  Ольги   Семенівни  приїхав  із  Києва  і  сказав:    «Маманя,  давай   хавать! Я  голодний,  як  собака».

Ненька   відповіла: «Сергійку, хіба   можна  так  говорити? Ти  ж  калічиш  українську    мову!».

«Тьху   чи  не  диво?! Що  в  ній  хорошого?» – запитав   хлопець.

Мати  відповіла: «Мова – найдорожчий   скарб  для  нас. Раніше   ти  її   любив, як  був  маленький!!!»

А  син  сказав: «Це  було   раніше,  а  тепер  я – киянин. Вона  мені  не  потрібна!»

 

Базильчук  Аліна

Веснянка

Весно, весно, ти – прекрасна,

Жива, співуча, тепла, ясна!

Щиро  всі   тебе  вітають,

Усмішками  зустрічають!

Пісня – душа  народу!

Любі  друзі! Чи знаєте  ви, що  таке  пісня? Це – душа  народу, найдорожчий  скарб  людини! Пісні  бувають  веселі і сумні. Це – вид  усної  народної  творчості. Одні  нас  розважають, а інші – ранять  душу. Згадую, як у  дитинстві  мама  співала  мені   колискову… Мені  здалося, що  це  витьохкує  соловей.

Коли  гурт  людей  співає українську  народну пісню, у мене  німіє  серце. Цей  вид  усної  народної  творчості  люблять  усі.

Ці  витвори  мистецтва  люди  згадують  і  досі. У  кожній  родині є  своя  традиційна  пісня, яку  вони  виконують  на  свята. Навіть  у дитячому  садочку  діти  полюбляють  веселі  пісні.

Дорогі   друзі! Вивчайте  пісні, поважайте  їх, згадуйте  про  них  частіше, але  ніколи  не забувайте  про  цей  найдорожчий  у  житті  скарб! Навчайте  молоде  покоління  вірити  в  те, що  пісня – найкраща в  житті, що  вона завжди була  і  житиме  вічно  у  наших  серцях!

 

Базильчук  Аліна, 7 кл

Твір – мініатюра із  використанням  фразеологізмів

Непосиди

Одного  дня  вчителька  була  незадоволена  поведінкою  учнів, бо  вони  точили  теревені, крутились, як  муха  в  окропі, не хотіли  вчитись.

А  коли  продзвенів  дзвінок  на  перерву, учні  били  байдики  і  водили  один  одного  за  ніс. Під  час  другого  уроку  Ольга  Петрівна  розповіла  їм  про  похід  і  у  дітей  розгорілися  очі, а  коли  дала  домашнє  завдання, вони її  їли  очима і  не  знали, що  робити. Вчителька  подивилася  на  них  і  все їм  пояснила.

Непосиди, замилюючи  очі  Ользі  Петрівні  про  те, що  вони  вже  записали, крадькома  поклали  щоденники  і  зламавши  голову, побігли  додому.

Пишна   Альбіна

Нехай  сіяє   духмяна   паляниця  на  столі!

У  кожній  хатині    на  столі  лежить   біла  паляниця. Вона  має  духмяний  запах, апетитний  вигляд.

Хліб  випікається   у  печі  і  подається   до  столу. Кожна  вихована   людина  смакує  працю  тих, хто  доклав  зусиль, щоб   виростити  це   золоте  диво.

Ми  красно  дякуємо  своїм  батькам  за  те, що  вони  обробляли   землю: орали, сіяли, збирали, а  потім з  борошна  випікали  паляниці.

Хліб   завжди  підносять  на  вишитому   рушнику  гостям, цінують   його, бережуть.

Дорогі друзі! Шануймо  кожну  крихітку! Не  кидаймо  ніколи  паляницю  на  підлогу!

«Хліб – усьому  голова!» – кажуть  у  народі. Я погоджуюсь  із  цим   висловом!

Шабля  Аліна,  6 кл

Твір – перевтілення

Я – Мова

Я – Українська  Мова! Мене  раніше  забороняли, але  все  одно  мною  зараз  розмовляють.

А  ще я  подруга  китайської, російської, англійської  мов.

Мною  написані  вірші, приказки, загадки,   прислів’я,  твори, легенди, перекази.

Я – найкраща! Я – Українська  Мова!

Пишна  Ганна, 5 кл

Твір – перевтілення

Я – песик!

Людина – мій  найкращий  друг. Я люблю  свого  господаря, тому  добре  виконую  всі  обов’язки: охороняю  дім, ганяю  чужих  котів  і  так  далі. За  це  мене  Іван  Петрович  добре  годує, купає, бере з  собою  на  прогулянку.

У  вільний  час  я  граюся  із  котом  Кузиком. Він  гарний  товариш. Разом  з  ним  ми  смакуємо  рибу, м’ясце, п’ємо  молочко. Ніхто  нас  не  ображає!

Треба  поважати  господаря, тоді  й  він  тебе  любитиме!

 

Пишна  Аліна, 6 кл

Твір, у якому всі  слова починаються на одну  букву

Петрик  попросив Павла  подивитися  передачу  про  поросят. Поки  Павло  прийшов, передача  почалась. Петрик  приніс  попити. Подивившись  передачу, Павло  пішов  писати  про  природу  Полтави.Потім,поївши,приліг передихнути. Прокинувшись, побачив  папугу  під  плащем. Піднявши  птаха, пішов  прогулятися  по  парку. Прийшовши, прибрав  приміщення, помив  посуд. Потім  приїхала  подруга, попросила  посадити  півонії  під  парканом. Павло  погодився. Посадивши, пішли  перепочити. Поліна  пригостила  Павла  пирогами.   Поївши, подякував  подрузі, потім  попрощався.

 

Міні – усмішки  лише  з  дієслів

Свиня

Купили,  годували, виростили, доглядали, зарізали, обсмалили, порізали, закатали, поставили,          відкрили, поклали, поїли, посмакували, дякуємо.

Курча

Вилупилось, купили, годували, виростили, доглядали, зарізали, обпатрали, обскубли, поклали, порізали, підсмажили, витягли, поїли, смакуємо, дякуємо.

Пшениця

Заорали, посіяли, доглядали, виросла, скосили, змололи, замісили, спекли, поставили, розрізали, смакуємо, дякуємо.

 

 

Жиденко  Марія

Мрію  до  Канева  поїхати…

Я  пісні  про     Кобзаря   співаю,

Його  твори   залюбки  читаю.

Він – сміливець, Прометей,

Захисник  бідних   людей!

Тарасик  гарно  малював,

Божий  дар, терпіння  мав,

Мову  рідну  поважав,

Батька  й  матір  шанував.

Вірші  поета  я  вивчаю,

Про  його  страждання  знаю,

Як  він  на  чужині  поневірявся,

Але  боровся ,  не  здавався.

Він  мужнім, терпеливим  був

І  про  народ  свій  не  забув.

За  нього  думав  і  переживав,

Свій  край   в  поемах  описав.

Читала  твір  «Іван  Підкова»,

Знаю  я  про  що   йде  мова

В  оповіданні  «В  бур’янах» .

Яким  тернистим  був  Шевченка  шлях!

Мрію  до  Канева  поїхати,

Могилу  поета   відвідати,

В  очі   йому  подивитись

І  низенько – до  землі  вклонитись!

 

Аліна  Петрук, 6 кл

Заводівська  земля

Заводівська  земля :

Ніжний   спів  солов’я,

Це  родина (і  мама, і  тато),

Це – колиска  моя, Україна  моя,

І  красива, і  щедра, й  багата…

Яке  ж  прекрасне  все  ж  воно –

Моє  ріднесеньке  село!

Навколо  нього  ліс  широкий,

Густий, старезний  та  високий!

У  ньому  пташечки  співають,

Про  щось  щебечуть – розмовляють,

Зелену  гусінь  поїдають.

Ми  зробили  годівнички,

Щоб  прилітали  туди  синички,

Поїдали  вони  пшеничку

Та  попивали  смачну  водичку.

Річка  Дніпро  тут  протікає,

Село  надвоє  розділяє.

Та  зробили  дерев’яний  місточок,

Щоб  ходили  через  лісочок,

Подивилися  на  звіряток,

На  дорослих  і  маляток,

Милувалися  красою

Дивовижною  такою!

 

Петрук  Аліна, 7 кл

Стійкі  пташки

Ось  прийшла  зима,

Гарна ,  біла  та  ясна!

Пташки  повідлітали

І  морози в  нас  настали …

Залишився  голуб  в  нас

І  воркоче  повсякчас.

Залишився  горобець –

Він  маленький  стрибунець!

І  ворони  залишились,

Бо  вони  всі  потомились.

Залишилась  бабуся  Сова,

Бо  дуже  мудра  вона.

Розуміє: Батьківщина – мати,

Про  неї  треба  дбати

Й  на  морози  не  зважати:

«Ой, не  можна  відлітати!»

 

 

 

Горбенко  Анастасія, 7 кл

Рідній   мові!

Цей  вірш  я  присвятила  мові –

Казковій  нашій, калиновій!

Всі  ці  слова  лише  про  неї,

Вона  довіку  буде  рідною  моєю.

Мовонько, яка  ж  ти  чарівна,

Немов  зеленокосая  весна,

Заквітчана  калиною  і  рушниками

І  пересипана  народними  піснями!

Шануйте, друзі, нашу  мову,

Любіть  її – таку  чудову,

Бо  це – наш  скарб!

Дивіться, скільки  в  неї  барв!

Вона  сіяє  сонцем   незгасимим,

Лунає  співом  голосним, красивим,

Лише  для  неї  ці  слова,

Вона – багата  і  проста,

Жива, прекрасна  і  свята!

Яна  Голосун,  9 кл

Україна – рідна  моя  сторона…

Вороги  в  країні  панували,

Український  люд  усі  топтали.

Наш  народ  вони  гнобили

І  ножем  у  груди  били.

Їм  хотілось  грошей  і  землі,

Щоб  жили  вони, як  королі.

Силою  показували  владу,

Щоб  привести  все  до  ладу.

Українці  вірою  упали,

Надії  зовсім  вже  не  мали.

У  неволі  гинули, страждали,

Миру  й  злагоди  бажали.

У  боях  кривавих  воювали,

Для  країни  волю  здобували.

За  століття  і  роки

Досягнули  ми  мети –

Україну  незалежною  зробили,

Наступ  ворогів  відбили.

Акровірші

О.Бережна

Мово моя рідна, чарівна!

О! Та ти – джерел невичерпна краса!

Веселкова, барвиста і  ніжна,

А ще мудра, ласкава і  грізна!

В.Марченко

Мово  моя  дивовижна!

О! Яка ж  бо ти гарна, розкішна:

В усьому світі найніжніша,

А  для  мене – наймиліша!

В.Марченко

Моя прекрасна  й  мелодійна!

О! Ти  подобаєшся всім!

Воістину така чарівна,

А я все слухаю, не  сплю й не їм.

Г.Фесенко

Мила, рідна, загадкова!

О! Яка ж  бо ти чудова:

Вічна, ніжна, чарівна,

А  для  мене – золота!

М. Обелець

Мабуть,  вона  найгарніша  дівчина  на  світі:

И

Рум’яні  щоки,  вуста, теплом  зігріті,

Обережність, мужність,  вміння

Се  вона  проявила, коли  ведмедицю  вбила.

Любить  Максима  і  свого  рідного  тата,

Адже  в  неї  серце  на  любов  багате.

Віддала, мабуть,  їй  ці   якості  мати,

А  про  хист  до полювання  нема  що  й  казати!